Рішення

від 21.12.2023 по справі 757/43597/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43597/21-ц

пр. 2-2237/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (далі - позивач, ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 4 793,10 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 032,01 грн., три проценти річних у розмірі 435,67 грн., а всього - 6 260,78 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 379,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок є ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32». Позивач свої обов`язки щодо здійснення обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, приміщень будинку, забезпечення роботи технічного обладнання та інженерних мереж, комунікацій відповідно до технічних вимог законодавства, відповідних підзаконних актів, забезпечення надання належної якості комунальних та інших послуг власникам житлових, нежитлових та інших споруд будинку виконував своєчасно та в повному обсязі. Проте, зобов`язання відповідача щодо своєчасної оплати за спожиті послуги у повному обсязі виконані не були, у зв`язку із чим, утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2021 року становить 4 793,10 грн. Також на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 1 032,01 грн., три проценти річних у розмірі 435,67 грн., що разом із сумою заборгованості складає 6 260,78 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та роз`яснено відповідачу право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.

15.09.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про направлення копії позовної заяви з додатками та ухвали суду. Крім того, відповідач просив розглядати справу за його участю.

29.10.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

14.02.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечував щодо обставин, наведених у відзиві та зазначив, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є безпідставними, а розрахунок заборгованості відповідає фактичним обставинам справ, а нарахування за житлово-комунальні послуги ніколи відповідачем не оскаржувалися. Звертає увагу на те, що відповідач фактично отримував житлово-комунальні послуги у період виникнення заборгованості, відтак на підставі п. 5 ч. 2, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов`язаний сплатити за надані житлово-комунальні послуги, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Крім того, зазначав про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» звернулося до суду з позовом у межах строків позовної давності, що продовжують свій перебіг на час дії карантину.

15.02.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував та зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , проте між ним та позивачем не було укладено договір про надання комунальних послуг, а відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Крім того, зазначає, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» не надано інформацію за які саме послуги у нього виникла заборгованість. Також позивач заперечував проти стягнення з нього судових витрат, оскільки судові витрати позивача є необґрунтованими. Крім того, звернув увагу на те, що є інвалідом 2 групи, тому звільнений від сплати судового збору. Також відповідач просив при розгляді справи застосувати встановлені законодавством України строки позовної давності.

05.05.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати у ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» належним чином засвідчені копії платіжних доручень та копію договору, укладеного між ним та ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32», копію статуту підприємства, ліцензії, дозволи, копію витягу з протоколу, трудового договору, наказу про призначення керівника підприємства.

05.05.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії довідки ОСББ «Печерська мрія» від 07.02.2022 року № 9.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.05.2022 року постановлено здійснювати розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.09.2022 року.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; довідку ОСББ «Печерська мрія» від 07.02.2022 року № 9; відмовлено у задоволені клопотання позивача про витребування доказів, та, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи в судовому засіданні було відкладено до 30.05.2023 року.

21.04.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

30.05.2023 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 18.09.2023 року.

29.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про стягнення грошових коштів, яка була передана головуючому судді 12.06.2023 року.

29.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32», яке було передано головуючому судді 12.06.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» про стягнення грошових коштів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних, залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.

18.09.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати у ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі об`єкта з додатком щодо правовідносин ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» з фізичними особами, а саме - бухгалтерський облік у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг.

18.09.2023 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 07.11.2023 року.

04.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2023 року у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовлено; приєднано до матеріалів справи заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності, та у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи в судовому засіданні було відкладено до 21.12.2023 року.

17.11.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

В судове засідання 21.12.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 17.11.2023 року просив суд розглядати справу за його відсутності.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача у заяві від 17.11.2023 року просив розглядати справу за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» про стягнення грошових коштів повернуто заявнику.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.08.2017 року № 062/14-9850 (И-2017) (а. с. 8 - 12).

ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надає житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництва та постачання теплової енергії у житловому будинку у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери на АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Як визначено у ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, вказана стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити надані їм житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наведене відповідає правовому висновку, зробленому Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, відповідно до якого, хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, у ст. 67 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України, споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

При цьому, відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 року у справі № 916/3566/13.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на наявність підстави для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг на відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідач, одержуючи житлово-комунальні послуги, зобов`язаний їх оплачувати. Проте, в порушення вимог закону, відповідач за одержані послуги не сплачує в установленому законом порядку, у зв`язку із чим, 16.08.2019 року ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» направило на адресу ОСОБА_1 претензію за вих. № 236 від 16.08.2019 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 4 793,10 грн. (а. с. 31 - 32).

ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в добровільному порядку не сплатив.

Так, станом на 01.07.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги становить 4 793,10 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» від 22.07.2021 року № 175 (а. с. 16) та розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» (а. с. 17).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати житлово-комунальних послуг у визначеному чинним законодавством розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 4 793,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 032,01 грн., три проценти річних у розмірі 435,67 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання, то позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 1 032,01 грн. та трьох процентів річних у розмірі 435,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності про що заявляє відповідач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» звернулося до суду з вказаним позовом 11.08.2021 року, а період нарахування позивачем заборгованості фактично є період з 31.10.2017 року по 30.06.2018 року (а. с. 17).

При цьому, з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що хоча він виготовлений за період з 31.10.2017 року по 30.06.2018 року, проте наявна у відповідача заборгованість та нараховані житлово-комунальні послуги ним були частково сплачені, а саме: 14.11.2017 року на суму 4 953,96 грн., 14.12.2017 року на суму 1 987,80 грн., 02.02.2018 року на суму 6 247,10 грн., 02.04.2018 року на суму 5 782,36 грн. та 11.05.2018 року на суму 3 412,51 грн.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Оскільки обов`язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Отже, трирічний строк звернення до суду - позовної давності щодо вимог про сплату відповідачем вартості житлово-комунальних послуг повинен обраховуватися по кожному з платежів, починаючи з 21 числа наступного календарного місяця, від того, у якому було здійснено відповідне нарахування. Тобто, після кожної сплати відповідачем заборгованості, відбувалося переривання позовної давності її перебіг почався заново.

Крім того, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають позовну давність. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі ст. 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 679/1136/21.

Отже, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 року, на набрання чинності Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX щодо продовження позовної давності на час дії карантину - 02.04.2020 року, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, враховуючи те, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» звернулося до суду з вказаним позовом 11.08.2021 року та період нарахування останнім заборгованості за нарахованими житлово-комунальними послугами 31.10.2017 року по 30.06.2018 року, суд вважає, що позивачем не пропущено позовну давність у вказаній справі.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2 379,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3260 від 02.08.2021 року, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» просило суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600,00 грн., зазначивши, що позивач очікує понести витрати у розмірі 24 600,00 грн.

До позовної заяви ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» додало копію договору про надання правничої допомоги від 15.07.2021 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Міжнародна адвокатська група», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Зарубіної Т.М. від 29.12.1998 року, копію орієнтовного розрахунку витрат на професійну правову допомогу на суму 24 600,00 грн., акт про обсяг наданої правничої допомоги від 20.07.2021 року за Договором про надання правничої допомоги від 15.07.2021 року.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Так, згідно Акту про обсяг надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 20.07.2021 року, виконавець, відповідно до п. 1.1 та п. 5.1 договору про надання правничої допомоги від 15.07.2021 року, станом на день підписання вказаного акту надав клієнту наступну професійну правничу допомогу вартість якої становить: 1 200,00 грн. - надання консультації щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 ; 2 400,00 грн. - здійснення збору та пошуку необхідних документів по кредиторській заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» за надані житлово-комунальні послуги, а також здійснення аналізу та вивчення вказаних документів, підготовка плану дій щодо стягнення заборгованості у судовому порядку; 6 000,00 грн. - підготовка позовної заяви ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги до Печерського районного суду м. Києва, підготовка додатків до позовної заяви згідно з переліком. Загальна вартість наданої правничої допомоги - 9 600,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, в ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат.

При цьому, частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки позивачем витрати на правничу допомогу за наслідком розгляду справи склали 9 600,00 грн., що підтверджується наданими суду доказами, враховуючи пропорційність таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зважаючи на те, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, а саме, виходячи із вартості професійної правничої допомоги, визначеної в Акті від 20.07.2021 року про обсяг надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 600,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 4 793 (чотири тисячі сімсот дев`яносто три тисячі) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 032 (одну тисячу тридцять дві) грн. 01 коп., три проценти річних у розмірі 435 (чотириста тридцять п`ять) грн. 67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32», адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32-А, при. 96, код ЄДРПОУ 32492922.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.12.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко