Постанова

від 27.03.2024 по справі 917/1844/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/1844/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дуднікова Ігоря Анатолійовича (вх.№317П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 (суддя О.В.Ківшик, повне рішення складено 15.01.2024) у справі №917/1844/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Ткача Андрія Костянтиновича, м. Харків;

до Фізичної особи-підприємця Дуднікова Ігоря Анатолійовича, м. Полтава,

про стягнення 516 171,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Ткач Андрій Костянтинович просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуднікова Ігоря Анатолійовича 516 171,18 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.09.2022 року між сторонами Договору підряду № 06/09/2022-1, з яких : 320 000,00 грн заборгованість з оплати вартості робіт і матеріалів, 160 578,63 грн пеня, 25 755,84 грн інфляційні втрати та 9 836,71 грн три проценти річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дуднікова Ігоря Анатолійовича на користь Фізичної особи-підприємця Ткача Андрія Костянтиновича 320 000,00 грн основного боргу, 160 490,96 грн пені, 20 915,26 грн інфляційних втрат, 9 836,71 грн, 7 668,64 грн судового збору та 19 313,82 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 87,67 грн пені та 4 840,58 грн інфляційних нарахувань відмовлено.

Фізична особа-підприємець Дудніков Ігор Анатолійович не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 81148,74 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11438,82 грн., та прийняти в цій частині нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неправильний розрахунок пені, зокрема щодо строку її нарахування. Посилається на ч. 6 ст. 232 ГК України, вказуючи на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідач не погоджується з подібним розрахунком стягнення витрат на правову допомогу і вважає їх надмірними для подібної справи. Апелянт зазначає, що представником Позивача до матеріалів справи надано усі документи, які були наявні у Позивача та надавалися ним раніше в рамках господарської справи №922/986/23, а тому жодних заходів щодо отримання доказів по справі представником Позивача не вживалися. Відтак, апелянт вважає, що роботи представника Позивача є такими, що дублюються і є надмірними для подібного спору. Крім того, скаржник вважає, що дана сума також має бути відкоригована судом в пропорційному відношенні до частини позовних вимог, які підлягають задоволенню, з урахуванням доводів апелянта щодо неправомірного нарахування пені. З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 15 січня 2024 року по справі №917/1844/23 в частині стягнення правової допомоги у розмірі 19 313,82 грн. також підлягає скасуванню, як необґрунтоване і незаконне.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 у справі №917/1844/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №917/1844/23 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дуднікова Ігоря Анатолійовича на рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23. Витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1844/23.

Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Представник Фізичної особи-підприємця Ткача Андрія Костянтиновича через підсистему Електронний суд надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх.№2265 від 13.02.2024), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

20.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1844/23.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2022 року між Фізичною особою - підприємцем Дудніковим Ігорем Анатолійовичем (далі - замовник) та Фізичною особою - підприємцем Ткачом Андрієм Костянтиновичем (далі - підрядник) було укладено договір № 06/09/2022-1 (далі - Договір, а.с. 10-11).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту вертикального координатор - оброблювального центру Cincicinnati Arrow CNC, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником (п. 1.1 Договору);

- вартість робіт і матеріалів за цим договором узгоджується сторонами в специфікації, наданій підрядником, яка є додатком до договору та його невід`ємною частиною, і становить 540 000,00 грн. ПДВ не нараховується (п. 2.1 Договору);

- оплата за цим договором проводиться в такому порядку : перерахування авансового платежу у розмірі 50 % вартості робіт і матеріалів по договору після укладання даного договору; остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі 50 % від вартості робіт і матеріалів з даного договору здійснюється протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, переданого підрядником, при відсутності зауважень до якості виконаних робіт (п. 2.2. Договору);

- даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 3.1 Договору);

- термін виконання робіт - 30 календарних днів, з моменту початку робіт (п. 3.2 Договору);

- після закінчення робіт, підрядник в присутності замовника зобов`язується провести випробування і здачу верстата (п. 3.3 Договору);

- замовник зобов`язаний: якщо після прийняття робіт замовник виявив відступи від умов договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки) у тому числі такі, які були навмисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника, а підрядник усунути за свій рахунок протягом 15 календарних днів (пп. 4.1.3 п. 4.1 Договору);

- по завершенню робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт у двох примірниках. За результатами приймання замовник протягом 3 банківських днів з дня надання актів зобов`язаний направити підряднику підписані акти або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 5.1 Договору);

- якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору або недоліки виконаних робіт, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника, який зобов`язаний усунути їх за свій рахунок у встановлені сторонами терміни, але не більше 15 календарних днів. Якщо підрядник відмовляється від їх усунення або усуває несвоєчасно, замовник має право усунути їх за свій рахунок з подальшим стягнення з підрядника понесених витрат на підставі цього пункту і виставлення рахунку (пункту 5.3. Договору);

- підрядник гарантує якість закінчених робіт та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Гарантійні строки якості закінчених робіт становить для геометричних параметрів верстату 12 місяців, для технічних параметрів - 01 місяць з моменту підписання акту прийому - передачі виконаних робіт, при нормативній експлуатації і техобслуговуванню верстата (п. 5.5. Договору);

- у разі виявлення дефектів під час гарантійного терміну, замовник зобов`язаний не пізніше п`яти днів повідомити про це підрядника, після чого, викликати представників підрядника, для складання дефектного акту (форма якого затверджена чинним законодавством України) (п. 5.7. Договору);

- при несвоєчасній оплаті виконаних Підрядником робіт, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених вчасно робіт за Договором за кожен день прострочення (п. 6.4 Договору).

Також між сторонами було підписано специфікацію № 1 до Договору (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 12).

На виконання умов Договору щодо оплати вартості робіт і матеріалів Підрядником був наданий Замовникові рахунок на оплату від 06.09.2022 року №53 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 14).

Відповідно до умов Договору позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 540 000,00 грн, про що складено акт надання послуг від 06.09.2022 року №55, який підписаний без зауважень по об`єму, якості та строкам виконання робіт представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 15).

13.09.2022 року відповідно до платіжних інструкцій № 142 та 144 відповідачем була здійснена часткова оплата вартості робіт і матеріалів за Договором в загальній сумі 220 000,00 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 16-17).

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Дудніков Ігор Анатолійович звертався до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Ткач Андрія Костянтиновича про стягнення авансового платежу 220 000, 00 грн, суму коштів у відшкодування вартості капітального ремонту у розмірі 378 000,00 грн, штраф 10 % від вартості робіт за договором у розмірі 54 000,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 9 780,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, та витрати на проведення експертизи у розмірі 59 575,81 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 06/09/2022-1 від 06.09.2022 року, а саме : допущення значних недоліків у якості виконаних робіт, дефектів у виконанні ремонту, що призвели до несправності станка та неможливості ним користуватись.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2023 року, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року по справі №922/986/23, у позові було відмовлено з огляду на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов`язання по Договору, щодо оплати отриманих ним результатів робіт не виконав, заборгованість останнього складає 320 000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 516 171,18 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.09.2022 року між сторонами Договору підряду №06/09/2022-1, з яких : 320 000,00 грн заборгованість з оплати вартості робіт і матеріалів, 160 578,63 грн пені, 25 755,84 грн інфляційні втрати та 9 836,71 грн три проценти річних.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 320000,00 грн основного боргу, 160490,96 грн пені, 20 915,26 грн інфляційних втрат, 9836,71 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 7668,64 грн судового збору та 19313,82 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення пені та витрат на правову допомогу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У п. 6.4 Договору сторони узгодили, що при несвоєчасній оплаті виконаних Підрядником робіт Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених вчасно робіт за Договором за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що нарахована позивачем сумі пені за період з 20.09.2022 по 29.09.2023 що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" частково, а саме: в сумі 160 490,96 грн за період з 20.09.2022 по 29.09.2023. В частині стягнення з відповідача 87,67 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають як неправильно обраховані.

Не погоджуючись із розрахунком пені, зокрема із строком її нарахування, відповідач посилається на ч. 6 ст. 232 ГК України, вказуючи на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проте, колегія суддів звертає увагу апелянта, що відповідно до наведеної норми припинення нарахування пені відбувається у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Натомість відповідно до умов пункту 6.4 Договору №06/09/2022-1 від 06.09.2022 року (надалі - Договір), вбачаєм, що при несвоєчасній оплаті виконаних Підрядником робіт, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених вчасно робіт за Договором за кожен день прострочення.

Тобто, Договором встановлено, що нарахування пені відбувається за весь період прострочення, а тому не може обмежуватись шестимісячним строком, як про це помилково вказує відповідач.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 25 000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження отримання правової (правничої) допомоги позивач надав копії : договору про надання правничої (правової) допомоги №120923 від 12.09.2023 року; калькуляцію вартості правничої допомоги від 29.09.2023 року; рішення РАХО №13/1/7 від 21.07.2021 року; квитанцію про сплату послуг адвоката від 29.09.2023 року; ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1143785 від 22.09.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002460 від 19.08.2020.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються понесення Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19 500,00 грн.

Судом вказано, що ці судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, характеру спірних правовідносин та значення справи для сторін, жодних заперечень від відповідача щодо витрат на правничу допомогу чи клопотань про зменшення їх розміру матеріали справи не містять, підстав для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин суд не вбачає.

Обґрунтовуючи свою незгоду із стягнутою сумою витрат на правничу допомогу, відповідач посилається на справу №922/986/23.

Колегія суддів приймає викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача стосовно того, що ФОП Ткач А.К. у вказаній справі виступав в ролі відповідача й був вимушений наводити аргументи та подавати докази на яких вони ґрунтуються, які спростовували позовні вимоги. Натомість, у справі №917/1844/23 ФОП Ткач А.К. як позивач повинен був довести обставини на які він посилався та підтвердити відповідними доказами свої позовні вимоги, а тому твердження відповідача про їх однаковість та відсутність будь-якої роботи по їх збору є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції не подавалось жодних заяв про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Безпідставним є також заперечення відповідача про віднесення розрахунку заборгованості до обсягу робіт пов`язаних із складанням позовної заяви. Зважаючи на те, що розрахунок заборгованості є письмовим доказом, яким підтверджуються матеріальні вимоги позивача, такі роботи здійснюється до написання позовної заяви, яка в свою чергу є завершуючим етапом досудової підготовки.

Так, колегія суддів зазначає, що дана справа за своїм предметом та підставами не відноситься до категорії складних, матеріли справи не містять значного обсягу доказів по справі, які потребують детального дослідження сторонами по справі.

Проте, матеріали справи містять докази надання адвокатом клієнту таких послуг: аналіз судової практики, формування правової позиції, збір доказів, здійснення розрахунку заборгованості (6 годин) 9 000,00 грн.; складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, формування пакету документів та подання до Господарського суду Полтавської області (7 годин) 10 500,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не обґрунтовано необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в іншому розмірі.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 81148,74 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11438,82 грн. без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дуднікова Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №917/1844/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 81148,74 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11438,82 грн. залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко