Постанова

від 03.04.2024 по справі 753/2464/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/2464/23 головуючий у суді І інстанції Маркєлова В. М.

провадження № 22-ц/824/20/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Павленком Сергієм Валерійовичем на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року у справі за позовом Приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з повернення гарантійного платежу за договором оренди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року Приватний заклад освіти «УОЛД СКУЛ» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з повернення гарантійного платежу за договором оренди у розмірі

229 184,60 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 27 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та Приватним закладом освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» було укладено договір оренди об`єкта нерухомості (надалі - Договір), за умовами якого Відповідач передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення з № 1 по № 47 (група приміщень № 188) літ А (надалі - Об`єкт оренди) загальною площею 654,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 4.3. Договору визначено, що після укладення Договору, Орендар протягом 3-х робочих днів сплачує гарантійну суму у розмірі орендної плати за один повний календарний місяць, визначену в пункті 4.1. даного Договору, яка буде зарахована, як орендна плата за останній місяць оренди.

Орендар свої зобов`язання, передбачені пунктом 4.3. Договору виконав в повному обсязі, оскільки 30 грудня 2021 року перерахував на рахунок Відповідача гарантійну суму в розмірі 229 184,60 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 60 коп.

Сторони визначили, що Договір вважається укладеним та вступає в силу (набирає чинності) з моменту його підписання. Строк оренди за цим Договором починається з

08 березня 2022 року з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщення Об`єкта оренди, а моментом фактичного початку використання Орендарем Об`єкта оренди є дата підписання Акту приймання-передачі, про передачу Об`єкта оренди Орендарю (пункт 5.1. Договору). Абзацом 5 пункту 5.1. Договору визначено, що саме підписанням Актів про передачу/повернення Об`єкта оренди підтверджується відсутність взаємних претензій та виконання Сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору. Пунктами 3.1. - 3.2 Договору передбачено, що приймання-передача Об`єкта оренди здійснюється за Актом приймання-передачі, об`єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцем разом із ключами, кодами та іншими наявними інструментами доступу до Об`єкту оренди та прийнятий Орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту набрання чинності даного Договору, а пунктом 3.3. Договору визначено, що Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі.

Договором встановлено, що Орендодавець зобов`язаний передати Орендареві в оренду Об`єкт оренди в строк, визначений пунктом 5.1. цього Договору в належному санітарному стані та протипожежному стані відповідно до умов цього Договору, по акту приймання-передачі, надавати копії необхідної технічної та іншої документації Об`єкта оренди для отримання дозвільних документів Орендарем.

Отже, відповідно до положень Договору, Відповідач до 11 березня 2022 року зобов`язана була передати Орендарю Об`єкт оренди за Актом прийому-передачі, однак, станом на день складання позовної заяви цього не було зроблено.

З урахуванням норм чинного законодавства та умов укладеного Договору, єдиним належним доказом фактичного передання зазначених вище приміщень в оренду є Акт приймання-передачі, який між Відповідачем та Орендарем укладено не було.

Користуючись правом, наданим Орендарю ст. 766 Цивільного кодексу України листом

від 08 листопада 2022 року ПЗО «УОЛД СКУЛ КАМПУС А», повідомив Відповідача про відмову від Договору оренди з вимогою про повернення сплаченого гарантійного платежу в розмірі 229 184.60 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 60 коп. Проте, Відповідач у визначений листом строк грошові кошти Орендарю не повернула.

Листом від 13 грудня 2022 року №33, ПЗО «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» повідомив Відповідача про відступлення права вимоги суми заборгованості на користь ПЗО «УОЛД СКУЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора - позивача.

29 грудня 2022 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача досудову вимогу про сплату заборгованості протягом 7 днів з моменту складання вимоги, проте, станом на день подання даної позовної заяви, заборгованість з повернення гарантійного платежу в розмірі

229 184.60 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 60 коп. відповідачем повернута не була.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року позовну заяву приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з повернення гарантійного платежу за договором оренди задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ» заборгованість з повернення гарантійного платежу за договором оренди у розмірі

229 184,60 грн та судовий збір у розмірі 3 437,77 грн, разом - 232 622,37 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Павленка Сергія Валерійовича, подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неналежним дослідженням доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд ухвалив рішення всупереч нормам процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного договору, що призвело до порушення прав та законних інтересів відповідача.

Апелянт посилається на відсутність посилань в позовній заяві на відступлення права вимоги, не дотримання процедури розірвання договору оренди, існування іншого договору оренди від 08 квітня 2019 року та не передання в користування Приватному закладу освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» приміщення з вини самого позивача.

Позивачем подані письмові пояснення на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та Приватним закладом освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» укладено договір оренди об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого Відповідач передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення з № 1 по № 47 (група приміщень № 188) літ А загальною площею 654,00 кв.м. (а.с. 11-16).

Пунктом 4.3. Договору визначено, що після укладення Договору, Орендар

протягом 3-х робочих днів сплачує гарантійну суму у розмірі орендної плати за один повний календарний місяць, визначену в пункті 4.1. даного Договору, яка буде зарахована, як орендна плата за останній місяць оренди.

Орендар перерахував на рахунок Відповідача гарантійну суму в розмірі 229 184,60 грн, що підтверджується квитанцією № 1468 від 30 грудня 2023 року (а.с.17). Отже орендар свої зобов`язання, передбачені пунктом 4.3. Договору виконав в повному обсязі.

Сторони визначили, що Договір вважається укладеним та вступає в силу (набирає чинності) з моменту його підписання. Строк оренди за цим Договором починається з 08 березня 2022 року з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщення Об`єкта оренди, а моментом фактичного початку використання Орендарем Об`єкта оренди є дата підписання Акту приймання-передачі, про передачу Об`єкта оренди Орендарю (пункт 5.1. Договору).

Абзацом п`ятим пункту 5.1. Договору визначено, що саме підписанням Актів про передачу/повернення Об`єкта оренди підтверджується відсутність взаємних претензій та виконання Сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору.

Пунктами 3.1. - 3.2 Договору передбачено, що приймання-передача Об`єкта оренди здійснюється за Актом приймання-передачі, об`єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцем разом із ключами, кодами та іншими наявними інструментами доступу до Об`єкту оренди та прийнятий Орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту набрання чинності даного Договору, а пунктом 3.3. Договору визначено, що Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі.

Договором встановлено, що Орендодавець зобов`язаний передати Орендареві в оренду Об`єкт оренди в строк, визначений пунктом 5.1. цього Договору в належному санітарному стані та протипожежному стані відповідно до умов цього Договору, по акту приймання-передачі, надавати копії необхідної технічної та іншої документації Об`єкта оренди для отримання дозвільних документів Орендарем.

Отже, відповідно до положень Договору, Відповідач до 11 березня 2022 року зобов`язана була передати Орендарю Об`єкт оренди за Актом прийому-передачі, однак, станом на день подання позовної заяви цього не було зроблено.

Користуючисьсь правом, наданим Орендарю статтею 766 Цивільного кодексу України Орендар листом від 08 листопада 2022 року ПЗО «УОЛД СКУЛ КАМПУС А», повідомив Відповідача про відмову від Договору оренди з вимогою про повернення сплаченого гарантійного платежу в розмірі 229 184,60 грн (а.с. 18-21).

Проте Відповідач у визначений листом строк грошові кошти Орендарю не повернув.

Приватний заклад освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» та Приватний заклад освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» (Позивач) 23 листопада 2022 року уклали договір про відступлення права вимоги суми заборгованості в розмірі 229 184,60 грн на користь ПЗО «УОЛД СКУЛ» (а.с. 22).

Листом від 13 грудня 2022 року Приватний заклад освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» повідомив Відповідача про відступлення права вимоги суми заборгованості на користь Приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ» (надалі - Позивач) із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора - Позивача (а.с. 23-26).

29 грудня 2022 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача досудову вимогу про сплату заборгованості протягом 7 днів з моменту складання вимоги, проте, станом на день подання даної позовної заяви, заборгованість з повернення гарантійного платежу в розмірі

229 184,60 грн Відповідачем погашена не була (а.с. 27-30).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач свої зобов`язання з повернення завдатку (гарантійного платежу у розмірі 229 184,60 грн) не виконала, у зв`язку з непереданням Відповідачкою майна наймачеві після сплати в обумовлений в Договорі строк гарантійного платежу у Приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» згідно частиною першою статті 766 ЦК України виникло право відмовитися від договору найму, яким він скористався, і відповідно до частини третьої статті 751 ЦК України вимагати повернення завдатку (гарантійного платежу у розмірі

229 184,60 грн) у зв`язку з припиненням зобов`язання до початку його виконання.

Зазначене право вимоги повернення завдатку (гарантійного платежу у розмірі 229 184,60 грн) Приватний заклад освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» передав Позивачеві, про що у встановленому законом порядку повідомив Відповідачку.

Сторони погодили, що єдиним належним доказом фактичного передання зазначених вище приміщень в оренду Приватному закладу освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» є Акт приймання-передачі, який не було складено та не було підписано.

Оскільки за умовами пункту 4.3. Договору визначено, що після укладення Договору, Орендар протягом 3-х робочих днів сплачує гарантійну суму у розмірі орендної плати за один повний календарний місяць, визначену в пункті 4.1. даного Договору, яка буде зарахована, як орендна плата за останній місяць оренди - цей гарантійний платіж вважається частиною договірної вартості орендних платежів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наведеного.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 751 ЦК України передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Зокрема, за частиною третьою статті 751 ЦК України у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Статтею 766 ЦК України передбачено правові наслідки непередання майна наймачеві. Згідно частини 1 цієї статті якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

У контексті викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Колегія суддів вважає, що позивачем Приватним закладом освіти «УОЛД СКУЛ» та Приватним закладом освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» укладений договір відступлення права вимоги від 23 листопада 2022 року (копія якого міститься у матеріалах справи), відповідачка була належним чином повідомлена про укладений договір, що є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Щодо доводів апелянта про існування іншого договору між сторонами від 08 квітня 2019 року, то слід зазначити наступне.

У червні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УОЛД СКУЛ», в якому просили усунути перешкоди у реалізації їх права по користуванню належними нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з зазначених нежитлових приміщень ПЗО «Уолд Скул Капмус А» та стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованості за договором оренди приміщень та за порушення виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року по справі № 753/5443/22 позов задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з Приватного закладу освіти «УОЛД СКУЛ КАМПУС А», Товариства з обмеженою відповідальністю «УОЛД СКУЛ» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди об`єкта нерухомості від 8 квітня 2019 року в розмірі 668 570,90 грн з яких: 629 454,50 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати, 15 455,17 грн. - пеня на заборгованість по сплаті орендної плати; 3 404,74 грн. - три проценти річних за порушення грошових зобов`язань, 20 256,49 грн. інфляційні витрати за порушення грошових зобов`язань, судові витрати.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Київський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення у солідарному порядку заборгованості за договором оренди об`єкта нерухомості від 8 квітня 2019 року в розмірі 668 570,90 грн та судових витрат - скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині судове рішення залишив без змін.

Отже. доводи апелянта в цій частині є неспроможними, оскільки спростовуються встановленими рішенням суду обставинами, які в силу вимог ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують, тому колегія суддів їх також відхиляє.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином встановив фактичних обставин справи, дослідив надані сторонами докази, та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Павленком Сергієм Валерійовичем - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова