Постанова

від 27.03.2024 по справі 686/16809/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/16809/23

Провадження № 22-ц/4820/732/24

Провадження № 22-ц/4820/734/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Дияк Я.А.

за участю сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представників сторін ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/16809/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Чухасем Дмитром Олександровичем на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року (суддя Карплюк О.І., повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року) та на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бужок» про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що він є власником квартири АДРЕСА_1 і 01.03.2023 виявив залиття його квартири сусідами з квартири АДРЕСА_2 , власниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та повідомив про залиття останню. Вподальшому, при огляді квартири відповідачів було виявлено, що залиття сталось через те, що у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 зірвало з`єднувальний гнучкий шланг-підводку, що розташовано після водонапірного крану, який з`єднує водопровід гарячої води та душову кабіну. І при огляді шланг мав тріщину різьби, що з`єднується з муфтою, яка виходить зі стіни, наслідком цього і стало залиття квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 посилається на те, що про описаний вище факт залиття відповідачами його квартири було складено Акт №A-1-2023 про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 01 березня 2023 року, що підписано Головою правління ОСББ «Бужок», заступником Голови правління ОСББ «Бужок», власниками квартир АДРЕСА_4 (який був присутній при даних обставинах) та №58 ОСОБА_1 ; співвласники квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від підписів відмовились.

Отже, позивач вказує, що затоплення належної йому квартири сталося з вини відповідачів, внаслідок невиконання ними обов`язку по утриманню у належному стані сантехнічних приладів у квартирі АДРЕСА_5 , що належить відповідачам. Так як останні відмовилися від відшкодування завданої шкоди в добровільному порядку, позивач отримав висновок судового експерта ОСОБА_6 , відповідно до якого розмір майнової шкоди в цінах станом на 25.05.2023 становить 21584 грн.

Поміж того, ОСОБА_1 зазначає, що залиттям квартири йому, крім майнової, завдано також і моральну шкоди, що виразилася у перенесені ним душевних хвилювань через пошкодження його майна, адже враховуючи, що в його сім`ї є двоє малолітніх дітей, було порушено звичний життєвий устрій сім`ї, а тому зараз він із сім`єю вимушені докладати додаткові зусилля до організації належних умов проживання у квартирі. Позивач вказує, що його моральні страждання виражаються також у необхідності відстоювати свої права у суді, а також необхідністю нести додаткові витрати в великих розмірах на проведення експертного дослідження та проведення ремонтних робіт у власному житлі.

У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в солідарному порядку майнову шкоду в розмірі 21584 грн, моральну шкоду в розмірі 10000 грн та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року в задоволені заяви представника позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чухась Д.О., оскаржив їх в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що Актом №А-1-2023 від 01.03.2023 підтверджується факт затоплення належної позивачу квартири, а також, що залиття сталося з вини ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , через невиконання ними обов`язку по утриманню у належному стані сантехнічних приладів у належній їм на праві спільної власності квартирі, що поміж іншого, підтверджуються показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які були допитані судом під час розгляду справи, а також письмовими поясненнями відповідача ОСОБА_7 , в яких остання визнала факт, що 01.03.2023 під час відсутності обох відповідачів у їхній квартирі, відбулося «роз`єднання гарячого водопостачання з душовою кабіною», що у свою чергу, призвело до залиття квартири позивача. ОСОБА_1 вказує, що ним при поданні позовної заяви долучено висновок судового експерта №1048ед/023 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 25.05.2023, що не спростований відповідачами. Позивач вважає, що посилання суду на те, що цей висновок ґрунтується виключно на Акті від 01.03.2023, а члени комісії, які його складали, не є фахівцями в будівельно-технічній галузі, є не мотивованим та таким, що не ґрунтується на законі, оскільки, експерт є фахівцем у відповідній галузі.

Крім цього, відповідачами під час розгляду справи, іншого експертного висновку щодо розміру майнової шкоди, завданої позивачу не надавали, клопотань про призначення судом експертизи (додаткової чи повторної) у встановленні процесуальні строки також заявлено не було, крім того, поданий позивачем висновок та розмір шкоди, завданої позивачу, не спростований.

Поміж того, позивач зауважує, що факт розташування квартири відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . поверхом вище над квартирою позивача відповідачами був підтверджений та доведений показами свідків та Актом про залиття.

Крім того, в порушення норм процесуального права, судом не взято до уваги письмові пояснення ОСББ «Бужок».

Апелянт вказує, що у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Однак, обставину заподіяння відповідачами шкоди майну позивача внаслідок залиття квартири, відповідачі не спростували.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, що описана у позовній заяві та, виходячи з принципу розумності та справедливості, була оцінена у 10000 грн.

Як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, апелянт посилається на те, що задоволення позову ОСОБА_1 буде достатньою підставою для скасування ухвали міськрайонного суду від 12.02.2024 та вирішення питання про стягнення витрат позивача, понесених на оплату правової допомоги.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чухась Д.О., просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року та ухвалу цього ж суду від 12 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідачів понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 погоджуються із висновками суду першої інстанції та просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, відповідачі посилаються на те, що суд оцінив подані позивачем письмові докази відповідно до статті 89 ЦПК України. Суд прийшов до об`єктивного висновку, що члени комісії, які складали акт про залиття квартири та зазначали пошкодження внаслідок залиття, не є фахівцями в будівельно-технічній галузі і тому акт про залиття не є належним та достовірним доказом.

Також, відповідачі вказують, що до участі в комісії вони залучені не були і ознайомились з актом про залиття лише в суді, проте в акті голова правління написав, що начебто вони відмовились від підпису.

Поміж того, члени комісії не приходили в квартиру відповідачів і не могли бачити причини, внаслідок яких сталось залиття квартири позивача, адже в їхній квартирі був лише позивач, який їм допомагав. Однак, ОСОБА_10 , не маючи ні знань ні повноважень, зробив висновок в акті про причини залиття квартири АДРЕСА_3 . Відповідачі зазначають, що свідки, члени комісії в судовому засідання дали покази, якими спростували акт про залиття, що склали в незаконний спосіб.

На думку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , затоплення квартири позивача не було, а було незначне протікання води, адже подача води була швидко перекрита, а в квартирі відповідачів майже всю воду увібрали килимові покриття. Поміж того, той факт, що витік води був незначний і не міг затопити квартиру позивача свідчать і показники лічильника водопостачання, адже станом на 01.03.2023 показник у відповідачів був «412», а на кінець місяця березня «413».

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вважають, що позивач не надав належних та допустимих доказів залиття квартири, адже акт про залиття квартири є недостовірним доказом і спростовується матеріалами справи; а висновок експерта суд правомірно також не прийняв до уваги, так як він побудований на акті залиття від 01.03.2023, що складений не фахівцями в будівельно-технічній галузі.

Експерт ОСОБА_6 описує у висновку, що під час візуального обстеження квартири АДРЕСА_3 було встановлено пошкодження в наступних приміщеннях: приміщення 1 коридор, приміщення 2 житлова кімната, приміщення 4 кухня; не працює частина розеток внаслідок пошкодження електропроводки, однак що стосується електропроводки, то експерт не зазначив, яка частина проводки та де вона знаходиться, які розетки пошкоджені та чому. Також, експерт збільшив вартість витрат на 30% через перестановку меблів в кімнаті, де має проводитись ремонт, що потягло додаткове стягнення 5000 грн.

Що стосується морального позову, то, на думку відповідачів, також відсутні підстави для його задоволення з підстав його недоведеності.

Також, відповідачі вважають, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши позивачу у стягненні понесених витрат на правничу допомогу, адже рішенням суду у позові йому було відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечили.

Відповідачка ОСОБА_5 та представник третьої особи ОСББ «Бужок» до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від представника ОСББ «Бужок» надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно положень частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогамстатті 263 ЦПК України.

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 24.10.2007 та копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.06.2023 (а.с.9, 10).

Відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на праві власності по частки належить квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.04.2023 (а.с. 14).

01 березня 2023 року головою правління ОСББ «Бужок» Бернатом О.А., заступником голови правління ОСББ «Бужок» Ясінським І.А., а також свідками: співвласником квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_8 , власником квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , співвласницею квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , співвласницею квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 (останні від підпису відмовилися), складено Акт №А-1-2023 про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання). І відповідно до цього Акту 01 березня 2023 року в будинку АДРЕСА_6 трапилось залиття приміщень кухні, ванної кімнати, туалету, коридору та кімнати. При огляді квартири АДРЕСА_3 встановлено, що внаслідок залиття пошкоджено покриття стелі кухні площею 7,8 кв.м., покриття стелі туалету площею 1,0 кв.м., покриття стелі ванної кімнати площею 2,6 кв.м., покриття стелі та стіни коридору площею 6,8 кв.м., покриття стелі та стіни кімнати площею 17,0 кв.м., через коротке замикання - відсутнє електропостачання в кімнаті та коридорі. Орієнтовна вартість ремонтних робіт для усунення пошкоджень становить 15 000 грн. При огляді квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище, встановлено, що у ванній кімнаті даної квартири зірвало з`єднувальний гнучкий шланг-підводку, який розташовано після водонапірного крану та з`єднує водопровід гарячої води та душову кабіну. При огляді вказаний шланг мав тріщину різьби, що з`єднується з муфтою, яка виходить зі стіни.

Висновки і рекомендації комісії: комісія дійшла висновку, що причиною залиття є вихід з ладу гнучкого шлангу-підводки, який розташовано після водонапірного крану та з`єднує систему гарячого водопостачання та душову кабіну та встановлений власниками квартири АДРЕСА_2 . Комісія рекомендувала невідкладно замінити сантехнічний елемент, який вийшов із ладу; провести просушку пошкоджених приміщень, відновити ділянки електропроводки, що створюють коротке замикання,відновити пошкоджені покриття стелі та стін (а.с.13).

Відповідно до висновку експерта №1048ед/023 від 25.05.2023 розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття, яке сталось 01.03.2023 у квартирі АДРЕСА_1 , в цінах станом на 25.05.2023 становить 21584 грн (а.с.15-44).

Ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості, адже ОСОБА_1 не доведено заподіяння шкоди, внаслідок залиття його квартири АДРЕСА_1 , з вини відповідачів, а Акт №А-1-2023 від 01.03.2023 складений членами комісії, які не є фахівцями в будівельно технічній галузі.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, міськрайонний суд виходив з відсутності підстав для її задоволення.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

За змістом положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Згідно Додатку № 4 та роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 №12/20-11-1975) в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі №753/20314/15-ц від 12.11.2018).

Як вбачається з Акту №А-1-2023 від 01 березня 2023 року, він складений та підписаний членами комісії після обстеження квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_5 , містить усі необхідні дані та відомості, а саме: дату його складання, анкетні дані та посади членів комісії, які приймали участь у його складанні, адресу квартири, що зазнала пошкоджень, характер ушкоджень та їх обсяг, адресу квартири, з якої відбулося залиття, а відтак цей акт є належним і допустимим доказом протиправності поведінки відповідачів та їх вини у залитті квартири позивача та заподіянні йому матеріальної шкоди.

При цьому слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.

Також, на підставі частини 1 і 2 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1.3., 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (в редакції на час проведення експертизи) для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.

Підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.

Встановлено, що висновок експерта Власюка В.В. № 1048ед/023 від 25 травня 2023 року, складений на замовлення ОСОБА_1 в порядку статті 106 ЦПК України і цей висновок експертного дослідження складений особою, яка є судовим експертом і має право на здійснення такого виду експертизи на підставі свідоцтва, виданого Міністерством юстиції України № 18-21/П.

Отже, факт залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, підтверджується Актом № А-1-2023 про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 01.03.2023 та висновком експерта №1048ед/023 від 25.05.2023, в описовій частині якого вказано, що при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_3 було встановлено пошкодження конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів, які викликані дією води (залиттям), що відповідно до статей 77, 78 ЦПК України є належними і допустимими доказами.

На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що акт від 01 березня 2023 року, наданий позивачем, не може бути належним та допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди.

Беручи до уваги надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що позивач довів факт залиття, розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири, при цьому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не навели належних та допустимих доказів на спростування своєї вини у спричиненні 01.03.2023 позивачу шкоди. Не містять матеріали справи інших доказів щодо розміру спричиненої майнової шкоди. Клопотання про проведення в справі судової експертизи, зокрема на предмет встановлення розміру шкоди, відповідачі не заявляли.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

В силу вимог статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом частини 2 статті 1166 ЦК України цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичної підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Враховуючи не спростування відповідачами презумпції вини у цих деліктних правовідносинах, колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди слід скасувати та ухвалити нове про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 21584 грн.

А тому доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні вимоги щодо стягнення з відповідачів майнової шкоди є такими, що заслуговують на увагу.

Також апеляційний суд погоджується із аргументами апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди, виходячи з наступного.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина 2 статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статей 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на роз`яснення, що викладені у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2019 року у справі 703/3912/16.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Необхідно зазначити, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту статей 12, 81 ЦПК України.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду тяжкістю та тривалістю моральних страждань, переживаннями, підвищеною нервовістю, спричинених пошкодженням належного йому житла, що потягнуло зміну його життя та необхідності вживати додаткові заходи для відновлення порушених прав.

З огляду на наведене та враховуючи наявність підстав для відшкодування моральної шкоди і засади розумності та справедливості, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати судове рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди та постановити нове, яким стягнути із відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Щодо оскаржуваної позивачем ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 12 лютого 2024 року, апеляційний суд виходить з наступного.

Оскільки підлягають до часткового задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому вищезазначена ухвала підлягає до скасування, а питання щодо розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог процесуального законодавства (статей 133, 137, 141 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки позивач поніс витрати на оплату експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 5000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.2976173464.1 від 01.05.2023 (а.с.44), тому з відповідачів підлягає до стягнення по 2500 грн з кожної на користь позивача понесених останнім судових витрат.

Згідно з частиною 3, частиною 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1048800 від 28.06.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.08.2012, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2023, копію Акту №01-02/24 про надання правової допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт від 09.02.2024, рахунок №02-02/24 від 09.02.2024, квитанцію до платіжної інструкції №44041042 від 09.02.2024 (а.с. 45, 46, 145, 148-150)

Згідно п.1.1. Договору замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, а виконавець (адвокат) покладає на себе надання правової допомоги - комплексу юридичних послуг, до складу яких входять надання консультацій, складання відповідних процесуальних документів (запитів, заяв, позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, клопотань, скарг, тощо), представництво інтересів замовника в судах будь-якої інстанції та спеціалізації, в правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, органах державної влади та їх управліннях, у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форми власності і підпорядкування, перед фізичними особами, а також надання інших юридичних послуг та/або вчинення інших юридично значимих дій необхідних для виконання поставлених замовником завдань та на виконання даного Договору.

Відповідно до п.3 Договору обсяг та вартість послуг (робіт) виконавця (гонорар) за даним Договором визначається в Актах про надання правової допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт. Оплата наданих послуг здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт в безготівковому або готівковому порядку.

Згідно акту №01-02/24 від 09.02.2024 виконавець надав, а замовник прийняв правничу (правову) допомогу (юридичні послуги) виконавця відповідно до детального опису: з`ясування суті спірних правовідносин, вивчення нормативної правової бази, судової практики, юридична консультація, укладення договору про надання правової допомоги. Збір та аналіз необхідних документів для підготовки позовної заяви 2000 грн (2 год), складання позовної заяви (на 10-ти аркушах) 3000 грн (3 год), підготовка до судових дебатів (формування стратегії у справі, обґрунтування правової позиції) 2000 грн (2 год), участь у судових засіданнях: 04.09.2023, 02.10.2023, 02.11.2023, 08.12.2023, 29.01.2024, 05.02.2024 4000 грн (4 год орієнтовно).

З огляду на частину 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, заявлений розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже підлягають стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати на професійну правничу (правову) допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 4280 грн 65 коп ((11000 грн * 77,83%) /2).

Та, враховуючи частину 1 статі 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (77,83%), підлягає до стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 з кожної по 1346 грн 88 коп судового збору (2693,75 грн (835,26 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви з врахуванням пропорційного задоволення позовних вимог) + 1252,89 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги з врахуванням пропорційного задоволення позовних вимог) + 605,60 грн (судовий збір за оскарження ухвали суду від 12.02.2024)).

Керуючись статтями 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану вйого інтересахадвокатом ЧухасемДмитром Олександровичем задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_7 ) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ) майнову шкоду у розмірі 21584 (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) грн та моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ) з кожної по 1346 (одна тисяча триста сорок шість) грн 88 коп судового збору, по 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн витрат, пов`язаних з оплатою експертизи та по 4280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) грн 65 коп витрат на оплату професійної правничої (правової) допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай