Ухвала

від 05.04.2024 по справі 367/1605/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 367/1605/21

провадження № 61-3957ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп» на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 01 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою залишив без розгляду на підставі заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою від 21 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2024 року скасував ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» про стягнення витрат на правову допомогу.

19 березня 2024 року ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи частини п`ятої статті 142 ЦПК України, дійшовши помилкового висновку про відмову у задоволенні про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вважав недоведеним зловживання позивачем своїми процесуальними правами на подання позову. На переконання відповідача дії позивача, які стосуються подання цього позову, є необґрунтованими, що свідчить про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу з позивача у разі залишення позову без розгляду.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою у березні 2021 року.

Ухвалою від 05 березня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року позов залишений без розгляду на підставі заяви ОСОБА_1 .

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Порядок вирішення питання про розподіл судових витрат визначений приписами Глави 8 Розділу 5 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

За змістом частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В частині дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - притиснення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 25 жовтня 2021 року у справі № 757/49982/19.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Надавши оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у цій справі не вчинено жодних дій, які б свідчили про зловживання своїми процесуальними правами.

У відповідь на доводи відповідачів суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи зловживання позивачем своїми процесуальними правами внаслідок перебування в провадженні суду ще 2 однакових за своїм предметом позовів не знайшли свого підтвердження, оскільки у цивільних справах № 367/1581/21 та № 367/1959/21 позивачами є ТОВ «Естіма Резіденс» та ОСОБА_3 відповідно.

Не вважав суд апеляційної інстанції ознакою зловживання процесуальними правами і подання позивачем заяв про відкладення розгляду справи, зауваживши, що такі дії не можуть трактуватися як такі, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Аналізуючи доводи відповідачів, апеляційний суд також встановив, що розгляд справи відкладався неодноразово, зокрема 28 липня 2022 року розгляд справи був відкладений у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників процесу, 24 серпня 2022 року - внаслідок перебування судді-доповідача на лікарняному, а 26 квітня 2023 року - у зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці у зв`язку з навчанням.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи частини дев`ятої статті 141 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу за умови недоведеності факту зловживання позивачем процесуальними правами, недобросовісності його дій.

Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 серпня 2022 року у справі № 711/5288/21, від 14 січня 2022 року у справі № 452/2713/18, від 08 серпня 2022 року у справі № 711/5288/21 тощо.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо необхідності стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача з огляду на відмову останнього від позову.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до приписів частин першої та третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Водночас, статтею 257 ЦПК України, визначений вичерпний перелік випадків, за яких суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, одним з яких є подання позивачем до початку розгляду справи по суті заяви про залишення позову без розгляду.

Таким чином, доводи касаційної скарги стосуються іншого виду судового процесу, який відрізняється процесуальними наслідками від залишення позову без розгляду, а тому не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого застосування не спростовують.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп» на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Копії ухвали разом з доданими до скарг матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров