Постанова

від 06.03.2024 по справі 910/10259/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 910/10259/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від стягувача: не з`явився

від боржника (скаржника): Хайнацька О.Ф. (посвідчення адвоката № 21/2306 від 12.10.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 (повний текст ухвали підписано 20.11.2023)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС"

про скасування судового наказу від 03.07.2023

у справі № 910/10259/23 (суддя Привалов А.І.)

за заявою фізичної особи-підприємця Іванова Бориса Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС"

про видачу судового наказу про стягнення 248 500,00 грн заборгованості, яка виникла за договором поставки товару № 08/09 від 08.09.2022,

ВСТАНОВИВ:

Стягувач - Фізична особа-підприємець Іванов Борис Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" (боржника) грошової суми в розмірі 248 500,00 грн за договором поставки товару № 08/09 від 08.09.2022.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви Господарським судом міста Києва 03.07.2023 видано відповідний судовий наказ у справі № 910/10259/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" на користь фізичної особи-підприємця Іванова Бориса Вікторовича 248 500,00 грн заборгованості та витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,40 грн.

Копії вищезгаданого судового наказу та заяви про видачу судового наказу з додатками було надіслано на адресу боржника.

Також судовий наказ Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.07.2023.

Судовий наказ від 03.07.2023 набрав чинності 09.08.2023.

06.09.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" про скасування судового наказу від 03.07.2023, яка обґрунтована безпідставністю заявлених вимог. До заяви про скасування судового наказу заявником додано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви щодо скасування судового наказу у справі № 910/10259/23, яке обґрунтовано тим, що про видачу судового наказу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" дізналося 22.08.2023 з офіційного сайту "Судова влада України", після того як було заблоковано фінансові рахунки товариства.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу від 03.07.2023 у справі № 910/10259/23 та повернуто її боржнику.

Вказана ухвала мотивована відсутністю підстав для поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" пропущеного строку для звернення з заявою про скасування судового наказу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 про відмову в поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу від 03.07.2023 та повернення заяви боржнику.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" знаходиться за кордоном з 2022 року та не міг отримати кореспонденцію за юридичною адресою, оскільки до заяви про скасування судового наказу заявником додано витяг з Книги реєстрації договорів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" за 2022 року.

При цьому скаржник наголошує на тому, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" не підписував договір поставки товару № 08/09 від 08.09.2022 та відповідну видаткову накладну за вищевказаним договором.

Узагальнений виклад позиції стягувача

Стягувач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/10259/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10259/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/10259/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/10259/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2024.

В судове засідання, яке відбулося 06.03.2024, з`явився представник боржника, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа - ухвали суду від 22.01.2024 на його електронну адресу.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що стягувач також повідомлявся про розгляд апеляційної скарги поштовим зв`язком, а саме шляхом направлення ухвали суду апеляційної інстанції на його поштову адресу.

Проте, вищевказана кореспонденція повернулась до суду апеляційної інстанції з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, судова колегія вважає, що факт неотримання стягувачем поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на викладене, стягувач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження за поданою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/10259/23 відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими їй процесуальними правами, проте такими можливостями не скористалася.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.07.2021 по справі № 916/1178/20.

Враховуючи те, що явка стягувача у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, судова колегія вирішила розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності стягувача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга боржника не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України прямо встановлено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Частинами 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до норм ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного поновлення судом процесуальних строків за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає він відновленню.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 40/353-10, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06.

Колегія суддів зазначає, що поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям, вирішення якого покладається виключно на розсуд суду. До поважних причин пропуску процесуального строку відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення певної процесуальної дії у встановлений законом строк. Вказані обставини підлягають обов`язковому підтвердженню шляхом подання до суду відповідних доказів (документів або їх копій).

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовими рішеннями є, зокрема, судовий наказ.

Згідно ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Матеріали справи свідчать, що копія судового наказу у справі № 910/10259/23, виданого 03.07.2023 та копію заяви стягувача з доданими до неї документами було направлено 07.07.2023 на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду 19.07.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судова колегія зауважує на тому, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням встановленого строку зберігання", "відсутність адресата", "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" тощо, з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (близький правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів щодо направлення боржнику судового наказу, а боржник, в свою чергу, є таким, що належним чином повідомлений про видачу судового наказу від 03.07.2023 у справі № 910/10259/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів констатує, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не є поважними, за відсутності обставин, які об`єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання заяви про скасування наказу протягом законодавчо встановленого строку та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не отримали свого підтвердження та не спростовують обставин, на які послався суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали, оскільки боржник на протязі 2022 року здійснював свою господарську діяльність та укладав договори, що в свою чергу спростовує твердження скаржника про неможливість отримати ним кореспонденцію за місцем державної реєстрації.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМОФОН ПЛЮС" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/10259/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/10259/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко