Рішення

від 24.06.2024 по справі 130/211/24

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/638/2024

130/211/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про стягнення моральної та матеріальної шкоди за порушення умов договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», в якому просив: за порушення умов укладеного договору від 01.01.019 стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 32000 грн, яка стягнути з ОСОБА_1 за судовим рішенням №130/893/20, моральну шкоду в розмірі 468000 грн за відключення його від електропостачання.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір від 01.01.2019 про постачання електроенергії, невід`ємною частиною якого є комерційна пропозиція. Протягом 4-х років відповідач в судові справи за його позовами надає різні договори з різними пропозиціями, з різними прізвищами сторін, з різними умовами договору. До сьогодні укладений договір між сторонами не набрав чинності, а його умови не мають виконуватися. На підставі Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 629, 639, 642 ЦПК України, просить сягнути матеріальну шкоду в розмірі 32000 грн, яка стягнути з ОСОБА_1 за судовим рішенням №130/893/20, моральну шкоду в розмірі 468000 грн за відключення його від електропостачання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві просить відмовити у позові як безпідставному, адже факт наявності між сторонами договірних відносин та заборгованості позивача перед відповідачем за спожиту електроенергію доведено Товариством у судах по справах №130/893/20 та №130/2553/19.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

23.01.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді позовна заява залишалась без руху для усунення недоліків позовної заяви, а 21.02.2024 була повернута позивачу.

05.04.2024 ухвалою Вінницького апеляційного суду ухвалу місцевого суду від 21.02.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області суду 12.04.2024.

15.04.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі.

17.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач просив розгляд справи провести без участі представника відповідача.

27.05.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

27.05.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Суд у відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Позивач на обґрунтування своїх вимог надав суду: копію заяви від 17.09.2021 адресовану ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про надання йому заяви-приєднання, копію типового Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг без дати та даних про споживача, фрагмент документу з підписами та реквізитами сторін, Додаток №2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (комерційна пропозиція), Додаток №3 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №20360553 від 04.07.2022, копія заявки №4486 від 20.09.202 про вимкнення (увімкнення) електроустановок ЕМ, спожива-боржник ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , з відміткою про виконання (а.с.2-8).

Відповідач до відзиву надав копії судових рішень №130/893/20 та №130/2553/19 (а.с.59-67).

Мотив суду. Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як визначено у частині 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини які виникли між сторонами регулюються нижче вказаними нормативно правовими актами.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язки енергопостачальників або інших суб`єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Абзацом 4 пунктом 13 Розділу ХVII Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Відповідно до пунктів 14 та 15 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: - про постачання електричної енергії споживачу; - про надання послуг з розподілу, постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У розумінні вказаного вище Закону, універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим не побутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (п. 93 ч. 1 ст. 1 Закону).

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст.46 цього Закону).

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником (ч.1, 2 ст.56 цього Закону).

Побутові споживачі та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг відповідно до цього Закону. Споживач з-поміж іншого зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч.2, 3 ст.58 цього Закону).

Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 цього Закону).

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018р. № 429 - знаходиться у вільному доступі), починаючи з 01.01.2019. Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIIІ від 13 квітня 2017 року (надалі Закон) та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №312 (надалі ПРРЕЕ), а також Кодексом комерційного обліку електричної енергії, що затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (надалі Кодекс). Відповідач здійснює постачання електричної енергії до домоволодіння ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Факт укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є безспірним, в силу вимог ст. 82 ЦПК України. Вказану обставину встановлено судами першої та апеляційної інстанції по справах №130/2553/19 та №130/893/20.

Зі змісту указаних рішень слідує, що 01.01.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» укладено договір №20360553 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутових споживачів) шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору приєднання, а факт споживання електричної енергії та оплата виставлених рахунків свідчить про приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів».

За приписами статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За приписами ч. 4 ст. 63 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Абзацом 5 ч. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Аналогічні приписи містить пункт сьомий Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, відповідно до якого, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За змістом п. 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (надалі ПРРЕЕ), договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Положення коментованого пункту ПРРЕЕ не обмежують право споживача на повторне звернення до електропостачальника з вимогою отримання письмового примірника укладеного договору.

Таким чином надання споживачу на його вимогу письмового примірника укладеного договору, підписаного стороною постачальника - не є окремим (новим) правочином в розумінні Закону та ЦК України, а відображає наявні триваючі правовідносини з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, які виникли між Товариством та ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019, факт наявності яких встановлено рішеннями Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.12.2020 по справі №130/893/20 та від 14.12.2020 по справі №130/2553/19.

Доводи позивача про так звані «інші умови договору», викладені у наданих на його вимогу примірниках, спростовуються самою природою вказаного договору, який, як зазначалося вище, є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Оскільки Регулятором (НКРЕКП) неодноразово вносилися зміни до типового договору, який є додатком 6 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, а саме : зміни, внесені згідно з Постановами НКРЕКП № 1525 від 18.07.2019, № 1219 від 26.06.2020, № 924 від 12.08.2022, № 1272 від 05.10.2022, № 244 від 07.02.2023, № 1822 від 04.10.2023, № 3 від 10.01.2024, відповідно, постачальником універсальної послуги (відповідачем) розміщено договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті з відповідними змінами, внесеними НКРЕКП.

Отже, судом встановлено, що інших договорів про постачання електричної енергії за вказаною адресою споживача, укладених між ОСОБА_1 та відповідачем немає. Доказів протилежного позивачем не надано.

Підсумовуючи викладене, вимоги позивача є не обґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому трактуванні позивачем норм чинного законодавства, що регулює постачання електричної енергії споживачу.

Щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежною якістю продукції та обслуговування, внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) тощо, відповідно до закону.

Позивач , обґрунтовуючи позовні вимоги, в частині матеріальної шкоди, окрім положень Закону України «Про захист прав споживачів», також посилається та обґрунтовує свої вимоги загальними положеннями про відшкодування шкоди, визначеними Цивільним кодексом України.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" слідує, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди. Диспозиція наведених норм покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України № 6- 183цс14 від 03 грудня 2014 року.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_1 не доведено факту наявності матеріальної шкоди, протиправність дій Відповідача, причинного зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, яку б можна було пов`язати з винною поведінкою Відповідача.

Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пунктів 3 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе внаслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.

Позивач у своїй позовній заяві взагалі не зазначає у чому полягає моральна шкода, якими діями вона спричинення, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди, а також вина відповідача.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Оскільки для виникнення зобов`язання по відшкодуванню шкоди необхідна наявність протиправних дій чи бездіяльності зі сторони іншого учасника правовідносин, наявність факту шкоди, а також причинного зв`язку між такими діями та шкодою, то такі обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст.ст.12,81 ЦПК України), позивач повинен надати докази як на підтвердження порушення його прав та інтересів, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Проте, у даній позовній заяві всього вище переліченого позивачем не вказано та в суді не доведено обґрунтованість стягнення саме такої суми моральної шкоди. Також позивачами не надано жодного документа, який свідчить про розмір завданої моральної шкоди.

З огляду на викладене, вказана вимога є не обґрунтованою, безпідставною підлягає залишенню без задоволення.

Також суд із наданих йому Позивачем доказів, не встановив у діях Відповідача будь-яких порушень вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про захист прав споживачів», тощо, які б обмежували права ОСОБА_1 , як споживача електричної енергії, на реалізацію свої прав.

При цьому суд звертає увагу позивача на таке, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 був звільненений при подачі позову від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (місцезнаходження: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, ЄДРПОУ 41835359).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 01.07.2024