Ухвала

від 04.04.2024 по справі 906/1353/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"04" квітня 2024 р. Справа № 906/1353/23

Головуючий суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024

(ухвалене о 10:50 год. у м. Житомирі, повний текст складено 31.01.2024)

у справі № 906/1353/23 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

про стягнення 429 729 грн 75 коп., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на користь Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області 429 729 грн 75 коп. заборгованості по орендній платі за землю. Розірвав договір оренди землі від 06.05.2014, укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, яка знаходиться на території Радицької сільської ради, Володарсько-Волинського району. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Радицької сільської ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 06.05.2014, укладеного між Житомирською обласною державною адміністрацією та відповідачем. Стягнув з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури 11 813 грн 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23, скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 залишив без руху. Зобов`язав скаржника усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та надати суду: докази сплати судового збору у розмірі 500 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір"; договір про надання правничої допомоги №0438 від 21.02.2024; нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотриманням положень ст. 258 ГПК України та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів, зокрема надіслання і Хорошівській селищній раді Хорошівського району Житомирської області додатків, котрі були додані до первісної апеляційної скарги; докази отримання повного тексту рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23.

01.04.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява у якій скаржник повідомляє про те, що він позбавлений можливості надати докази отримання повного тексту рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23, однак, щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження звертає увагу апеляційного суду на те, що звернення із цією апеляційною скаргою ініційовано учасниками ТОВ "Партнер".

Продовжує, що інформацію про отримання за адресою ТОВ "Партнер" оскарженого рішення отримано від директора товариства з яким і укладено договір про надання правової Допомоги №0438 від 21.02.2024, разом з цим, згодом було з`ясовано, що у провадженні Господарського суду Житомирської області розглядається справа №906/1598/23 за позовом директора товариства про припинення трудових відносин у якій учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" залучено у якості третіх осіб лише 30.01.2024. Позовна заява у зазначеній справі зареєстрована ще 08.12.2023.

За таких обставин було з`ясовано причини такого відношення до ведення діловодства на товаристві, втрати доказів отримання судового рішення, несвоєчасного поінформування учасників ТОВ "Партнер" про судові рішення про розірвання Договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1821183800:07:001:0655 загальною площею 8,9470 га, а також анулювання спецдозволу на користування надрами №5734 від 07.02.2013.

Вказує, що залежно від змісту ухваленого рішення у справі №906/1598/23 можливо буде змінено керівника товариства, разом з цим, збереження активів та можливості продовження господарської діяльності - це інтерес товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" в особі його учасників, не залежно від обставин зміни керівника.

Підсумовує, що за таких обставин скаржник вимушений просити суд про визнання зазначених причин пропуску строку поважними та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024.

Тому, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 та надання до апеляційного суду нових доказів згідно додатків до апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 до провадження.

До вищевказаної заяви додано докази реєстрації електронного кабінету скаржника в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, докази сплати судового збору у розмірі 500 грн, договір про надання правничої допомоги №0438 від 21.02.2024, нову редакцію апеляційної скарги із доказами її надсилання іншим учасникам справи.

Також, скаржником додано відповідь АТ "Укрпошта" № 1.10.004.-5618-24 від 29.02.2024 на адвокатський запит № 0083 від 22.02.2024, за змістом якого АТ "Укрпошта" не здійснює ідентифікацію поштових відправлень за прізвищем/назвою юридичної особи та адресою користувача, а тому Укрпошта не може надати інформацію про поштове відправлення, щодо якого не вказаний штриховий кодовий ідентифікатор.

Розглядаючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, викладене у апеляційній скарзі та заяві, суд враховує таке.

Згідно із ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржене рішення ухвалене 24.01.2024, а повний текст складений - 31.01.2024, а тому, з урахуванням норм ст.256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 20.02.2024.

Проте, як вбачається з конверту, в якому була подана апеляційна скарга, остання була здана в поштове відділення 22.02.2024.

Як зазначено вище, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23.

При цьому обґрунтовуючи підстави поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник вказує, що повний текст оскаржуваного рішення було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер", проте директором товариства конверт з судовим рішенням отримано лише 09.02.2024, який пересланий працівником Укрпошти на адресу відділення Нової Пошти директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер".

Продовжує, що достовірна інформація про дату отримання рішення наявна в матеріалах судової справи, адже конверт, в якому рішення суду надійшло відповідачеві не зберігся. Тому, представник подав адвокатський запит до АТ "Укрпошта".

Зі змісту адвокатського запиту № 0083 від 22.02.2024 вбачається лише, що адвокат Українець М.П. просить АТ "Укрпошта" надати інформацію щодо поштового відправлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" від відправника - Господарського суду Житомирської області у період з 24.01.2024 по 21.02.2024.

Як убачається із відповіді на такий запит, АТ "Укрпошта" не здійснює ідентифікацію поштових відправлень за прізвищем/назвою юридичної особи та адресою користувача, а тому Укрпошта не може надати інформацію про поштове відправлення, щодо якого не вказаний штриховий кодовий ідентифікатор.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вказана норма процесуального законодавства містить обставину, за котрої скаржник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення суду і вона пов`язана із датою отримання скаржником відповідного судового рішення. Однак, ця обставина має бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення, залежить від його волевиявлення та є його правом, а не обов`язком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції висновує, що скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23 і підстави наведені ним для поновлення такого строку не підтверджені жодними належними доказами, а тому суд позбавлений можливості поновити строк на підставі ч.2 ст. 256 ГПК України.

Крім того, у заяві про усунення недоліків заявник вказує, що відсутність доказів отримання повного тексту рішення є наслідком неналежного відношення до діловодства на товаристві.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що організація документообігу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" є внутрішньою організацією діяльності (роботи) суб`єкта господарювання, а тому не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23, без їх підтвердження належними доказами є неповажними, а відсутність відповідних доказів зумовлена діями самого скаржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги ч.3 ст.260 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд бере до уваги, що клопотання про поновлення строку, в силу вимог ст. 258 ГПК України, є додатком до апеляційної скарги, а тому має бути надіслане іншим учасникам справи, а докази такого надіслання, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів - подані суду.

Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави та докази надіслання копій клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 - залишити без руху.

2. Зобов`язати скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" протягом 10-днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду: мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав; докази надіслання копій клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

3. Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки передбачені ст.ст.260, 261 ГПК України.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя-доповідач Петухов М.Г.