Постанова

від 23.05.2024 по справі 526/2771/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2771/21 Номер провадження 22-ц/814/2321/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Дряниці Ю.В., Обідіної О.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року, ухвалене суддею Максименко Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі головного лікаря Центральної Гадяцької районної лікарні, Миргородської РДА, Миргородської районної ради, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі головного лікаря Центральної Гадяцької районної лікарні, Миргородської РДА, Миргородської районної ради, третя особа Державна казначейська служба України, в якому просить стягнути з держави Україна на його користь суму неотриманої вчасно пенсії та соціальної допомоги у розмірі 2 000 000 грн, а саме 1 500 000 грн майнової шкоди (за 312 місяців, починаючи з 1992 року) та 500 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що пенсію та соціальну допомогу він не отримав внаслідок несвоєчасного направлення його на МСЄК для визначення групи інвалідності.

21.06.2022 ОСОБА_1 подав досуду заяву,до якоїнадав розрахунокочікуваних виплатпенсії ісоцдопомоги державоюУкраїна черезказначейство України,в якомупросить стягнутиз відповідачівна йогокористь заборгованістьу загальнійсумі 1202795,60грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі головного лікаря Центральної Гадяцької районної лікарні, Миргородської РДА, Миргородської районної ради, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вказував, що місцевим судом неповно з`ясовано обставини справи, не враховано його доводи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, а також у відсутність відповідачів, явку яких він вважає обов`язковою.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив.

Рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного розгляду та постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.

В подальшому постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанова Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь в судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов.

Відповідачі держава Україна в особі головного лікаря Центральної Гадяцької районної лікарні, Миргородська районна державна адміністрація, Миргородська районна рада, третя особа Державна казначейська служба України до апеляційного суду не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на електронні адреси відповідно до ст. 128 ч. 6, ч.8 п. 2 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Від Миргородської районної ради надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи, що відповідачі та третя особа належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно дост.374ч.1п.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в очному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 6 «Медмістечко» з 24 листопада 1987 року, де йому було проведено оперативне втручання 25 листопада 1987 року: ЕКЕК, імплантація ІОЛ, передня УЗХ 1,0 з приводу природної катаракти лівого ока, лист установи № 512 від 20.02.2017. (а.с. 20)

17 березня 2010 року ОСОБА_1 був оглянутий на МСЕК та йому встановлено ІІІ групу інвалідності по зору (загальне захворювання) (а.с. 33).

На засіданні ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» розглянуто звернення ОСОБА_1 з питання зміни причини інвалідності та повідомлено, що враховуючи наявність в медико-експертній справі виписного епікризу з історії хвороби № 13818 (29/11/ - 08,12/1987р) про лікування з приводу вродженої катаракти лівого ока у відділі мікрохірургії ока Київського науково-дослідного інституту, що підтверджується листом Київської міської лікарні № 6 від 23.06.2017 за № 1709, комісія доручила обласній МСЕК повернутися до розгляду порушеного питання про зміну причини інвалідності "загальне захворювання" на категорію "з дитинства".

02 липня 2018 року позивачу встановлено безтерміново другу групу інвалідності по зору з дитинства, що підтверджується актом огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0029204, виданої Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК.

З листа Гадяцької центральної лікарні щодо зміни ОСОБА_1 категорії інвалідності з «загального захворювання» на «інвалід з дитинства», яку він мотивував наявністю виписки з історії хвороби № 13818 офтальмологічного відділення мікрохірургії ока Київського НДІ за 1987 рік, вказаний діагноз «Вроджена катаракта», позивачу роз`яснено, що дана виписка була в наявності в посильній документації, що направлялась на офтальмологічну МСЕК.

Приймаючи той факт, що згідно військового квитка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 він був визнаний придатним до служби в армії, тому підстав для направлення на МСЕК для зміни категорії інвалідності не було. (а.с. 18)

02 липня 2018 року ОСОБА_1 встановлено безтерміново другу групу інвалідності по зору з дитинства, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0029204, видана Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК.

Відповідно довідки № 253 від 03.08.2020 ОСОБА_1 за станом здоров`я є інвалідом ІІ групи по зору з дитинства. Згідно з ІПРІ № НОМЕР_2 від 10.04.2020 хворий потребує забезпечення біфекальними окулярами та збільшувальною лупою на загальну суму 5 000 грн. (а.с. 34)

На звернення ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради щодо виконання індивідуальної програми інваліда № 410 від 10.09.2020, а саме надання матеріальної допомоги на придбання окулярів та лупи, листом від 07.07.2021 повідомлено, що рішенням п`ятої сесії Гадяцької міської ради восьмого скликання 27.01.2021 № 163 затверджено Положення про комісію з розгляду питань надання матеріальної допомоги населенню Гадяцької міської територіальної громади. Відповідно до Положення фінансування матеріальної допомоги здійснюється за рахунок запланованих асигнувань для виділення матеріальної допомоги населенню Гадяцької міської територіальної громади. Оскільки ОСОБА_1 є жителем Краснолуцької сільської територіальної громади, йому рекомендовано звернутися до виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради (а.с. 35)

22 липня 2021 року листом виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради ОСОБА_1 повідомлено, що у сільській раді не передбачена Програма по відшкодуванні вартості квитків за проїзд залізничним, автомобільним транспортом для пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних автобусних маршрутах загального користування за рахунок місцевого бюджету. (а.с. 13)

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії № 127 від 06.04.2022 ОСОБА_1 отримав вироби медичного призначення по діючій ІПРІ № НОМЕР_2 від 10.04.2020: дві пари окулярів від 03.11.2021 та 1 лупу від 03.11.2021 (а.с. 127).

Також місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону № 2262 з 29.08.2018 за померлого батька інваліда війни. Загальний розмір пенсії станом на 01.03.2022 становить 4 351,50 грн, а також отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства 2 групи: травень 2022 року 2 100 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, ОСОБА_1 вважає. що група інвалідності з дитинства йому повинна бути встановлена з 1987 року, а не 2018 року. Таким чином, через бездіяльність лікарів він був позбавлений права на отримання пенсії відповідного розміру.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів матеріальної і моральної шкоди в зв`язку з недоведеністю вини в їх діях.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи(стаття 1174 ЦК України).

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 642/1661/19.

Отже, з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування, матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вчиненого саме при виконанні своїх повноважень, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Такі обставини повинні підтверджуватись належними і допустимими доказами саме позивачем, виходячи із загальних засад доказування.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 757/62111/18-ц.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач не довів належними і допустимими доказами протиправність дій (бездіяльності) головного лікаря Центральної Гадяцької районної лікарні, Миргородської районної державної адміністрації, Миргородської районної ради, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази, які б свідчили про винні, протиправні дії (бездіяльність) відповідачів, що виключає настання цивільно- правової відповідальності у вигляді відшкодування Державою матеріальної та матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не забезпечив явку відповідачів до суду, яку він вважає обов`язковою.

Відповідно до ст. 43 ч.2 п. 3 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їхявка визнана судом обов`язковою.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд першої інстанції явку відповідачів до суду обов`язковою не визнавав.

Отже розгляд справи без їх участі не є порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України.

Також ОСОБА_1 послався на те, що суд першої інстанції не мав права ухвалювати рішення у його відсутність, оскільки він єдиний раз не з`явився до судового засідання.

Відповідно до п. 3, 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно дост.223ЦПК Україниякщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду цієї справи, про що свідчить розписка про вручення йому судової повістки про виклик до Гадяцького районного суду Полтавської області на 10:30 19.07.2022, яка вручена йому в суді 28.06.2022, про що засвідчено особистим підписом позивача (том 1 а.с. 196), підстав для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав.

При цьому судова повістка вручена позивачу з дотриманням строків, встановлених ст. 128 ч. 5 ЦПК України.

Крім того суд першої інстанції враховує, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи, надавав пояснення по суті позову, які були враховані судом.

Клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин чи про розгляд справи у його відсутність позивач суду першої інстанції не подавав. Відповідачі надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність (том 1 а.с. 201, 202).

За таких обставин суд першої інстанції правомірно розглянув справу у відсутність сторін.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Приймаючи до уваги те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді О.І.Обідіна

Ю.В.Дряниця