Постанова

від 28.03.2024 по справі 926/900/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. Справа №926/900/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Фармація", б/н від 14.05.2023 від 16.05.2023

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2023 (повний текст рішення виготовлено 27.03.2023, суддя Тинок О.С.)

у справі №926/900/22

за позовом Сторожинецької міської ради

до відповідача 1 Чернівецької районної ради Чернівецької області

відповідача 2 Комунального некомерційного підприємства "Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Фармація", м. Київ

про визнання протиправним та скасування рішення XXIV сесії Сторожинецької районної ради та визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача - Олійник Г.М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача 1- не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

від відповідача 3 - Романюк Г.М.

23.02.2022 Сторожинецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької районної ради Чернівецької області, Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» про визнання протиправним та скасування рішення XXIV сесії Сторожинецької районної ради Чернівецької області VII скликання від 26 жовтня 2018 року № 106-24/2018 «Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні» та визнання договору про спільну діяльність, укладеного 26.12.2018 року, між Сторожинецькою районною радою, Комунальним некомерційним підприємством «Сторожинецька центральна районна лікарня» та ТОВ «АВ Фармація», недійсним з дня його вчинення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на порушення Сторожинецькою районною радою Чернівецької області VII скликання норм чинного законодавства при прийнятті 26 жовтня 2018 року рішення за № 106-24/2018 «Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні». Вказаним рішенням районна рада погодила виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні і заключення договору спільної діяльності між Сторожинецькою центральною районною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» на території земельної ділянки на вул. Видинівського, 22 в м. Сторожинець, Чернівецької області (кадастровий номер 7324510100:01:005:0394). Позивач вважає, що внаслідок прийнятого рішення, відповідачі уклали удаваний договір про спільну діяльність.

За твердженням позивача, між відповідачами фактично був укладений договір, що має всі ознаки договору суперфіцію, при цьому, не маючи на те відповідних повноважень та законних підстав, натомість, позивача було обмежено у його правах щодо ефективного розпорядження землею комунальної власності за принципом конкурентного права.

Розглянувши позовні вимоги Сторожинецької міської ради, Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 13.03.2023 позовні вимоги задоволив частково; договір про спільну діяльність, укладений між Сторожинецькою районною радою, Комунальним некомерційним підприємством «Сторожинецька центральна районна лікарня» та ТОВ «АВ Фармація» від 26.12.2018 року визнав недійсним з моменту його вчинення; в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення XXIV сесії Сторожинецької районної ради Чернівецької області VIII скликання від 2 жовтня 2018 року за № 106-24/2018 «Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні» відмовив за пропуском строку позовної давності; за рахунок відповідачів відшкодував позивачу витрати зі сплати судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення XXIV сесії Сторожинецької районної ради Чернівецької області VII скликання від 26 жовтня 2018 року № 106-24/2018 «Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні» прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням чинного законодавства України. Суд першої інстанції встановив, що між відповідачами фактично був укладений договір, що має всі ознаки договору суперфіцію, відтак визнав недійсним спірний договір.

Не погодившись з ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вказане рішення ухвалене місцевим господарським судом за недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що полягає в такому:

- договір про спільну діяльність від 26.12.2018 було укладено сторонами за відсутності заперечень Сторожинецької міської ради проти його укладення. 13.11.2018 року Сторожинецька центральна районна лікарня направила лист голові Сторожинецької міської ради, в якому повідомила останнього, що з метою задоволення потреб мешканців району Сторожинецькою районною радою прийняте рішення від 26.10.2018 за №106-24/2018 про будівництво на отриманій в постійне користування земельній ділянці діагностично-лабораторного комплексу з аптекою. Розглянувши вказане звернення лікарні від 13.11.2018, Сторожинецький міський голова листом від 19.11.2018 за № 2358 надіслав головному лікарю Сторожинецької ЦРЛ копію юридичного висновку щодо погодження здійснення забудови Сторожинецькою ЦРЛ на земельній ділянці наданій у постійне користування від 15.11.2018 року. За твердженням апелянта, надсилаючи копію юридичного висновку щодо погодження здійснення забудови Сторожинецькою ЦРЛ на земельній ділянці, наданій у постійне користування від 15.11.2018, голова Сторожинецької міської ради розумів правову природу та мету направленого йому звернення. Вказане свідчить про те, що договір про спільну діяльність від 26.12.2018 був укладений між сторонами з повідомленням Сторожинецької міської рад, в особі її голови, про істотні умови такого договору та за відсутності заперечень такої проти укладення цього договору;

- апелянт покликається на ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами, а також на практику у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Федоренко проти України» від 30.06.2006 та «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, в яких встановлено, що особа, яка вступає у цивільно-правову угоду з державним органом, має всі підстави розраховувати на те, що орган державної влади діє у межах своєї компетенції;

- скаржник не погоджується з висновком суду, що укладений між сторонами договір про спільну діяльність є удаваним, оскільки, договір про спільну діяльність є інвестиційним договором, в якому відповідач-3 виступив інвестором. ТОВ «АВ «Фармація», як інвестор, виконавши свої зобов`язання за договором про спільну діяльність від 26.12.2018, шляхом фінансування у повному обсязі будівництва об`єкта спільної діяльності, а також здійснення його будівництва, внаслідок чого було створено новий об`єкт нерухомості - діагностично-лабораторний комплекс з аптекою загальною площею 241,2 м2, набуло у власність нежитлові приміщення аптеки загальною площею 119,6 м2 у складі об`єкта спільної діяльності.

З огляду на вказані обставини, ТОВ «АВ «Фармація» просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «АВ Фармація» Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 13.09.2023, в якій вимоги апеляційної скарги задоволив; рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2023 у даній справі скасував; постановив нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Сторожинецької міської ради відмовив повністю.

Позивач не погодився з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції та оскаржив її в касаційному порядку.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 13.12.2023 касаційну скаргу Сторожинецької міської ради задоволив частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 скасував; справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказавши при цьому, що для правильного вирішення спору, апеляційному господарському суду необхідно здійснити належну правову кваліфікацію правовідносин, які склалися між сторонами у справі, та застосувати відповідні норми права, дослідивши, при цьому, чи суперечило оспорюване рішення і спірний договір їх вимогам на момент укладення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2024 справу №926/900/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя - Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желіка М.Б

Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

За клопотанням представниці позивача, розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Відповідач-3 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи покликаючись на необхідність застосування спеціальних знань в галузі будівництва, з метою достовірного встановлення конкретного виду об`єктів нерухомості (зокрема, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна»), який було набуто у власність ТОВ «АВ Фармація» за результатами виконання договору про спільну діяльність, що має значення для правильного та об`єктивного розгляду та вирішення даної справи.

КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області подала суду письмові пояснення на клопотання ТОВ «АВ Фармація» про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в яких зазначає, що в даному випадку є необхідність у спеціальних знаннях у галузі оцінки об`єктів нерухомого майна з метою надання висновку щодо визначення та встановлення конкретного об`єкта нерухомості. Відтак, відповідач-2 підтримує клопотання відповідача-3 про призначення будівельно-технічної експертизи у даній справі, позаяк проведення судової будівельно-технічної експертизи сприятиме повному, об`єктивному та всебічному дослідженню всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач подав суду заперечення на клопотання апелянта про призначення будівельно-технічної експертизи, в якому зазначив, що проведення зазначеної в клопотанні відповідача судової експертизи та питання які пропонується поставити експерту жодним чином не стосуються предмету доказування в даній справі і не сприятимуть встановленню обставин, які потребують спеціальних знань, оскільки, технічні характеристики зведеного об`єкта зазначені у відповідній будівельній документації: технічному паспорті будівлі, плані аптеки, тощо (відповідні будівельні документи знаходяться у ТОВ «АВ Фармація»).

Розглянувши подане клопотання скаржника в сукупності з поясненнями та запереченнями на нього, судова колегія ухвалила відмовити в задоволенні такого, з огляду на положення ст. 98 ГПК України, оскільки питання, запропоновані апелянтом на вирішення вказаної експертизи, не входять до предмета доказування у даній справі.

Від апелянта 27.03.2024 надійшли письмові пояснення у даній справі, в яких останній наголошує на тому, що договір про спільну діяльність від 26.12.2018 було укладено сторонами за відсутності заперечень Сторожинецької міської ради проти його укладення, більше того, Сторожинецька міська рада вчиняла дії щодо виконання цього договору шляхом присвоєння збудованому об`єкту поштової адреси. Разом з тим, відповідач-3 зазначив про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного (на думку позивача) права, позаяк, з врахуванням актуальної судової практики, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

В дане судове засідання прибула представниця відповідача-3, на зв`язок із судом вийшла представниця позивача, які висловили свої доводи та міркування по суті даного спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Х сесії VI скликання Сторожинецької міської ради від 29.12.2011 року №242/10-2011 Сторожинецькій центральній районній лікарні 19.07.2012 року видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №351869, відповідно до якого Сторожинецькій центральній районній лікарні у постійне користуванні надано земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 2,2841 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, за адресою: м. Сторожинець, вул. Видинівського, 22 (кадастровий номер 7324510100:01:005:0394).

21 вересня 2018 року між Комунальною установою «Сторожинецька центральна районна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» було укладено договір (протокол) про наміри, в якому сторони домовились про виконання спільного проекту з проектування та будівництва на території Сторожинецької ЦРЛ нового об`єкту охорони здоров`я: діагностично-лабораторного комплексу з аптекою для обслуговування пільгових категорій громадян.

24 вересня 2018 року Сторожинецька центральна районна лікарня направила голові Сторожинецької районної ради клопотання, в якому просила сесію районної ради погодити виділення земельної ділянки на території закладу, площею приблизно 250 м2, для будівництва діагностично-лабораторного комплексу з аптекою, згідно договору про наміри від 21.09.2018 року.

Рішенням ХХIV сесії VII скликання від 26.10.2018 року №106-24/2018 Сторожинецькою районною радою Чернівецької області вирішено:

1) погодити виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні і заключення договору спільної діяльності між Сторожинецькою центральною районною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» на території земельної ділянки на вул. Видинівського, 22, м. Сторожинець, Чернівецької області (кадастровий номер 7324510100:01:005:0394);

2) Сторожинецькій центральній районній лікарні (Войцеховський О.Ф.) здійснити відповідні дії та заходи щодо будівництва діагностично-лабораторного комплексу.

13 листопада 2018 року Сторожинецька центральна районна лікарня направила голові Сторожинецької міської ради лист, в якому повідомила, що з метою задоволення потреб мешканців району Сторожинецькою районною радою прийняте рішення від 26.10.2018 р. №106-24/2018 про будівництво на отриманій в постійне користування земельній ділянці діагностично-лабораторного комплексу з аптекою. У зв`язку із відсутністю бюджетних коштів, цим ж рішенням районна рада погодила укладання договору про спільну діяльність в якості інвестиційного проекту. У листі також вказується, що між сторонами пропонується укласти договір про спільну діяльність з метою будівництва діагностично-лабораторного комплексу з аптекою. Замовником будівництва виступить районна лікарня із своєю часткою - правом користування земельною ділянкою. У свою чергу, частка ТОВ «АВ Фармація» - кошти на реалізацію проекту будівництва, репутація та зв`язки. Результат спільної діяльності буде визначений відповідно до внесків сторін і відображений в площах, право власності на які сторони матимуть змогу зареєструвати за собою.

У відповідь на отриманий лист, Сторожинецький міський голова направив головному лікарю Сторожинецької ЦРЛ лист за №2358 від 19.11.2018 року, з яким, за результатами розгляду отриманого звернення, надіслав копію юридичного висновку щодо погодження здійснення забудови Сторожинецькою ЦРЛ на земельній ділянці, наданій у постійне користування від 15.11.2018 року.

У вказаному юридичному висновку щодо погодження здійснення забудови Сторожинецькою ЦРЛ на земельній ділянці, наданій їй у постійне користування, йдеться, зокрема, про те, що забудова земельної ділянки, наданої у постійне користування Сторожинецькій ЦРЛ, можлива лише будівлями закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги з обов`язковим дотриманням вимог чинного законодавства щодо визначення власника таких будівель.

26 грудня 2018 року Сторожинецька районна рада (як засновник КНП «Сторожинецька центральна районна лікарня», сторона-1), Комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецька центральна районна лікарня» (сторона-2) та ТОВ «АВ Фармація» (сторона-3) уклали договір про спільну діяльність (далі - договір), предметом якого є об`єднання зусиль (спільних внесків) учасників та узгодження їх дій з метою будівництва та подальшої експлуатації діагностично-лабораторного комплексу з аптекою для обслуговування пільгових категорій громадян на території Сторожинецької центральної районної лікарні на вул. Видинівського, 22 у м. Сторожинець (далі - об`єкт спільної діяльності) на земельній ділянці площею 2,2841 га (кадастровий номер 7324510100:01:005:0394), яка знаходиться у постійному користуванні сторони-2, згідно Державного акта від 19.07.2012 р. серія ЯЯ №351869.

Мета, якої бажають досягти учасники, у відповідності до п. 1.2 договору, є поліпшення доступності та підвищення рівня медикаментозного забезпечення і медичного обслуговування населення, удосконалення якості обстежень, діагностики та лікування різних захворювань, впровадження нових підходів щодо організації закладів охорони здоров`я та їх фінансового забезпечення, шляхом будівництва і експлуатації діагностично-лабораторного комплексу з аптекою для обслуговування пільгових категорій громадян.

Сторона-3 (ТОВ «АВ Фармація») організовує фінансування та здійснення будівництва об`єкта спільної діяльності. Обсяг фінансування стороною-3 будівництва об`єкту спільної діяльності складає 100% загальної суми фінансування будівництва об`єкту. Учасники реєструють за собою право власності на об`єкт спільної діяльності, після прийняття його в експлуатацію, відповідно до діючих норм та правил. Розподіл результатів спільної діяльності учасників визначений розділом 5 цього договору. Після введення об`єкту спільної діяльності в експлуатацію, сторона-1 та сторона-2 надають стороні-3 право вільного розпорядження своєю часткою у об`єкті спільної діяльності з правом реєстрації приватної власності. Сторона-3 за власні та залучені кошти фінансує отримання вихідних даних, розроблення проектної документації на будівництво об`єкту спільної діяльності та всі інші дозвільні документи, визначені проектній документації, після прийняття об`єкту спільної діяльності в експлуатацію, залучає інвестиції та здійснює подальшу експлуатацію належних їй за цим договором приміщень. Сторона-3 має право залучати для виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність за їхні дії. 3 метою оперативного та ефективного виконання умов даного договору сторона-2 передає стороні-3 функції замовника будівництва об`єкту спільної діяльності, про що надається довіреність (пункти 2.1.- 2.7. договору).

Відповідно до пункту 7.1. договору, строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, а у випадку його пролонгації - до повного виконання сторонами їх обов`язків за цим договором.

23 квітня 2019 року відповідачі підписали попередній акт розподілу об`єкта спільної діяльності, в якому, зокрема, зазначили порядок будівництва об`єкта спільної власності, площі набуття у власність частин будівлі та їх частки у власності об`єкта.

Згодом, 21.10.2019 року, сторони підписали остаточний акт розподілу об`єкта спільної діяльності, в якому, зокрема, вказали:

1. Сторона-3 здійснила будівництво об`єкта спільної діяльності (аптеки та пункту приймання і забору аналізів на вул. Видинівського, 22 в м. Сторожинець , загальною площею 241,2 м2) і організувала здачу його в експлуатацію, відповідно до умов договору про спільну діяльність та чинного законодавства, а сторона-1 і сторона-2 підтверджують викладене;

2. Згідно з умовами договору про спільну діяльність від 26.12.2018 та з врахуванням інформації, викладеної в пункті 1:

2.1. Сторона-1 прийняла з метою набуття у власність ізольовану частину будівлі, а саме: приміщення пункту приймання і забору аналізів (номер 2 згідно Технічного паспорту) на вул. Видинівського, 22 у м. Сторожинець , загальною площею 121,6 м2, яка складає 50,41% загальної площі приміщень об`єкта спільної діяльності для передачі стороні-2 у користування та розпорядження згідно статуту;

2.2. Сторона-3 отримала, з метою набуття у власність, ізольовану частину будівлі, а саме: аптеку (номер 1 згідно Технічного паспорту) на вул. Видинівського, 22 у м. Сторожинець , загальною площею 119,6 м2, яка складає 49,59% загальної площі приміщень об`єкта спільної діяльності;

3. Технічні характеристики та стан приміщень, що розподіляються згідно з даним остаточним актом, відповідають умовам договору про спільну діяльність від 26.12.2018;

4. Сторона-1 та сторона-2, підписуючи даний остаточний акт ствердили, що стороною-3 належним чином та в повному обсязі виконані зобов`язання, встановлені договором про спільну діяльність від 26.12.2018, і вони не мають жодних майнових чи інших претензій до сторони-3, в частині виконання останньою договірних зобов`язань в частині передачі площ приміщень.

10 вересня 2019 року Виконавчий комітет Сторожинецької міської ради виніс рішення №176 про присвоєння поштової адреси нерухомому майну, яке розташовані на земельній ділянці для будівництва і обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги з кадастровим номером 7324510100:01:005:0394 на вул. Видинівського № 22 у м. Сторожинець Чернівецької області , замовником будівництва якого є Комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецька центральна районна лікарня» (повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧВ № 061191331322 від 25.04.2019), відповідно до якого:

- новозбудованій аптеці присвоєно адресу - вул. Видинівського № 22Д/1 (номер двадцять два літера Д дріб один) м. Сторожинець Чернівецька обл.;

- пункту приймання і забору аналізів присвоєно адресу - вул. Видинівського № 22Д/2 (номер двадцять два літера Д дріб два) м. Сторожинець Чернівецька обл.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 11.12.2019 року здійснено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення аптеки за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р., м. Сторожинець, вул. Видинівського, буд. 22Д/1; власником є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація»; форма власності: приватна.

Рішенням XLVIII позачергової сесії VII скликання Сторожинецької міської ради №293-48/2020 від 12.11.2020 року, серед іншого, вирішено:

1. Змінити засновника Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька Центральна районна лікарня» шляхом виключення зі складу засновників Сторожинецької районної ради та включення Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області до складу засновників;

2. Змінити назву комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька Центральна районна лікарня» на комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (повне найменування українською мовою), КНП Сторожинецька БЛІЛ (скорочене найменування українською мовою);

7. Закріпити за КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» комплекс будівель та споруд, що знаходиться в м. Сторожинець, по вулиці Видинівського, 20 та інше окремо індивідуально визначене майно на праві оперативного управління та визначити балансоутримувачем зазначеного майна КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».

Вважаючи, що рішення XXIV сесії Сторожинецької районної ради Чернівецької області VII скликання від 26 жовтня 2018 року № 106-24/2018 «Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні» прийнято з перевищенням повноважень та порушенням чинного законодавства України, Сторожинецька міська рада звернулася до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення XXIV сесії Сторожинецької районної ради Чернівецької області VII скликання від 26 жовтня 2018 року № 106-24/2018 «Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні» та визнання недійсним з дати вчинення договору про спільну діяльність від 26.12.2018, укладеного між Сторожинецькою районною радою, Комунальним некомерційним підприємством «Сторожинецька центральна районна лікарня» та ТОВ «АВ Фармація».

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання, з огляду на приписи статті 5 ЦК України, суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову (такі висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 910/19669/21).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 910/19669/21).

Досліджуючи обставини даної справи, судова колегія встановила, що договір про спільну діяльність від 26.12.2018, про визнання недійсним якого подано позов Сторожинецькою міською радою, є повністю виконаним ще у 2019, про що, зокрема свідчить підписаний між сторонами 21.10.2019 остаточний акт розподілу об`єкта спільної діяльності. Однак, Сторожинецька міська рада звернулася до суду з позовними вимогами лише про визнання недійсним договору про спільну діяльність та скасування рішення сесії Сторожинецької районної ради, натомість не ставила на вирішення суду жодних вимог, спрямованих на відновлення порушеного майнового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати отримання компенсації. Судове рішення, ухвалене на користь позивача, не має спонукати його знову звертатися за захистом до суду (постанова від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

У цьому полягає принцип процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі N 462/5368/16-ц (пункт 44), від 21.09.2022 у справіN908/976/19 (пункт 5.6) тощо).

За змістом наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду судове рішення про задоволення позову буде ефективним тоді, якщо забезпечить належний захист, відновлення права чи інтересу саме у тому судовому процесі, у якому це рішення ухвалене, і останнє можливо виконати, застосувавши відповідні юридичні механізми. Інакше кажучи, не є ефективним засобом юридичного захисту таке судове рішення про задоволення позову, яке: (а) не дозволяє захистити, відновити відповідне право або інтерес позивача; (б) створює передумови для іншого судового процесу, у якому має відбутися такий захист або відновлення (встановлює факти, які сторони можуть надалі використовувати як преюдиційні, або на підставі яких можливий перегляд іншого судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами); (в) об`єктивно неможливо виконати, хоча зміст спірних правовідносин зумовлює потребу у судовому рішенні, що підлягає виконанню.

Отже, окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. При цьому, обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Таким чином, встановивши, що оспорюваний договір, вимогу про визнання недійсним якого заявлено позивачем, виконаний, інших вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину позивачем у його позовній заяві не порушувалося, судова колегія дійшла висновку про обрання Сторожинецькою міською радою неефективного способу захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2023 у даній справі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2023 у справі №926/900/22 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути зі Сторожинецької міської ради (59000, Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6А, код 04062179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 39А, код 39478485) 7443 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

повний текст постанови складено 09.04.2024

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік