Постанова

від 30.10.2007 по справі 17/286-06-9976

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 30 жовтня 2007 р.                                                                                   

№ 17/286-06-9976 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого  Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивача

не з'явилися (про час і місце

судового засідання повідомлено належно)

відповідачів

не з'явилися (про час і місце

судового засідання повідомлено належно)

прокурора

Сахно Н.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу 

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 20.03.2007 Одеського

апеляційного господарського суду

у справі

№ 17/286-06-9976 господарського

суду Одеської області

за позовом

Дунайського транспортного

прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду

державного майна по Одеській області

до

- Державного професійно

-технічного закладу “Ізмаїльське вище професійне училище № 9”; - Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

визнання договору оренди

нерухомого майна             недійсним

ВСТАНОВИВ:

          Дунайський

транспортний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення

Фонду державного майна по Одеській області звернувся до господарського суду

Одеської області з позовом до Державного професійно -технічного закладу

“Ізмаїльське вище професійне училище № 9” та СПД ОСОБА_1 про визнання договору

оренди державного майна (нежилого приміщення) від 30.06.2006 р., укладеного між

відповідачами, недійсним в повному обсязі, припинивши зобов'язання на майбутнє

та виселення СПД  ОСОБА_1 з нежилого

приміщення, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

В доповненнях на позовну заяву РВ

ФДМУ по Одеській області позов Дунайського транспортного прокурора підтримав

повністю (а.с. 79-81).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

в ході проведеної РВ ФДМУ по Одеській області перевірки було встановлено, що

30.06.2006 р. між відповідачами було укладено договір оренди державного майна -

нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл,

вул. Фанагорійська, 7.

Проте, вказаний договір було

укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 2 Методики

розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна,

затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 з

підстав не погодження Державним професійно -технічним закладом “Ізмаїльське

вище професійне училище № 9” як орендодавцем державного майна за спірним

договором розміру орендної плати з РВ ФДМУ по Одеській області, що потягло за

собою встановлення невірної орендної ставки.

Крім того, орендарем не

застраховано взяте ним в оренду майно, що являється порушенням статті 10 Закону

України “Про оренду державного та комунального майна” та пункту 4.10 спірного

договору.

Державний професійно -технічний

заклад “Ізмаїльське вище професійне училище № 9” у відзиві на позовну заяву

проти позову заперечував, посилаючись при цьому на те, що у зв'язку з

укладенням спірного договору оренди на адресу РВ ФДМУ по Одеській області було

направлено лист вих. № 290 від 06.07.2006 р. для погодження орендної ставки за

договором.

Відповідь на лист, у встановлені

приписами статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”

не надходила, а тому на підставі абзацу 4 частини 3 статті 9 вказаного Закону

Училище вважало укладений договір та його умови, у тому числі і орендну ставку,

погодженими.

Наявність договору добровільного

страхування майна № 0122/ИЗМ-006-007/06 від 17.04.2006 р. та страхового

сертифіката свідчить про дотримання СПД ОСОБА_1 статті 10 Закону України “Про

оренду державного та комунального майна” та умов спірного договору щодо

страхування орендованого майна.

Рішенням господарського суду

Одеської області 24.01.2007 р. (суддя Зуєва Л.Є.) у задоволенні позовних

відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, суд, на

підставі приписів статті 204 Цивільного кодексу України, норм Закону України

“Про оренду державного та комунального майна”, дійшов висновку, що спірний

договір в момент свого укладення відповідав вимогам діючого законодавства, у

зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Суд зазначив, що в силу положень

абзацу 4 статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”

у правовідносинах з тимчасового користування на умовах оренди об'єктом

державної форми власності - спірним нежитловим приміщенням, орендодавцем якого

має право виступати балансоутримувач цього майна - Державний професійно

-технічного заклад “Ізмаїльське вище професійне училище № 9”. Даний висновок

знайшов своє відображення в положеннях пункту 3 частини 1 статті 287

Господарського кодексу України.

За апеляційним поданням Дунайського

транспортного прокурора та  апеляційною

скаргою РВ ФДМУ по Одеській області Одеський апеляційний господарський суд

(судді: Мирошниченко М.А., Бєляновський В.В., Шевченко В.В.), переглянув

рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007 р. в апеляційному

порядку та постановою від 20.03.2007 р. скасував його, позовні вимоги

задовольнив, а саме:

- договір оренди нерухомого майна

та обладнання б/н від 30.06.206 р., укладений між Державним професійно

-технічним закладом “Ізмаїльське вище професійне училище № 9” та СПД ОСОБА_1,

щодо нежитлових приміщень (з обладнанням) визнано недійсним та припинено його

дію на майбутнє;

- СПД ОСОБА_1 у строк до 10.04.2007

р. звільнити та передати Державному професійно -технічному закладу “Ізмаїльське

вище професійне училище № 9” нежитлові приміщення (з обладнанням);

- у разі не виконання зазначений

дій у встановлений строк, виселити ОСОБА_1 з нежитлових приміщень.

Зокрема, постанова мотивована тим,

що спірний договір оренди в якості орендодавця уклав (підписав) відповідач -

Державний професійно -технічний заклад “Ізмаїльське вище професійне училище №

9” без згоди на це ФДМ України та його регіонального відділення в Одеській

області, тобто в порушення приписів статті 287 Господарського кодексу України.

СПД ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. скасувати, а рішення суду

першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування

судом апеляційної інстанції норм цивільного законодавства.         

Заявник у касаційній скарзі

посилається на те, що при укладенні спірного договору оренди Державний

професійно -технічний заклад “Ізмаїльське вище професійне училище № 9”

правомірно керувався приписами статті 5 Закону України “Про оренду державного

та комунального майна” і не повинен був одержувати дозволу ФДМ України, проте,

направив на його адресу лист вих.             

№ 290 від 06.07.2006 р. для узгодження орендної ставки, на який

відповідь не отримав, а тому вважав укладення договору і його умови

узгодженими. Крім того, міністерство освіти і науки України, яке є органом

управління вказаним майном, листом вих. № 1/11-3716 від 05.07.2006 р. не

заперечувало проти передачі спірного приміщення в оренду строком на 1 рік.

У відзиві на касаційну скаргу РВ

ФДМУ по Одеській області просить залишити в силі постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. при цьому вказуючи на те, що

висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на вимогах закону та

правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді

-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, перевіривши

наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи

та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що

касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,

касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та

апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи

30.06.2006 р. між Державним професійно -технічним закладом “Ізмаїльське вище

професійне училище № 9” та СПД ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщення

магазину -кафе “Багряні вітрила” площею 106,4 кв.м., що розташоване за адресою:

Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 7 на 1 поверсі приміщення з

обладнанням, яке входить до його складу та знаходиться на балансі Державного

професійно -технічного закладу “Ізмаїльське вище професійне училище № 9”.

          Предметом спору у даній справі є

визнання договору оренди від 30.06.2006 р. недійсним на майбутнє на підставі

приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215

Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу

України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа,

яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами було встановлено, що

предметом оренди спірного договору є об'єкт державної власності.

За приписами  статті 287 Господарського кодексу України,

орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна

України та його регіональні відділення -щодо цілісних майнових комплексів

підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною

власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи,

уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами

управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці

Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства -щодо

окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених

у пункті 2 цієї статті , - також щодо цілісних майнових комплексів, їх

структурних підрозділів та нерухомого майна.

Таким чином, щодо цілісних майнових

комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є

державною власністю, а також майна, що не ввійшло до складу господарських

товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що належить до

майнового комплексу Національної академії наук України, орендодавцями можуть

бути Фонд державного майна України та його регіональні відділення.            

Оскільки, Державний професійно

-технічний заклад “Ізмаїльське вище професійне училище № 9” не є орендодавцем

державного майна, виходячи з приписів статті 287 Господарського кодексу

України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав спірний договір оренди

державного майна б/н від 30.06.206 р. недійсним.

Викладені у касаційній скарзі

доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться

до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117

Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень

касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 1119,

статтями 1115, 1117, 11110, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О

В И В :

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 20.03.2007 р. у справі № 17/286-06-9976 господарського

суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 -без

задоволення.

Головуючий                                                                                      

Т. Дроботова       

Судді                                                                                                  

Н. Волковицька

Л. Рогач