Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/12455/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/12455/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (м. Київ)

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (м. Київ)

про визнання недійсним одностороннього правочину з відмови від договору,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Тащі С.М.

Від відповідача: Дєдушев І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання одностороннього правочину з відмови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від договору управління майном (активами) від 13.06.2022 №б/н, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" повідомленням від 03.08.2023 №1491/6.1-33-23/6, недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.09.2023.

31.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому АРМА заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

12.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено доводи на спростування позиції відповідача.

18.09.2023 до суду від компанії Greenenergo Commercial Limited надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

19.09.2023 від позивача надійшли заперечення проти залучення третьої особи.

19.09.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 відмовлено в задоволенні заяви компанії Greenenergo Commercial Limited про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

27.09.2023 позивачем подано до суду пояснення, у яких, серед іншого, викладно клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

17.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 07.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" 27.09.2023 докази вирішено до розгляду не приймати.

19.10.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

06.11.2023 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Означене клопотання обґрунтовано тим, що між АРМА та ПАТ "Укрнафта" укладено договір управління майном (активами) №1303 від 27.09.2023, а також вчиняються дії з передачі активів, які перебували в управлінні позивача відповідно до умов договору №б/н від 13.06.2022.

Частиною 1 статті 50 ГПК України унормовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Судом встановлено, що ПАТ "Укрнафта" не є стороною договору управління майном (активами) від 13.06.2022 №б/н, одностороння відмова відповідача від якого оспорюється позивачем у даній справі, і рішення суду, постановлене за результатом вирішення цього спору, не може вплинути на права чи обов`язки цього товариства щодо сторін.

У зв`язку з цим протокольною ухвалою від 07.11.2023 суд відмовив у задоволенні означеного клопотання відповідача.

07.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.11.2023.

23.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.12.2023.

19.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.02.2024.

05.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці з 06.02.2024 по 09.02.2024 судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 06.02.2024, не відбулось.

Ухвалою від 12.02.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.03.2024.

У судовому засіданні 05.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

05.03.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2022 слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова постановлено ухвалу у справі №953/17529/19, якою задоволено клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора по кримінальному провадженню №22019000000000022 від 30.01.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, та накладено арешт на понад 230 об`єктів нерухомого майна, яке належить ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ", ТОВ "АВТОНАФТА", ТОВ "АГЕНСТВО ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ" та іншим юридичним особам групи компаній "GLUSCO" на нерухоме майно за переліком.

Крім цього, ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 № 1-кс/953/5421/21 (справа № 953/17529/19) та від 08.06.2021 № 1-кс/953/5671/21 (справа № 953/17529/19) накладено арешт на частки у статутних капіталах (корпоративні права) вказаної групи компаній.

Вказані об`єкти нерухомого майна та корпоративні права 34 юридичних осіб групи компаній "GLUSCO" ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова № 11-кс/953/1772/22 (справа № 953/17529/19) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів управління ним.

Розпорядженням від 13.05.2022 № 385-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" Кабінет Міністрів України, з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", погодився із пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики щодо передачі в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (код згідно з ЄДРПОУ 43302216) активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліками, що додаються до оригіналу. Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів. Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг", Міністерству енергетики та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вжити відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Розпорядженням від 15.08.2023 № 716-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" Кабінет Міністрів України, зметою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 211 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", погодився з пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, щодо передачі в управління публічному акціонерному товариству "Укрнафта" (код згідно з ЄДРПОУ 00135390) активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліком, що додається до оригіналу. Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів. Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" та Міністерству оборони вжити відповідно до законодавства всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Розпорядженням від 12.09.2023 № 797-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" Кабінет Міністрів України, з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері та відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", погодився з пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, щодо передачі в управління публічному акціонерному товариству "Укрнафта" (код згідно з ЄДРПОУ 00135390) активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліками, що додаються до оригіналу. Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів. Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" та Міністерству енергетики вжити відповідно до законодавства необхідних заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

У порядку виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.05.2022 у справі № 953/17529/19 у кримінальному провадженні № 22019000000000022 від 30.01.2019, а також ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 № 1-кс/953/5421/21 (справа № 953/17529/19) та від 08.06.2021 № 1-кс/953/5671/21 (справа № 953/17529/19), розпорядження КМУ від 13.05.2022 № 385-р між ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (управитель) та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) було укладено договір управління активами (майном) б/н від 13.06.2022 (далі - Договір), відповідно до якого АРМА передало позивачу в управління активи - нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління передає управителеві на строк, визначений у п. 1.2 розділу 1 Договору, майно (далі - актив/активи) в управління, а управитель приймає активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління активами. Перелік та характеристики активів визначені у п. 1.1.1. Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору строк управління активами: з моменту фактичної передачі активів, що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі активів в управління, до 14.06.2027 включно; або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, про що управитель отримує повідомлення від установника управління та перебігу наступних п`яти місяців після такого повідомлення; або до для одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управлінні АРМА, або до випадку, визначеного у розділі 6 Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору управління активами за цим Договором здійснюється на таких загальних засадах: збереження вартості активів, ефективності управління, відкритості та прозорості, запобіганню корупції, тимчасовості управління активами.

Пунктом 2.2. Договору обумовлено, що визначені у п. 2.1 цього договору загальні засади управління активами застосовуються у сукупності до всіх правовідносин, що виникають на підставі цього Договору, у тому числі до відносин контролю за ефективністю управління активами.

Згідно з п. 4.1. Договору установник управління має право, зокрема, вимагати від управителя належного виконання умов Договору; здійснювати контроль за ефективністю управління активами управителем; в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору виключно у порядку та на умовах, визначених цим Договором; вимагати від управителя подання звітності про результати управління активами відповідно до умов Договору.

За умовами п. 4.4. Договору управитель зобов`язаний, зокрема, управляти активами відповідно до умов Договору; належним чином виконувати умови Договору; при здійсненні управління активами, у тому числі, при вчиненні будь-яких правочинів щодо активів, повідомляти третіх осіб, що він діє від власного імені, але виключно як управитель на підставі Договору управління, укладеного з АРМА, відповідно до глави 70 ЦК України та Закону; забезпечити належне збереження активів; повернути активи установнику управління у порядку та на умовах, визначених цим Договором, у разі настання визначеної законом підстави припинення управління чи відмови установника управління від цього Договору з підстав, визначених цим Договором; подавати звітність про результати управління активами відповідно до умов Договору.

Цей Договір набирає чинності з дня нотаріального посвідчення Договору та діє в частині управління активами до 14.06.2027 року включно; або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, про що управитель отримує повідомлення від установника управління та перебігу наступних п`яти місяців після такого повідомлення; або до для одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управлінні установника управління; або до випадку, визначеного у пункті 6.2. розділу 6 Договору; а в частині виконання управителем грошових зобов`язань перед установником управління та зобов`язань щодо повернення активів установнику управління - до їх повного виконання (п. 6.1. Договору).

Дія Договору припиняється достроково у випадках та в порядку, встановлених пунктами 6.2.1. - 6.2.3. Договору (п. 6.2. Договору).

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що установник управління має право достроково в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору у разі неналежного виконання управителем:

1) зобов`язань, передбачених підпунктами 4.4.4., 4.4.7., 4.4.8., 4.4.10. пункту 4.4. розділу 4 Договору;

2) зобов`язань, передбачених підпунктом 4.4.6. пункту 4.4. розділу 4 Договору, вчиненого повторно протягом місяця;

3) визначення і здійснення перерахувань управителем необхідних витрат, винагороди і надходжень до Державного бюджету України (грошових коштів), не у розмірі та формі, визначеної Договором;

4) встановлення спроб відчуження активів управителем;

5) встановлення факту систематичного надання управителем недостовірної інформації щодо доходів та витрат з управління активами;

6) неперерахування надходжень до Державного бюджету України (грошових коштів) за управління активами за два місяці;

7) виявлення відомостей про одну або кілька з таких обставин: понесення управителем витрат, які не є обґрунтованими, у зв`язку з управлінням активами, якщо це призвело до зменшення доходів установника управління від управляння активами.

Відмова установника управління від цього Договору здійснюється шляхом складення повідомлення про відмову (припинення) Договору із зазначенням підстави такого припинення, визначеної у пункті 6.5. розділу 6 цього Договору, та направлення його на вказану в цьому Договорі адресу управителя. Цей Договір є припиненим з дати отримання управителем вказаного у цьому пункті повідомлення від установника управління або з дня оприлюднення (опублікування) повідомлення про припинення Договору на офіційному вебсайті установника управління, а в частині грошових зобов`язань, що лишились невиконаними - до їх повного виконання. При цьому, вважається, що управитель, підписуючи цей Договір, надає свою письмову згоду на припинення дії Договору у разі настання підстав, що визначені у пункті 6.2. розділу 6 цього Договору. Факт оприлюднення установником управління повідомлення про припинення Договору, є підставою для укладання та підписання договору про припинення дії цього Договору, проставлення відміток на примірниках цього Договору та відмітки в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (пункт 6.6. Договору).

Розділом 9 Договору встановлено способи та порядок контролю установником управління за ефективністю управління активами управителем.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим № 455.

Судом встановлено, що за результатами здійснення контролю ефективності управління активами у формі камеральної перевірки Національним агентством ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" складено Довідку від 31.07.2023 164-к/23, яку 02.08.2023 листом надіслано на адресу Управителя (вих. № 222/16.1-33-23/16). За результатами зазначених перевірок встановлено, що згідно Звітності про результати управління Активами за червень 2023 року вбачається, що Управителем подано звітність з порушенням терміну, визначеного підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. розділу 9 Договору, а також зазначено, що доходи від управління Активами та витрати на управління Активами у червні 2023 року відсутні.

Комісією також встановлено систематичне порушення умов Договору щодо строків подачі звітності за попередні періоди.

03.08.2023 на адресу ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" АРМА надіслано Повідомлення про відмову (припинення) договору управління майном (активами) (вих. № 1491/6.1-33-23/6), укладеного 13.06.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 455, із змісту якого вбачається, що відповідно до Порядку здійснення контролю за ефективністю управління активами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 351, АРМА було проведено камеральну перевірку ефективності управління активами Управителем, за результатами якої відділом моніторингу ефективності менеджменту активів центрального апарату АРМА складено Довідку від 31.07.2023 № 164-к/23 (далі - Довідка), що була направлена Управителю листом АРМА від 02.08.2023 № 223/16.1-33-23/16. Враховуючи встановлення факту систематичного надання недостовірної інформації про доходи від управління Активами, що негативно впливає на обсяг надходжень від управління, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України, АРМА дійшла висновку про неналежне управління Активами ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" по Договору, керуючись пунктами 6.5 та 6.6 Договору, та повідомила Управителя про відмову (припинення) в односторонньому порядку Договору. Також, з метою встановлення плану повернення Активів повідомила про явку протягом 3 (трьох) робочих днів за місцезнаходженням АРМА, а саме: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1.

Відтак, відповідач вказує що укладений з позивачем Договір припинений з дотриманням його умов та вимог чинного законодавства України.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначаються Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Статтею 211 Закону встановлено, що виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство) на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону Національне агентство здійснює періодичну, але не рідше одного разу на місяць, перевірку ефективності управління арештованими активами, переданими ним в управління. Управитель зобов`язаний надавати уповноваженим особам Національного агентства доступ до прийнятих в управління активів для огляду, а також до документів щодо управління такими активами та їх використання. У разі встановлення Фактів неналежного управління активами або спроб відчуження активів управителем Національне агентство повідомляє про це відповідним правоохоронним органам для перевірки і реагування згідно із законом та невідкладно здійснює заходи щодо зміни управителя відповідних активів. Порядок здійснення контролю за ефективністю управління активами визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення АРМА контролю за ефективністю управління активами (далі - контроль) визначено Порядком здійснення контролю за ефективністю управління активами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 351 (далі - Порядок).

Пунктами 2, 3, 4 Порядку передбачено, що об`єктом контролю є комплекс заходів з управління активом, які проводяться управителем відповідно до умов договору про управління активом. Метою здійснення контролю є визначення досягнутих результатів управління активом і співвідношення їх з очікуваними результатами такого управління відповідно до умов договору про управління активом. Завданням контролю є вирішення питання щодо належності управління активом з урахуванням умов договору про управління активом, включаючи встановлення: забезпечення збереження активу, його економічної вартості; наявності або відсутності обставин, визначених пунктами 1 або 2 частини першої статті 211 Закону; обґрунтованості витрат, здійснених управителем у зв`язку з управлінням активом; перерахування до державного бюджету надходжень від управління активом.

У пункті 17 Порядку визначено, що за результатами контролю складається відповідна довідка за формою, встановленою АРМА, яка повинна містити: інформацію про встановлені за результатами контролю обставини; висновки щодо досягнення визначених цим Порядком мети та завдань контролю, а також пропозиції, підготовлені на підставі таких висновків.

Пропозиції, викладені у довідці про результати контролю, є обов`язковими до виконання управителем у строки, визначені в ній.

Управитель в разі наявності заперечень щодо обставин, висновків та пропозицій, викладених у довідці, має право протягом трьох робочих днів з дня її отримання подати АРМА обґрунтовані письмові заперечення (пояснення) та документи, що їх підтверджують (у разі їх наявності), які можуть враховуватися АРМА під час прийняття рішення щодо подальшого управління активами (п. 18 Порядку).

У разі встановлення за результатами здійснення контролю фактів неналежного управління активами або спроб відчуження управителем активів АРМА вживає заходів, передбачених частиною першою статті 22 Закону (п. 19 Порядку).

Підпунктом 9.3.1. Договору визначено, що звітність Управителя складається щомісяця. Такий звіт Управителя про результати управління Активами подається Установнику управління не пізніше 20 числа кожного місяця, що настає за звітним місяцем, та повинен включати інформацію і документи: суму отриманого доходу, у зв`язку з управлінням Активами; суму податків, що підлягають сплаті Управителем до Державного бюджету України, у зв`язку з управлінням Активами; суму здійснених необхідних витрат та копії документів, що підтверджують здійснення необхідних витрат (договори, акти, накладні тощо); розрахунок винагороди Управителя; суму здійснених витрат та копії документів, що підтверджують здійснення обґрунтованих витрат (договори, акти, накладні тощо) із підтвердженням погодження таких обґрунтованих витрат із Установником управління; суму надходжень до Державного бюджету України (грошових коштів); іншу інформацію, визначену Договором тощо.

Судом встановлено, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про наявність порушень щодо управління активами, та надавав пропозиції щодо належного виконання Договору, зокрема, що викладені в довідках за результатами здійсненого контролю ефективності управління активами у формі камеральної перевірки, зокрема у довідках: від 29.09.2022 № 140-к/22, від 28.10.2022 № 158-к/22, від 29.11.2022 № 178-К/22, від 29.12.2022 № 200-К/22, від 30.01.2023 № 9-к/23, від 28.02.2023 № 33-к/23, від 30.03.2023 № 57-в/23, від 27.04.2023 № 81-в/23, від 30.05.2023 № 109-К/23, від 30.06.2023 № 137-к/23, від 31.07.2023 №№ 163-к/23,164-к/23.

Також з матеріалі справи вбачається, що 21.08.2023, тобто вже після прийняття рішення АРМА про відмову від Договору, на ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" направив відповідачу лист з додатками (вих. № 388-2023), зокрема, відкоригованими звітами за грудень 2022 року, за січень 2023 року та за травень 2023 року.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин для подання такої відкоригованої звітності лише в серпні 2023 року, у зв`язку з чим доводи відповідача щодо систематичного надання управителем недостовірної інформації щодо доходів та витрат активами, що свідчить про порушення позивачем умов Договору, є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами.

Крім того, листом АРМА від 03.08.2023 № 1505/6.1-25-23/6 на ім`я старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора щодо кримінального провадження № 22019000000000022 від 30.01.2019, повідомлено про встановлення за результатами проведених камеральних перевірок ефективності управління активами фактів систематичного надання Управителем недостовірної інформації про доходи від управління активами, що як наслідок зменшує обсяг надходжень від управління, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

У подальшому відповідачем було здійснено заходи щодо зміни управителя відповідних активів, шляхом подання відповідних пропозицій до Кабінету Міністрів України, за результатами чого прийнято відповідні розпорядження про передачу активів в управління Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" (код згідно з ЄДРПОУ 00135390).

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що висновки відповідача про неналежне виконання позивачем умов Договору, що є підставою для припинення означеного правочину у зв`язку із реалізацією установника управління права на односторонню відмову від Договору, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними і допустимими доказами.

Щодо доводів позивача про порушення порядку розірвання Договору в зв`язку з відсутністю нотаріально посвідченої угоди про його розірвання, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 1031 ЦК України встановлено що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 525 ЦК України передбачено неприпустимість односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд звертає увагу на те, що сторони в розділі 6 Договору встановили іншу форму письмового повідомлення про односторонню відмову (припинення) від Договору, і такі положення цього правочину не містять вимог про її нотаріальне посвідчення.

Отже, враховуючи погоджений сторонами порядок дострокового припинення дії Договору, посилання позивача на необхідність укладення окремого нотаріально посвідченого договору для розірвання договору є необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з п. 10 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 1044 ЦК України договір управління майном припиняється у разі дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду. У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено відсутність передбачених законодавством підстав для визнання оспорюваного одностороннього правочину недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Таким чином, законом встановлено, що до суду особа може звернутись виключно з позовом про захист свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Такий висновок викладений в абз. 9 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/309/18 зазначено, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, якщо договір було розірвано неправомірно однією зі сторін, то порушені права контрагента, в залежності від встановлених судом обставин, дійсно можуть відновлюватися, у тому числі, шляхом визнання відповідного одностороннього правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України), як на тому наполягає позивач.

При цьому варто враховувати, що позов про визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору по суті спрямований на визнання чинності (дії) такого договору і зобов`язань, що за ним виникли, спонукання до їх подальшого виконання в натурі.

Разом з тим, виходячи зі змісту ст. 1029 ЦК України фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням майном, мають вчинятися управителем протягом всього строку дії договору у поточному режимі, що пов`язано з особливостями самого процесу управління, і надання послуги з управління майном зворотно неможливо, позаяк така послуга надається та споживається саме протягом періоду часу, передбаченого договором.

Судом встановлено, що на теперішній час управління активами здійснюється ПАТ "Укрнафта", як новим управителем, на підставі укладеного з відповідачем договору. Відтак послуги з управління активами вже були надані та надаються АРМА іншим управителем на підставі чинного договору між ними, тож навіть у разі задоволення даного позову можливість ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" дійсного виконання своїх зобов`язань за Договором фактично не поновиться, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, не підлягають задоволенню судом.

Інші доводи і твердження сторін судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.04.2024.

Суддя Т.М. Ващенко