Постанова

від 04.04.2024 по справі 910/8002/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Справа№ 910/8002/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Гріщенко А.О.,

без виклику сторін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Врища Максима Івановича

на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року

у справі №910/8002/23 (суддя Демидов В.О.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА»

до фізичної особи - підприємця Врища Максима Івановича

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи - підприємця Врища Максима Івановича заборгованості за договором про надання послуг № К-31 від 10.07.2019 року в розмірі 225326,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23 в задоволенні клопотання представника фізичної особи - підприємця Врища Максима Івановича про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу - відмовлено. Заяву представника фізичної особи - підприємця Врища Максима Івановича про скасування судового наказу у справі №910/8002/23 та додані до неї документи повернено боржнику.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, фізична особа - підприємець Врищ Максим Іванович (надалі по тексту - ФОП Врищ М.І., апелянт, боржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтуваннях поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 16.11.2023 року, не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що копію судового наказу та копію заяви стягувача було направлено 01.06.2023 року на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду 07.07.2023 року з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Апелянт стверджує, що будь-яких повідомлень про надходження кореспонденції до поштового відділення боржник не отримував, про наявність наказного провадження відомо не було.

Відтак, повернуте 07.07.2023 року на адресу господарського суду міста Києва поштове відправлення з причин «за закінченням терміну зберігання» не може розглядатись в якості доказу відмови сторони від її одержання та не є беззаперечним доказом належного інформування особи зі змістом наказу господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року у справі №910/8002/23, в зв`язку з чим ухвала господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року підлягає скасуванню, а справа №910/8002/23 - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 року апеляційну скаргу ФОП Врища М.І. передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8002/23.

14.12.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду 08.12.2023 року надійшли матеріали справи № 910/8002/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Врища М.І. на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23. Розгляд апеляційної скарги ФОП Врища М.І. на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

04.04.2024 року прийнято постанову у даній справі.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» (надалі по тексту - ТОВ «НОВА ПОШТА») звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до ФОП Врища М.І. про стягнення з ФОП Врища М.І. заборгованості за договором про надання послуг № К-31 від 10.07.2019 року в розмірі 225 326,56 грн.

25.07.2023 року господарським судом міста Києва у складі судді Демидова В.О. видано судовий наказ № 910/8002/23 про стягнення з ФОП Врища М.І. на користь ТОВ «НОВА ПОШТА» заборгованість у розмірі 225 326, 56 грн. та 268, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.

06.11.2023 року до господарського суду міста Києва від представника ФОП Врища М.І. надійшла заява про скасування судового наказу у справі №910/8002/23.

Ухвалою суду від 08.11.2023 року заяву представника ФОП Врища М.І. про скасування судового наказу у справі №910/8002/23 та додані до неї документи - повернуто без розгляду з підстав неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу.

14.11.2023 до господарського суду міста Києва від представника ФОП Врища М.І. надійшла заява про поновлення строку та скасування судового наказу у справі №910/8002/23.

В обґрунтуваннях поданої заяви про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу заявником зазначено, що копії судового наказу, заяви та доданих до неї документів було отримано під час ознайомлення з матеріалами справи представником Боржника 19.10.2023 року.

Окрім того представником зазначено, що боржник (заявник) Врищ М.І. в застосунку «Дія» ознайомився 09.11.2023 року з ухвалою господарського суду міста Києва про повернення заяви без розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23 в задоволенні клопотання представника ФОП Врища М.І. про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу - відмовлено. Заяву представника ФОП Врища М.І. про скасування судового наказу у справі №910/8002/23 та додані до неї документи повернуто боржнику.

Зазначена ухвала господарського суду міста Києва і переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ФОП Врища М.І. слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23 - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, господарським судом міста Києва у складі судді Демидова В.О. видано судовий наказ № 910/8002/23 про стягнення з ФОП Врища М.І. на користь ТОВ «НОВА ПОШТА» заборгованість у розмірі 225 326, 56 грн. та 268, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вимог ст. 156 Господарського процесуального кодексу України копію судового наказу від 29.05.2023 року та копію заяви стягувача з доданими до неї документами було направлено 01.06.2023 року на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судову кореспонденцію було повернуто на адресу місцевого суду 07.07.2023 року з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 57 том 1).

Відповідно до ч.4 ст.156 Господарського процесуального кодексу України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

У ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту ст.ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 15.06.2023 року у справі №925/1025/22.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Судом встановлено, що ТОВ «НОВА ПОШТА» у заяві про видачу судового наказу вказало наступну адресу боржника: 03148, місто Київ, вул. Гната Юри, будинок 9-А, квартира 15.

Аналогічна адреса також вказана боржником у заяві про скасування судового наказу, у виписці із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі «місцезнаходження», а також і в апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у даній справі.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст.10 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (надалі - Закон «Про державну реєстрацію») відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про фізичну особу-підприємця, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою особою.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що зазначена адреса боржника (03148, місто Київ, вул. Гната Юри, будинок 9-А, квартира 15) є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Апеляційний суд погоджується також з висновком місцевого суду, що датою вручення копії судового наказу боржнику є 03.07.2023 року.

Оскільки 23.07.2023 року (неділя), а відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, строк на подачу заяви про скасування судового наказу закінчився 24.07.2023 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, боржник звернувся до місцевого суду з належною заявою з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України про скасування судового наказу лише 14.11.2023 року (надіслана засобами поштового зв`язку 10.11.2023 року).

Згідно ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц).

Таким чином, суд поновлює пропущені процесуальні строки, якщо учасник справи належними засобами доказування доведе у заяві про поновлення такого строку поважність причин його пропуску.

Судом встановлено, що боржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання заяви щодо скасування судового наказу у справі №910/8002/23 зазначаєтья про: - ознайомлення з матеріалами справи представником Боржника 19.10.2023 року; - зазначення невірного ідентифікаційного коду ТОВ «НОВА ПОШТА» 313167116014 було виключно технічною помилкою, опискою (підстава повернення поданої 06.11.2023 року заяви про скасування судового наказу у справі №910/8002/23); - не зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету представник просить віднестись із порозумінням, оскільки дані вимоги були введені нещодавно і тому представником були не внесені до заяви дані відомості механічно (підстава повернення поданої 06.11.2023 року заяви про скасування судового наказу у справі №910/8002/23).

Суд зазначає, що реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обгрнутованим висновок місцевого суду, що право на пред`явлення заяви про скасування судового наказу та поновлення строку на подання такої заяви не є абсолютним, подаючи заяву про скасування судового наказу та поновлення строку на подання такої заяви заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання.

Відповідно до приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, заявник має право подати заяву про скасування судового наказу у строки, встановлені цим Кодексом.

Крім того, суд зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Отже, враховуючи, що боржником без поважних причин пропущено процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу, а судом відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява ФОП Врища М.І. про скасування судового наказу у справі №910/8002/23 підлягає поверненню боржнику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у даній справі прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Врища Максима Івановича на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23- залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/8002/23- залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу №910/8002/23 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков