Постанова

від 06.03.2024 по справі 754/15681/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2024 року місто Київ

справа № 754/15681/20

провадження №22-ц/824/6098/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною,

на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Ішуніної Л.М.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на транспортний засіб автомобіль КІА вартістю 340080 грн., гаражний бокс блок НОМЕР_1 , що знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Ветеранів», вартістю 17920 грн., 50% частки статутного капіталу - корпоративних прав ТОВ «Виробниче підприємство «Спецремонт», що відповідає внеску у розмірі 35115 грн. За ОСОБА_2 просила визнати право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 , що знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Ветеранів», вартістю 113071 грн., 50 % частки статутного капіталу - корпоративних прав ТОВ «Виробниче підприємство «Спецремонт», що відповідає внеску у розмірі 35115 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 2013 року вони проживали однією сім`єю у цивільному шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5 січня 2015 року шлюб між сторонами був зареєстрований.

У період шлюбу сторони придбали транспортний засіб автомобіль КІА, гаражний бокс блок № НОМЕР_3 , гаражний бокс № НОМЕР_2 , 100% частки статутного капіталу.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. В порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс блок А, що знаходиться в обслуговуючому кооперативі "Ветеранів», гараж № НОМЕР_3 . За ОСОБА_2 визнано право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47577,50 грн. грошової компенсації. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину внесених грошових коштів до статутного капіталу ТОВ «Виробниче підприємство «Сперемонт» у сумі 35113 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс блок А, за ОСОБА_2 право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 у позові не заявляла жодних вимог про стягнення грошової компенсації за її частку в майні. Навпаки, позовні вимоги були заявлені в такий спосіб, за якого передбачався відхід від рівності часток у спільному майні на користь ОСОБА_1 .

Відмовою від частини позовних вимог, яка була прийнята судом, ОСОБА_1 виключила найбільш вартісне майно із загального об`єму майна, яке підлягало поділу, та штучно створила ситуацію, за якої між сторонами залишається невирішеним питання про поділ транспортного засобу та його неврахування при поділі іншого майна, що в свою чергу призвело до незаконного покладення на відповідача тягаря із виплати грошової компенсації. Зловживаючи своїми процесуальними правами, ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог саме в частині, яка була визнана відповідачем, а суд першої інстанції провів поділ майна без урахування всього об`єму спільного сумісного майна колишнього подружжя.

Зважаючи на те, що позивач відмовилась від позовної вимоги про поділ транспортного засобу, то апелянт повідомляє, що визначена позивачем вартість гаражних боксів не відповідає реальній ринковій вартості.

Стягнення грошової компенсації можливе у разі, якщо позивачем заявлено вимогу про припинення права власності відповідача на частку в майні з виплатою компенсації або якщо заявлено вимогу про припинення права власності позивача та стягнення грошової компенсації.

В частині вимог про поділ статутного капіталу, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, зазначає, що товариство було засноване в 2008 році, ОСОБА_2 не формував статутний капітал, не вносив жодних внесків, не сплачував жодних коштів за свою частку. А тому не відповідають дійсності твердження позивача, що частка в статутному капіталі сформована за рахунок спільного внеску подружжя.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, від представника ОСОБА_1 адвоката Кухарчук А.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч. 2 ст.372 ЦПК України.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Дубчак Л.С. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 6 січня 2015 року.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 16 березня 2021 року, яке набрало законної сили 16 квітня 2021 року, шлюб між ними розірвано.

Сторони мають двох спільних дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу сторони набули у власність нерухоме майно: гаражний бокс блок НОМЕР_1 , що знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Ветеранів» по АДРЕСА_1 , загальна площа 44,8 кв.м., вартістю 17920 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу гаражного боксу від 29 квітня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 66. Право власності на зазначений бокс зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 207817165 від 29 квітня 2020 року; гаражний бокс № НОМЕР_2 , що знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Ветеранів» по АДРЕСА_1 , загальна площа 45,1 кв.м., що розташований на земельних ділянках кадастровий номер 8000000000:69:284:0002 та кадастровий номер 8000000000:69:284:0001, вартістю 113071 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу гаражного боксу від 27 січня 2020 року. Право власності на зазначений бокс зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197739418 від 27 січня 2020 року.

Крім того за час шлюбу сторони набули у власність 100% частки статутного капіталу - корпоративних прав ТОВ «ВП «Спецремонт», та відповідає внеску в розмірі 70230 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ВП «Спецремонт» від 24 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу частки, право власності на частку статутного капіталу Товариства, що відчужується переходить до покупця з моменту підписання сторонами даного договору. Пунктом 8 визначено, що вартість частки становить 70230 грн.

Протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємств «Спецремонт» від 25 липня 2017 року змінено склад учасників Товариства та затверджено розподіл часток наступним чином: ОСОБА_2 - 70230 грн., що складає 100% статутного капіталу.

22 січня 2022 року ОСОБА_2 продано частку в розмірі 1005 статутного капіталу ТОВ «ВП «Спецремонт», вартість якого складає 70230 грн. Продаж здійснено за ціною 1000 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмежено відповідальністю «Виробниче підприємство «Спецремонт» від 22 січня 2022 року та актом приймання-передачі частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Спецремонт» від 22 січня 2022 року, підписаних відповідачем і ОСОБА_8 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що два гаражні бокси були придбані подружжям під час шлюбу, гаражні бокси є окремо розташованими об`єктами нерухомого майна, що не пов`язані один з одним та розташовані в одному кооперативі, відповідно такі підлягають поділу між подружжям в натурі. Вирішуючи вимоги про поділ частки у статутному капіталі товариства, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було придбано 100% частки у статутному капіталі товариства у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, а відтак внесок до статутного капіталу сформований за рахунок коштів подружжя. Відповідач відчужив зазначену частку без згоди позивача (22 січня 2022 року), доказів на підтвердження того, що всі кошти ід її продажу були витрачені в інтересах сім`ї суду не надав, тому суд дійшов висновку, що позивач має право а компенсацію частини внеску до статутного капіталу товариства, що становить 35115 грн.

Загальна вартість спільного сумісного майна подружжя становить 201221 грн., вартісна частка кожного з подружжя у спільному майні складає 100610,50 грн., на користь ОСОБА_1 виділено майна на суму 53033 грн., а на користь ОСОБА_2 на суму 148184 грн. Таким чином, різниця у вартості частки позивача у спільному сумісному майні подружжя становить 47577,60 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 761/14030/21).

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку самостійного заробітку (доходу).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ( ст.63 СК України).

За змістом статей 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними та шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ним и в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України ( ч.ч.1,2,4 ст.71 СК України).

Тлумачення статей 70,71 СК України свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (ст.70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (ст.71 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчиненні узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникла необхідність повторного звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого ч.1 ст.71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.

Встановивши, що подружжя під час шлюбу набуло у власність два гаражні бокси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх поділ між колишнім подружжям в натурі, та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації різниці у вартості частки у праві спільної власності на майно, а саме гаражні бокси.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки позивачем не заявлено вимогу про припинення права власності відповідача на частку в майні з виплатою компенсації або про припинення права власності позивача та стягнення компенсації, тому стягнення грошової компенсації є неможливим, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині поділу гаражних боксів, оскільки в даному випадку позивачем заявлені вимоги про поділ гаражних боксів в натурі. Оскільки частки у праві власності на спільне майно сторін є рівними, а вартість одного гаражного боксу перевищує вартість іншого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації для забезпечення рівноцінного поділу майна подружжя. Унаслідок виділення одного гаражного боксу у власність позивачеві, право власності відповідача на цей гараж припиняється.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не враховано вартість транспортного засобу і безпідставно прийнята відмова ОСОБА_1 від позовних вимог в частині поділу транспортного засобу, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки права позивача відмовитися від позову або частини позовних вимог передбачено процесуальним законом. Позивач ОСОБА_1 відмовилася від позовних вимог в частині поділу транспортного засобу, який залишався зареєстрований на ім`я відповідача. Судом першої інстанції прийнята відмова позивача від частини позовних вимог. Відповідач же, в свою чергу, зустрічний позов щодо поділу майна не подавав. З урахуванням цих обставин, та зважаючи на те, що транспортний засіб не був предметом поділу, враховувати вартість транспортного засобу при поділі майна подружжя у суду першої інстанції не було жодних підстав.

Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що визначена позивачем вартість гаражних боксів не відповідає реальній ринковій вартості, то і в цій частині доводи є безпідставними а необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 28 вересня 2022 року, зі змісту якої вбачається, що останній погодився з запропонованою позивачем вартістю гаражних боксів, а саме : вартість гаражного боксу блок НОМЕР_1 , загальною площею 44,8 кв.м. становить 17920 грн., вартість гаражного боксу № НОМЕР_2 , загальною площею 44,8 кв.м.становить113071 грн ( т.1 а.с. 161-167).

В підготовчому засіданні відповідач та його представник підтвердили вартість гаражних боксів, клопотань про призначення експертизи не заявляли.

Отже, враховуючи, що сторони погодили вартість гаражних боксів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано цю вартість прийняв до уваги, вирішуючи питання про поділ майна.

Що стосується поділу часток у статутному капіталі ТОВ «ВП «Спецремонт», то в цій частині суд зазначає наступне.

За змістом ст.115 ЦК України, ста.85 ГК України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15-ц).

Зазначене дає підстави стверджувати, що частка в статутному капітал ТОВ не ділиться між подружжям, а залишається цілісною і недоторканою. Інший з подружжя має заявляти вимоги лише щодо внеску до статутного фонду ТОВ, а конкретніше - вимагати компенсацію половини вартості такого внеску. Тобто подружжя - не учасник ТОВ має право на 50% вартості того майна/грошових коштів, що були внесені при формуванні ТОВ, що простіше - на 50% тієї суми, яка вказана як «розмір внеску до статутного фонду (грн.)» поряд із прізвищем іншого подружжя в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Установлено, що розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «ВП «Спецремонт» становить 70230 грн..

Встановивши, що відповідачем було придбано 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ВП «Спецремонт» у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, а відтак внесок до статутного капіталу ТОВ «ВН «Спецремонт» в розмірі 70230 грн. сформований за рахунок коштів подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 як не учасник товариства може лише вимагати половину вартості внеску до статутного фонду. При цьому, суд першої інстанції врахував те, що відповідач відчужив частку у статутному капіталі товариства без згоди позивача, доказів на підтвердження того, що кошти від її продажу були витрачені в інтересах сім`ї суду не надав.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції в частині вимог про поділ статутного капіталу вийшов за межі позовних вимог, є безпідставними. При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у іншій спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу ( висновки Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 не формував статутний капітал, не вносив жодних внесків, не сплачував жодних коштів за свою частку, є необґрунтованими, спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким у рішенні суду надана належна правова оцінка.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 1 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус