Ухвала

від 29.03.2024 по справі 914/2653/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"29" березня 2024 р. Справа № 914/2653/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу Львівської обласної ради б/н та б/д,

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 суддя: Горецька З.В., м. Львів, повний текст рішення складено 18.01.2024,

у справі №914/2653/23

за первісним позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Дюпро, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Львів

про скасування свідоцтва на право власності та витребування майна,

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дюпро, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської обласної ради, м. Львів

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Львівської обласної ради б/н та б/д на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у справі №914/2653/23.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 з підстав, що визначені ч. 2-4 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Львівської обласної ради б/н та б/д на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у справі №914/2653/23 залишено без руху та рекомендовано скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 20 130,00 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 20 130,00 грн. та подання суду заяви про поновлення пропущених процесуальних строків на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у справі №914/2653/23 із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024.

06.03.2024 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Львівської обласної ради надійшла заява про усунення недоліків та долучення до матеріалів справи оригіналу платіжної інструкції №43 від 29.02.2024 про сплату судового збору в розмірі 20 130,00 грн.

Для встановлення обставин щодо надіслання судом та відповідно встановлення дати отримання Львівською обласною радою повного тексту оскаржуваного судового рішення ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/2653/23.

26.03.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи, що підтверджується супровідним листом Господарського суду Львівської області від 22.03.2024 (вх. № 01-09/407/24) від 26.03.2024.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вимога за первісним позовом в цій справі про витребування майна є вимогою майнового характеру.

Відповідно до довідки Львівської регіональної господарської спілки побутового обслуговування Львівоблсервіс (балансоутримувача майна) за № 1 від 25.09.2023 балансова вартість майна (нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 77,2 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Чорновола, 59) становить 655 253,00 грн. (а.с. 76).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 в частині вимоги про витребування майна апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 14 743,20 грн. (9 828,80 грн. * 150%).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянтом оскаржується рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 мало бути сплачено 30 847,20 грн. (20 564,80 грн. * 150%), натомість останнім сплачено судовий збір в розмірі 20 130,00 грн. (платіжна інструкції №43 від 29.02.2024).

Відтак, апелянту слід доплатити судовий збір в розмірі 10 717,20 грн.

06.03.2024 на адресу суду від Львівської обласної ради надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване тим, що повний текст рішення складено 18.01.2024, а доступ до повного тексту рішення суду Львівська обласна рада отримала через 25.01.2024, що підтверджується скріншотом з відповідного сайту.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуване рішення проголошене 08.01.2024, повний текст рішення складено 18.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 18.01.2024, а тому даний строк завершується 07.02.2024.

Натомість апеляційна скарга була здана на пошту 12.02.2024.

Таким чином, апеляційна скарга подана з пропущенням строку апеляційного оскарження.

Посилання апелянта на те, що доступ до повного тексту рішення суду Львівська обласна рада отримала через 25.01.2024, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у цій справі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Апелянтом не наведено обставин, які б спростовували, що про оскаржуване рішення та додаткове рішення йому не було відомо та він не мав об`єктивної можливості ознайомитися з його змістом.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов`язки.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії»).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги вказані апелянтом у заяві, визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

За таких обставин, апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 256, 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень ст. 256, п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги Львівської обласної ради б/н та б/д на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у справі №914/2653/23 з підстав визначених в ч. 2-4 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 256, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

залишити без руху апеляційну скаргу Львівської обласної ради б/н та б/д на рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у справі №914/2653/23.

Скаржнику, протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 10 717,20 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 10 717,20 грн. та зазначення інших підстав для поновлення строку та подання належних доказів в обгрунтування причин поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 у справі №914/2653/23.

Ухвалу надіслати учасникам справи, в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя доповідач) С.М. Бойко