Постанова

від 27.03.2024 по справі 646/1489/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 березня 2024 року

м. Харків

Справа № 646/1489/19

Провадження № 22-ц/818/6/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання : Носової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формленд», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, іпотеки та поновлення реєстрації права власності, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року, ухвалене суддею Янцовською Т.М., -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формленд», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, іпотеки та поновлення реєстрації права власності.

В обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2003 р. набув у власність нежитлові приміщення літ. «А» площею 895,3кв.м за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина. Зазначає, що він є рідним сином спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом, у передбачений законом строк звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Під час формування спадкової справи він дізнався, що нерухоме майно за вищезазначеною адресою переоформлено на третіх осіб. Тобто, 19.11.2018 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» (продавець) та ТОВ «Формленд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець P.O. Крім того, 19.11.2018 р. на забезпечення виконання зобов`язань покупця за договором купівлі-продажу, між ТОВ «ФК «Інновація» та ТОВ «Формленд» укладено договір іпотеки вищезазначеного нерухомого майна. Але рішення суду про продаж іпотечного майна в прядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не існувало, як не містив і договір застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Крім цього, фактично звернення стягнення на нерухоме майно відбулося після смерті власника нерухомого майна, в межах суми його боргу, якого на момент укладення оскаржуваного договору у визначеній сумі не існувало, що підтверджено документально, а саме: договором про відступлення права вимоги № 372 від 29.12.2015 р. за кредитним договором № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008, кредитором за яким є ТОВ «ТЕЛЛУС-М», заборгованість перед яким на дату відступлення та на дату підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу становила 354 125,49 дол. США. Зазначене свідчить про відсутність встановлених законом підстав укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, його суттєву не відповідність приписам статті 38 Закону України «Про іпотеку» та як наслідок - недійсність оскаржуваного правочину. Під час посвідчення оскаржуваного договору, нотаріусом не перевірено, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 2-3297/07 від 13.09.2007, як підстава володіння нерухомим майном та правова підстава передачі такого в іпотеку, у 2010 році скасовано. А наприкінці 2012 р. скасована реєстрація права власності на підставі згаданого рішення суду № 2-3297/07 від 13.09.2007 р. та поновлена реєстрація права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2003 р. Дані Державного реєстру прав власності на нерухоме майно були правовою підставою відмови у посвідченні оскаржуваного договору та у здійсненні реєстрації прав власності на вказане вище нерухоме майно. Оскаржуваний договір купівлі-продажу був оформлений з істотним порушенням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки під час оформлення права власності на нерухоме майно, що було предметом купівлі продажу, власник майна, тобто іпотекодавець - ОСОБА_3 , помер. Право власності ОСОБА_3 до продавця нерухомого майна - ТОВ «Фінансової компанії «Інновація» не переходило, продаж вчинений від імені власника нерухомого майна на користь третьої особи. Таким чином, оскаржуваний правочин купівлі-продажу нерухомого майна - є вочевидь недійсним, оскільки на момент направлення на адресу власника нерухомості вимоги та на момент укладання оскаржуваного договору власник нерухомого майна помер. Зазначене також є порушенням виключного переважного права Іпотекодавця (в особі його правонаступників) на викуп майна. На момент укладення договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 17.09.2018 р. приватним нотаріусом Швець P.O., та на момент ніби то направлення на адресу власника ОСОБА_3 та вручення йому повідомлення про укладення договору купівлі-продажу та безпосереднього посвідчення оскаржуваного договору 19.11.2018 р. власник майна не міг приймати повідомлення, рішення чи реалізувати переважне право, не мав цивільної правоздатності, що свідчить про наявність встановлених законом правових підстав недійсності оскаржуваних правочинів. Оскаржуваний договір купівлі-продажу відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним, як і договір забезпечення недійсного зобов`язання, оскільки за вимогами ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Просить суд визнати недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки від 19.11.2018р., укладені між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «Формленд», виключити запис про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за адресою м. Харків, вул. Кооперативна, 6/8, літ. А-4, скасувати реєстрацію права власності за ТОВ «Формленд».

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 від 19.11.2018 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «Формленд», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Швецом Р.О., зареєстрований в реєстрі № 6859.

Визнано недійним договір іпотеки нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 від 19.11.2018 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «Формленд», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Швецом Р.О., зареєстрований в реєстрі № 6860.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», ТОВ «Формленд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», просить суд рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, щовисновки суду першої інстанції про те, що скасування рішення суду на підставі якого іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки свідчить про знищення предмету іпотеки і про те, що відбулось відновлення суб`єктивного речового права на спірне майно в певної особи, у зв`язку з чим іпотекодавець ОСОБА_3 не може вважати його власником є помилковими. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлені виключні підстави припинення іпотеки. При цьому, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством України порядку. Разом з тим, серед них відсутня така підстава припинення іпотеки як скасування рішення, на підставі якого іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки.

Також зазначає, що порушення державним реєстратором (приватним нотаріусом) порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не є підставою для визнання недійсним укладеного відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» договору між іпотекодержателем та покупцем майна.

Крім того, задоволення даного позову жодним чином не поновить позивача у його правах спадкоємця та не буде підставою для реєстрації за ним права власності на спірне майно, оскільки такий позов поновлює права померлого.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині визнання недійними договору купівлі-продажу нерухомого майна тадоговору іпотеки нерухомого майна, тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про визнання недійними договору купівлі-продажу нерухомого майна тадоговору іпотеки нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що на момент передання ОСОБА_3 в іпотеку спірного нерухомого майна, останній був його власником на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.09.2007 р. про визнання за ОСОБА_3 права власності. Разом з тим, у подальшому зазначене рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.12.2010 р. з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на нерухоме майно. Таким чином, іпотекодавець ОСОБА_3 не може вважатися його власником. Отже, у зв`язку з відсутністю об`єкта іпотеки за договором №010/2000/001/5/1 від 24.12.2007 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 (на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 16.12.2010 р.), відсутні підстави набуття права звернення стягнення на нерухоме майноплощею 854,1 кв.м в літ. «А-4»за адресою АДРЕСА_1 у ТОВ «Фінансова компанія «Інновація».Вищенаведене свідчить про те, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 19 листопада 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» не мала права відчужувати нерухоме майно, а ТОВ «Формленд» не мало права на укладення договору іпотпеки. Відсутність предмету договору купівлі-продажу є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу та іпотеки від 19 листопада 2018 року.

Крім того, кредитором таіпотекодержательТОВ «Фінансова компанія «Інновація»порушило вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» та не направило спадкоємцям боржника вимоги про усунення порушення.Договір купівлі-продажу, укладений іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження про продаж предмета іпотеки, без повідомлення спадкоємців боржника підлягає визнанню недійсним.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Л.А. 21 листопада 2003 року за реєстром №4906, зареєстрованого у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 06 грудня 2003 року, номер запису: 1170 в книзі: 1. реєстраційний номер: 3795631 на праві власності належали нежитлові приміщення загальною площею 895, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 26 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Л.А., зареєстрованого в реєстрі № 7008, ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар частину зазначених вище нежитлових приміщень, загальною площею 137,0 кв.м. (т.1, а.с.11).

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2007 року у справі №2-3297/07 визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення в літ. «А-4», загальною площею 854,10кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з наступних приміщень: приміщення першого поверху №№ НОМЕР_1 , загальною площею 117,80кв.м, приміщення антресолі першого поверху №№6,7,7-а,8, 8-а, загальною площею 52,60кв.м; приміщення другого поверху №№II,9,10,11,12, ІЗ,14,14-а,15,15-а, 16,16-а, 16-б,17,17-а, 18,19, загальною площею 168,40кв.м; приміщення третього поверху №№IV, 11,12, 12-а, 13,13-а, 14, 15, 16, 17,18,19,20,20а, загальною площею 200,40кв.м; приміщення 4-го поверху №№ IV,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11, 12,13,14, 15, балкон, загальною площею 184,20кв.м; приміщення підвалу №№9, 9-а, 10,11,12,12-а,ІЗ, 13-а, загальною площею 130, 40кв.м (т.І, а.с.223).

З рішення убачається, що відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення за вищезазначеною адресою, виготовленого КП «Харківське бюро технічні інвентарізації» та довідки КП «ХМБТІ» №1390100 від 19 березня 2007 року ОСОБА_3 самочинно побудував приміщення четвертого поверху №№IV,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15, балкон, площею 9,2кв.м та реконструював нежитлові приміщення підвалу №№13,13-а, 12,12-а, 11,10,9,9-а; приміщення першого поверху №№ 30,31,32,33,34,35,36,37,6,7,7-а,8,8-а; приміщення другого поверху №№11,9,10, II, 12,13,14,14-а, 15,15-а, 16,16-а, 16-6,17,17-а, 18,19, третього поверху №IV, 11,12,12-а, 13,13-а, 14,15,16,17,18,19,20,20-а.

24 грудня 2007року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_3 було укладено генеральну кредитну угоду №010/2000/001/5, згідно умов якої останній отримав кредит в розмірі 850000 доларів СШАзі сплатою відсотків у порядку та на умовах передбачених цим договором строком до 23 грудня 2014 року.

Додатковою угодою № 1 від 25.04.2008р. до генеральної кредитної угоди ліміт кредитування був збільшений до розміру 1 100 000 доларів США.

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди відповідач отримав кредит:

- у сумі 530 000 доларів США - за кредитною угодою №014/3531/9/08305 від 24 грудня 2007 року терміном до 23 грудня 2014року зі сплатою 12,5% річних на придбання нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .;

- у сумі 320 000 доларів США за кредитною угодою № 014/3531/9/08306 від 24 грудня 2007 року терміном до 23 грудня2014року зі сплатою 12,5 % річних для проведення ремонтних робіт зазначеного нерухомого майна;

- у сумі 280 000 доларів США за кредитною угодою № 014/8088/9/14415 від 25 квітня 2008 року та додатковими угодами до неї №1 від 29 травня 2008року та №2 від 22 жовтня 2008року, згідно з якими відповідач на поточні потреби отримав кредит траншами терміном по 23.12.2014 р., із сплатою 13,5 % річних.

З метою забезпечення виконання взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, 24 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки 010/2000/001/5/1 згідно умов якого, ОСОБА_3 передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення в літ. «А-4», загальною площею 854,10кв.м, що складаються з наступних приміщень: приміщення першого поверху №№1,30,31,32,33,34,35,36,37, приміщення антресолі першого поверху №№6,7,7-а,8, 8-а, приміщення другого поверху №№II,9,10,11,12, 13,14,14-а,15,15-а, 16,16-а, 16-б,17,17-а, 18,19, приміщення третього поверху №№IV, 11,12, 12-а, 13,13-а, 14, 15, 16, 17,18,19,20,20а, приміщення 4-го поверху №№ IV,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11, 12,13,14, 15, балкон, загальною площею 184,20кв.м, приміщення підвалу №№9, 9-а, 10,11,12,12-а, 13, 13-а, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2007 року у справі №2-3297/07 (т.ІІ, а.с.136).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зоб`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст.3 Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2010 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2007 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (т.І, а.с.225).

Як вбачається з відомостей з ЄДРСР, які є у відкритому доступі, заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2012 року у справі №2035/1018/2011, залишеним без змінухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 на ПАТ «Ерсте Банк»загальну суму заборгованості за кредитними договорами №014/3531/9/08305 від 24 грудня 2007року, №014/3531/9/08306 від 24 грудня 2007року, №014/8088/9/14415 від 25 квітня 2008року у розмірі 1 199 689,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 9 582 759,90грн., та 1820 грн. судових витрат, а всього - 9 584579,90грн.

08 лютого 2017 року між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» було укладено договір відступлення права вимоги №3, згідно умов якого ТОВ «Фінанс траст груп» відступило ТОВ «ФК «Інновація» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення даного кредитного договору, вказаних у додатку № 1 до цього договору (т.ІІ, а.с.143-145).

Згідно п.4.2 цього договору сторони домовились, що новий кредитор зобов?язаний розрахуватися з первісним кредитором згідно п.4.1 цього договору протягом 5-тиробочих днів з моменту укладення цього Договору, шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів на реквізити зазначені у п. 12 цього Договору.

Ціна договору складає 1 402720грн. (п.4.1 договору).

Згідно інформації, яка міститься у Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги №3 від 08 лютого 2017 року ОСОБА_3 є боржником за кредитними договорами №№014/3531/9/08305, 014/3531/9/08306(т.ІІ, а.с.146).

Як вбачається зі змісту п.3.1.2 вказаного договору для підтвердження наявності та дійсності прав вимоги, що відступаються, первісний кредитор передає Новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені договором.

На виконання умов договір відступлення права вимоги №3 від 08 лютого 2017 року, цього ж дня між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» було складено акт приймання-передачі документації та прав до договору відступлення права вимоги №3від 08 лютого 2017 року (т.ІІ, а.с.147).

10 лютого 2017 року між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» було укладено додатковий договір №1 до договору відступлення права вимоги №3від 08 лютого 2017 року, згідно якого додаток №1 до договору про відступлення відступлення права вимоги №3від 08 лютого 2017 року викладено в новій редакції.

Як вбачається із нової редакції додатку №1 до договору про відступлення відступлення права вимоги №3від 08 лютого 2017 року, ОСОБА_3 є боржником закредитними договорами №№014/3531/9/08305, 014/3531/9/08306, укладеними в рамках генеральної угоди №010/2000/001/5 (т.ІІ., а.с.148).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області 08.02.2019 р., актовий запис №54 (т.І, а.с.10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15 листопада 2018 року вбачається, що Зміївською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу №63324604 після смерті ОСОБА_3 (т.І, а.с.9).

З довідки № 229/02-14 від 06.03.2019 р. убачається, що Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області 15.11.2018 р. заведено спадкову справу № 192/2018 (номер справи у Спадковому реєстрі 63324604) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що мешкав в АДРЕСА_3 , спадкоємцями якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори 14.05.2019 р., спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є його діти: ОСОБА_1 на 1/2 частку майна та ОСОБА_2 на 1/2 частку майна. Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво складається з: нежитлових приміщень підвалу №№9-13, першого поверху №№30-38, антресолі першого поверху №№6-8, другого поверху №№9-15,15-а,16-19,11; третього поверху №№11-20, ІУ, в літ.«А-3», загальною площею 671,30 кв,м„ що знаходяться в АДРЕСА_1 . Вищевказані нежитлові приміщення належать померлому на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Л.А. 21.11.2003 р. за р.№ 4906 (т.І, а.с.229).

17 вересня 2018 року між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» було укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецом Р.О., р. №5555, згідно умов якогоТОВ «Фінанс траст груп» передано ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» право вимоги за іпотечним договором №010/2000/001/5/1 від 24 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 (т.ІІ, а.с.149).

Зі змісту вказаного договору вбачається, що підписанням цього договору іпотекодержатель підтверджує, що на дату укладення цього договору права вимоги, що передаються іпотекодержателю за цим договором, є дійсними. Новий іпотекодержатель зобов`язаний самостійно та за власний рахунок забезпечити реєстрацію обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у випадку його відсутності на день укладення договору) та внесення змін і додаткових відомостей до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу до нового іпотекодержателя прав за іпотечним договором.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки сформованого 17 вересня 2018 року іпотекодавцем є ОСОБА_3 , а іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» (т.ІІ, а.с.150).

Колегія суддів звертає увагу на те, щофакт належності ТОВ «Фінанс траст груп», на момент укладання 08 лютого 2017 року договору відступлення права вимоги №3, прав вимоги до ОСОБА_3 за кредитними договорами№№014/3531/9/08305, 014/3531/9/08306, укладені в рамках генеральної угоди №010/2000/001/5, та належності ТОВ «Фінанс траст груп»на момент укладання 17 вересня 2018 року договору про передачу прав за іпотечними договорами, прав вимоги до ОСОБА_3 за іпотечним договором №010/2000/001/5/1 від 24 грудня 2007 року позивачем не заперечується.

12 жовтня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» було направлено на адресу ОСОБА_3 в порядку ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку» повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором. Зі змісту повідомлення вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» вимагає повного виконання зобов`язань за Кредитним договором та повідомляє про свій намір звернути стягнення на Предмет іпотеки, а саме укласти договір купівлі-продажу та продати вищевказане нерухоме майно будь-якій сторонній особі за ціною, встановленою на підставі незалежної оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до діючого законодавства та умов Договору іпотеки в порядку та в строки, визначені цим договором та ст. 38 Закону України «Про іпотеку» з урахуванням вимоги ст. 42 цього Закону (т.ІІ, а.с.159).

На підтердження вручення зазначеного повідомлення ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» було залучено до матеріалів справи копії зворотніх поштових повідомлень (т.ІІ, а.с.160-162).

19 листопада 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «Формленд» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрованого в реєстрі №6859, згідно умов якогоТОВ «Фінансова компанія «Інновація» продало, а ТОВ «Формленд» купив нерухоме майно: нежиле приміщення в літ. «А-4», загальною площею 854,1 кв.м, що складається з наступних приміщень: приміщення першого поверху №№ 1, 30-37, приміщення антресолі першого поверху №№ 6, 7, 7-а, 8, 8-а, приміщення другого поверху №№ ll, 9-14, 14-а, 15, 15-а, 16, 16-а, 16-б, 17, 17-а, 18, 19, приміщення третього поверху №№ IV, 11, 12, 12-а, 13, 13-а, 14-20, 20-а, приміщення четвертого поверху №№ IV, 2-15, балкон загальною площею 184,2 кв.м., приміщення підвалу №№ 9, 9-а, 10-12, 12-а, 13, 13-а за адресою АДРЕСА_1 (т.ІІ, а.с.135).

У договорі зазначено, що згідно договору іпотеки № 010/2000/001/5/1, посвідченого 24.12.2007 р. ОСОБА_4 , приватний нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 3650, право власності на нерухоме майно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, справа № 2-3297/07 від 13 вересня 2007 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», витяг № 16130429 02.10.2007 р. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі договору іпотеки № 010/2000/001/5/1, посвідченого 24 грудня 2007 року Саврасовою І.O., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №3650; договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 17 вересня 2018 року Швець P.O., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 5555.

Продавець не менш ніж за 30 (тридцять) днів до укладення цього Договору письмово повідомив Іпотекодавця/Боржника, а саме ОСОБА_3 про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

19 листопада 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація»(іпотекодержатель) та ТОВ «Формленд» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Швецом Р.О., зареєстрований в реєстрі №6860, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» (іпотекодержатель) з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, а саме сплатити ціну договору купівлі-продажу в сумі 11068000грн. передало в іпотеку ТОВ «Формленд» (іпотекодержатель) нерухоме майно, яке визначене у вищенаведеному договорі купівлі-продажу від 19 листопада 2018 року (т.ІІІ, а.с.1-3).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.11.2018 р. право власності на нерухоме майно: нежиле приміщення в літ. «А-4», загальною площею 854,1 кв.м, що складається з наступних приміщень: приміщення першого поверху №№ 1, 30-37, приміщення антресолі першого поверху №№ 6, 7, 7-а, 8, 8-а, приміщення другого поверху №№ ll, 9-14, 14-а, 15, 15-а, 16, 16-а, 16-б, 17, 17-а, 18, 19, приміщення третього поверху №№ IV, 11, 12, 12-а, 13, 13-а, 14-20, 20-а, приміщення четвертого поверху №№ IV, 2-15, балкон загальною площею 184,2 кв.м., приміщення підвалу №№ 9, 9-а, 10-12, 12-а, 13, 13-а за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Формленд» на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2018 р.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майнащодо об`єкта нерухомого майна від 30.01.2019 р. нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 у виді нежилого приміщення в літ. «А-4», загальною площею 854,1 кв.м., що укладається з наступних приміщень: приміщення першого поверху №№ 1, 30-37, приміщення антресолі першого поверху №№ 6, 7, 7-а, 8, 8-а, приміщення другого поверху №№ ll, 9-14, 14-а, 15, 15-а, 16, 16-а, 16-б, 17, 17-а, 18, 19, приміщення третього поверху №№ IV, 11, 12, 12-а, 13, 13-а, 14-20, 20-а, приміщення четвертого поверху №№ IV, 2-15, балкон загальною площею 184,2 кв.м., приміщення підвалу №№ 9, 9-а, 10-12, 12-а, 13, 13-а, в літ. «А 4» належить на праві приватної власності ТОВ «Формленд» на підставі договору купівлі-продажу, виданого 19.11.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.

У подальшому, 13 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. було видано виконавчий напис, згідно якого за результатами звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно, що належить ТОВ «Формленд», задовольнити вимоги стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» (т.І, а.с.190).

У позовній заяві ОСОБА_1 , як на підставу позову посилається на те, що він є рідним сином ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину. Вказує на відсутність встановлених законом підстав для укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, його суттєву не відповідність приписам статті 38 Закону України «Про іпотеку». Зазначає, що продаж предмета іпотеки відбувся вже після смерті ОСОБА_3 , а тому ТОВ «Фінансової компанії «Інновація» не мало права на укладання спірного договору купівлі-продажу.Під час посвідчення оскаржуваного договору, нотаріусом небуло перевірено, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 2-3297/07 від 13 вересня 2007 року, як підстава володіння нерухомим майном та правова підстава передачі такого в іпотеку, яке у 2010 році було скасовано, а наприкінці 2012 року скасована реєстрація права власності на підставі зазначеного рішення суду справа №2-3297/07 від 13 вересня 2007 року та поновлена реєстрація права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2003 року. Крім того зазначає, що на момент направлення на адресу ОСОБА_3 вимоги (повідомлення) останній вже був мертвий, а тому не міг фізично її отримати.

Відповідно до статті 1216 ЦК України (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин 06 вересня 2018 року)спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, щодо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця(частина перша статті 1221 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини(стаття 1222 ЦК України).

За змістом статті 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно положень частин 1-2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За змістомстатті 23Закону України«Про іпотеку»(туті надалів редакціїяка діялана часвиникнення спірнихправовідносин)у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;визнання іпотечного договору недійсним;знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;з інших підстав, передбачених цим Законом.

Положеннями Закону України«Про іпотеку» такої підстави як припинення іпотеки у зв`язку із смертю боржника не встановлено, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно з частинами 2-4статті 1281 ЦК України (тут і надалі в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.

Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Так, при вирішенні спору необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Отже, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

За змістомчастини першоїстатті 33Закону України«Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини1статті 35Закону України«Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно частин 1-5 статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.1 договору іпотеки 010/2000/001/5/1 від 24.12.2007 р., укладеному між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання, умов Кредитного договору або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, сторони узгодили позасудовий порядок набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки іпотечний договір містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, в тому числі і шляхом продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» (п.5.4 договору про іпотеку).

ТОВ «Фінансова компанія «Інновація»вважало, що оскільки заборгованість за кредитним договором не була погашена, тому останній мав право звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

Як свідчать матеріали справи ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» звернуло стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом укладання 19 листопада 2018 року договору купівлі продажу з ТОВ «Формленд» щодо предмета іпотеки.

Як зазначалось вище,12 жовтня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» надіслало повідомлення ОСОБА_3 про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором та повідомив про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, як свідчать матеріали справина момент відправлення повідомлення ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку із чим він неотримував та не міг отримати зазначене повідомлення, а так само не міг виконати умови передбаченого пункту у визначений строк.

Доказів направленя повідомлення спадкоємцям ОСОБА_3 , зокрема ОСОБА_1 (позивачу по справі), в порядку вимог ст.1281 ЦК України матеріали справи не містять та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» не надано.

За змістом частини першої статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення)і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Вказане свідчить про недотримання ТОВ «Фінансова компанія «Інновація»приписів ст.35, 38 Закону України «Про іпотеку» та встановлених вимог законодавства щодо направлення вимогидо спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та 19 листопада 2018 року звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Формленд», що у свою чергу є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки і як наслідок договору іпотеки від 19 листопада 2018 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третястатті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач зазначає, що оспорювані договори від 19 листопада 2018 року, укладені між відповідачами - ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» таТОВ «Формленд»,порушують його право власності на майно, одержане у спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , у зв?язку з чим колегія суддів погоджуєтсья із висновком суду проте, щооспоюваними правочинами поруються права позивача, як спадкоємця ОСОБА_3 власника іпотечного майна. Позбавлення особи майна в такий спосіб є порушенням права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Аналогічний висновок викладений в ПостановіВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2021 по справі № 278/3367/19.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до висновкі суду першої інстанції про те, що у зв?язку із скасуванням судом апеляційної інстанції рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2007 року про визнання за ОСОБА_3 права власності, останій не міг вважатися його власником, а отже на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 19 листопада 2018 рокуТОВ «Фінансова компанія «Інновація» не мала права відчужувати іпотечне майно на користьТОВ «Формленд»у звя?язку відсутності предмета іпотеки, а отже предета договору купівлі-продажу.

Такі висновки суду є передчасними.

Договір іпотеки №010/2000/001/5/1, укладений 24 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_3 , предметом якого є спірне нерухоме майно, наразі у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Згідно п.4 ч.1ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Інновація» задовольнити частково.

Рішення Червонозаводськогорайонного судум.Харкова від30березня 2021року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 квітня 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова