Ухвала

від 03.04.2024 по справі 906/470/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа №906/470/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О. - головуючої, Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б»

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя Сікорська Н.А.)

від 23.10.2023

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(колегія суддів: Олексюк Г.Є. - головуючий, Петухов М.Г., Мельник О.В.)

від 14.02.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б»

про зобов`язання не чинити перешкоди та про визнання недійсним пункту 2 рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Житомирської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б» (далі - Відповідач, Скаржник), в якому просить суд:

- зобов`язати Відповідача в особі голови правління не чинити перешкоди Позивачу у користуванні підвальним приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання голови правління надати дублікат ключа від замка до зазначеного підвального приміщення, або надати ключ від цього замка для виготовлення дубліката ключа до вказаного замка;

- визнати недійсним пункт 2 рішення загальних зборів Відповідача, оформленого протоколом від 14.12.2022 №8 в частині зобов`язання власників «КС лікаря Колоса» звільнити незаконно зайняту площу підвального приміщення Відповідача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №906/470/23, позов задоволено, Відповідача зобов`язано не чинити перешкоди Позивачу у користуванні належним йому майном - компресором QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Тyscor-VS2, шляхом надання вільного доступу до підвального приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним пункт 2 рішення загальних зборів Відповідача, оформленого протоколом №8 від 14.12.2022.

07 березня 2024 року Відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційної скарги, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №906/470/23, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 736 грн (200% х (2 684 грн х 2 = 5 368)).

Однак до касаційної скарги Скаржник не додав докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Натомість Скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі, яке обґрунтоване скрутним майновим станом.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (пункт 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Отже, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини 4 статті 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, №32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі «Апостол проти Грузії», заява №40765/02). При цьому, Суд в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі «Станков проти Болгарії», заява №68490/01)

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено відстрочення або розстрочення сплати судового збору юридичним особам, а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю, відповідне клопотання Скаржника не підлягає задоволенню.

Також відповідно до частини 3 статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження.

Згідно з частиною 1 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з приписами статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, її підписав адвокат Соломонюк С.А. Однак до касаційної скарги не долучено доказів на підтвердження повноважень представника Скаржника.

Крім того, оскільки касаційна скарга надійшла безпосередньо до Верховного Суду, а матеріали справи №906/470/23 в суді касаційної інстанції відсутні, Суд позбавлений можливості перевірити наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень у представника.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме надати Суду:

- документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 736 грн;

- довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника особи, яка подає касаційну скаргу.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №906/470/23 без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б» про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б» на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №906/470/23 залишити без руху.

3. Надати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23-Б», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута Скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова