Постанова

від 21.02.2024 по справі 761/10614/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року місто Київ

справа № 761/10614/23

провадження №22-ц/824/3785/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Дочірнє підприємство «Санаторій «Україна» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», поданими адвокатом Бауманом Юрієм Тіберійовичем,

на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 грудня 2023 року, ухвалені у складі судді Матвєєвої Ю.О.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовано тим, що 4 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» був укладений контракт керівника ДП «Санаторій Україна» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». За умовами контракту позивач зобов`язувалася займати посаду директора ДП «Санаторій Україна» та здійснювати відповідне керівництво даним підприємством на термін з 5 березня 2019 року по 4 березня 2022 року.

Відповідно до п.1.2 контракту, контракт є строковим трудовим договором, на підставі якого виникають трудові відносини між позивачем та відповідачем.

Згідно з п.5.1 Контракту «За виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів підприємства, що складається з наступних статей: посадовий оклад, розмір якого встановлюється наказом Голови правління товариства»

Крім того, відповідно до п.5.4 контракту: «Керівнику надається оплачувана відпустка терміном 31 календарний день у тому числі - основна щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні та додаткова відпустка за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів».

Позивачем впродовж дії вказаного контракту щорічна відпустка в повному обсязі не використовувалася.

10 грудня 2020 року позивач звернулася до Голови правління «Укрпрофоздоровниця» з заявою про звільнення у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.

На підставі вказаної заяви третьою особою 20 січня 2021 року був виданий наказ № 05-К про звільнення та припинення дії контракту директора ДП «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_1 , а також між позивачем та третьою особою була укладена додаткова угода № 1 від 20 січня 2021 року до контракту, відповідно до умов якої сторони погодились припинити достроково дію контракту.

3 лютого 2021 року позивач письмово звернулася до відповідача з вимогою про виконання нею наказу про розрахунок по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, а також просила третю особу надати довідку про нараховану заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. На час звернення позивача до суду, відповідач з нею не провів розрахунку, не надав повідомлень про суми, нараховані та не виплачені їй при звільненні..

В день звернення з заявою про звільнення відповідачем була видана довідка про заборгованість по заробітній платі станом на 10 грудня 2020 року та сума компенсації за невикористану відпустку, які сумарно становлять 116758,90 грн., включаючи 41946,33 заборгованість по заробітній платі та 74812,57 грн. компенсації за невикористану відпустку. Окрім заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку відповідач також повинен сплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку по дань фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 736,81 грн. та 553 робочі дні затримки розрахунку.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Санаторій «Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 66997,87 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 407455,93 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 74812,57 грн., з утриманням із цих сум установлених законодавством України податків і зборів.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 8 грудня 2023 року стягнуто з ДП «Санаторій «Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням, представник третьої особи ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - адвокат Бауман Ю.Т. подав апеляційні скарги, в яких просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДП «Санаторій «Україна» здійснило повний розрахунок з позивачем у зв`язку з її звільненням. В матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати позивача за спірний період. Первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували інформацію, відображену у довідці № 27 від 10 грудня 2020 року, власноруч виданою ОСОБА_1 , позивачем не надано. Позивачем не додано до позовної заяви виписки по своєму картковому банківському рахунку, внаслідок чого ні сторона апелянта, ні відповідач не мають змоги відстежити надходження заробітної плати за витребуваний позивачем період часу. Позивачем не надані до суду першої інстанції індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб, внаслідок чого неможливо відстежити нараховану позивачу заробітну плату та/або відсутність відомостей про нарахування заробітної плати за витребуваний період часу.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник третьої особи зазначає про те, що судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного Суду при винесенні оскаржуваного рішення, та щодо недоведеності представником позивача обставин, що мають значення для справи (документального підтвердження понесених витрат на правничу допомогу), які суд першої інстанції визнав встановленими. Сторона апелянта переконана, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, судом не взято до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні платіжні документи про оплату послуг адвоката.

Сторона апелянта наголошує на тому, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав на відповідача - ДП «Санаторій «Україна» відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже їх розмір не був доведений та документально обґрунтований.

В судовому засіданні представник третьої особи ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - адвокат Бауман Ю.Т. доводи апеляційних скарг підтримав в повному обсязі, просив апеляційні скарги задовольнити, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В судове засідання не з`явилася позивачка ОСОБА_1 , будучи повідомленою про місце, день і час розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення на її електронну адресу, інформація щодо якої зазначена нею у позовній заяві, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року (том №2 а.с.113).

Відповідач ДП " Санаторій "Україна" ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повідомлений про місце, день і час розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення на його електронну адресу, інформація щодо якої зазначена у позовній заяві, що підтверджується звітом про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 16 лютого 202 (том №2, а.с.114).

Причини своєї неявки позивачка та представник відповідача суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що позивачка в період з 4 березня 2019 року по 20 січня 2021 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем.

20 січня 2021 року було видано наказ № 05-К "Про звільнення та припинення дії контракту директора ДП "Санаторій Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" ОСОБА_1 "

Заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2020 року по 20 січня 2021 року становить 66997, 87 грн.

Відповідно до довідки № 27 від 10 грудня 2020 року, виданої ДП «Санаторій Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі станом на 10 грудня 2020 року становить 116 758, 90 грн., в тому числі : вересень 2020 року - 11 000 грн., жовтень 2020 року - 20 963, 64 грн., листопад 2020 року - 9982, 69 грн. Компенсація за невикористану відпустку (106 днів) 74 812, 57 грн.

Відповідач не виплатив позивачці заборгованість по заробітній платі, допустив затримку розрахунку при звільненні та не виплатив компенсацію за невикористану відпустку. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виплатив позивачці заборгованість по заробітній платі, допустив затримку розрахунку при звільненні та не виплатив компенсацію за невикористану відпустку.

Врахувавши, що позивачка була звільнена 20 січня 2021 року, а її твердження щодо невиплати їй заробітної плати з 1 грудня 2020 року по день звільнення відповідачем не спростовані, суд першої інстанції погодився з розрахунком сторони позивача в частині заборгованості по заробітній платі за зазначений період, який складає 25051,54 грн. З урахуванням суми заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , яка існувала станом на 1 грудня 2020 року в сумі 41946,33 грн., загальний розмір заборгованості по заробітній платі становить 66997,87 грн.

Крім того, суд першої інстанції вважав доведеними і вимоги позивачки щодо стягнення на її користь компенсації за невикористану відпустку в розмірі 74812,57 грн., яка підтверджується довідкою № 27 від 10 грудня 2020 року, виданої ДП "Санаторій "Україна" ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Оскільки відповідач розрахунок з позивачем в день її звільнення не провів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України, для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проведений позивачем розрахунок середнього заробітку відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Визначаючи суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн., що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував загальну тривалість розгляду справи в суді, та кількість часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, а також виходив із засад справедливості та розумності.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Установлено, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена 20 січня 2021 року. В день звільнення відповідач з позивачкою розрахунку не провів, не виплатив позивачці заборгованість по заробітній платі та не виплатив компенсацію за невикористану відпустку. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Саме по собі посилання представника апелянта на те, що довідка про суму заборгованості по заробітній платі та суми компенсації за невикористану відпустку підписана ОСОБА_1 , що викликає сумніви в її достовірності, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, оскільки ні представником відповідача, ні представником третьої особи не доведено належними та допустимими доказами проведення повного розрахунку з позивачем при її звільненні

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 66997,87 грн. та грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 74812,57 грн. з утриманням з цих сум установлених законом податків та зборів, є правильним, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Що стосується визначеної судом першої інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то в цій частині колегія суддів з такими висновками не погоджуються, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 553 робочих дні (з 21 січня 2021 року по 23 березня 2023 року) в сумі 407455,93 грн., виходячи з розрахунку 736,18 грн. - середньоденна заробітна плата х 553 днів = 407455, 93 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмірі підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стаття 117 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, викладена в такій редакції: « Уразі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті..

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважала, що зменшуючи розмір відшкодування визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно врахувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

Установлено, що заробітну плату позивачка отримувала в ДП "Санаторій "Україна" ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

З цим позовом до суду позивачка ОСОБА_1 звернулася у березні 2023 року, тобто зі спливом більше ніж двох років після звільнення з роботи, яке мало місце 20 січня 2021 року, за ініціативою працівника.

Сума заборгованості по заробітній платі, яка не виплачена відповідачем при звільненні позивачки ОСОБА_1 (66997,87 грн.), є більш ніж у шість разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (407 455,93 грн.)

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивачки та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 66997,87 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих витрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирних шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або ) значенню справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 2 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Як убачається з матеріалів справи на підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат на правову допомогу її представником надано: копія договору про надання правничої допомоги № 04-03/2021 від 4 березня 2021 року; копія додаткового договору від 16 серпня 2021 року; копія акту передачі-приймання послуг від 17 листопада 2023 року.

Судом першої інстанції встановлено, що адвокат Січевлюк В.А. прийняв участь у судових засіданнях 20 квітня 2023 року, 25 вересня 2023 року, 18 жовтня 2023 року, 16 листопада 2023 року, що складає у сумарній кількості часу - 2 год. 12 хв., та складає згідно кошторису 4000 грн., а разом з іншими наданими послугами - 20000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення на користь позивача суми судових витрат понесених на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із загальної тривалості розгляду справи в суді, кількості часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, врахував принцип справедливості та розумності, та стягнув з ДП "Санаторій "Україна" ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності суми розміру витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними і висновків суду першої інстанції з цього приводу не спростовують.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на відповідача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 на суму ((208 808,31 грн. х 100)) /549266,37 грн.), що становить 38,01 % від заявлених вимог (549266,37 грн.), апеляційний суд вважає, що із доведених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню 7602 грн. - пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_1 ..

Враховуючи наведене, додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 грудня 2023 року підлягає зміні шляхом зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 , з 20000 грн. до 7602 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, а рішення суду першої інстанції в частині змінено, а саме: зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 407455,93 грн. до 66997, 87 грн., то підлягають і перерозподілу судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, з 4822,90 грн. до 1418,10 грн.

Крім цього, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4493,69 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», поданими адвокатом Бауманом Юрієм Тіберійовичем, задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2023 року змінити, зменшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також суму судового збору, які підлягають стягненню з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» ПрАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 , з 407455,93 грн. до 66997,87 грн., та відповідно з 4822,9 грн. до 1418,10 грн.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 грудня 2023 року змінити, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 , з 20000 грн. до 7602 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4493,69 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 1 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус