Ухвала

від 02.04.2024 по справі 909/1058/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1058/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Бельведерська, буд. 32А, м. Івано-Франківськ про розстрочку виконання (вх.2008/24 від 04.03.2024) у справі

за позовом: Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є :

1. Міністерства оборони України 03168, м. Київ, проспект Повітрофдотський, 6 код ЄДРПОУ 00034022 ел. пошта: mil.gov.ua

2. Івано-Франківська квартирно-експлутаційна частина району вул. Н. Гвардії 14-г, м. Івано-Франківськ;7б014 код ЄДРПОУ 08494013ел. пошта: ivano-frankivska_k@ukr.net

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Бельведерська, буд. 32 А,м. Івано-Франківськ,76010

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 3 270 482,92грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Бельведерська, буд. 32 А, м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача Івано-Франківська квартирно - експлутаційна частина району вул. Н. Гвардії 14-г, м. Івано-Франківськ;7б014 код ЄДРПОУ 08494013ел. пошта: ivano-frankivska_k@ukr.net

про стягнення 4704460,11грн. заборгованості

за участю:

представника Міністерства оборони України Мазура Д.Г.-адвокат ( за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua)

інші представники не з"явились

в с т а н о в и в

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 ухвалив

- рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2023 року у справі №909/1058/22 в частині відмови в стягненні 2 429 285,44 грн. по первісному позову скасувати.

- в цій частині прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити частково.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, будинок 32А, ідентифікаційний код юридичної особи 39595350) на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, будинок 14Г, ідентифікаційний код юридичної особи 08494013) 2 429 285,44 грн. (два мільйони чотириста двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень сорок чотири копійки).

- в решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2023 у справі № 909/1058/22 залишити без змін.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (76010, м.Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, будинок 32А, ідентифікаційний код юридичної особи 39595350) на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, будинок 14Г, ідентифікаційний код юридичної особи 08494013) 36 400,47 грн. судового збору за розгляд первісного позову судом першої інстанції.

- витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" залишити за скаржником.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, будинок 32А, ідентифікаційний код юридичної особи 39595350) на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, будинок 14Г, ідентифікаційний код юридичної особи 08494013) 54 600,71 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови видано накази.

04.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду до 20.02.2025року, з рівномірною щомісячною виплатою суми заборгованості у розмірі194107,12 грн. В обґрунтування посилається на скрутне фінансове становище та військову агресію російської федерації.

Ухвалою суду від 05.03.2024 заяву про розстрочку виконання рішення суду призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2024.

Судове засідання, яке призначене на 19.03.2024 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Шкіндера П.А. у відпустці.

Ухвалою від 12.02.2024 суд призначив заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2024

Про дату та час розгляду заяви суд повідомив сторін належним чином.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні заперечив проти розстрочки виконання рішення, вказавши при цьому на відсутність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, просив у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Розглянувши заяву відповідача (боржника) про розстрочку виконання рішення, суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема:

- законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);

- відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40);

- за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Тому, особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.

Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем (боржником) обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. При цьому, обставини, на які посилається відповідач (боржник) у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Більше того, аналіз аргументів кожної із сторін судового процесу свідчить, що задоволення поданої заяви істотно порушить баланс майнових інтересів сторін та може завдати значних збитків позивачу і надання розстрочення виконання рішення надасть преференції відповідачу (боржнику) за рахунок позивача (стягувача), змусивши останнього покривати можливі фінансові втрати, завдані розстроченням, за власний рахунок.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку з небажанням відповідача, у добровільному порядку, виробити разом із позивачем прийнятний для обох алгоритм повернення безпідставно отриманих грошових коштів. З моменту звернення до суду з цим позовом (грудень 2022 року) і до сьогоднішнього дня борг не було погашено відповідачем навіть частково.

Також, при розгляді заяви суд не приймає посилання боржника на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану, що, як стверджує заявник, слугувало причиною накопичення збитків.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони с форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 р. № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Щодо наявності надзвичайних подій/форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) боржник посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно якого Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак, введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Судом враховано, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, тому доводи ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене вище, в задоволенні заяви відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

Керуючись ст. 232-234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Бельведерська, буд. 32А, м.Івано-Франківськ про розстрочку виконання (вх.2008/24 від 04.03.2024) про розстрочку виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.

Повний текст ухвали складений 03.04.2024

Суддя Шкіндер П.А.