Постанова

від 04.04.2024 по справі 489/7966/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/7966/23

Перша інстанція: суддя Микульшина Г.А.,

повний текст судового рішення

складено 25.01.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Вагерич Наталі Сергіївни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП), інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та просила:

- визнати дії інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГАБІ №872073 від 24.10.2023 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на неї накладено адміністративне стягнення, передбачене ст.183 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 24.10.2023 року інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Із вказаною постановою позивачка не згодна та вказує, що вона звернулась до поліції (зателефонувала на спецлінію « 102») в зв`язку з порушенням її конституційних прав на працевлаштування, рівність трудових прав, дискримінацію у сфері праці. Однак поліцейські, які прибули на місце події, не зафіксували порушення її прав, не допитали свідків, не встановили дійсні обставини, а обмежились складанням постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_1 зазначала, що вважає протиправними дії старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , оскільки саме вона усунула її від місця роботи та не здійснила жодних дій, спрямованих на відновлення її прав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2023 року близько 08:34 год. ОСОБА_1 здійснила виклик на спецлінію служби «102» та повідомила, що у неї відбувається конфлікт та її не пропускають на робоче місце ТОВ «Фармація Миколаївщини» за адресою: м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 78. Прибувшому за викликом екіпажу патрульної поліції «Корвет 351» ОСОБА_1 надала копію виписки з наказу про прийняття на роботу від 01.05.2023 року.

Водночас, згідно копії наказу №20.09-1К від 20.09.2023 року ТОВ «Фармація Миколаївщини», долученому до матеріалів справи представником відповідача, у зв`язку з виробничою необхідністю з 25.09.2023 року, заступника завідувача аптеки ОСОБА_1 було закріплено за аптекою №20, за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, 24.10.2023 року відносно ОСОБА_1 інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №872073, відповідно до якої 24.10.2023 року ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик на спецлінію « 102» та повідомила, що вона працює в аптеці та її відмовляються пускати на робоче місце, хоча такого факту насправді не було. Вказане адміністративне правопорушення передбачене ст.183 КУпАП .

За вказане адміністративне правопорушення на позивачку було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн.

Судом також встановлено, що з запису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 поясняє поліцейському, що їй невідомо про будь-які дійсні (діючі) накази про те, що її переведено на інше робоче місце, проте вона дійсно з`являлась до аптеки №20 за адресою: АДРЕСА_1 , де їй було повідомлено, що вона там не працює.

До відзиву на позов представником відповідача долучено копію наказу ТОВ «Фармація Миколаївщини» №20.09-1К від 20.09.2023 року про те, що за ОСОБА_1 закріплено робоче місце в аптеці №20 в АДРЕСА_1 . Разом з тим, в графі «З наказом ознайомлений» містить прочерк, підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з даним наказом з визначенням дати ознайомлення відсутній. Відповідно належних, достовірних та неспростовних доказів того, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом вказаного наказу про зміну її робочого місця та завідомо неправдиво здійснила виклик поліції з метою захисту своїх прав в матеріалах справи не міститься.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів ознайомлення позивачки з наказом ТОВ «Фармація Миколаївщини» №20.09-1К від 20.09.2023 року, а тому, на думку суду, у ОСОБА_1 були достатні підстави вважати, що між нею та третіми особами виникли відносини, які потребують втручання з боку правоохоронних органів, що і стало підставою для виклику поліції.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» унормовано, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ч.1, 2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормами ст.222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 183 КУпАП.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення працівник поліції повинен був з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ст.183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому, дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення

Таким чином, суд звертає увагу на те, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинно передувати встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення.

На переконання апеляційного суду, в даному випадку необхідно встановити чи були достатні підстави вважати, що між позивачкою та третіми особами виникли відносини, які потребують втручання з боку поліції, а саме: чи була позивачка станом на 24.10.2023 року (момент виклику поліції) закріплена за робочим місцем за адресою: АДРЕСА_2 , не допуск до якого міг становити порушення її прав.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 24 жовтня 2023 р. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ФАРМАЦІЯ МИКОЛАІВЩИНИ», що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 01.05 - 2К від 01.05.2023 р.

При цьому, відповідно до наказу №20.09- К від 20.09.2023 р. «Про закріплення робочого місця» з 25.09.2023 р. за ОСОБА_1 було закріплене робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначений наказ (№20.09-1К від 20.09.2023 р.) разом з повідомленням був направлений ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (Укрпошта).

Відповідно до трекінгу Укрпошти, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, наказ № 20.09-1К від 20.09.2023 р. разом із повідомленням про закріплення робочого місця були отримані ОСОБА_1 особисто 27.09.2023 р.

Таким чином, ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про переведення її на інше робоче місце у м.Новий Буг з дати отримання поштового відправлення (27.09.2023 р.).

Отже, з 25.09.2023 р. до 26 січня 2024 р. (дата звільнення ОСОБА_1 ) за ОСОБА_1 було закріплене робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, наказ про закріплення робочого місця за ОСОБА_1 (№20.09-1К від 20.09.2023 р.) не був скасованим, не змінювався, тобто, був чинним на протязі всього часу, з моменту його винесення і залишається чинним на даний час.

З наведеного вбачається, що станом на 24.10.2023 року (момент виклику поліції) позивачка була обізнана, що за нею було закріплене робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , а не за адресою: АДРЕСА_2 , тобто що остання адреса не є її робочим місцем.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи повністю обізнаною стосовно ситуації, що склалася, ознайомленою з наказом про закріплення за нею робочого місця за іншою адресою, здійснила безпідставний виклик поліції за спецлінією служби « 102», що є адміністративним правопорушенням передбаченим ст.183 КУпАП.

Таким чином, на переконання колегії суддів, постанова відповідача ГАБІ №872073 від 24.10.2023 року є законною та обґрунтованою, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2024 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Вагерич Наталі Сергіївни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання дій протиправними відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук