Ухвала

від 23.04.2024 по справі 686/16809/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

23 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/16809/23

Провадження № 22-з/4820/64/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №686/16809/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Чухасем Дмитром Олександровичем на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року (суддя Карплюк О.І., повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року) та на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бужок» про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи заяви та матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року в задоволені заяви представника позивача Чухась Д.О. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Чухасем Д.О. задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 21584 грн та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з кожної по 1346 грн 88 коп судового збору, по 2500 грн витрат, пов`язаних з оплатою експертизи та по 4280 грн 65 коп витрат на оплату професійної правничої (правової) допомоги.

До Хмельницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, в якій заявник зазначає, що з метою отримання професійної правничої допомоги у цій справі 31.05.2023 між ним та адвокатом Чухасем Д.О. було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №01-05/23. Відповідно до Акту №01-04/24 про надання правничої (правової) допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт від 01.04.2024 загальна вартість наданих заявнику юридичних послуг (виконаних робіт) в суді апеляційної інстанції становить 4000 грн. Тому ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Учасники справи та їх представники до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування її представника адвоката Сас М.І. за межами Хмельницької області.

Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, законодавець визначив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою і апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду заяви, створення апеляційним судом під час розгляду цієї заяви умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін (заяву ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат було направлено заявником 01.04.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 02.04.2024 представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Сас М.І. ознайомилася із матеріалами справи, в тому числі із заявою ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат та відповідними додатками; 08.04.2024 ОСОБА_2 та 17.04.2024 ОСОБА_3 повідомленні про день і час розгляду судом заяви ОСОБА_1 ), достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду заяви, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає, а заяву ОСОБА_1 слід розглянути за відсутності сторін, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин 5-6 статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням позову у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів зауважує, що вказівка у частині 8 статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, не була подана в межах строку, визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в суді апеляційної інстанції представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювалось адвокатом Чухасем Д.О. на підставі ордера №1063546 від 23.02.2024 (а.с. 172 т. 1).

Заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також документи, що підтверджують понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, ОСОБА_1 подав до апеляційного суду лише 01 квітня 2024 року, тобто після ухвалення 27 березня 2024 року Хмельницьким апеляційним судом постанови у справі №686/16809/23.

До цього позивач і його представник із заявами такого змісту до Хмельницького апеляційного суду не звертались, попереднього (орієнтовного) розрахунку не подавали, документів, що б підтверджували понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не надавали, а тому у суду відсутні підстави та обов`язок вирішувати таке питання.

Хоча, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що стороною позивача не дотримано положень частини 8 статті 141 ЦПК України щодо належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу та, як наслідок, наявні правові підстави для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтею 381 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай