Рішення

від 02.04.2024 по справі 914/160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 Справа № 914/160/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Волошин Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський аграрій», смт. Рокитне, Рівненська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м. Львів

про: стягнення 165 160,77 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Стецюк Р.С.;

від відповідача: Свідунович Р.І.;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський аграрій» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про стягнення 165 160,77 грн.

Ухвалою від 15.02.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 12.03.2024.

Ухвалою від 12.03.2024 суд відклав розгляд справи на 02.04.2024.

14.03.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву (Вх. № 7316/24).

В судове засідання 02.04.2024 з`явився представник Позивача, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити, зазначив про те, що докази на понесення витрат на правову допомогу будуть подані у відповідності до ст. 129 ГПК України, Відповідач з`явився, подав заперечення щодо позовних вимог, зазначив клопотання щодо стягнення витрат на правову допомогу, докази понесення таких будуть подані згідно ст. 129 ГПК України.

В судовому засіданні 02.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором купівлі продажу № 1-13/04/22 від 13.04.2022, в частині оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача виник борг в сумі 88 192,00 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 61 901,08 грн - пені, 11 044,88 грн інфляційних втрат та 4022,81 грн 3% річних.

Правова позиція відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.

Позивач здійснив розрахунок пені з грубим порушенням норм матеріального права.

Виставлений Позивачем на оплату рахунок №8 від 05.07.2022, який на його думку повинен був бути оплаченим 05.07.2022, не містить посилання на спірний Договір купівлі-продажу №1-13/04/22 від 13.04.2022. В реквізитах не конкретизовано підставу його формування.

Більше того, в цьому рахунку кількість товару та сума не відповідають кількості та сумі товару, що зазначена у видатковій накладній №30 від 05.07.2022р. Тому такий доказ не підтверджує тих обставин, на які посилається Позивач. З наведеного вбачається, що поставка товару 05.07.2022 відбулась не на умовах попередньої оплати, а по факту, свідченням чого є підписана 05.07.2022 між сторонами видаткова накладна №30. Порядок оплати за товар, який поставляється не на умовах передоплати, договором не врегульований.

З огляду на те, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку та строків розрахунків, керуватись потрібно положеннями Закону.

Оскільки, здійснені Позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат передують даті звернення Позивача з позовом до Відповідача, вважає, що такі нараховані Позивачем передчасно.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

13 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський аграрій» (надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» (надалі відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1-13/04/22.

Згідно з п. 1.1. договору, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати у власність Покупця товар, а саме жито урожаю 2021 року, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплати товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, ціна, загальна кількість товару, що є предметом поставки за Договором, визначаються у специфікації, що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною..

Відповідно до п. 2.2, 2.5 Договору ціна договору становить 162 501 грн,в т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів з рахунку Покупця, на банківський рахунок Продавця, вказаний у цьому Договорі або у накладній на товар. Оплата товару проводиться Покупцем передоплатою. Моментом здійснення Покупцем оплати є момент зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Договору прийняття-передача товару у власність Покупця відбувається у пункті поставки, вказаному у п. 3.1. Договору. Право власності на товар від Продавця до Покупця переходить в момент підписання відповідної накладної. Зобов`язання «Продавця» щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі належного товару належної якості у власність Покупцю у місці поставки.

На виконання умов договору постачальником було поставлено товар на суму 168 192,00 грн, що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № 30 від 05.07.2022 року. Відповідачем частково оплачено поставлений Товар на суму 80 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 355 від 05.07.2022.

Станом на дату подання позовної заяви поставлений позивачем відповідачу товар був оплачений лише частково в розмірі 80 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 88 192,00 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 61 901,08 грн, 3 % річних в розмірі 4022,81 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 044,88 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, 13 квітня 2022 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 13/04/22.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 168 192,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи двосторонньо підписаною видатковою накладною без зауважень.

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті отриманого від позивача товару та сплатив такий тільки частково в розмірі 80 000,00 грн. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 88 192,00 грн

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 88 192,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 61 901,08 грн - пені, 11 044,88 грн інфляційних втрат та 4022,81 грн 3% річних за вказані позивачем періоди, суд зазначає, що такі здійснено не вірно з огляду на наступне.

Щодо стягнення пені.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п. 7.2. договору визначено, що у разі порушення з вини Покупця строків оплати партії товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 7.2. Договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання" тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 7.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20)

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені з 05.07.2022 року (з дати поставки товару ) по 10.01.2024.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі строк оплати, а саме передоплату, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно матеріалів справи, поставка товару відбулася 05.07.2022, що підтверджується видатковою накладною № 30 від 05.07.2022 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України). Відтак, строк нарахування пені повинен обчислюватися з 06.07.2022 року (з наступного дня після поставки товару) до 05.01.2023 (як встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем період та суму боргу, встановлений законом шестимісячний строк для нарахування пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 22 229,22 грн, в задоволенні решти відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми, у розмірі 4 022,81 грн за період з 05.07.2022 року по 10.01.2024 рік.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі строк оплати, а саме передоплату, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно матеріалів справи, остання поставка товару відбулася 05.07.2022.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, строк нарахування 3% повинен обчислюватися з 06.07.2022 року, з наступного дня після поставки товару.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено не правильний період прострочення грошового зобов`язання (з врахуванням ч.1 ст. 692 ЦКУ) 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 4 015,56 грн, в задоволенні решти відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати відповідачу за період з липня 2022 року по листопад 2023 року у сумі 11 044,88 грн., провівши нарахування інфляційних втрат за кожен день окремо.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань починаючи з 06.07.2022 та за вказаним періодам, дійшов висновку, що такий здійснено вірно, до стягнення підлягає 11 044,88 грн інфляційних втрат.

Судом відхиляється твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції, оскільки останнім не було здійснено досудового врегулювання спору щляхом належного надсилання претензії/вимоги про сплату боргу. Суд зазначає, що укладеним між сторонами договором не передбачено письмового звернення продавця до покупця щодо сплати заборгованості, відповідач отримав товар належної якості, відтак був зобов`язаний його оплатити в повному обсязі. Натомість позивачем правомірно, у відповідності до законодавства України, нараховано штрафні санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 88 192,00 грн основного боргу, 22 229,22 грн пені, 4 015,56 грн 3% річних та 11 044,88 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 2300,54 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» (79060, м. Львів, вул Наукова, буд. 39, кв. 4, код ЄДРПОУ 31659118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський аграрій» (34200, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Рокитне, Вул. Меліораторів, буд. 6, ЄДРПОУ 41335124) 125 481,66 грн та 2300,54 грн судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024 р.

СуддяЗапотічняк О.Д.