Ухвала

від 08.04.2024 по справі 922/3166/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3166/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.,

перевіривши матеріали касаційної скарги першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024

у справі № 922/3166/23

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, м. Харків в особі:

1. Харківської міської ради, м. Харків

2. Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради, м. Харків

3. Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25" Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичні гази", м. Харків

про стягнення 141 392,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури 19.03.2024, засобами поштового зв`язку, звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №922/3166/23 (повний текст постанови складено - 26.02.2024) та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов`язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладаються саме на заявника касаційної скарги.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, приписів статей 509,525,526,611, 837, 857, 877, 883, 884, 1166 ЦК України, статті 193, 224 ГК України та статей 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України, а також неповне з`ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову прокурора.

Звертаючись з касаційною скаргою перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій. Зазначає, що оскаржує судові рішення з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Проте, одного лише посилання на підставу касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другою статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не достатньо. При цьому, скаржник не вказав щодо якої саме конкретної норми права (пункт, частина, стаття Кодексу або Закону) такий висновок відсутній у подібних правовідносинах, обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо норм права у правовідносинах, до яких ця норма має застосовуватись.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав не дослідження доказів у справі, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги.

Оскільки перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі не навів належного обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України як того вимагає частина другої статті 287 ГПК України та пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції, а саме:

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене касаційна скарга першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури підлягає залишенню без руху на підставі частин другої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:

- надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити щодо якого питання та якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Наслідком не усунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику у відповідності до вимог статті 292 ГПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 6 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Отже учасники справи можуть подавати процесуальні документи до суду через електронний кабінет в ЄСІТС або в паперовій формі.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №922/3166/23 залишити без руху.

2. Надати першому заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка,6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити першому заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду А. А. Ємець