Ухвала

від 11.09.2024 по справі 914/160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

11.09.2024 Справа № 914/160/24

Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Волошин Р.Р

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про розстрочення виконання рішення у справі № 914/160/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський аграрій», смт. Рокитне, Рівненська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м. Львів

про: стягнення 165 160,77 грн

за участю представників сторін:

від заявника: Свідунович Р.І.;

від стягувача: не з`явився;

Встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» (79060, м. Львів, вул Наукова, буд. 39, кв. 4, код ЄДРПОУ 31659118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський аграрій» (34200, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Рокитне, Вул. Меліораторів, буд. 6, ЄДРПОУ 41335124) 125 481,66 грн та 2300,54 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 року рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2024 року у справі № 914/160/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» без задоволення.

09.08.2024 в системі документообігу суду зареєстровано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про розстрочення виконання рішення від 02.04.2024 (вх.№ 3006/24).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 заяву передано на розгляд судді Трускавецькому В.П.

12.08.2024 ухвалено (суддя Трускавецький В.П.) відкласти вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про розстрочення виконання рішення від 02.04.2024 (вх.№ 3006/24) до повернення матеріалів справи № 914/160/24 до Господарського суду Львівської області.

28.08.2024 на адресу суду повернулись матеріали справи № 914/160/24.

28.08.2024 Голова Господарського суду Львівської області розпорядився матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про розстрочення виконання рішення у справі № 914/160/24 (вх.№3006/24) передати судді Запотічняк О.Д. для розгляду.

Ухвалою від 29.08.2024 суд прийняв заяву про розстрочення виконання рішення до розгляду та призначив її розгляд в судовому засіданні на 11.09.2024.

02.09.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано відзив на заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх.№ 21417/24).

05.09.2024 відповідачем подано через систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (Вх. №21805/24).

В судове засідання 11.09.2024 з`явився представник заявника (відповідача) та заявив, що заяву про розстрочення виконання рішення підтримує в повному обсязі та просить суд її задоволити. Представник стягувача не з`явився, причин не явки не вказав.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 мотивована тим, що з огляду на складне фінансове становище відповідача неможливим є невідкладне виконання судових рішень, що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2024 року, в якому збиток відповідача склав 203,4 тис. грн. з розрахунку різниці між загальними витратами у розмірі 4 211,2 тис.грн. та доходами у розмірі 4 007,8 тис.грн. На кінець звітного періоду в 2018 році на балансі відповідача були розміщені оборотні активи у вигляді грошей та їх еквівалентів в розмірі 3,9 тис. грн., що значно менше за суму заборгованості, яку відповідачу потрібно сплатити на виконання судового рішення.

Скрутне фінансове становище відповідача пояснюється високим рівнем дебіторської заборгованості, що утворилась внаслідок невтішного рівня розрахунків контрагентів відповідача. Як вбачається з довідки вих.№01/07 від 01.07.2024 року, станом на дату її видачі дебіторська заборгованість, що утворилась перед відповідачем, в сумарному розмірі становить 798 019,6 грн. У випадку погашення цієї заборгованості відповідач спроможний буде виконати судове рішення. Станом на сьогодні відповідач вживає заходи щодо зменшення рівня дебіторської заборгованості в позасудовому порядку.

Внаслідок пред`явлення позивачем рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 до виконання, відповідач буде повністю унеможливлений виконувати свої зобов`язання перед іншими контрагентами, у зв`язку з арештом його рахунків та майна. Як наслідок, у відповідача виникне прострочення усіх його зобов`язань, утворення додаткових штрафних санкцій, що в результаті призведе до неплатоспроможності відповідача та потенційного визнання його банкрутом.

Поряд з цим, арешт рахунків та майна відповідача за будь-яких умов не забезпечить позивачу негайного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 навіть в примусовому порядку, у зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів та інших активів, достатніх для задоволення вимог позивача.

Примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 матиме наслідком вимушене зупинення господарської діяльності відповідача та, відповідно, отримання відповідачем прибутку внаслідок здійснення такої господарської діяльності, що є неприйнятним з огляду на теперішню економічну ситуацію в державі. Окрім того, внаслідок припинення господарської діяльності відповідач вимушений буде звільнити від виконання трудових обов`язків найманих працівників, які на підприємстві налічуються в кількості 9 чоловік, що підтверджується долученою до заяви фінансовою звітністю. Виплата заробітної плати працівникам з арештованих рахунків теж буде неможливою.

Зазначив, що заборгованість перед Позивачем Відповідачем частково погашена, в підтвердження чого долучив до заяви платіжні інструкції. Просив розстрочити відповідачу виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 у справі №914/160/24 на суму боргу у сукупному розмірі 127 782,2 грн. рівними частинами на 6 календарних місяців, починаючи з дня ухвалення такого рішення.

В заперечення поданої заяви, стягувач зазначив, що дії Відповідача в рамках даної справи є недобросовісними та можуть свідчити про наміри затягування судової справи та виконання рішення, оскільки з дати постановлення рішення і до дня подачі заяви про розстрочку пройшов значний час, протягом якого неоспорювану частину боргу відповідач міг би погасити. бездіяльність Відповідача по виконанню своїх зобов`язань є неодноразовою про що свідчать інші аналогічні позови з однакових підстав (несплата коштів за договором), зокрема які розглядав Господарський суд Львівської області (справа № 914/1008/22). Просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 914/106/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України). Відтак, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, не може бути поставлена у невигідне становище (у разі розстрочення виконання судового рішення) у зв`язку з неналежним здійсненням відповідачем підприємницької діяльності.

Боржник (заявник) не надав суду достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду по даній справі, не навів обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить, не надав доказів на підтвердження того, що підприємство буде в змозі виконати рішення суду протягом шести місяців.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Суд враховує, що позивач у даній справі (стягувач) є суб`єктом господарювання, який також має сплачувати заробітну плату, податки та інші обов`язкові платежі.

Суд також враховує, що позовна заява у даній справі подана в січні 2024 року, натомість заявником з дати ухвалення судового рішення у даній справі здійснено погашення основної заборгованості на користь позивача лише в розмірі 10 000,00 грн, суд звертає увагу, що заборгованість виникла ще у липні 2022 року та не є значною, однак тривалий час не погашається боржником і вже майже рік справа перебуває на розгляді в судових інстанціях.

Таким чином, проаналізувавши наведені мотиви у заяві про рострочку виконання рішення , суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 914/160/24, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями ст.ст. 13, 14, 15, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Запотічняк О.Д.