Постанова

від 04.04.2024 по справі 200/758/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024року

м. Київ

справа № 200/758/19

провадження № 61-1684св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лупан Оксана Євгенівна, на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Шролик І. С., від 20 квітня 2023 рокута постановуКиївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О.,

Приходька К. П.,від 28 вересня 2023 рокуі виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

АТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 , про визнання припиненим кредитного договору та договору поруки.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 20 червня 2007 року між нею та ВАТ «Універсал Банк» укладений кредитний договір № 06/2383К-07, за умовами якого вона отримала грошові кошти у розмірі 540 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних з строком погашення кредиту 19 червня 2027 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 20 червня 2007 року між нею та ВАТ «Універсал Банк» був укладений договір іпотеки. Також між банком та ОСОБА_2 20 червня 2007 року укладено договір поруки

№ 14-4/2383П/1-07, за умовами якого він зобов`язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 06/2383К-07.

3. Позивачка вказувала, що у зв`язку із неналежним виконанням нею умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

4. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня

2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 528 895, 92 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві 22 січня 2013 року відкрито виконавче провадження. Позивачка зазначала, що 06 вересня 2018 року вона дізналась, що належні їй три земельні ділянки, які були заставним майном, 30 березня

2017 року перейшли у власність ПАТ «Універсал Банк».

5. Окрім зазначеного, рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року було стягнуто солідарно з

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 389 616, 22 грн.

6. Позивачка вважала, що стягнувши з неї достроково всю суму наданого кредиту та звернувши стягнення на предмет іпотеки, банк використав своє право, надане йому кредитним договором, і фактично в односторонньому порядку розірвав кредитний договір. Звернення на предмет іпотеки є належним виконанням основного зобов`язання в повному обсязі, відтак, зобов`язання за кредитним договором та договором поруки припинилися.

7. Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати припиненими кредитний договір від 20 червня 2007 року

№ 06/2383к-007 та договір поруки від 20 червня 2007 року № 14-4/2383П/1-07, укладений між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня

2023 року у задоволені позову відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувалося в судовому порядку. В свою чергу це означає, що недостатність вартості іпотечного майна для покриття всієї заборгованості за договором не передбачає припинення зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачка не є стороною договору поруки, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року (справа 412/12247/2012) ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ПАТ «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року - без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки заборгованість за кредитом за рахунок іпотечного погашена на суму 3 800 619, 00 грн, що є меншою від суми заборгованості за кредитом, яка була встановлена і стягнута з боржників рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Отже посилання позивачки на повне виконання зобов`язань за кредитним договором відхилені апеляційним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

12. 31 січня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лупан О. Є. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що

суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6?249цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 27 березня 2019 року

у справі № 711/4556/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц,

від 26 вересня 2018 року у справі № 564/4/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що АТ «Універсал Банк» набуло право власності на предмет іпотеки, яке забезпечувало виконання умов кредитного договору, в рахунок задоволення своїх забезпечених вимог. Таким чином при розгляді справи та винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було взято до уваги приписи Закону України «Про іпотеку» та положення пунктів 2.1.6, 4.1 договору іпотеки, укладеного між сторонами спору.

15. Заявниця стверджує, що банк скористався своїм правом та достроково стягнув з неї всю суму наданого їй кредиту, а також звернув стягнення на предмет іпотеки, реалізувавши своє право, надане йому кредитним договором, та фактично в односторонньому порядку розірвав укладений між сторонами спору кредитний договір, строк остаточного виконання якого повинен був настати лише 19 червня 2027 року, а тому нарахування процентів за користування кредитом після набрання чинності рішення судів є безпідставним.

16. Однією з підстав відмови у задоволенні позовних вимог суди вважали наявність невиконаного рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року, однак суди не врахували те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2011 року вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, яка утворилася станом на 2011 рік, та дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Універсал Банк»посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильних по суті судових рішень. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року у справі № 2-9873/11 боржником не виконано, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погашена. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 20 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» укладений кредитний договір № 06/2383К-07, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти у розмірі 540 000 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, з датою погашення кредиту 19 червня 2027 року.

19. Пунктом 10.3 кредитного договору передбачено право банку вимагати достроково погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов`язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку, зокрема, у випадку якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені цим договором.

20. За договором поруки № 14-4/2383П/1-07 від 20 червня 2007 року, укладеним між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 06/2383К-07 від 20 червня 2007 року.

21. 20 червня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладений договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 06/2383К-07 від 20 червня 2007 року та додаткових договорів до нього.

22. Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після одержання ним документів, що посвідчує право власності на нього - державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, і їх реєстрації у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі: три земельні ділянки площею 0,09 га, кожна, розташовані на АДРЕСА_1 , кадастрові номери: 8000000000:79:094:0166; 8000000000:79:094:0167; 8000000000:79:094:0168.

23. Пунктом 1.2.1 договору іпотеки визначена загальна експертна вартість предмета іпотеки - трьох земельних ділянок у розмірі 3 800 619 грн.

24. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2012 року у справі № 2-2912/11, змінено рішення Голосіївського районного суду міста Києва

від 30 серпня 2011 року, вказано у резолютивній частині складові заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: заборгованість по

кредиту - 494 250 доларів США, відсотки - 34 635, 68 доларів США, підвищені відсотки - 10, 24 доларів США, та початкову загальну вартість предметів іпотеки 3 800 619 грн.

25. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року у справі № 2-9873/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 389 616, 22 грн.

26. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року у справі № 412/12247/2012 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ВАТ «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим.

27. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві 22 січня 2013 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2912/11, виданого 30 листопада 2012 року Голосіївським районним судом міста Києва, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 06/2383К-07 від 20 червня 2007 року, а саме: 494 250 доларів США, відсотки - 34 635, 68 доларів США, підвищені відсотки 10,24 доларів США, на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,0900 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:094:0168; земельну ділянку площею 0,0900 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:094:0167; земельну ділянку площею 0,0900 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:094:0166.

28. В ході виконання державним виконавцем описано та передано на реалізацію нерухоме майно, визначене виконавчим документом.

29. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 220715

від 16 грудня 2016 року, торги не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів. ДП «СЕТАМ» проведено уцінку зазначеного нерухомого майна. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других торгах становила

3 040 495, 20 грн.

30. Згідно з протоколом проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ»

№ 231602 від 27 січня 2017 року, торги з реалізації земельних ділянок, що були предметом іпотеки, не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів. За результатами других прилюдних торгів банк скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною, а саме 3 800 619, 00 грн, шляхом задоволення своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку».

31. 22 лютого 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві складено акт № НОМЕР_1 про реалізацію предмета іпотеки, який у відповідності до частини дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» є підставою для подальшого оформлення банком права власності на предмет іпотеки.

Позиція Верховного Суду

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. У відповідності до частини першої статті 15, частини першої

статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

37. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

38. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

39. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

40. У частині першій статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

41. Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою та іпотекою.

42. Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

43. Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

44. Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

45. Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язків відповідачів сплатити заборгованість.

46. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

47. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

48. Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування заборгованості, оскільки вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

49. Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутнім права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

50. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження

№ 14-67цс20).

51. Слід звернути увагу, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснювалося на підставі рішення суду шляхом реалізації на електронних торгах. Частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

52. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

53. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

54. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не довела, що заборгованість зобов`язання за кредитним договором належним чином нею виконані, або настали інші обставини, які могли бути підставою для припинення зобов`язання.

55. Слід зазначити, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року у справі № 2-9873/11 було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 389 616, 22 грн. Сума заборгованості визначена станом на 24 лютого 2012 року.

56. ОСОБА_1 не була позбавлена права спростовувати розмір заборгованості, яка була нарахована кредитором, при розгляді судом справи № 2-9873/11.

57. Предмет іпотеки (три земельні ділянки) за результатами проведення ДП «СЕТАМ» 27 січня 2017 року електронних торгів за початковою ціною 3 800 619, 00 грн був переданий банку у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку».

58. Враховуючи, що розмір заборгованості, визначений судовим рішенням у справі № 2-9873/11, становить 4 389 616, 22 грн, а розмір погашеної шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки заборгованості склав 3 800 619, 00 грн, доводи позивачки про повне виконання зобов`язань перед банком за кредитним договором № 06/2383К-07 від 20 червня 2007 року є безпідставними. Підстав для припинення зобов`язань в іншій частині не встановлено.

59. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

60. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, висловленими у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

61. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

62. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лупан Оксана Євгенівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року та постановуКиївського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара