Постанова

від 01.04.2024 по справі 914/3037/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. Справа №914/3037/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача Тесліцький А.М. (в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon)

від відповідача (скаржника) не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп, від 07 лютого 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 15 січня 2024 року (підписане 18.01.2024 року), суддя Крупник Р.В.

у справі №914/3037/23

за позовом Фермерського господарства Каплівчанка, с. Каплівка, Чернівецька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп, м. Луцьк

про стягнення 655 000 грн. основного боргу, 174 217,89 грн. пені, 14 055,51 грн. інфляційних втрат та 12 851,99 грн. 3% річних

в с т а н о в и в :

04 жовтня 2023 року Фермерське господарство «Каплівчанка» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі №914/3037/23 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 655 000,00 грн. основного боргу, 174 217,89 грн. пені, 14 055,51 грн. інфляційних втрат, 12 851,99 грн. 3% річних та 12 841,88 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару за договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та лише частково сплатив 6 948 200,00 грн. Поряд з цим, суд, врахувавши положення ч.2 ст.625 ЦК України та умови п. 7.4 укладеного сторонами договору, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 174 217,89 грн., інфляційних втрат 14 055,51 грн. та 3% річних 12 851,99 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі №914/3037/23 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що справу розглянуто за відсутності відповідача, який не володів інформацією про наявність судового провадження. Крім цього, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності боргу та порушення відповідачем строків оплати товару, зокрема, не взято до уваги, що остаточний платіж у розмірі 655 000 грн. відповідач мав сплатити після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та передачі всіх супроводжуючих документів на товар від продавця до покупця. Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано, що строк виконання зобов`язання відповідачем зі сплати 14% вартості товару не настав, оскільки, позивач не надав оригінали документів відповідачу, а відповідач не отримав реєстр зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару. Крім цього, наголошує, що місцевим господарським судом не було з`ясовано чому датою виникнення зобов`язання є дата складання податкової накладної, а не дата передбачена специфікацією, а позивачем строк повної оплати у позовній заяві не обумовлений. Поряд з цим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не зменшено з власної ініціативи розміру пені до її розумного розміру та не враховано, що позивачем не надано жодних доказів завдання йому збитків, внаслідок прострочення виконання договірного зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що як вбачається з копій квитанції про реєстрацію податкових накладних №3, №4, №5, №6, які додані до позовної заяви, датою реєстрації останньої податкової накладної на поставлений товар є 08.02.2023 року, поряд з цим, про факт реєстрації податкових накладних відповідні квитанції надійшли апелянту від органів ДПС засобами ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Щодо передачі супроводжуючих документів, позивач зазначає, що при передачі товару сторонами були складені видаткові накладні, які були підписані представниками сторін, що виключає їх відсутність у відповідача, а передача інших документів ні умовами договору, ні умовами специфікацій до нього не передбачені, таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено 09.02.2023 року як дату виникнення зобов`язання по сплаті боргу відповідача. Позивачем також вказано, що додатково на користь факту настання строку сплати боргу, свідчать інші письмові докази, додані до позовної заяви, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків та гарантійний лист. Щодо розміру грошових санкцій, позивач зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, відповідач з відповідною заявою про зменшення не звертався, поряд з цим, суд врахував, недобросовісну поведінку відповідача, компенсаційний характер штрафних санкцій, а також те, що сума нарахованої пені, інфляційних втрат та 3% річних становить лише третину від суми заборгованості, що відповідає принципу розумного співвідношення.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, на підставі клопотання представника позивача та відповідних ухвал суду.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2023 року між Фермерським господарством Каплівчанка та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп укладено договір №О-19/01/2023/2, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію (товар), вказану у специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно із п.п. 3.1-3.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти кількість товару, яка зазначена у специфікаціях. Поставка товару здійснюється у строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору.

Судом встановлено, що сторони підписали дві специфікації до договору, а саме:

- №1 від 19.01.2023 щодо поставки ріпаку у кількості 200,00 т загальною вартістю 3 600 000,00 грн. у термін до 26.01.2023. При цьому допускається відхилення у кількості поставленого товару: +/ 10%;

- №2 від 31.01.2023 щодо поставки ріпаку у кількості 200,00 т загальною вартістю 3 600 000,00 грн. у термін до 04.02.2023. При цьому допускається відхилення у кількості поставленого товару: +/ 10%.

Пунктами 3.3, 3.5 договору визначено, що покупець набуває право власності на товар у момент підписання ним видаткової накладної продавця. Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній, якщо інше не зазначено в специфікаціях.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар у загальній кількості 422,4 т на загальну суму 7 603 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №3 від 23.01.2023 на суму 1 785 600,00 грн. щодо поставки ріпаку урожаю 2022 року в кількості 99,200 т;

- №4 від 25.01.2023 на суму 2 253 600,00 грн. щодо поставки ріпаку урожаю 2022 року в кількості 125,2 т;

- №5 від 01.02.2023 на суму 1 791 000,00 грн. щодо поставки ріпаку урожаю 2022 року в кількості 99,5 т;

- №6 від 02.02.2023 на суму 1 773 000,00 грн. щодо поставки ріпаку урожаю 2022 року в кількості 98,5 т.

За результатами проведення перелічених вище господарських операцій з поставки товару, позивач здійснив нарахування податкових зобов`язань, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи податкових накладних, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- №3 від 23.01.2023, зареєстрованої згідно із квитанцією №1 від 30.01.2023;

- №4 від 25.01.2023, зареєстрованої згідно із квитанцією №1 від 06.02.2023;

- №5 від 01.02.2023, зареєстрованої згідно із квитанцією №1 від 06.02.2023;

- №6 від 02.02.2023, зареєстрованої згідно із квитанцією №1 від 09.02.2023.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки узгоджується сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору. Умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктами 6 специфікацій до договору передбачено, що оплата товару здійснюється наступним чином:

- 86% його вартості по факту завантаження на авто та фактично завантаженій вазі;

- 14% його вартості після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та передачі всіх супроводжуючих документів на товар від продавця до покупця.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив прострочення у здійсненні платежів за договором та лише частково перерахував позивачу суму у розмірі 6 948 200,00 грн., що підтверджується наявними виписками з банківського рахунку.

Неоплаченою залишилась сума у розмірі 655 000,00 грн. (7 603 200,00 - 6 948 200,00).

Наявність у відповідача заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 23.01.2023 по 31.03.2023, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками останніх. Згідно із цим документом станом на 31.03.2023 борг ТОВ «Агротрейд Групп» за договором становить 722 600,42 грн.

Слід зазначити, що вказана сума визначена без урахування оплати відповідача, яка проведена після підписання акта звірки, а саме 22.06.2023 у розмірі 67 600,42 грн.

Відповідач гарантував проведення оплати за договором, що вбачається зі змісту його гарантійного листа вих. №16/06 від 16.06.2023.

Докази повної чи часткової оплати відповідачем заборгованості у розмірі 655 000,00 грн. у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані.

Пунктом 7.4 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу.

На підставі вказаного пункту, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на суму основного боргу 174 217,89 грн. пені, 14 055,51 грн. інфляційних втрат та 12 851,99 грн. 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №О-19/01/2023/2 від 19.01.2023.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач за період з 23.01.2023 по 02.02.2023 (включно) поставив, а відповідач прийняв обумовлений сторонами товар на загальну суму 7 603 200,00 грн. При цьому позивач здійснив нарахування податкових зобов`язань на вказану суму, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

В силу положень ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Порядок оплати сторони погодили у специфікаціях до договору та передбачили, що оплата товару здійснюється наступним чином:

- 86% його вартості по факту завантаження на авто та фактично завантаженій вазі;

- 14% його вартості після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та передачі всіх супроводжуючих документів на товар від продавця до покупця.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару за договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та лише частково сплатив 6 948 200,00 грн.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку із цим, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 655 000,00 грн. (7 603 200,00 - 6 948 200,00).

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, суд першої інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ФГ «Каплівчанка» про стягнення основного боргу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Апелянтом доказів в спростування вищенаведених обставин та щодо оплати заборгованості не представлено, поряд з цим, останній вказує, що, на його думку, ще не настав момент для сплати заборгованості, оскільки ним не було отримано реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару, при цьому посилається на п.6 специфікації 1 до договору.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 201.1.ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абз.2-абз.6 п.201.10 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені тa зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

3 метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, факт належного виконання зобов`язань із поставки товару за договором з боку позивача в адресу відповідача підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Обов`язок з доступу до Єдиного реєстру податкових накладних та перевірки реєстрації податкових накладних позивача у ньому належить в силу приписів ПК України до обов`язку відповідача.

Стосовно нарахованих позивачем на прострочену заборгованість відповідача 174 217,89 грн. пені, 14 055,51 грн. інфляційних втрат та 12 851,99 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Пунктом 7.4 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу.

Судовою колегією перевірено заявлені позивачем до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, відтак, судова колегія вважає такі нарахування обраховані правильно.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 655 000,00 грн. основного боргу, 174 217,89 грн. пені, 14 055,51 грн. інфляційних втрат, 12 851,99 грн. 3% річних.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не зменшено з власної ініціативи розміру пені до її розумного розміру та не враховано, що позивачем не надано жодних доказів завдання йому збитків, внаслідок прострочення виконання договірного зобов`язання.

Зменшення пені є правом суду, яке він реалізує на власний розсуд з урахуванням конкретних обставин справи, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною 1 ст.277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.277 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала Господарського суду Львівської області від 13.10.2023 про відкриття провадження у справі №914/3037/23 та призначення підготовчого засідання на 13.11.2023, надіслана відповідачу 17.10.2023 на його юридичну адресу: 79020, м. Львів, пр-т Чорновола, 63/309, поряд з цим, 21.11.2023 до суду першої інстанції повернувся поштовий конверт, який надсилався відповідачу 17.10.2023, із довідкою АТ «Укрпошта» від 20.11.2023 (із зазначенням причин повернення: «за закінченням терміну зберігання»).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідач змінив своє місцезнаходження та згідно безкоштовного витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 28.12.2023 актуальним місцем реєстрації ТОВ «Агротрейд Групп» є: 43005, м. Луцьк, вул. Шопена, буд. 22А.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет, поряд з цим, ухвалу від 13.11.2023 доставлено ТОВ «Агротрейд Групп» в електронний кабінет 16.11.2023, а ухвалу від 11.12.2023 доставлено ТОВ «Агротрейд Групп» в електронний кабінет 12.12.2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками відповідального працівника суду, отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не володів інформацією про наявність судового провадження, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, що підтверджується відповідними довідками з підписами відповідальної працівника суду, а також поштовою кореспонденцією, яка поверталася на адресу суду, відтак, судом вчинено відповідні процесуальні дії з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, згідно з ч.2 ст.2 ЗУ Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості дізнатися про наступне судове засідання з розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої він є, та утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (ст.43 ГПК України).

Слід зазначити, що розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався за відповідними ухвалами суду, з підстав, зазначених в таких ухвалах.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дотримано вимог щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а обізнаність останнього про судові засідання залежала від волі самого відповідача.

Колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі №914/3037/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп без задоволення.

Матеріали справи №914/3037/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 03 квітня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.