Ухвала

від 03.04.2024 по справі 371/459/24

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.04.2024 Єдиний унікальний № 371/459/24

провадження № 2/371/384/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

3квітня 2024 року м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Гаврищук А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в :

01.04.2024 до Миронівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.1, ч. 3ст.13 ЦПК України).

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Уст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Предметом позову єматеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами суб?єктивним правом і обов?язком відповідача. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

З позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що предметом спору є оспорення позивачем ОСОБА_1 законності прийнятого Миронівською міською радою рішення від 07.03.2024 № 5099-65-VІІІ, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3222983400:02:008:0002, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002.

Вважає, що вказаним рішенням порушено його право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, яку йому було надано як фізичній особі в оренду для ведення фермерського господарства на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області № 10-5825/15-14-сг від 22.09.2014.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою не є правовстановлюючим актом про набуття права власності чи права користування на земельну ділянку. В позовній заяві позивач не вказує, які його права чи інтереси порушено відповідачем фізичною особою ОСОБА_2 , не заявляє до вказаного відповідача позовних вимог.

Надаючи правовуоцінку спірнимправовідносинам,суд зазначає,що уданому випадкувиник спірщодо користуванняземлями фермерськогогосподарства між фізичною особою, яка виявила бажання створити фермерське господарство та якій на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області надано право на набуття в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та юридичною особою, яка є розпорядником спірної земельної ділянки в силу закону.

05.10.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/1830/19, у якій відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 375/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Вказані висновки, відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 ГПК України,право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК Українивстановлені особливості предметної та субєктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв?язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України «Про фермерське господарство», відносини, повязані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Закономта іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон №973-IV.

За ч.1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону№973-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Зі змісту положеньст. 12 Закону України «Про фермерське господарство», вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Позивач звернувся до суду, вказуючи на порушення його речового права як фізичної особи на оренду земельної ділянки, якого він набув на підставі наказу про надання такої земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Відомості про створення позивачем фермерського господарства в позовній заяві відсутні.

Проте, до позовної заяви позивач додав копію клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок від 13.02.2024 (в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0002), адресованого Миронівській міській раді. З цього клопотання вбачається, що з таким клопотанням позивач звертався як голова ФГ «Зеленьківська Нива». Клопотання обґрунтовував тими обставинами, що цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення фермерського господарства і для оренди цієї та інших земельних ділянок, отриманих на підставі наказів ГУ Держземагентства у Київській області, ним було створене ще одне ФГ «Зеленьківська Нива».

З урахуванням наведеного та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, розгляд такої справи відноситься до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки містить ознаки господарського спору, а тому суд відмовляє у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст.186,258-261,353-355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційноїскарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту постановлення.

Суддя А.В. Гаврищук