Постанова

від 05.04.2024 по справі 130/211/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/211/24

Провадження № 22-ц/801/803/2024

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 рокуСправа № 130/211/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),

суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 130/211/24 за матеріалами заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення моральної та матеріальної шкоди за фальсифікацію доказів у договорі ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.02.2024 року, постановлену у складі судді Заярний А. М. в приміщенні суду в м. Жмеринка, -

в с т а н о в и в :

23.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі ТОВ «Енера Вінниця») про стягнення моральної та матеріальної шкоди за фальсифікацію доказів у договорі, в якому просив за порушення умов укладеного договору від 1.01.2019 про постачання електричної енергії стягнути з відповідача на його користь 32000 грн матеріальної шкоди та 468000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між сторонами укладено договір від 1.01.2019 про постачання електроенергії, невід`ємною частиною якого є комерційна пропозиція. Протягом 4-х років відповідач в судові справи за його позоваминадає різні договори з різними пропозиціями, з різними прізвищами сторін, з різними умовами договору. До сьогодні укладений договір між сторонами не набрав чинності, а його умови не мають виконуватися. Правовими підставами позову ОСОБА_1 зазначив положенняЗакону України «Про захист прав споживачів», статті 629, 639, 642 ЦК України. Зазначав, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.02.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 3039/24 від 29.02.2024), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та помилково відмовлено в клопотанні про звільнення від сплати судового збору. Правових підстав для повернення позовної заяви в суду першої інстанції не було.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається в порядку частини другоїстатті 369 ЦПК Українибез повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятоюстатті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частини першоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зстаттею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави скарги, апеляційний суд прийшов висновку про невідповідність ухвали суду першої інстанції вимогам ст. 263 ЦПК України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 185 ЦПК Україниврегульовано питання щодо підстав залишення позовної заяви без руху та повернення заяви.

Так, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина першастатті 185 ЦПК України).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третястатті 185 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи :

-ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.01.2024 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 з тих підстав, що із комплексного аналізу предмета і підстав позову вбачається, щоЗакон України «Про захист прав споживачів»не регулює виниклі правовідносини між сторонами у справі, оскільки позовні вимоги мають загальний характер, а тому цей позов має бути оплачений судовим збором. Суд зазначив, що ОСОБА_1 за подання до суду позовної заяви про відшкодуванням матеріальної шкоди слід сплатити судовий збір в сумі 3028 грн, моральної шкоди в сумі 4680 грн., всього 7708 грн. /а. с. 10-11/.

-ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.02.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.01.2024, для сплати судового збору з наступним наданням до суду доказів його сплати, надавши позивачеві строк для усунення цих недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Постановляючи ухвалу від 21.02.2024 про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що суд не наділений повноваженнями звільняти особу від сплати судового збору без достатніх правових підстав та, враховуючи, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, враховуючи докази надані позивачем на підтвердження його майнового стану, суд дійшов висновку, що передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстави для його звільнення від сплати судового збору, відсутні.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд вважає, що обставини, за яких позовну заяву було залишено без руху судом першої інстанції, а в подальшому повернуто позивачеві, не є такими, що перешкоджали суду першої інстанції вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.

У Законі України«Про захист прав споживачів» визначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг».

Звертаючись у суд з позовом ОСОБА_1 зазначав, що між сторонами укладено договір від 01.01.2019 про постачання електроенергії, невід`ємною частиною якого є комерційна пропозиція. На підставіЗакону України «Про захист прав споживачів», статей 629, 639, 642 ЦК України, просив за порушення умов укладеного договору від 1.01.2019 про постачання електричної енергії сягнути матеріальну шкоду в розмірі 32000 грн та моральну шкоду в розмірі468000 грн за відключення його від електропостачання.

Зміст позовних вимог зводиться до того, що саме через надання відповідачем у судові засідання примірники договорів та комерційних пропозицій різного змісту, він не можу, як споживач виконувати умови договору про постачання електричної енергії, а тому вважає своє право порушене відповідачем, саме, як надавачем послуг.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при визначенні предмету та підстав позову, вказавши що на дані правовідносини не поширюються норми Закону України « Про захист прав споживачів».

Окрім цього, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення.

У постанові ВП ВС від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22 зазначено, що перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатися, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для його сплати і подання заяви про продовження чи поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

Водночас, зі справи вбачається, що на час постановлення оскаржуваної ухвали від 21.02.2024 в суду першої інстанції були відсутні докази дати отримання ОСОБА_1 копії ухвали від 12.02.2024, в якій продовжено строк ОСОБА_1 на усунення недоліків на 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Заяву на усунення недоліків ОСОБА_1 подав 16.02.2024, а оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив 21.02.2024, не зазначивши в ухвалі дату отримання копії ухвали від 21.02.2024 ОСОБА_1 та чи сплив строк на усунення недоліків наданий судом позивачу.

Натомість, в матеріалах справи на аркуші справи 30 знаходиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600249601206, згідно якого, рекомендоване повідомлення надіслане позивачу 14.02.2024, в якому знаходилась копія ухвали, ОСОБА_1 отримав 17.02.2024.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що питання оцінки обґрунтованості позову (допустимості доказів) вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, тому суд не вправі з цих підстав залишати позовну заяву без руху та повертати позивачу(Аналогічні роз`яснення містяться у пункті 7постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Оскільки на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті (До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19(провадження № 61-2192св20)).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, щонадто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної нормипозбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вінницький апеляційний суд зазначає, що чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставістатті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті258, частиною першою статті259, статтями367,369,374,379,389,390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.02.2024 року у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський