Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/13055/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа № 910/13055/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися;

відповідача - Шукліна О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повне рішення складене 29.01.2024)

у справі №910/13055/23 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", у якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 28.09.2023) заборонити відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствам, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів (за наведеним переліком) у зв`язку з їх курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані та зобов`язати відповідача видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагонів і привести дані щодо цих вагонів у відповідність до параметрів, визначених у технічних рішеннях.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Міністерством інфраструктури України наказу №647 від 30.11.2021 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" відповідач не допускає вагони позивача для їх використання на шляхах загального користування у навантаженому стані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 відкрито провадження у справі №910/13055/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повне рішення складене 29.01.2024) у справі №910/13055/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ключовими аргументами Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо наявності підстав для скасування рішення є те, що:

- оскільки правовідносини сторін виникли до набрання чинності наказу Міністерства інфраструктури України №647 від 30.11.2021 і безперервно тривають на сьогоднішній день, а сам наказ є нормативно-правовим актом, що вперше врегулював спірні правовідносини, положення ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії в часі законів та інших нормативно-правових актів не підлягають застосуванню;

- граничні строки експлуатації вагонів визначені держрегулятором, а не відповідачем, який лише виконав вимоги, викладені у наказі Міністерства інфраструктури України №647 від 30.11.2021;

- встановлення заборони вчинення будь-яких дій по забороні допуску вагонів на колії загального користування призведе до порушення вимог чинного законодавства, яке регулює безпеку руху на залізничному транспорті;

- обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/13055/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13055/23, призначено її до розгляду на 26.03.2024, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

До суду 05.03.2024 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У відзиві також викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів, а саме наказу відповідача №148-Ц/од від 21.05.2025 та листа Державної служби України з безпеки на транспорті №2902/7.2/15-24 від 27.02.2024.

Також 25.03.2024 Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано додаткові пояснення у справі.

У призначеному засіданні суду 26.03.2024 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" про поновлення строку на подання доказів, заслухано пояснення представників сторін по суті апеляційної скарги та оголошено перерву до 23.04.2024 з метою додаткового з`ясування обставин справи.

До суду 18.04.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких також викладено клопотання про поновлення строку на подання доказу - листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №6550/18/10-24 від 10.04.2024.

Окрім цього, 22.04.2024 Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/13055/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/3992/23 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

У засіданні суду 23.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказу з огляду на недотримання останнім вимог ст. ст. 80 та 269 ГПК України, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №910/13055/23 до перегляду судових рішень судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/3992/23 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 поновлено апеляційне провадження у справі №910/13055/23 та призначено її до розгляду на 10.12.2024.

10.12.2024 до суду від представника позивача Андрощука С.В. через електронний кабінет надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поганим станом здоров`я. Також представник позивача зазначив, що він вважає за необхідне підготувати та подати до суду пояснення по суті постанови Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/3992/23.

У призначене судове засідання 10.12.2024 з`явився представник відповідача. Натомість, представники позивача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Присутній представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та продовжити розгляд справи за відсутності представника позивача з огляду на наступне.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

У клопотанні про відкладення зазначено, що представник позивача Андрощук С.В. не може взяти участь у призначеному засіданні суду у зв`язку з поганим станом здоров`я.

Поряд з цим колегія суддів відмічає, що згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" не позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або здійснювати самопредставництво.

При цьому, позивачем не доведено неможливості здійснення заміни представника або здійснення самопредставництва, а також факту неможливості розгляду справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС".

З огляду на викладене, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника позивача, викладені у клопотанні, оскільки останнім на наведено переконливих обставин неможливості його заміни з метою прийняття участі у засіданні суду 10.12.2024.

Щодо необхідності підготовки та подання пояснень, колегія суддів вказує на те, що у представника позивача було більш ніж достатньо часу на вчинення вказаних дій, враховуючи, що ухвалу про поновлення апеляційного провадження доставлено до електронних кабінетів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" та Андрощука С.В. ще 21.11.2024.

Після розгляду вказаного клопотання судом продовжено розгляд апеляційної скарги, досліджено докази та заслухано виступ представника відповідача у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 26.03.2024, 23.04.2024 та 10.12.2024, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКТС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагонна компанія "Транссистема" укладений договір №201221, відповідно до якого на підставі специфікацій №№1-7 та актів №№1-7 приймання-передачі у власність позивача передані вагони №№56006679, 56323611, 52196078, 52196086, 52815750, 52815768, 52815784, 52881240, 53586442, 53599304, 56133457, 56419302, 56419310, 56419328, 56419336, 56419344 з 31.12.2025, 56419351, 56419369, 56419377, 56419385, 56419401, 56439334, 56439375, 56439417, 56439615, 56663586, 57584310, 57584328, 60842622, 53599270, 53599288, 55276489, 53586459, 56918717, 53603288, 53603296, 52193083, 52200102, 52370731, 53143483, 53143491, 55211361, 55229892, 55405179, 55418701, 55472336, 55472351, 56187412, 56233356, 56472368, 56506629, 56523459, 56541618, 56552425, 56565450, 54894332, 54894340, 54894373 та 54894381.

Відповідно до технічних рішень, підписаних в тому числі і відповідачем, строк служби вагонів, що перебувають у власності позивача, продовжено на підставі Положення про продовження строку служби вантажних вагонів Укрзалізниці, затвердженого наказом Укрзалізниці №148-Ц/од від 21.05.2015, що підтверджується відповідними технічними рішеннями та технічними паспортами, а саме: строк служби вагону №52815750 за технічним рішенням №4701 від 18.08.2020 продовжено до 18.08.2031; строк служби вагону №52193083 за технічним рішенням №5032 від 09.11.2020 продовжено до 09.11.2031; строк служби вагону №52196078 за технічним рішення №3772 від 22.10.2019 продовжено до 22.10.2030; строк служби вагону №52196086 за технічним рішенням №3485 від 20.05.2019 продовжено до 20.05.2030; строк служби вагону №52200102 за технічним рішенням №5243 від 24.02.2021 продовжено до 24.02.2032; строк служби вагону №52370731 за технічним рішенням №5310 від 23.03.2021 продовжено до 23.03.2032; строк служби вагону №52815768 за технічним рішенням №3848 від 19.11.2019 продовжено до 19.11.2030; строк служби вагону №52815784 за технічним рішенням №4434 від 18.05.2020 продовжено до 18.05.2031; строк служби вагону №52881240 за технічним рішенням №4305 від 10.04.2020 продовжено до 10.04.2031; строк служби вагону №53143483 за технічним рішенням №5404 від 27.04.2021 продовжено до 27.04.2032; строк служби вагону №53143491 за технічним рішенням №5404 від 27.04.2021 продовжено до 27.04.2032; строк служби вагону №53586442 за технічним рішенням №4434 від 18.05.2020 продовжено до 18.05.2031; строк служби вагону №53586459 за технічним рішенням №4874 від 1.10.2020 продовжено до 01.10.2031; строк служби вагону №53599270 за технічним рішенням №5143 від 04.12.2020 продовжено до 04.12.2031; строк служби вагону №53599288 за технічним рішенням №5135 від 3.12.2020 продовжено до 03.12.2031; строк служби вагону №53599304 за технічним рішенням №4315 від 14.04.2020 продовжено до 14.04.2031; строк служби вагону №53603288 за технічним рішенням №4783 від 18.09.2020 продовжено до 18.09.2031; строк служби вагону №53603296 за технічним рішенням №5056 від 13.11.2020 продовжено до 13.11.2031; строк служби вагону №54894332 за технічним рішенням №3468 від 2.05.2019 продовжено до 02.05.2030; строк служби вагону №54894340 за технічним рішенням №3468 від 2.05.2019 продовжено до 02.05.2030; строк служби вагону №54894373 за технічним рішенням №3468 від 2.05.2019 продовжено до 02.05.2030; строк служби вагону №54894381 за технічним рішенням №3468 від 02.05.2019 продовжено до 