Постанова

від 13.05.2024 по справі 906/1353/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 травня 2024 року Справа № 906/1353/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024

(ухвалене о 10:50 год. у м. Житомирі, повний текст складено 31.01.2024)

у справі № 906/1353/23 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

про стягнення 429 729 грн 75 коп., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Українець М.П.;

прокурор - Манжаюк Д.Л.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" в якому просив:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на користь Хорошівської селищної ради заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 429 729 грн 75 коп.;

- розірвати Договір оренди землі від 06.05.2014, укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Радицької сільської ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 06.05.2014, укладеного між Житомирською обласною державною адміністрацією та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані допущенням відповідачем заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 30.08.2021 по 01.07.2023, систематичною несплатою орендної плати, що є підставою для розірвання Договору оренди землі від 06.05.2014 в судовому порядку та зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Крім того, прокурор додатково вказує, що договір було укладено строком на час дії спеціального дозволу на користування надрами до 07.02.2033, однак, Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2023 у справі №240/341/23 припинив право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5734 від 07.02.2013 наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер".

Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на користь Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області 429 729 грн 75 коп. заборгованості по орендній платі за землю. Розірвав договір оренди землі від 06.05.2014, укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, яка знаходиться на території Радицької сільської ради, Володарсько-Волинського району. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Радицької сільської ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 06.05.2014, укладеного між Житомирською обласною державною адміністрацією та відповідачем. Стягнув з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури 11 813 грн 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що за період з 30.08.2021 по 01.07.2023 відповідачу нараховано орендну плату за землю в загальній сумі 429 729 грн 75 коп. строк сплати якої настав, однак в порушення норм законодавства та умов Договору оренди землі від 06.05.20214, ТОВ "Партнер" обов`язку щодо здійснення орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з 30.08.2021 по 01.07.2023 не виконало, не сплатило суму боргу станом на час розгляду справи. Вказане стало підставою для задоволення позовної вимоги прокурора про стягнення із відповідача суми заборгованості.

З огляду на припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5734 від 07.02.2013 наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер", а також взявши до уваги систематичну несплату орендних платежів, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про розірвання договору оренди землі від 06.05.2014.

Оскільки суд дійшов висновку про розірвання договору оренди землі від 06.05.2014, то суд задовольнив і похідну вимогу про зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 525, 526, 530, 599, 627, 628, 629, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст. ст. 96, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 288 Податкового кодексу України, ст. ст.1, 2, 13, 15, 21, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Факт прострочення ТОВ "Партнер" щодо сплати орендної плати за договором оренди землі від 06.05.2014 має місце, та дійсно відповідач не надавав відзиву до суду першої інстанції, у якому було б відображено обставини на спростування позовних вимог.

Висновок суду про те, що розмір заборгованості станом на день ухвалення судового рішення складає 429 729 грн 75 коп.., не відповідає дійсності. Розмір заборгованості обраховувався станом на 01.08.2023 та не враховував сплату відповідачем заборгованості з орендної плати в розмірі 200 000 грн 08.01.2024.

Заборгованість виникла з незалежних від волі відповідача обставин. Зокрема, на єдиний рахунок відповідача накладено арешт в рамках виконавчого провадження, в зв`язку з чим частково було заблоковано здійснення розрахунків, в тому числі сплату орендної плати.

Засновниками ТОВ "Партнер" здійснюється пошук можливості здійснити розрахунок та сплату боргу по орендній платі у повному обсязі, що мають намір здійснити до початку розгляду апеляційної скарги у цій справі.

Підставою для звернення із позовом про розірвання Договору оренди землі від 06.05.2014 стало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №240/341/23.

Про існування вказаного судового рішення засновникам ТОВ "Партнер" стало відомо лише 21.02.2024 та наразі вирішується питання про його апеляційне оскарження, про що буде окремо поінформовано апеляційний господарський суд, можливо буде заявлено клопотання про зупинення провадження у цій справи до вирішення апеляційної скарги у згаданій адміністративній справі.

Суд першої інстанції задовольняючи вимогу про повернення земельної ділянки виходив з задоволення попередньої вимоги - про розірвання спірного договору оренди, а отже у зв`язку з похідним характером цієї вимоги, а також у зв`язку з оскарженням судового рішення про анулювання спецдозволу - вимога про повернення орендованої земельної ділянки також може бути переглянута.

За наведеного вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також неправильного застосування норм матеріального права.

Від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Партнер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 без задоволення, а вказане рішення без змін, виходячи з такого.

Щодо обґрунтованості позовних вимог про повернення земельної ділянки, прокурор вказує, що п. 14 Договору оренди землі від 06.05.2014 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Теофіпольського-1 родовища габро. Тобто, фактично указана ділянка передана для видобутку корисних копалин.

Разом з тим, відповідачу тимчасово припинено дію спецдозволу на користування надрами № 56734 від 07.02.2013 на Теофіпольському-1 родовищі, яке розташоване на земельній ділянці, яка орендується за Договором від 06.05.2014. Крім того, згідно п. 8 Договору, останній укладено строком на час дії спеціального дозволу на користування надрами до 07.02.2033.

В апеляційній скарзі ТОВ "Партнер" стверджувало, що не могло виконувати свої зобов`язання по сплаті орендної плати за договором у зв`язку з труднощами, пов`язаними із користуванням надрами.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2023 у справі №240/341/23 припинив право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5734 від 07.02.2013 наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер". На час розгляду цього позову прокурора указане рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі № 240/341/23 є чинним і неоскарженим.

Таким чином, наведені обставини щодо неможливості здійснення ТОВ "Партнер" видобутку корисних копалин продовжують мати місце, а тому їх наявність спричинить утворення нової заборгованості і не гарантує погашення відповідачем наявного боргу.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі звертає увагу суду, що прокурор звернувся з цим позовом до суду у вересні 2023 року. Заборгованість відповідач почав погашати з січня 2024 року, тобто до ініціювання прокурором цього позову до суду, відповідач фактично не збирався виконувати обов`язки за договором від 06.05.2014.

Зважаючи, що вся сума заборгованості по орендній платі за договором від 06.05.2014 не погашена відповідачем по теперішній час, а будь-які належні і допустимі докази щодо повного виконання у майбутньому своїх зобов`язань ТОВ "Партнер" відсутні, то прокурор підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Часткова сплата боргу ТОВ "Партнер" після звернення прокурора із позовом до суду не може вважатись належним виконанням зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 06.05.2014.

Звертає увагу суду на неодноразове допущення ТОВ "Партнер" порушень умов договору оренди. Зокрема, у 2019 році прокурор звертався до Господарського суду Житомирської області із позовом до ТОВ "Партнер" в інтересах Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за землю в розмірі 55 277 грн 712 коп.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 28.04.2020 закрив провадження у справі № 906/645/19 у зв`язку з погашенням ТОВ "Партнер" указаної заборгованості.

Наведені обставини свідчать про неодноразове і систематичне порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 06.05.2014.

Тому прокурор вважає, що при розгляді справи № 906/1353/23 Господарським судом Житомирської області повно, всебічно та об`єктивно досліджені обставини справи, яким надано належну правову оцінку.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, який за своїм змістом та вимогами є ідентичним відзиву прокурора.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 13.05.2024 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того, представник заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, котре мотивоване можливістю мирного врегулювання спору.

Прокурор в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також просив відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд бере до уваги, що в силу ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд зауважує, що представником скаржника не надано суду будь-яких доказів щодо можливого урегулювання спору.

Крім того, суд бере до уваги зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу, за яким позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін та не вказує про можливість врегулювання спору.

Одночасно суд вказує, що представником відповідача не наведено, а судом не встановлено обставин, котрі перешкоджають вирішенню спору в цьому судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 13.05.2024 представник позивача не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції та довідка про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 5, 7), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася і судом не встановлено обставин, котрі перешкоджають вирішенню спору в цьому судовому засіданні, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 16.12.2013 на виконання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 28.11.2013 за №371 директором ПП "Андвол" - Р.В.Дейнеко, Радицьким сільським головою - Т.О. Яремчук та директором ТОВ "Партнер" - Д.В. Дударенко було складено Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на території Радицької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, за яким здійснено встановлення меж земельної ділянки площею 8,9470 га, що розташована на території Радицької сільської ради Володарсько-Волинського району і надається в оренду строком до 07.02.2033 (т. 1, а. с. 33).

В подальшому, 06.05.2014 між Житомирською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер" укладено Договір оренди землі (далі - Договір), за умовами пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 28.11.2013 №371 "Про надання в оренду та продаж земельних ділянок, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо постановлення (відновлення) меж земельних ділянок", в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Радицької сільської ради, Володарсько-Волинського району.

Відповідно до п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 1821183800:07:001:0655 загальною площею 8,9470 га, в тому числі під відкритими розробками та кар`єрами - 8,9470 га.

За умовами пункту 3 Договору, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві приватної власності: немає, а також інші об`єкти інфраструктури: немає.

Згідно з пунктом 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" та на 02.12.2013 становить 3 892 409 грн 58 коп.

Пунктом 8 Договору сторони передбачили, що договір укладено строком на час дії спеціального дозволу на користування надрами до 07.02.2033. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3% відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 116 772 грн 30 коп. у рік (розрахунок 3 892 409 грн 58 коп. х 3% = 116 772,30) і становить 13 051 грн 60 коп. за 1 га (розрахунок 116 772,30 : 8,9470=13 051,60).

За умовами пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної форми власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця слідуючого за звітним (пункт 11 Договору).

Згідно з пунктом 14 Договору, земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Теофіпольського -1 родовища габро.

Відповідно до пункту 20 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

06.05.2014 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди, за умовами якого земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Теофіпольського-1 родовища габро. Земельна ділянка визначена в натурі (на місцевості) і не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню відповідно до цільового призначення (т. 1, а. с.30).

Договір та Акт підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.

03.07.2023 Хорошівською селищною радою під час моніторингу сплати орендної плати за землю була виявлена заборгованість по сплаті орендної плати за ТОВ "Партнер" станом 01.07.2023 у сумі 429 729 грн 75 коп. (т. 1, а. с. 42).

25.09.2023 на запит Коростишівської окружної прокуратури, Хорошівська селищна рада повідомила, щодо станом на 01.09.2023 у ТОВ "Партнер" наявна заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 472 191 грн 96 коп. (т. 1, а. с. 45-46).

Вказане вище стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом в цій справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Щодо звернення прокурора до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019 у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, в постанові від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України - обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Договір від 06.05.2014 укладений на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 28.11.2013 № 371, яка на час його укладення була законним розпорядником земель указаної категорії.

Проте, на час подачі позову, чинне законодавство у сфері землекористування зазнало суттєвих змін.

Так, у п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених указаним пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів місцевого самоврядування віднесено здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Таким чином, орган місцевого самоврядування наразі поєднує функції як органу контролю за використанням та охороною земель усіх форм власності, так і повноваження власника земельних ділянок, у тому числі за межами населеного пункту.

Спірна земельна ділянка площею 8,947га розташована на території колишньої Радицької сільської ради, що на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

За вказаного, наразі саме Хорошівська селищна рада поєднує у собі функції власника земельних ділянок та органу державного контролю щодо них, у тому числі щодо своєчасної сплати орендної плати за землю, що є предметом спору у даній справі. Неотримання Хорошівською селищною радою передбаченої договором орендної плати за землю свідчить про порушення інтересів держави. Таке порушення веде до спричинення суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави, оскільки до бюджету не надходять в повному обсязі кошти від оренди земельної ділянки. Також несплата коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою безпосередньо завдає державі збитків.

Так, за змістом листа № 693 від 03.07.2023 Хорошівська селищна рада повідомила про відсутність коштів для сплати судового збору, просила прокурора посприяти у сплаті до місцевого бюджету заборгованості по орендній платі та подати відповідний позов в особі селищної ради (т. 1, а. с. 42).

Судом враховується, що підставою для представництва прокурором інтересів держави у господарському суді стала, зокрема, і бездіяльність позивача, оскільки останній належним чином не здійснюють захист інтересів держави у вигляді звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення орендної плати, розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки.

Суд бере до уваги, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У цій справі нездійснення службовими особами позивача дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у цьому випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави, та відсутність наміру здійснювати такі дії в майбутньому.

Враховуючи, що селищна рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру, прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.

Тому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у цьому випадку прокурором обґрунтовано звернення до суду та дотримано порядок, установлений законодавством.

Щодо позову в частині стягнення заборгованості із орендної плати, суд зважає на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини виникли на підставі укладання Договору оренди землі від 06.05.2014.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Загалом, системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, землекористувачі.

Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Статтею 288 Податкового кодексу України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3% відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 116 772 грн 30 коп. у рік (розрахунок 3 892 409 грн 58 коп. х 3% = 116 772,30) і становить 13 051 грн 60 коп. за 1 га (розрахунок 116 772,30 : 8,9470=13 051,60).

За умовами пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної форми власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця слідуючого за звітним (пункт 11 Договору).

Виходячи з погоджених між сторонами у пункті 11 Договору оренди землі від 06.05.2014 умов, розмір орендної плати за один місяць, яка підлягає сплаті, становить 18 461 грн 83 коп., що підлягає сплаті у строки - до 30 числа щомісяця наступного за звітним, за користування земельною ділянкою.

Відповідно до поданої ТОВ "Партнер" податкової декларації за 2021-2023 роки, річна сума орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 06.05.2014 становить 354 773 грн 23 коп. (т. 1, а.с.84-95).

За період з 30.08.2021 по 01.07.2023 відповідачу нараховано орендну плату за землю в загальній сумі 429 729 грн 75 коп. (9 723 грн 18 коп. (серпень 2021) + 18 461 грн 86 коп. х 15 місяців (з вересня 2021 по грудень 2021, з червня 2022 по грудень 2022) + 18 461 грн 81 коп. х 2 місяці (січень 2022 та січень 2023) + 21 231 грн 10 коп. х 5 місяців (з квітня 2023 по червень 2023), що підтверджується додатками до листів Головного управління ДПС у Житомирській області №7295/5/06-30-13-06-11 від 11.09.2023 та №9269/5/06-30-13-06 від 14.11.2023 (т. 1, а. с. 46-48, 96-97) строк сплати якої настав.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В той же час, відповідач в порушення наведених норм законодавства та умов Договору, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 429 729 грн 75 коп. і зазначена сума заборгованості станом на час розгляду справи ТОВ "Партнер" не сплачена.

Скаржником до апеляційної скарги додано фільтровану виписку за період з 01.12.2021 по 21.02.2024, з якої вбачається сплата відповідачем 200 000 грн з призначенням платежу "Сплата боргу орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб за 2022 рік, без ПДВ" (т. 1, а. с. 187).

При цьому, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідні докази оплати суду першої інстанції відповідач не подав, відповідно суд їх не враховував та не надавав їм оцінку при ухваленні оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд вказує, що скаржник не позбавлений права на стадії виконання рішення суду вимагати врахування здійсненої ним оплати 08.01.2024.

Причини неможливості подання відповідних доказів суду першої інстанції та неучасті представника відповідача в судових засіданнях суду першої інстанції є суб`єктивними, оскільки зводяться до неналежної організації роботи вищого органу та виконавчого органу відповідача, а відтак не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції, так як єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушенням встановленого строку є наявність саме об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне подання доказів.

З огляду на викладене, позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо позову в частині розірвання договору оренди суд вказує, таке.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Суд зазначає, що аналіз наведених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20.

Вище встановлено, що відповідач систематично у період з 30.08.2021 по 01.07.2023 порушував, взяті на себе за Договором оренди землі від 06.05.2014 зобов`язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за землю.

Порушення відповідачем умов Договору у вигляді систематичного невнесення орендної плати та внесення орендної плати у розмірі меншому, ніж визначено умовами Договору оренди землі від 06.05.2014, є істотним, оскільки позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження коштів з орендної плати до свого бюджету.

Отже, істотне порушення такої умови Договору оренди землі від 06.05.2014 як своєчасна та у повному обсязі сплата орендної плати за землю, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Окремо, суд зважає на те, що відповідно ч.1 ст.26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється, зокрема, у разі закінчення встановленого строку користування надрами.

Пунктом 8 Договору сторони передбачили, що договір укладено строком на час дії спеціального дозволу на користування надрами до 07.02.2033. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 14 Договору, земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Теофіпольського-1 родовища габро.

Судом встановлено, що Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2023 у справі №240/341/23 припинив право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5734 від 07.02.2013 наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер" (т. 1, а. с. 60-64).

Станом на момент перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 в апеляційному порядку, відсутні докази оскарження та скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №240/341/23.

Крім того, представник скаржника в судовому засіданні підтвердив, що станом на 13.05.2024, судове рішення у справі №240/341/23 не оскаржене.

В свою чергу, відсутність спеціального дозволу як правовстановлюючого документа з чинністю якого законодавцем пов`язується наявність у відповідного підприємства повноважень щодо провадження діяльності пов`язаної із видобуванням надр, є підставою для припинення права на використання цим підприємством земельної ділянки для потреб надрокористування.

Таким чином, подальше перебування в оренді такої значної площі земель до 2033 року у відповідача без розробки родовища є прямим порушенням як інтересів орендодавця так і інтересів держави в цілому.

Суд зауважує, що вказане є самостійною підставою для розірвання спірного договору.

Таким чином, суд підсумовує, що в цьому випадку є дві самостійні підстави розірвання спірного договору, а саме: істотне порушення умов Договору оренди землі від 06.05.2014, що виразилося у систематичній несплаті орендної плати; припинення (анулювання) дії спецдозволу на користування надрами.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянки, суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п. 20 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

З огляду на те, що судом задоволено вимогу про розірвання Договору оренди землі від 06.05.2014, виходячи з предмета та підстав позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Радицької сільської ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 06.05.2014, укладеного між Житомирською обласною державною адміністрацією та відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" на користь Хорошівської селищної ради заборгованості по орендній платі за землю в розмірі 429 729 грн 75 коп., розірвання Договору оренди землі від 06.05.2014, укладеного між Житомирською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер", а також зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку із кадастровим номером 1821183800:07:001:0655, площею 8,9470 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Радицької сільської ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 06.05.2014, укладеного між Житомирською обласною державною адміністрацією та відповідачем є підставними та обґрунтованими.

Тому, суд апеляційної інстанції підсумовує, що місцевий господарський суд правомірно ухвалив рішення про задоволення позову прокурора.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України зупинив дію оскаржуваного рішення, то суд дійшов висновку про поновлення дії рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі №906/1353/23 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/1353/23.

3. Справу № 906/1353/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" травня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.