Постанова

від 04.04.2024 по справі 320/9254/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9254/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

Василенка Я.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати йому грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування та виплатити йому грошове забезпечення з 12.03.2022 по 17.03.2023;

- стягнути з відповідача належні йому грошові виплати за 12 місяців у розмірі 360 000 грн.;

- зобов`язати відповідача відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з огляду на Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси шляхом не виплати йому грошового забезпечення, що стало підставою для завдання йому моральної шкоди.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки органом досудового розслідування за фактом залишення позивачем військової частини або місця служби у період воєнного стану, тобто за фактом скоєння кримінального правопорушення за частиною п`ятою статті 407 КК України таке кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю події та складу злочину, зазначене свідчить про безпідставність призупинення йому грошових виплат.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2022 наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №60 ОСОБА_1 мобілізовано та призначено на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 .

Як вказує позивач, за час проходження ним служби, відповідач позбавив його виплати грошового забезпечення та інших соціальних норм, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на час вирішення даного спору відсутні належні та достатні докази на підтвердження оскарження ОСОБА_1 в судовому порядку та/або відомості щодо наявності судового рішення, яке набрало законної сили в частині визнання наказів від 30.12.2022 №286, від 30.03.2022 №9 протиправними та скасування останніх, тому в інший період поза межами періоду з 12.03.2022 по 29.03.2022 та з 23.12.2022 по 29.12.2022, за який позивачу було виплачено грошове забезпечення у сумі 3460,98 грн та 1523,53 грн відповідно, виплата грошового та продовольчого забезпечення була правомірно призупинена відповідачем на підставі вказаних наказів від 30.03.2022 №9 та від 30.12.2022 №286.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

У свою чергу, структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 встановлено, що: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У той же час, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Разом з тим, за правилами пункту 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Пунктом 5 розділу ХVI Порядку №260 регламентовано, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Згідно з пунктом 2 розділу ХХХIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Згідно пункту 14 розділу ХХХIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, серед іншого, самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Аналіз вищевикладепних норм свідчить про те, що самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, місця служби є підставою для призупинення виплат всіх складових грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2022 №6 «Про призначення службового розслідування», відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, на підставі рапорту командира 3 стрілецької роти майора ОСОБА_2 по факту неприбуття на військову службу стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 Солдата ОСОБА_1 наказано провести службове розслідування стосовно відсутності на військовій службі стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_1 .

У подальшому, відповідно до пункту 15 розділу I Порядку №260 командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) видано наказ від 30.03.2022 №9, яким наказано солдату ОСОБА_1 , стрільцю ІНФОРМАЦІЯ_2, який не повернувся до військової частини з відрядження із ІНФОРМАЦІЯ_1 29.03.2022, виплату грошового та продовольчого забезпечення призупинити з 30.03.2022.

Надалі, на виконання наказу командира військової частини № НОМЕР_2 від 30.03.2022 №6 «Про призначення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2022 №9 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного командиром військової частини», у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, проведення якого доручено начальнику штабу - заступнику командира військової частини полковнику ОСОБА_3 , за фактом відсутності на військовій службі стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_1 , з метою недопущення у подальшому подібних правопорушень, а також запобіганню вчинення нових, керуючись статтями 6, 7 та статтями 45, 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України видано наказ Командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.12.2022 №140 «Про підсумки службового розслідування», пунктом 2 якого наказано за порушення військової дисципліни, а саме - не повернення до військової частини без поважних причин, що виразились у невиконанні вимог статей 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності, накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».

Однак, на підставі витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2022 №279 (пункт 6.1) позивачу відновлено виплату грошового та продовольчого забезпечення.

Разом з тим, наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2022 №286 відповідно до пункту 15 розділу I Порядку №260, солдату ОСОБА_1 , стрільцю ІНФОРМАЦІЯ_2, який самовільно залишив військову частину 30.12.2022 виплату грошового та продовольчого забезпечення знову призупинено з дня залишення військової частини.

Відповідно, на підставі рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 про самовільне залишення місця служби, неприбуття на військову службу стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , відповідачем видано наказ №141 від 30.12.2022 «Про призначення службового розслідування» за вказаним фактом.

За результатами службового розслідування, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» від 30.12.2022 №141, офіцером-психологом військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_5 проведене службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової служби та місця служби стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_1 , чиї дії стали причиною вчинення правопорушення, складено акт службового розслідування (далі - Акт службового розслідування), відповідно до якого солдат ОСОБА_1 навмисно, самовільно залишив місце служби, та не з`явився до військової частини без підтверджуючих на те поважних причин з метою ухилення від військової служби.

Як наслідок, у відповідності до пунктів 1, 2 витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2023 №2, з метою недопущення у подальшому подібних правопорушень, а також запобіганню вчинення нових, керуючись статтями 6, 7 та статтями 45, 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказано: службове розслідування вважати завершеним, а Акт та матеріали проведення службового розслідування передати до органів досудового слідства.

Вказані обставини свідчать про те, що невиплата грошового та продовольчого забезпечення позивачу була зумовлено наявністю виданих відповідачем наказів, а саме 30.03.2022 №9 та від 30.12.2022 №286.

Водночас, станом на час вирішення даного спору у суді першої інстанції були відсутні належні та допустимі докази щодо оскарження таких наказів ОСОБА_1 в судовому порядку та/або відомості щодо наявності судового рішення, яке набрало законної сили в частині визнання таких наказів протиправними та їх скасування.

У той же час, судом першої інстанції вірно відзначено, що такі накази, які згадані вище, не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Приймаючи до уваги те, що накази про призупинення виплат позивачу грошового та продовольчого забезпечення, як і наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та передачу матеріалів службового розслідування до органів досудового розслідування не є предметом розгляду даної адміністративної справи, тому посилання позивача щодо неправдивості відомостей, підроблення даних службового розслідування не можуть бути оцінені судом у даному випадку.

Втім, судом першої інстанції вірно відзначено, що згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 №15/1052 ОСОБА_1 у період з 12.03.2022 по 29.03.2022 та з 23.12.2022 по 29.12.2022 було виплаченого грошове забезпечення у сумі 3460,98 грн. та 1523,53 грн. відповідно.

Разом з тим, в інший період, заявлений позивачем у позовних вимогах, виплата грошового та продовольчого забезпечення була призупинена відповідачем на підставі наказів від 30.03.2022 №9 та від 30.12.2022 №286, які в судовому порядку, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 не оскаржувались.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про неврахування судом попередньої інстанції інформації органу досудового розслідування щодо закриття кримінального правопорушення за частиною п`ятою статті 407 КК України відносно позивача у зв`язку з відсутністю події та складу злочину колегія суддів не приймає до уваги з огляду на відсутність доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

О.М. Ганечко