02.05.2030; строк служби вагону №55211361 за технічним рішенням №4930 від 26.10.2020 продовжено до 26.10.2031; строк служби вагону №55229892 за технічним рішенням №5243 від 24.02.2021 продовжено до 24.02.2032; строк служби вагону №55276489 за технічним рішенням №5056 від 13.11.2020 продовжено до 13.11.2031; строк служби вагону №55405179 за технічним рішенням №4993 від 29.10.2020 продовжено до 29.10.2031; строк служби вагону №55418701 за технічним рішенням №5310 від 23.03.2021 продовжено до 25.06.2031; строк служби вагону №55472336 за технічним рішенням №4539 від 25.06.2020 продовжено до 25.06.2031; строк служби вагону №55472351 за технічним рішенням №4473 від 01.06.2020 продовжено до 01.06.2031; строк служби вагону №56006679 за технічним рішенням №5055 від 13.11.2020 продовжено до 01.01.2029; строк служби вагону №56133457 за технічним рішенням №3601 від 06.08.2019 продовжено до 06.08.2030; строк служби вагону №56187412 за технічним рішенням №4593 від 16.07.2020 продовжено до 16.07.2031; строк служби вагону №56233356 за технічним рішенням №4994 від 29.10.2020 продовжено до 29.10.2031; строк служби вагону №56323611 за технічним рішенням №4874 від 01.10.2020 продовжено до 01.01.2029; строк служби вагону №56419302 за технічним рішенням №3444 від 07.03.2019 продовжено до 07.03.2030; строк служби вагону №56419310 за технічним рішенням №3427 від 11.02.2019 продовжено до 11.02.2030; строк служби вагону №56419328 за технічним рішенням №3427 від 11.02.2019 продовжено до 11.02.2030; строк служби вагону №56419336 за технічним рішенням №3444 від 7.03.2019 продовжено до 07.03.2030; строк служби вагону №56419344 за технічним рішенням №3444 від 07.03.2019 продовжено до 07.03.2030; строк служби вагону №56419351 за технічним рішенням №3444 від 07.03.2019 продовжено до 07.03.2030; строк служби вагону №56419369 за технічним рішенням №3444 від 07.03.2019 продовжено до 07.03.2030; строк служби вагону №56419377 за технічним рішенням №3427 від 11.02.2019 продовжено до 11.02.2030; строк служби вагону №56419385 за технічним рішенням №3427 від 11.02.2019 продовжено до 01.01.2030; строк служби вагону №56419401 за технічним рішенням №3427 від 11.02.2019 продовжено до 11.02.2030; строк служби вагону №56439334 за технічним рішенням №3601 від 06.08.2019 продовжено до 06.08.2030; строк служби вагону №56439375 за технічним рішенням №3485 від 20.05.2019 продовжено до 20.05.2030; строк служби вагону №56439417 за технічним рішенням №3485 від 20.05.2019 продовжено до 20.05.2030; строк служби вагону №56439615 за технічним рішенням №3485 від 20.05.2019 продовжено до 20.05.2030; строк служби вагону №56472368 за технічним рішенням №5008 від 03.11.2020 продовжено до 03.11.2031; строк служби вагону №56506629 за технічним рішенням №5030 від 05.11.2020 продовжено до 05.11.2031; строк служби вагону №56523459 за технічним рішенням №5310 від 23.03.2021 продовжено до 23.03.2032; строк служби вагону №56541618 за технічним рішенням №3468 від 2.05.2019 продовжено до 02.05.2030; строк служби вагону №56552425 за технічним рішенням №3648 від 28.08.2019 продовжено до 28.08.2030; строк служби вагону №56565450 за технічним рішенням №4962 від 26.10.2020 продовжено до 26.10.2031; строк служби вагону №56663586 за технічним рішенням №3601 від 06.08.2019 продовжено до 06.08.2030; строк служби вагону №56918717 за технічним рішенням №5088 від 25.11.2020 продовжено до 25.11.2031; строк служби вагону №57584310 за технічним рішенням №3396 від 27.12.2018 продовжено до 01.10.2029; строк служби вагону №57584328 за технічним рішенням №3396 від 27.12.2018 продовжено до 01.10.2029; строк служби вагону №60842622 за технічним рішенням №3601 від 06.08.2019 продовжено до 06.08.2030.

30.11.2021 Міністерством інфраструктури України прийнято наказ №647, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.12.2021 за №1677/37299 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" (далі - наказ №647).

Пунктом 1 наказу №647 затверджено Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, що додається.

Також, відповідно до п. 2 наказу №647 затверджено строки продовження експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), що додаються.

У пункті 5 наказу №647 зазначено, що останній набирає чинності з 01.01.2022, але не раніше ніж через один місяць з дня його офіційного опублікування.

03.08.2023 позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про граничний строк (дату) експлуатації належних позивачу вагонів.

Відповідач листом від 10.08.2023 надав інформацію щодо дати побудови вагонів, а також щодо дати перебігу граничного строку експлуатації вагонів позивача, а саме: №№56006679 з 31.12.2024, 52196086 з 31.12.2025, 52815750 з 31.12.2025, 52815768 з 31.12.2025, 52815784 з 31.12.2025, 52881240 з 31.12.2025, 53586442 з 31.12.2025, 53599304 з 31.12.2025, 56419302 з 31.12.2025, 56419310 з 31.12.2025, 56419328 з 31.12.2025, 56419336 з 31.12.2025, 56419344 з 31.12.2025, 56419369 з 31.12.2025, 56419377 з 31.12.2025, 56419401 з 31.12.2025, 56439615 з 31.12.2025, 57584328 з 31.12.2025, 53603296 з 20.12.2026, 52200102 з 31.12.2026, 55229892 з 31.12.2026, 55405179 з 31.12.2026, 55472351 з 31.12.2026, 56187412 з 31.12.2026, 56233356 з 31.12.2026, 56472368 з 31.12.2026, 56506629 з 31.12.2026, 56541618 з 31.12.2026, 54894340 з 31.12.2027, 54894373 з 31.12.2027 та 54894381 з 31.12.2027.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи карткових довідок СОСВАГ УЗ-2610У від 06.10.2023 (електронної роздруківки з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів), відповідачем внесено до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного терміну експлуатації вагонів на коліях загального користування, а саме встановлено, що для наступних вагонів строк експлуатації у навантаженому стані припиняється: №№56006679 з 31.12.2024, 56323611 з 31.12.2024, 52196078 з 31.12.2025, 52196086 з 31.12.2025, 52815750 з 31.12.2025, 52815768 з 31.12.2025, 52815784 з 31.12.2025, 52881240 з 31.12.2025, 53586442 з 31.12.2025, 53599304 з 31.12.2025, 56133457 з 31.12.2025, 56419302 з 31.12.2025, 56419310 з 31.12.2025, 56419328 з 31.12.2025, 56419336 з 31.12.2025, 56419344 з 31.12.2025, 56419351 з 31.12.2025, 56419369 з 31.12.2025, 56419377 з 31.12.2025, 56419385 з 31.12.2025, 56419401 з 31.12.2025, 56439334 з 31.12.2025, 56439375 з 31.12.2025, 56439417 з 31.12.2025, 56439615 з 31.12.2025, 56663586 з 31.12.2025, 57584310 з 31.12.2025, 57584328 з 31.12.2025, 60842622 з 31.12.2025, 53599270 з 01.01.2026, 53599288 з 01.02.2026, 55276489 з 01.02.2026, 53586459 з 01.09.2026, 56918717 з 01.12.2026, 53603288 з 20.12.2026, 53603296 з 20.12.2026, 52193083 з 31.12.2026, 52200102 з 31.12.2026, 52370731 з 31.12.2026, 53143483 з 31.12.2026, 53143491 з 31.12.2026, 55211361 з 31.12.2026, 55229892 з 31.12.2026, 55405179 з 31.12.2026, 55418701 з 31.12.2026, 55472336 з 31.12.2026, 55472351 з 31.12.2026, 56187412 з 31.12.2026, 56233356 з 31.12.2026, 56472368 з 31.12.2026, 56506629 з 31.12.2026, 56523459 з 31.12.2026, 56541618 з 31.12.2026, 56552425 з 31.12.2026, 56565450 з 31.12.2026, 54894332 з 31.12.2027, 54894340 з 31.12.2027, 54894373 з 31.12.2027 та 54894381 з 31.12.2027.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначив, що внаслідок прийняття Міністерством інфраструктури України наказу №647 відповідач вніс до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів дані щодо запровадженого у порядку граничного строку експлуатації належних Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТС" залізничних вантажних вагонів, внаслідок чого такий строк було значно скорочено.

На переконання позивача, вказані дії залізниці є неправомірними, оскільки вагони позивача у 2019 та 2020 роках пройшли відповідний технічний огляд та ремонт і згідно з виданими щодо них технічними рішеннями можуть експлуатуватися значно довше, ніж відповідно до внесених даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів. Станом на дату продовження строку служби належних позивачеві вагонів порядок, затверджений наказом №647, прийнято ще не було, а тому його приписи в силу конституційного принципу незворотності в часі дії нових нормативно-правових актів не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли раніше, тобто змінювати, зокрема, строки служби вагонів, які були продовжені за технічними рішеннями, виданими до прийняття згаданого порядку.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що до моменту прийняття наказу №674 випуск приватних вагонів на колії загального користування в навантаженому стані був законодавчо не врегульований. У той же час, на дію даного наказу не розповсюджуються положення п. 1 ст. 58 Конституції України. Разом з цим, відповідач на виконання наказу привів у відповідність Автоматизовану базу даних парку вантажних вагонів, додатково додавши позицію "дата закінчення граничного терміну експлуатації".

Також відповідач зауважив на тому, що досягнення вагоном граничного строку експлуатації лише обмежує курсування вагона на коліях загального користування України та в навантаженому стані, однак не стосується експлуатації за межами України. До того ж, наразі вантажні вагони позивача курсують без обмежень. Одночасно відповідач також навів заперечення проти обраного позивачем способу захисту та вказав на передчасність заявленого позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порядок, затверджений наказом №647, набрав законної сили 01.01.2022 і в ньому прямо не встановлено застосування його положень зі зворотною силою, а тому він не поширюється на спірні правовідносини щодо граничного строку (дати) експлуатації залізничних вантажних вагонів на коліях загального користування. Оскільки відповідно до виданих позивачеві технічних рішень строк служби належних йому вагонів продовжено до 2029-2032 років, у відповідача не було правових підстав для зміни строку їх використання з посиланням на порядок, затверджений наказом №647.

При цьому, місцевий господарський суд послався також на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999, №3-рп/2001 від 05.04.2001 та №6-рп/2012 від 13.03.2012, щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Насамкінець, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.

В основу вищевикладених висновків суд першої інстанції поклав правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі №910/8493/22.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для задоволення заявленого позову та, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/3992/23, вважає за необхідне зазначити наступне.

11.08.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №841 "Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування", відповідно до якої:

- установити, що після закінчення строку експлуатації вантажних вагонів, установленого виробником, допускається продовження строку їх експлуатації на залізничному транспорті загального користування;

- Міністерству інфраструктури у тримісячний строк розробити та затвердити Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, та визначити строк продовження експлуатації таких вагонів.

На виконання вказаної постанови Міністерство інфраструктури України прийняло наказ №647, яким затвердило порядок, що встановив механізм проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником.

Цей порядок вперше в українському законодавстві передбачив, зокрема, термін граничний строк експлуатації вантажного вагона, яким визначив строк, що складається зі строку експлуатації вантажного вагона та строку продовження експлуатації вантажного вагона, після перебігу якого його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Згідно з приписами порядку строк експлуатації вантажного вагона - період часу експлуатації (строк служби) вантажного вагона, який установлений виробником та зазначений у технічних умовах на виготовлення вантажного вагона, а строк продовження експлуатації вантажного вагона - визначений Мінінфраструктури для кожного календарного року період часу експлуатації на залізничному транспорті загального користування вантажного вагона.

Порядок передбачив також, що термін продовження строку експлуатації не може встановлюватись за межами граничного строку експлуатації вантажного вагона. Після перебігу граничного строку експлуатації вантажного вагона його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/3992/23, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у даній справі, додатковим джерелом аналізу мети введення в національне законодавство терміну граничний строк експлуатації вантажного вагона, а також похідної від нього заборони використання вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації є пояснювальні записки до опублікованих Кабінетом Міністрів України та Міністерством інфраструктури України проєктів згаданих постанови та наказу, метою прийняття яких було врегулювання механізму продовження строку експлуатації вантажних вагонів на залізничному транспорті та підвищення заінтересованості операторів вантажних вагонів у закупівлі нових вантажних залізничних вагонів українських виробників.

У записках, зокрема, наведена інформація про те, що:

- з наявних в Україні вантажних вагонів у кількості 174,07 тис. одиниць 72,5% (126 тис. одиниць) експлуатуються із вичерпаним нормативним строком експлуатації;

- через існуючий технічний стан українських вантажних вагонів переважна більшість їх позапланових ремонтів в експлуатації відбувається через несправність кузовів та рам;

- зношені вантажні вагони потрапляють у позапланові ремонти практично після кожного вивантаження або перед кожним навантаженням і виконання ремонтних робіт щодо таких вагонів порушує нормальну технологію перевізного процесу;

- впродовж 2020 року на залізничному транспорті України зареєстровано 813 транспортних подій, у яких 212 осіб загинули та 140 осіб отримали травми, з них: 479 аварій, з яких 126 аварій в наслідок зіткнення, сходження з рейок рухомого складу залізничного транспорту;

- за останні три роки імпорт та тимчасове використання російських вживаних вантажних вагонів на українських залізницях створили негативні наслідки для вітчизняного вагонобудування, а на сьогодні практично його зупинили через неконкурентні ціни нових вагонів в порівнянні із вживаними;

- при досягненні терміну подвійного строку експлуатації обмежується курсування інвентарного парку вантажного вагону в межах України з можливістю вантажних операцій в суміжних країнах Європи;

- через конкуренцію на ринку надання послуг з технічного діагностування та відсутність обмежень на прийняття позитивного рішення про можливість продовження строку експлуатації практично всі технічні рішення спеціалізованих організацій приватної форми власності стосовно продовження строку експлуатації приватних вантажних вагонів визначають можливість продовження їх строку експлуатації;

- практична відсутність ризиків відповідальності у власника вагона за наслідки незадовільного технічного стану вагона та відсутність нормативно визначених вимог до технічного стану вантажних вагонів при продовженні їх строку експлуатації фактично приводить до можливості видачі спеціалізованими організаціями позитивного технічного рішення про можливість продовження строку експлуатації на вагони будь-якого технічного стану за умови виконання йому визначеного ремонту;

- заради отримання замовлень з ремонту вагонів в умовах жорсткої конкуренції, має місце порушення технології ремонту вантажного вагону та недотримання нормативних параметрів вагона при випуску його з ремонту;

- час від часу відбуваються транспортні події через несправності вантажних вагонів, які виникли через фізичний знос конструктивних елементів рами вагона, що мали бути замінені при ремонті, але дефект яких неможливо було визначити під час такого ремонту.

Водночас, згідно з аналізом регуляторного впливу до проєктів головною ціллю запровадження державного регулювання експлуатації вантажних вагонів є унеможливлення експлуатації вантажних вагонів із вичерпаним ресурсом, які не забезпечують безпеку перевезень вантажів та забезпечення належного рівня безпеки на залізничному транспорті згідно з вимогами Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996.

З викладеного слідує, що держава, виявляючи ініціативу у цій сфері суспільних відносин чітко усвідомлювала коло проблем, які потребували від неї негайної реакції та втручання, зокрема: зношеність вагонного парку та необхідність його комплексного оновлення; наплив застарілих вагонів з росії; неможливість використання таких вагонів під час здійснення перевезень у європейські країни; небезпеку використання старих вагонів, яке вже неодноразово призводило до аварій на залізниці; стимулювання українського виробництва; мінімізація суб`єктивних (людських) факторів у процесах та інше.

Як наслідок, у порядку, затвердженому наказом №647, було введено поняття граничного строку експлуатації вантажних вагонів та імперативно й однозначно встановлено, що після перебігу цього строку їх експлуатація у навантаженому стані припиняється. Такий строк повністю відокремлено від впливу людського фактору, зокрема, і від технічних рішень, що видаються в межах продовження строку експлуатації, адже за визначенням складається він зі строку експлуатації вантажного вагона, тобто строку установленого виробником та зазначеного у технічних умовах на виготовлення вантажного вагона, а також зі строку продовження експлуатації вантажного вагона, який визначається Мінінфраструктури для кожного календарного року. Тому, передбачений порядком, затвердженим наказом №647, граничний строк експлуатації вантажних вагонів ніяк не залежить від технічний рішень щодо продовження строку експлуатації цих вагонів.

Верховним Судом зроблено висновок, що приписи вказаного порядку щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації таких вагонів поширюються і на ті вагони, строки служби яких згідно технічних рішень були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об`єктивних технічних (технологічних) процесів. Будь-яке інше розуміння вказаних норм суперечитиме меті та цілям, на які було направлено державне регулювання цієї сфери суспільних відносин, а наданий поза волею держави дозвіл на використання застарілих вагонів на залізничних коліях загального призначення буде втручанням у державне регулювання залізничної галузі України, в тому числі, з питань безпеки руху.

Підтвердженням правильності саме такого підходу слугують і внесені з метою забезпечення сталих залізничних перевезень під час воєнного стану в Україні у порядок, затверджений наказом №647, у 2024 році зміни (наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №62 від 22.01.2024), згідно з якими порядок було доповнено пунктом наступного змісту: "Установити, що терміни продовження строку експлуатації (служби) вантажних вагонів, зазначених у технічних рішеннях про продовження строків експлуатації (служби) вантажних вагонів, виданих спеціалізованими організаціями за результатами проведення комплексу діагностичних операцій вантажних вагонів до набрання чинності цим наказом, залишаються чинними".

Тобто, держава не відмінила чи змінила впроваджену нею заборону використання вантажних вагонів поза межами грачиного строку експлуатації, а свідомо зробила виключення із вказаного правила виключно з метою забезпечення сталих залізничних перевезень під час воєнного стану в Україні.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладених у рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999, №3-рп/2001 від 05.04.2001 та №6-рп/2012 від 13.03.2012, закони та інші нормативно-правові поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно правовим актом.

Однак, специфіка спірних правовідносин сторін полягає у тому, що, по-перше, ці відносини хоч і виникли до набрання чинності порядком, затвердженим наказом №647, проте продовжують тривати і після набрання ним чинності. По-друге, порядок не скасував виданих до набрання ним чинності технічних рішень та не зобов`язав суб`єктів господарювання провести повторний огляд вагонного парку. По-третє, приписи порядку не спрямовані на втручання у право власності суб`єктів господарювання, тобто таке право може бути у повній мірі реалізоване, вагони і досі можуть використовуватись в межах підприємств, можуть бути продані чи у ненавантаженому стані переправлені в країни, які допускають використання таких вагонів.

Більше того, до набрання чинності порядком у національному законодавстві не існувало нормативно-правового акта, який би врегульовував питання оцінки залишкового ресурсу залізничних вагонів та порядку продовження строку їх експлуатації, установленого виробником, а тому по залишковому принципу учасники цих правовідносин при вирішенні відповідного питання керувалися Положенням про продовження строку служби вантажних вагонів, які курсують у міждержавному сполученні, затвердженим 14.05.2010 Радою залізничного транспорту країн СНД і Положенням про продовження строку служби вантажних вагонів Укрзалізниці, затвердженим наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №148-Ц/од від 21.05.2015, жодне з яких поняття граничного строку експлуатації вантажних вагонів не містило.

За висновками касаційного суду, запроваджене державою у порядку правове регулювання граничного строку експлуатації вагонів не містить протирічь із приписами ст. 58 Конституції України та рішеннями Конституційного Суду України, в яких тлумачився зміст вказаної статті. Тому, таке регулювання застосовується і до спірних правовідносин, які виникли і тривають між учасниками цієї справи.

Водночас, реалізація запровадженого державою регулювання у спірних правовідносинах могла відбутися лише єдиним способом, а саме шляхом внесення залізницею даних про граничні строки експлуатації вантажних вагонів до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів, що і було зроблено. При цьому, зміна строків використання вагонів позивача у спірних правовідносинах була здійснена державою, а не відповідачем.

Як наслідок, судова палата у постанові від 12.09.2024 у справі №910/3992/23 відступила від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.06.2023 у справі №910/8493/22, про те, що залізниця не мала підстав для зміни строків використання вагонів на підставі порядку, затвердженого наказом №647.

Додатково Верховним Судом також підсумовано, що запроваджене державою регулювання суспільних відносин безумовно вплинуло на майнову сферу багатьох учасників залізничних перевезень, проте, по-перше, приватний економічний інтерес у такій важливій сфері суспільних відносин не може превалювати над необхідністю забезпечення безпеки залізничних перевезень та охорони навколишнього середовища, а по-друге, відновлення такого економічного інтересу повинно вирішуватися в межах правовідносин з державою, наприклад, в рамках інвестиційних, комерційних спорів, а не шляхом заявлення вимог до рівноправного суб`єкта (Української залізниці), який в силу свого монопольного становища, що наділяє його рядом (крім безпосереднього здійснення залізничних перевезень) обов`язків, пов`язаних, зокрема, із веденням та адмініструванням баз даних у спірних правовідносинах лише виконав чітку вказівку обов`язкового регуляторного акта і альтернативи цьому не мав.

Отже, позовні вимоги про заборону відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствам, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів (за наведеним переліком) у зв`язку з їх курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані та зобов`язання відповідача видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагонів і привести дані щодо цих вагонів у відповідність до параметрів, визначених у технічних рішеннях, не можуть бути задоволені за жодних умов, адже перша сформульована узагальнено, спрямована на втручання у поточну діяльність залізниці, яка може не допускати вагони позивача з багатьох причин, а не тільки через закінчення граничних строків експлуатації. Натомість, друга вимога є намаганням ототожнити граничний строк експлуатації вагонів зі строком продовження експлуатації, які не є рівнозначними й одне одного не підміняють, так як граничний строк експлуатації вантажних вагонів технічними рішеннями не встановлюється.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків з приводу того, що за наявності відповідних технічних рішень, якими строк служби спірних вагонів був продовжений, що також відображено в технічних паспортах вагонів, відповідач не мав підстав для зміни строку використання вагонів на підставі порядку, затвердженого наказом №647.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13055/23 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За вказаних обставин апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13055/23 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (01042, місто Київ, вул. Чигоріна, будинок 18, офіс 225, ідентифікаційний код 44474079) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) 475068 (чотириста сімдесят п`ять тисяч шістдесят вісім),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 20.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов