Постанова

від 20.06.2024 по справі 922/3166/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3166/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 (суддя Жиляєв Є. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (колегія суддів: Лакіза В. В. - головуючий, Бородіна Л. І., Здоровко Л. М.) у справі

за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі:

1) Харківської міської ради,

2) Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради,

3) Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні гази»

про стягнення 141 392,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада), Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради (далі - Підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні гази» (далі - Товариство) на користь Ради грошові кошти у розмірі 141 392,05 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством зобов`язань за договором від 09.12.2020 № КРК-3210 (далі - Договір), а саме: внесення неправдивих відомостей до акта від 16.12.2020 № 1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2020 року щодо робіт та товарів, які, на переконання прокурора, фактично не виконувались і кошти на які не витрачалися.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд Харківської області рішенням від 05.12.2023 у позові відмовив.

2.2 Судове рішення мотивоване тим, що прокурор належними і допустимими доказами не довів порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором та підстави для стягнення з Товариства безпідставно сплачених бюджетних коштів.

2.3 Східний апеляційний господарський суд постановою від 14.02.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 скасував в частині відмови у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Підприємства і прийняв у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Підприємства залишив без розгляду. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 залишено без змін.

2.4 Апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що за результатами дослідження наявних у справі доказів не встановлено факту порушення Товариством своїх зобов`язань за Договором, а тому прокурор не довів наявності правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно сплачених бюджетних коштів на користь Ради.

2.5 Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Підприємства, фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунального некомерційного підприємства, що має наслідком залишення позову в означеній частині без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 і ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор у касаційній скарзі з урахуванням заяви про усунення недоліків посилається на неправильне застосування судами частин 3 і 4 статті 853, статті 857, частин 1 і 2 статті 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме щодо стягнення збитків, понесених учасниками бюджетних відносин, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору підряду.

3.3 Також прокурор вважає, що суди попередніх інстанцій порушили статті 13, 79, 86, частину 5 статті 233 ГПК України щодо повного і всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог.

3.4 Від відповідача надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу.

3.5 У частині 1 статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.6 Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2024 учасникам цієї справи встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.05.2024. Проте відзив на касаційну скаргу відповідач засобами поштового зв`язку надіслав 10.06.2024, тобто поза межами зазначеного строку.

3.7 Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.9 На підставі викладеного, вказаний відзив не може бути врахований Судом під час розгляду касаційної скарги.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що між Підприємством (замовником) та Товариством (виконавцем) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язався на власний ризик та за рахунок замовника виконати капітальний ремонт системи киснепостачання згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 «Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України» зі змінами та доповненнями до неї, Законом України № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-2019)», а також постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 271 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», а саме: капітальний ремонт частини киснепроводу хірургічного корпусу літера Б-3 Підприємства за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський, 122, згідно з кодом ДК 021:2015- 45450000-6-інші завершальні будівельні роботи.

4.2 У пункті 1.2 Договору передбачено, що найменування робіт, їх кількість та вартість, які виконує Виконавець, встановлюються у кошторисі, що є додатком до цього Договору.

4.3 Відповідно до пункту 2.1 Договору роботи повинні бути виконані якісно, відповідати умовам та правилам, що звичайно ставляться до робіт відповідного характеру.

4.4 Загальна ціна робіт визначається кошторисом та складає 1834381,30 грн, окрім того, єдиний податок 5 % - 95546,38 грн, всього 1930927,68 грн (пункт 3.1 Договору). Ціна договору є договірною і зміні не підлягає (пункт 3.2 Договору).

4.5 Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником по факту виконаних робіт протягом 14 банківських днів з дати підписання сторонами двостороннього акта.

4.6 Розрахунок за цим договором здійснюється у безготівковій формі в національній грошовій одиниці України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 4.2 Договору).

4.7 У пункті 5.4 Договору сторони передбачили, що після закінчення робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт у двох екземплярах. Замовник приймає роботи та після закінчення у разі відсутності зауважень до якості робіт підписує акти і один екземпляр акта передає виконавцю.

4.8 Також суди встановили, що 16.12.2020 замовник в особі головного лікаря Підприємства та підрядник (виконавець) в особі директора Товариства Захарченко В. В. підписали акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2020 року на суму 1930927,68 грн, на підставі якого 18.12.2020 на банківський рахунок відповідача Підприємство перерахувало кошти в зазначеному розмірі.

4.9 Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор вказував на те, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні виявлено порушення вимог чинного законодавства щодо розпорядження бюджетними коштами та неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду, що підтверджується висновком експертизи, проведеної в межах досудового розслідування.

4.10 Посилаючись на Договір та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2020 року на суму 1930927,68 грн, прокурор зазначив, що в згаданий акт внесено недостовірні відомості щодо робіт та товарів, які фактично не виконувались та кошти на які не витрачались, на загальну суму 141392,05 грн.

4.11 Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий прокурором висновок не є належним та достовірним доказом, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог та дає підстави вважати доведеним факт порушення відповідачем господарських зобов`язань за Договором.

4.12 При цьому суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2022 № СЕ-19/121-22/12437-БТ, зазначив, що під час проведення експертного дослідження судовому експерту не надано витребувані документи, а саме: оригінали або якісні копії проєктної документації у масштабі, доступному для дослідження (графічні та текстові матеріали відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»), на виконання будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт частини киснепроводу хірургічного корпусу літера Б-3 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський, 122. У зв`язку з цим, як зазначено у висновку, дослідження проведено за даними, які встановлені при візуальному обстеженні частини киснепроводу хірургічного корпусу (літера Б-3). Крім того, розкриття прихованих робіт, результати яких закриваються подальшими роботами, не проводилось, що, як зазначив судовий експерт, не дає змоги з візуального огляду встановити наявність та факт виконання прихованих робіт, що впливає на категоричність загального висновку.

4.13 Отже, як зауважив суд апеляційної інстанції, неможливо дійти беззаперечного висновку, що за результатами вказаної експертизи підтверджуються обставини перевищення відповідачем вартості будівельних робіт за Договором, що, як зазначав прокурор, в подальшому призвело до внесення неправдивих відомостей до акта № 1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2020 року від 16.12.2020.

4.14 За таких підстав суди не прийняли як належний доказ висновок судово-економічної експертизи від 09.12.2022 № СЕ-19/121-22/15239-ЕК як такий, що проведений з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2022 № СЕ-19/121-22/12437-БТ.

4.15 Суди також дослідили висновок експерта від 27.09.2023 № 21184 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складений експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса», і звернули увагу на те, що під час її проведення використана проєктна, договірна, кошторисна та виконавча документація (копії сертифікатів якості на використані будівельні матеріали, акт на закриття прихованих робіт від 16.12.2020, оригінали схем-ескізів з прокладки трубопроводів).

4.16 При цьому за результатами зіставлення результатів проведеного натурного обстеження об`єкта з наданим актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), даними проєктно-кошторисної документації, виконавчої документації експерт дійшов висновку, що фактичні обсяги та вартість виконаних робіт відповідають обсягам та вартості робіт за Договором.

4.17 Місцевий господарський суд встановив, що виконані підрядником роботи прийняті замовником без зауважень щодо їх кількості, якості та вартості за актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2020 року; фактична кількість та вартість виконаних робіт перевірені Товариством з обмеженою відповідальністю «Імхотеп груп», яке здійснювало технічний нагляд за об`єктом; виконані підрядником роботи сплачені замовником після підписання акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма Кб-2в) за грудень 2020 року від 16.12.2020 у розмірі, узгодженому сторонами у договорі.

4.18 За таких обставин суди попередніх інстанцій виснували, що за результатами дослідження наявних у справі доказів не встановлено факту порушення Товариством своїх зобов`язань за Договором, а тому прокурор за висновком судів не довів наявності правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно сплачених бюджетних коштів на користь Ради

4.19 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.20 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.21 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами частин 3 і 4 статті 853, статті 857, частин 1 і 2 статті 883 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме щодо стягнення збитків, понесених учасниками бюджетних відносин, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору підряду.

4.22 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.23 Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.24 Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

4.25 Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили з того, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

4.26 Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

4.27 Відповідно до частини 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

4.28 У частинах 4, 6 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

4.29 За змістом статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

4.30 Значення огляду у прийнятті робіт полягає в тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.

4.31 У частині 1 статті 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

4.32 Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

4.33 За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

4.34 Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

4.35 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

4.36 Місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.

4.37 Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій не встановили факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

4.38 Такого висновку попередні судові інстанції дійшли з урахуванням вимог процесуального законодавства за результатами дослідження наявних у справі доказів, зокрема надавши оцінку як висновкам експертизи від 26.10.2022 та від 09.12.2022, які прокурор подав для підтвердження своїх вимог, так і висновку експертизи від 27.09.2023, наданому відповідачем, а також оцінивши доводи учасників справи.

4.39 Як зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.40 Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права) та відсутності такого висновку.

4.41 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції в частині, залишеній без змін за результатами апеляційного перегляду, норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

4.42 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюють суди на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

4.43 Колегія суддів також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

4.44 Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин з урахуванням положень чинного законодавства та встановлених судами під час розгляду справи обставин. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

4.45 Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про наявність передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги стосуються переважно заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що разом з тим не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України.

4.46 Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору.

4.47 При цьому касаційна скарга не містить доводів щодо порушення норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Підприємства.

4.48 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.49 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.50 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та суду першої інстанції у відповідній частині, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4.51 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 922/3166/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

І. Колос