Ухвала

від 01.04.2024 по справі 761/11222/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11222/24

Провадження № 2-з/761/275/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБ ДИЗАЙН» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБ ДИЗАЙН» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

29.03.2024 представником позивача - адвокатом Йовенком О.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь яких реєстраційних дій державному реєстратору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо машиномісця/паркомісця, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 13,10 кв.м.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивач вважає, що відповідач, з метою ухилення від виконання можливого рішення суду, може відчужити спірну нерухомість, а відтак, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, вказаний позивачем у своїй заяві. Також позивач вважає, що саме цей захід є необхідним та ефективним, а невжиття заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. У своїх позовних вимогах позивач просить: заборонити вчинення будь яких реєстраційних дій державному реєстратору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо машиномісця/паркомісця, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 13,10 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2861533380000.

Отже, між сторонами виник спір з приводу права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна з метою ухилення від виконання майбутнього рішення суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

За таких обставин, позивачем не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту можливих заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБ ДИЗАЙН» про витребування майна з чужого незаконного володіння, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: