Постанова

від 27.03.2024 по справі 526/2771/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 526/2771/21

провадження № 61-1588св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі головного лікаря Гадяцької центральної районної лікарні Полтавської області, Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області, Миргородська районна рада Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року, ухвалене у складі

судді Максименко Л. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів Абрамова П. С., Лобова О. А.,

Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна в особі головного лікаря Гадяцької центральної районної лікарні Полтавської області (далі - Гадяцька ЦРЛ), Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Миргородська РДА), Миргородської районної ради Полтавської області (далі - Миргородська районна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що з вини відповідачів йому своєчасно не встановлено групу інвалідності, тому з 1992 року позивач не отримує пенсію та соціальну допомогу.

За таких обставин просив стягнути з держави Україна на його користь суму неотриманої вчасно пенсії та соціальної допомоги у розмірі 1 500 000 грн та 500 000 грн - у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з ненадання належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій держави Україна відносно нього. Суд зазначив, що медичні заклади є комунальними установами, а не державними, тому держава Україна не може відповідати за зобов`язаннями недержавних органів; держава Україна не може виступати відповідачем у суді в особі головного лікаря Гадяцької ЦРЛ, яка на час подання позову ліквідована.

Місцевий суд зазначив про недоведення позивачем того, що дії головного лікаря Гадяцької ЦРЛ, Миргородської РДА та Миргородської районної ради є протиправними, та обставин щодо існування причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і будь-якими діями або бездіяльністю відповідачів.

Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про пред`явлення позову до неналежних відповідачів.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведення протиправності дій (бездіяльності) головного лікаря Гадяцької ЦРЛ,

Миргородської РДА, Миргородської районної ради, що виключає покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про розгляд справи за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні Київської міської клінічної лікарні № 6 «Медмістечко» з 24 листопада

1987 року, де йому було проведено оперативне втручання 25 листопада 1987 року.

17 березня 2010 року ОСОБА_1 оглянутий Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) та йому встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання).

2 липня 2018 року позивачу встановлено безтерміново другу групу інвалідності, що підтверджується актом огляду МСЕК серії АВ № 0029204, виданим Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК.

З довідки Гадяцької ЦРЛ № 253 від 3 серпня 2020 року суди встановили, що

ОСОБА_1 за станом здоров`я є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства.

На звернення ОСОБА_1 щодо виконання індивідуальної програми інваліда № 410

від 10 квітня 2020 року (надання матеріальної допомоги на придбання окулярів та лупи) Гадяцька міська рада листом від 7 липня 2021 року повідомила позивача про, те що він є мешканцем Краснолуцької сільської територіальної громади та рекомендувала йому звернутися до виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради.

22 липня 2021 року листом виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради

ОСОБА_1 повідомлено, що у сільській раді не передбачена Програма з відшкодування вартості квитків за проїзд залізничним, автомобільним транспортом для пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних автобусних маршрутах загального користування за рахунок місцевого бюджету.

З висновку лікарсько-консультативної комісії № 127 від 6 квітня 2022 року суди встановили, що 3 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав вироби медичного призначення індивідуальної програми інваліда № 410 від 10 квітня 2020 року.

Суди встановили, що ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, загальний розмір якої на 1 березня 2022 року становить 4 351,50 грн. Також

ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю ІІ групи

з дитинства (у травні 2022 року розмір такої допомоги становив 2 100 грн).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, касаційний суд дійшов таких висновків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України).

Відповідно до статті 128 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час апеляційного перегляду справи) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях ЄСПЛ від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України», від 3 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» зазначено, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Відповідно до матеріалів справи ухвалою Полтавського апеляційного суду

від 29 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області

від 19 липня 2022 року, а ухвалою Полтавського апеляційного суду від 9 вересня

2022 року справу призначено до розгляду на 6 грудня 2022 року об 11 год.

У матеріалах справи є судова повістка-повідомлення про судове засідання у справі на 6 грудня 2022 року, адресована ОСОБА_1 (а. с. 232), проте докази вручення зазначеної судової повістки-повідомлення заявнику в справі відсутні.

Також у матеріалах справи є телефонограма, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомили, що розгляд справи відбудеться 6 грудня 2022 року (а. с. 232 зворот).

Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що заявник не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, Верховний Суд врахував, що у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, був повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

Наявність у матеріалах справи копії судової повістки-повідомлення не є підтвердженням виконання апеляційним судом вимог статті 128 ЦПК України.

Згідно з частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального

припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема, мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

У постанові Верховного Суду від 6 липня 2023 року у справі № 530/1903/21 (провадження № 61-1590св23) зазначено, що «повідомлення учасників справи телефонограмою про розгляд справи не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи (див. постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року у справі № 379/1296/18 (провадження № 61-10167св20),

від 10 вересня 2021 року у справі № 295/8610/15-ц (провадження № 61-19082св20),

від 15 червня 2022 року у справі № 369/9386/17 (провадження № 61-18689св21),

від 5 квітня 2023 року у справі № 545/1103/20 (провадження № 61-17914св21),

від 3 травня 2023 року у справі № 569/24240/21 (провадження № 61-668св23)».

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та висновки Верховного Суду щодо його застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 6 грудня 2022 року, за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги

статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого не мав відомостей про вручення йому судової повістки про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська