Ухвала

від 01.04.2024 по справі 601/2147/22

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/2147/22

Провадження № 1-кс/601/232/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року місто Кременець

Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кременці клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

До слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області звернулася адвокат ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2022 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6125810100:02:003:0182 площею 0,097 га (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) яка розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2384936861258).

На обґрунтування клопотання представник власника майна зазначила, що ОСОБА_3 про накладення арешту на належну йому земельну ділянку дізнався лише в березні 2024 року, арешт накладено необґрунтовано оскільки відсутні підстави вважати, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка є речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022212030000017 від 03 листопада 2022 року, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України, не зрозуміло яким чином ризик відчуження цієї ділянки впливає на хід досудового розслідування кримінальних правопорушень, об`єктами посягань у яких є установлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів та нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем чи комп`ютерних мереж, комп`ютерної інформації та з моменту накладення арешту пройшло більше одного року та трьох місяців, що є цілком достатнім часом для проведення усіх слідчих дій з використанням земельної ділянки ОСОБА_3 , а тому відпала потреба у подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 просили задовольнити клопотання про скасування арешту майна з підстав, наведених у ньому.

В судовомузасіданні прокурор ОСОБА_5 пояснив,що вінє процесуальнимкерівником вкримінальному провадженні,у задоволенніданого клопотанняпросить відмовитипосилаючись нате що накладення арешту є необхідним, оскільки вказана земельна ділянка у 2019 році та у 2021 році була сформована внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 у змові з державним реєстратором Кременецької міської ради щодо розподілу спільного майна сімнадцяти громадян, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6125810100:02:003:0262 площею 0,5642 та подальшим продажем земельних ділянок іншим особам, в тому числі ОСОБА_3 , а тому є речовим доказом. На даний час призначена експертиза даної земельної ділянки, яка буде завершена вкінці квітня- травні 2023 року.

Заслухавши ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , які підтримали клопотання з мотивів, викладених у ньому, просять скасувати ухвалу слідчого судді, прокурора, який вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Згідно ухвалислідчого суддіКременецького районногосуду Тернопільськоїобласті від08грудня 2022року накладеноарешт шляхом заборони відчуження, розпорядження, (в тому числі поділу, об`єднання), на майно, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 6125810100:02:003:0182 площею 0,097 га (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) власник ОСОБА_3 (дата державної реєстрації права в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку 23.11.2021, номер запису про право №45224856), яка розташована по АДРЕСА_1 .

Так, у випадку, передбаченому ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, що має місце у даному випадку.

Так,ст.98 КПК Українивстановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під заходами забезпечення кримінального провадження є передбаченіКПКзаходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Звертаючись із клопотанням до слідчого судді, прокурор, як на підставу необхідності накладення арешту на майно, вказував на те, щоземельна ділянка як майно, відповідає критеріямст.98 КПК України, має значення речових доказів у кримінальному провадженні за № 420222120030000017 від 03.11.2022, розпочатому за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України.

Як зазначив прокурор у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, щогромадянином України ОСОБА_6 жителем Кременецького району Тернопільської області у вересні 2019 року з метою реєстрації розподілу земельної ділянки, розташованої в м. Шумськ Кременецького району, надано державному реєстратору Кременецької міської ради завідомо підроблені проекти землеустрою, який здійснив реєстрацію поділу земельної ділянки, чим завдав матеріальних збитків інтересам співвласників.

Крім того встановлено, що представниками ТОВ «ТІНТО» (ЄДРПОУ 38645557), АДРЕСА_3 , з метою приховування факту будівництва гаражів, як окремих нежитлових приміщень, за попередньою змовою групою осіб, на підставі наданих ОСОБА_6 підроблених документів, здійснили розробку технічної інвентаризації - паспортів об`єктів за №41-46, розташованих поблизу житлового багатоквартирного будинку ( АДРЕСА_1 ) та внесли недостовірні відомості до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що на підставі рішення Шумського районного суду від 16 жовтня 2014 року справа №609/1304/14-ц за ОСОБА_6 визнано право власності на незавершене будівництво нежитлової будівлі, корпус інфекційного відділу за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку комунальної власності на якій розташоване приміщення з кадастровим номером 6125810100:02:003:0262 площею 0,5642 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги» попри відсутність підстав та норм діючих на день винесення рішення, які б надавали дозвіл на безоплатну передачу земельних ділянок громадянам.

На підставі вище вказаного рішення 10.09.2015 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Рішенням Шумської міської ради №1697 від 17 серпня 2015 року затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з «для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги» на «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

В період 2016-2017 років на вище вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 побудовано та здано в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок.

В період з 2017 по 2019 роки вище вказаною особою частину приміщення квартир на підставі укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно на земельній ділянці продано. Фізичні особи, які придбали квартири у багатоквартирному житловому будинку відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», набули статусу співвласників спільного майна багатоквартирного будинку та земельної ділянки, котра закріплена за об`єктом будівництва.

Однак, всупереч наведеного у 2019 році та 2021 році ОСОБА_6 у змові з державним реєстратором Кременецької міської ради прийняли рішення щодо розподілу спільного майна громадян, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6125810100:02:003:0262 площею 0,5642 га та подальшим продажем земельних ділянок іншим особам, в тому числі ОСОБА_3 ..

З ухвали слідчого судді від 08.12.2022 вбачається, що арешт майна накладено у зв`язку з тим, що існує ризик незаконного відчуження вищевказаної земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , що унеможливить збереження вказаного речового доказу та проведення, щодо нього, усіх необхідних слідчих дій, може негативно вплинути на дослідження усіх обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення повноти та всебічності розслідування кримінального провадження.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підстав та мети накладення арешту на майно та не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування, а відповідно до ст.89,94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом при розгляді кримінального провадження по суті, а підстави для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2ст. 87 КПК України, на теперішній час відсутні.

Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Отже, на даній стадії досудового розслідування існує необхідність арешту майна за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу, а тому посилання представника ОСОБА_4 про те, що арешт накладено необґрунтовано є безпідставними.

Слід також зазначити , що оскаржуваною ухвалою застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

За приписами абз. 2 ч.1 ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022212030000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч.1 ст.362, ч.3 ст. 362 КК України, на даний час не завершено, заявником не доведено обґрунтованих підстав вважати, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, а тому на даний час відсутні правові підстави для скасування арешту та повернення володільцю майна у користування.

Керуючись ст.98, 170, 174 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали слідчого судді оголошено о 12 годині 05.04.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1