Постанова

від 05.04.2024 по справі 910/13055/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2024 р. Справа № 910/13055/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2024

у справі №910/13055/23 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", у якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) заборонити відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствам, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів (за наведеним переліком), а також зобов`язати Акціонерне товариство "Укрзалізниця" видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагонів та привести дані щодо цих вагонів у відповідність до параметрів, визначених у технічних рішеннях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 відкрито провадження у справі №910/13055/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13055/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" задоволено повністю.

19.01.2024 до суду першої інстанції від представника позивача Андрощука С.В. через електронний кабінет надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з доказами понесення таких витрат.

У заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 785000,00 грн.

23.01.2024 представником позивача через електронний кабінет подано доповнення до заяви про розподіл судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 08.02.2024.

08.02.2024 до суду від представника відповідача через електронний кабінет надійшло клопотання про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" про ухвалення додаткового рішення з тієї підстави, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" не має зареєстрованого електронного кабінету.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/13055/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" про ухвалення додаткового рішення повернуто без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Повертаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, місцевий господарський суд вказав на те, що за наслідками перевірки відомостей щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" зареєстрованого електронного кабінету встановлено, що позивач не зареєстрував електронний кабінет.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

На переконання скаржника, місцевим господарським судом порушено норми ч. 4 ст. 170 ГПК України та, відповідно, безпідставно повернуто заяву про ухвалення додаткового рішення через надмірний формалізм, оскільки вказану заяву подано представником позивача в електронній формі через його електронний кабінет.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" у справі №910/13055/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" у справі №910/13055/23, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання відзиву.

До суду 28.02.2024 відповідачем через електронний кабінет подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, вказав на те, що за наслідками перевірки відомостей щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" зареєстрованого електронного кабінету встановлено, що позивач не зареєстрував електронний кабінет. На переконання місцевого господарського суду, направлення відповідачем засобами поштового зв`язку документів позивачу під час розгляду справи по суті та наявність електронного кабінету у представника позивача не спростовує обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС", як юридичної особи, мати зареєстрований електронний кабінет.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною 2 ст. 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКТС" на виконання приписів процесуального закону у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікував понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача - адвокатом Андрощуком С.В. 18.01.2024 у встановлений процесуальний строк підготовлено та подано до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат з доказами понесення таких витрат.

Дана заява надіслана до суду за допомогою електронного кабінету адвоката Андрощука С.В.

За змістом ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 5- 8 ст. 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо цим кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України, на підставі якої суд першої інстанції повернув заяву позивачу, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч. 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Таким чином процесуальний закон визначає, що правові наслідки згідно з ч. 4 ст. 170 ГПК України застосовуються саме до заяви особи, яка її подає, якщо така особа не зареєструвала електронний кабінет при наявності обов`язку такої реєстрації. Адвокати такий обов`язок мають, про що свідчить зміст абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України.

На виконання наведених приписів ГПК України представник позивача - адвокат Андрощук С.В. зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС та подав заяву про ухвалення додаткового рішення саме через електронний кабінет. Отже, вказану заяву особисто позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" через уповноважених статутними документами осіб не подавало.

Якщо проаналізувати зміст положень ст. ст. 41, 45, ч. 1 ст. 56 та ч. 1 ст. 58 ГПК України, то під поняттям "особа" процесуальний закон визначає будь-яку особу, а не тільки позивача та/або відповідача. Представник також є особою, яка подає процесуальні документи.

Головна мета функціонування системи "Електронний суд", зокрема, полягає в тому, щоб учасники справи могли обмінюватися документами в електронному вигляді та не очікувати їх доставку засобами поштового зв`язку.

В цьому контексті апеляційний суд акцентує увагу на тому, що заяву від 18.01.2024 відповідач отримав саме в електронному вигляді у свій електронний кабінет та навіть сформував і подав до суду заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було підстав для повернення заяви від 18.01.2024 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки заяву подала особа - представник позивача, адвокат Андрощук С.В., який мав зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що дотримання вимог процесуальної форми, у тому числі і щодо подання заяви чи клопотання в електронній формі за допомогою ЄСІТС, є важливою гарантією захисту прав учасників справи та передумовою ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим, надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності і розумності, може спотворити завдання господарського судочинства, спричинивши прийняття очевидно несправедливого рішення.

Формалізм у процесі є позитивним і необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 08.03.2017 у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

Верховний Суд у постанові від 27.09.2022 у справі №320/1510/20 звернув увагу на протиправність невідступного слідування та надмірно формального і суворого (бюрократичного) застосування вимог процесуальних (процедурних) норм без врахування: їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Таким чином, через надмірно формальне застосування вказаних вище положень процесуального закону позивач, отримавши рішення суду, яким задоволено його позовні вимоги, обмежений у праві на компенсацію своїх судових витрат у розумні строки.

З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення місцевим господарським судом норми ч. 4 ст. 170 ГПК України та, відповідно, безпідставного повернення заяви про ухвалення додаткового рішення через надмірний формалізм.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/13055/23 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, розподіл суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду заяви по суті згідно з загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/13055/23 скасувати.

3. Справу №910/13055/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" про ухвалення додаткового рішення.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов