Ухвала

від 05.04.2024 по справі 908/1831/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1831/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024

та на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023

у справі № 908/1831/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс"

до Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"

про стягнення 137 130,24 грн,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.03.2024 надійшла касаційна скарга Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 у справі № 908/1831/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 касаційну скаргу Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради залишено без руху на підставі ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, та вказано на необхідність 1) надати докази на підтвердження повноважень Дядя Ігоря Вікторовича представляти інтереси Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради у справі № 908/1831/23 (зокрема, підписувати та подавати касаційну скаргу); 2) подати клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження з наведеними підставами для поновлення цього строку та відповідними доказами на підтвердження таких підстав; 3) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 368 грн; 4) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав).

З автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292ГПК (1 ЕЦП судді) Ухвала ВС про залишення касаційної скарги без руху від 22.03.2024 у справі № 908/1831/23 (суддя Могил С.К.) надіслано в електронний кабінет Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради і доставлено одержувачу 25.03.2024 11:40, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.

На виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 скаржником 01.04.2024 подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також касаційну скаргу у новій редакції, до якої, зокрема, додано квитанцію про сплату судового збору, та документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 повноважень представляти інтереси Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради.

Пересвідчившись у наявності у ОСОБА_1 відповідних повноважень (зокрема, підписувати та подавати касаційну скаргу від імені скаржника) та здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом поданого у цій справі у 2023 році позову є вимога про стягнення 137 130,24 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень ГПК України ця справа є малозначною справою, судові рішення у якій не підлягають касаційному оскарженню.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначних справ та справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а" ? "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань. Тягар доказування наявності цих випадків покладається на скаржника.

У цій справі у поданій касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, та посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Водночас використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Тож зазначення у цьому разі скаржником у касаційній скарзі, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без чіткої вказівки на те, що саме це за питання та за відсутності доказів кількісного та якісного виміру щодо його наявності, не може свідчити про існування випадку передбаченого пп. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Також заявником у поданій скарзі не зазначено, не обґрунтовано та не доведено у чому саме полягає значний суспільний інтерес цієї справи та її виняткове значення для нього.

Отже, викладені у касаційній скарзі доводи, не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, та зважаючи на те, що з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 у справі № 908/1831/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

При цьому, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишаються без розгляду

Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Молочанської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 у справі № 908/1831/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.