Постанова

від 02.04.2024 по справі 201/11217/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3665/24 Справа № 201/11217/23 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката КостюченкоНаталії Олександрівни,апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Підлужного Василя Михайловича на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він є лікарем та з 2011 року і по теперішній час працює на посаді керівника (наразі - генерального директора) КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради, є заслуженим лікарем України та доктором медичних наук. Медичний заклад, керівником якого він є, це один з найбільш відомих в Україні лікувальних закладів, який є серед передових у частині надання медичної допомоги важкопораненим військовослужбовцям з 2014 року, що є загальновідомою інформацією. Зазначав, що він є відомою особою в межах м.Дніпра та України і має відповідну ділову репутацію порядного керівника важливого для держави закладу охорони здоров`я. Позивач вказує, відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook були допущені висловлювання, які є образливими, недостовірними та такими, що порушують його право на повагу до честі і гідності, а також завдають шкоди діловій репутації. Позивач посилається на публікації, викладені відповідачем у соціальній мережі Facebook 21 червня 2023 року, 28 червня 2023 року та 29 червня 2023 року, які на день подання позову залишаються не видаленими, а особа, яка їх опублікувала, не принесла вибачень та не надала спростувань. Позивач надав до суду звіт за результатами проведеної фіксації дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року. Зазначає про те, що хоча на сторінці відповідача зазначено, що це є особистим акаунтом у мережі Fасеbоок ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вказана сторінка, яка має близько 350 000 підписників, сприймається як така, що належить позивачу. Багаторазове розміщення явних образ та недостовірної інформації є особливо неправомірним та таким, що не може залишитися поза увагою суду. Позивач вказує, що висловлювання відповідача про те, що позивач захопив у заручники цілу лікарню, створив тоталітарну секту, цей нарцис-психопат, настільки тупий, мерзото, мерзенний божок носять явно образливий характер та ображають його честь та гідність. 29 червня 2023 року відповідач зазначив, що він витратив мінімум 5000 доларів США для того, щоб замовити купу помийних сайтів, які сьогодні видали на всю Україну напрочуд схожі новини, написані під копірку - є недостовірною та такою що завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача та підлягає спростуванню. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд:

1. визнати наступні поширені ОСОБА_1 висловлювання на адресу ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook такими, що носять явно образливий характер і є такими, що ображають честь та гідність і завдають шкоди діловій репутації ОСОБА_2 :

- частину тексту у дописі ОСОБА_1 , розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ...пан ОСОБА_3 захопив у заручники цілу лікарню, а навколо себе створив тоталітарну секту (при цьому аж ніяк не безсрібників)... І те що цей нарцис-психопат..;

- частину коментаря ОСОБА_1 під дописом, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ОСОБА_4 настільки тупий, що не розуміє, як його ботоферму бачать всі містяни;

- частину коментаря під дописом ОСОБА_2 , розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ОСОБА_5 , ок, котику, тримай м`яча:)) Я пережив з десяток прокурорів, три губернатора та безліч інших діячів, мерзото…;

2. визнати недостовірною та такою, що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, опубліковану і поширену ОСОБА_1 у власному дописі, який було розміщено 29 червня 2023 року на його персональній сторінці Facebook, а саме:

- Ні, ні, я не про ОСОБА_6 , який витратив мінімум 5000 доларів для того, щоб замовити купу помийних сайтів, які сьогодні видали на всю Україну напрочуд схожі новини, написані під копірку..

3. зобов`язати ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 шляхом розміщення на персональній сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook тексту спростування наступного змісту: Мною, ОСОБА_1 , у соціальній мережі Facebook 29 червня 2023 року була поширена недостовірна інформація про те, що ОСОБА_7 витратив мінімум 5000 доларів для того, щоб замовити купу помийних сайтів, які сьогодні видали на всю Україну напрочуд схожі новини, написані під копірку.

4. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди задоволено частково. Визнано наступні поширені ОСОБА_1 висловлювання на адресу ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook такими, що носять явно образливий характер і є такими, що ображають честь та гідність і завдають шкоди діловій репутації ОСОБА_2 : - частину тексту у дописі ОСОБА_1 , розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ...пан ОСОБА_3 захопив у заручники цілу лікарню, а навколо себе створив тоталітарну секту (при цьому аж ніяк не безсрібників)... І те що цей нарцис-психопат..; - частину коментаря ОСОБА_1 під дописом, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ОСОБА_4 настільки тупий, що не розуміє, як його ботоферму бачать всі містяни; - частину коментаря під дописом ОСОБА_2 , розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ОСОБА_5 , ок, котику, тримай м`яча:)) Я пережив с десяток прокурорів, три губернатора та безліч інших діячів, мерзото. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2147 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 адвокатПідлужний В.М.просить рішення судувід 09січня 2024року скасуватив частинівідмови узадоволенні позовнихвимог позивача.У ційчастині проситьприйняти новерішення, яким:Визнати недостовірноюта такою,що порочитьчесть,гідність таділову репутацію ОСОБА_2 інформацію,опубліковану іпоширену ОСОБА_1 у власномудописі,який булорозміщено 29червня 2023року найого персональнійсторінці Facebook,а саме: Ні, ні, я не про ОСОБА_6 , який витратив мінімум 5000 доларів для того, щоб замовити купу помийних сайтів, які сьогодні видали на всю Україну напрочуд схожі новини, написані під копірку. Зобов`язати ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 шляхом розміщення на персональній сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook тексту спростування наступного змісту: Мною, ОСОБА_1 , у соціальній мережі Facebook 29 червня 2023 року була поширена недостовірна інформація про те, що ОСОБА_7 витратив мінімум 5000 доларів для того, щоб замовити купу помийних сайтів, які сьогодні видали на всю Україну напрочуд схожі новини, написані під копірку, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду в оскарженій частині.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокатКостюченко Н.О. просить рішення суду від 09січня 2024року скасувати в частині визнання наступних поширених ОСОБА_1 висловлювання на адресу ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook такими, що носять явно образливий характер і є такими, що ображають честь та гідність і завдають шкоди діловій репутації ОСОБА_2 : - частину тексту у дописі ОСОБА_1 , розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ...пан ОСОБА_3 захопив у заручники цілу лікарню, а навколо себе створив тоталітарну секту (при цьому аж ніяк не безсрібників)... І те що цей нарцис-психопат..; - частину коментаря ОСОБА_1 під дописом, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ОСОБА_4 настільки тупий, що не розуміє, як його ботоферму бачать всі містяни; - частину коментаря під дописом ОСОБА_2 , розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на його персональній сторінці: ОСОБА_5 , ок, котику, тримай м`яча:)) Я пережив с десяток прокурорів, три губернатора та безліч інших діячів, мерзото та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Підлужний В.М. просить апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Костюченко Н.О., залишити без задоволення, рішення суду від 09 січня 2024 року в частині задоволення позовних вимог позивача залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість у цій частині.

У відзивіна апеляційнускаргу представник ОСОБА_1 адвокатКостюченко Н.О. просить апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 адвокатом Підлужним В.М., залишити без задоволення, рішення суду від 09 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість в цій частині.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаКостюченко Н.О. задовольнити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвокатаПідлужного В.М.задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У справі встановлено, позивач ОСОБА_2 працює на посаді генерального директора керівника КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради». Позивач на теперішній час є депутатом Дніпровської міської ради VIII скликання.

З наданих позивачем роздруківок скріншотів, щодо оскарженої інформації, викладеної на веб-сторінках у мережі Інтернет за наступними адресами:

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0nlXpH37kE5G34AbQbuNVDZo48MXU75245u8aY3PKuKcLBDuemVfvll55jxirzxARlid=10000 2157183088;

ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.20-27).

Представник позивача зазначав, що викладена відповідачем ОСОБА_1 інформація: ...пан ОСОБА_3 захопив у заручники цілу лікарню, а навколо себе створив тоталітарну секту (при цьому аж ніяк не безсрібників)... І те що цей нарцис-психопат..; ОСОБА_4 настільки тупий, що не розуміє, як його ботоферму бачать всі містяни; ОСОБА_5 , ок, котику, тримай м`яча:)) Я пережив с десяток прокурорів, три губернатора та безліч інших діячів, мерзото… носять явно образливий характер та ображають честь та гідність позивача ОСОБА_2 .

Відповідно до Звіту за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року встановлено точність відображення змісту досліджуваних вищезазначених п`яти веб-сторінок (т.1 а.с.16-27).

Відповідно до висновку експерта Інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса Національного наукового центру Міністерства юстиції України №24160, який складено 08 листопада 2023 року судовим експертом ОСОБА_8 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення, складеної на замовлення адвоката Підлужного В.М.: 1. У наданих на дослідження матеріалах, зокрема у тексті допису від 28 червня 2023 року, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 у соціальній мережі Facebook, який починається словами Про змелю та ганьбу та завершується словами ОСОБА_10 , тексті коментаря, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 у соціальній мережі Facebook під постом від ІНФОРМАЦІЯ_2 , тексті коментаря, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 під постом від ІНФОРМАЦІЯ_2 , опублікованим з особистої сторінки користувача ОСОБА_5 у соціальній мережі Facebook, скриншоти яких зафіксовано у наданому на дослідження примірнику звіту за результатами проведення фіксації дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_2 . Установлена негативна інформація стосовно ОСОБА_2 має образливий (зневажливий) характер. 2. У наданому на дослідження тексті допису, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 від 29 червня 2023 року у соціальній мережі Facebook, який починається словами Боротьба нанайських хлопчаків, скриншот якого зафіксовано у наданому на дослідження примірнику звіту за результатами проведеної фіксації дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_2 та його діяльності. Установлена негативна інформація, виражена у формі фактичних тверджень про те, що ОСОБА_2 заплатив мінімум 5000 доларів, щоб замовити поширення новин на різноманітних сайтах. Також у досліджуваному тексті допису наявні висловлювання, виражені у формі оцінних (оціночних) суджень, що полягають в оцінці описаних вище фактів (осіб і їхньої діяльності) й передається через використання лексичних графічних маркерів на позначення суб`єктивного сприйняття ситуації (а саме - купу помийних сайтів, напрочуд схожі новини, написані під копірку (т.1 а.с.88-96).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на доведеність та обгрунтованість позовних вимог у задоволеній частині та відсутність підстав задоволення позову в іншій частині у звязку з недоведеністю позовних вимог у частині їх відмови, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних (далі Конвенція) свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Беручи до уваги приведені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України Про інформацію, реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі, оскільки воно може бути використано суб`єктом господарювання як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19 (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, з одного боку (приватний інтерес), а з іншого недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Так, фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів.

Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 759/16306/21-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року в справі № 725/5585/16-ц (провадження № 61-34549св18), вказано, що: «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц (провадження №61-41071св18), зроблено висновок, що: «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 203/3490/18-ц (провадження №61-19200св19), зазначено, що: «судом встановлено, що у поширеній відповідачем інформації не йдеться про позивача, як політичного діяча, проте Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що особистість ОСОБА_1 загалом в Україні, є доволі відомою, оскільки згідно з Резолюцією 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя публічні фігури - це особи, які займають державні посади і/чи використовують державний ресурс, а також усі ті, хто відіграє певну роль у громадському житті, чи то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи будь-якій іншій сфері (пункт 7).

Встановлено, позивач ОСОБА_2 працює на посаді керівника КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради».

Позивач ОСОБА_2 на теперішній час є депутатом Дніпровської міської ради VIII скликання.

Отже, позивач ОСОБА_2 є публічною особою, а тому має бути відкритий до суворої критики і пильного нагляду з боку громадськості.

Вираження особою суб`єктивної думки у формі коментаря на публікацію, відеосюжет тощо не є твердженням про факт, висловленим особисто цією особою, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками, що ґрунтуються на такій інформації. Особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря є оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 29 березня 2023 року у справі №201/10970/21).

Факт поширення вищезазначеної інформації у спосіб, зазначений позивачем, та факт поширення зазначеної інформації саме відповідачем, сторонами у справі не заперечується.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Костюченко Н.О. у своїй апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 адвокатомПідлужним В.М., зазначала, що позивач є публічною особою, має бути відкритий до суворої критики і пильного нагляду з боку громадськості, оскаржена поширена інформація не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, а є оціночними судженнями відповідача. Інформація, яка були розміщені на власній сторінці у платформі Facebook відповідачем, є виключно вираженням власних думок та поглядів відповідача, які можуть прочитати користувачі мережі. Поширена інформація містить оціночні судження, стосувалася публічної особи, інтерес до якої у суспільстві є високим, а тому рівень критики цієї особи або суб`єктивні думки про неї є значно ширшим.

Відповідно до Звіту за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року встановлено точність відображення змісту досліджуваних вищезазначених п`яти веб-сторінок (т.1 а.с.16-27).

Відповідно до висновку експерта Інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса Національного наукового центру Міністерства юстиції України №24160, який складено 08 листопада 2023 року судовим експертом ОСОБА_8 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення, складеної на замовлення адвоката Підлужного В.М.: 1. У наданих на дослідження матеріалах, зокрема у тексті допису від 28 червня 2023 року, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 у соціальній мережі Facebook, який починається словами Про змелю та ганьбу та завершується словами ОСОБА_10 , тексті коментаря, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 у соціальній мережі Facebook під постом від ІНФОРМАЦІЯ_2 , тексті коментаря, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 під постом від ІНФОРМАЦІЯ_2 , опублікованим з особистої сторінки користувача ОСОБА_5 у соціальній мережі Facebook, скриншоти яких зафіксовано у наданому на дослідження примірнику звіту за результатами проведення фіксації дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_2 . Установлена негативна інформація стосовно ОСОБА_2 має образливий (зневажливий) характер. 2. У наданому на дослідження тексті допису, розміщеного з особистої сторінки користувача ОСОБА_9 від 29 червня 2023 року у соціальній мережі Facebook, який починається словами Боротьба нанайських хлопчаків, скриншот якого зафіксовано у наданому на дослідження примірнику звіту за результатами проведеної фіксації дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 31 липня 2023 року - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_2 та його діяльності. Установлена негативна інформація, виражена у формі фактичних тверджень про те, що ОСОБА_2 заплатив мінімум 5000 доларів, щоб замовити поширення новин на різноманітних сайтах. Також у досліджуваному тексті допису наявні висловлювання, виражені у формі оцінних (оціночних) суджень, що полягають в оцінці описаних вище фактів (осіб і їхньої діяльності) й передається через використання лексичних графічних маркерів на позначення суб`єктивного сприйняття ситуації (а саме - купу помийних сайтів, напрочуд схожі новини, написані під копірку (т.1 а.с.88-96).

Відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу

Крім того, визначення поняття «оціночні судження», «недостовірність інформації» міститься у законі - статті 30 Закону України «Про інформацію», тому тлумачення цього поняття є питанням права, які суд вирішує самостійно під час розгляду справи по суті заявлених вимог.

Вказаний висновокексперта Інституту судовихекспертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса Національногонаукового центруМіністерства юстиціїУкраїни №24160,який складено08листопада 2023року судовимекспертом ОСОБА_8 за результатамипроведення судовоїлінгвістичної семантико-текстуальноїекспертизи мовлення,складеної назамовлення адвокатаПідлужного В.М.,в якомузазначено,що унаданих надослідження матеріалахпевна частинатексту міститьнегативну інформаціювідносно позивачата маєобразливий характер,а іншачастина текстувиражена уформі оціночнихсуджень,що полягаютьв оцінціописаних фактівй передаєтьсячерез використаннялексичних іграфічних маркерівна позначеннясуб`єктивного сприйняттяситуації - оцінюється колегією суддів критично з огляду на наступне.

Висловлювання відповідача у тексті публікацій, викладених відповідачем у соціальній мережі Facebook 21 червня 2023 року, 28 червня 2023 року та 29 червня 2023 року колегія суддів вважає є оціночними судженнями оскільки відображають власні думки відповідача, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності позивача, який є публічною особою, суб`єктивна думка відповідача щодо діяльності позивача і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці.

Висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією. Аналіз змісту оспорюваної інформації свідчить про відсутність твердження про конкретні факти і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження особи.

Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо,

а оціночні судження спростуванню не підлягають.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції,

з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними

до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:

від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження

№ 61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).

Отже, у даному конкретному випадку, аналізуючи інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною, такою, що носить образливий характер, та зобов`язати відповідача її спростувати, визначаючи її характер та мету, а також з огляду на характер використання мовних засобів та враховуючи вимоги зазначених вище актів законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена інформація, викладена відповідачем у соціальній мережі Facebook, є нічим іншим, як оціночними судженнями, які містять виключно критичну суб`єктивну думку відповідача ОСОБА_1 відносно позивача, який є публічною особою, та діяльності позивача.

Вжиті відповідачем в оспорюваному тексті висловлювання в формі суб`єктивних висновків та коментарів за участі позивача, як публічної особи, є оціночними судженнями, а тому не підлягають спростуванню або доведенню їх правдивості, тому висловлення відповідачем оціночних суджень виключає поширення ним недостовірної інформації, яка могла б бути спростована з урахуванням положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, суд першої інстанції належним чином не дослідив та не розрізнив фактичні твердження і оціночні судження. Висновок суду грунтується на припущеннях, що є порушенням норм ч.6 ст.81 ЦПК України.

Отже,враховуючи викладене, завідсутності усіхпередбачених устатті 277ЦК Україниумов,позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 адвоката Підлужного В.М. стосовно того, що викладена відповідачем ОСОБА_1 інформація не є оціночними судженнями, а містить конкретні твердження про факти є безпідставними.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвокатаКостюченко Н.О.слід задовольнити, апеляційнускаргу представникапозивача ОСОБА_2 адвокатаПідлужного В.М. слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Костюченко Наталії Олександрівни задовольнити.

Апеляційну скаргупредставника позивача ОСОБА_2 адвоката ПідлужногоВасиля Михайловича - задовольнити частково.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від09січня 2024року усправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захистчесті,гідності іділової репутації,спростування недостовірноїінформації тавідшкодування шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова