Постанова

від 03.04.2024 по справі 906/18/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Справа № 906/18/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Диплом Юкрейн про ухвалення додаткової постанови за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2023 року, повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року по справі №906/18/23 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до:

1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн".

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Поліського національного університету

про визнання недійсним договору оренди та повернення майна

за участю представників сторін:

від Прокурора, Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (надалі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн" (надалі Відповідач 2; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Поліського національного університету (надалі Третя особа)) про:

·визнання недійсним договору №101-у оренди нерухомого або іншого індивідуально визначено майна, що належить до державної власності від 11 серпня 2021 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2;

·зобов`язання Відповідача 2 повернути частину підвального приміщення навчального корпусу № 2 площею 202,2 кв.м. за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 9 у користування Третьої особи.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 9 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Прокурор не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 110-122), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Житомирської області від 9 листопада 2023 року по справі №906/18/23 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 9 листопада 2023 року по справі №906/18/23 - залишено без змін.

18 березня 2024 року через підсистему Електронний Суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн", адвоката Ляхова О.В. (надалі - представник Відповідача 2) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №906/18/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року заяву представника Відповідача 2 про ухвалення додаткового рішення по справі №906/18/23 повернуто без розгляду, у зв`язку з тим, що Відповідач (ЄДРПОУ 30620535) на момент постановлення вищезазначеної ухвали не мав зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.

Водночас, 22 березня 2024 року (зареєстровано судом апеляційної інстанції 25 березня 2024 року) від представника Відповідача 2 повторно надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №906/18/23. У зазначеній заяві представник Відповідача 2 надає докази реєстрації Відповідача 2 (ЄДРПОУ 30620535) в підсистемі ЄСІТС, просить поновити пропущений процесуальний строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, а також долучає докази понесення судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по справі №906/18/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника Відповідача 2 про ухвалення додаткового рішення по справі №906/18/23. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №906/18/23 призначено на 3 квітня 2024 року об 14:50 год. Запропоновано учасникам по справі №906/18/23 надати до канцелярії суду заперечення з приводу поданої заяви представника Відповіадча 2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі №906/18/23 протягом трьох днів з моменту отримання ухвали.

3 квітня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Прокурора про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу Відповідача 1, з мотивів, описаних нижче у даній постанові.

В судове засідання від 3 квітня 2024 року Прокурор, представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи не з`явилися.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 26 березня 2023 року вбачається, що суд апеляційної інстанції повідомив сторін про дату, час та місце розгляду заяви.

Водночас, в силу дії частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на визначений частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія апеляційного господарського суду вважає можливим розглянути питання щодо винесення додаткової постанови без участі Прокурора та представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи.

Розглянувши клопотання представника Відповідача 2 про поновлення процесуального строку на подання доказів, колегія суддів зауважує таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, зважаючи на докази реєстрації Відповідача 2 (ЄДРПОУ 30620535) в підсистемі ЄСІТС в розрізі своєчасного подання заяви про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу в апеляційному господарському суду, відсутності будь-яких заперечень щодо поновлення процесуального строку, колегія суддів виснує про поважність причин пропуску п`ятиденно строку для подання доказів понесеня судових витрат, а тому поновлює процесуальний строк для вчинення Відповідачем 2 дії щодо подання доказів понесення судових витрат.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву Відповідача 2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, клопотання Прокурора про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Суд констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена і в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

Згідно з доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат документами, між адвокатом Ляхов О.В. і Відповідачем 2 укладено договір про надання правової допомоги №02/23 від 27 січня 2023 року.

Відповідно до додатку №1 до Договору Відповідач 2 уповноважив адвоката на надання правничої допомоги у справі № 906/18/23.

Також у пункті 2 додатку № 1 визначено вартість послуг (тарифи) в залежності від виду послуги.

Зокрема вартість складання заяв, клопотань, звернень становить 2000 грн 1 година, але не менше 1000 грн за один документ; складання відзиву на апеляційну скаргу становить 2000 грн за годину; вартість одного судового засідання у суді апеляційної інстанції складає 3000 грн - 1 година, але не менше 3000 грн за одне засідання.

Як слідує з матеріалів справи, 18 березня 2024 року між Адвокатом Ляховим О.В. та Відповідачм 2 підписано акт виконаних робіт №2-1-02/23 зі змісту якого вбачається. що Адвокат надавв, а Відповідач 2 прийняв юридичні послуги правничої допомоги по гшосподарській справі №906/18/23, а саме адвокатом надані наступні послуги:

складання заяви про вступ в справу як представника; вартість 2000 грн, кількість годин 0,5; всього -1000грн;

складання відзиву на апеляційну скаргу 4 березня 2024 року; вартість 2000 грн; кількість годин 4; всього 8000 грн;

участь в судовому засіданні 13 березня 2024 року; вартість 3000; кількість годин 1; всього 3000 грн..

Вартість послуг Адвоката за цим Актом складає 12000 грн (том 2, а.с. 223).

При цьому, колегія суддів констатує, що від Прокурора надійшла заява про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу Відповідача 2 обгрунтована тим, що вказана сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з обсягом виконаної роботи та складністю справи. Так, категорія даного спору не відноситься до складної, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають (спір між сторонами стосувався визнання недійсним договору оренди державного майна). Прокурор вказав, що саме написання відзиву на апеляційну скаргу не вимагало від адвоката витрат значного часу, оскільки за своїм змістом майже не відрізняється від відзиву на позовну заяву, поданого в суді першої інстанції. Крім того, Прокурор зауважив, що згідно умов договору про надання правової допомоги №02/23 від 27 січня 2023 року, адвокат забезпечував представництво інтересів Відповідача 2 в суді першої інстанції.

Оцінюючи все вищевказане та оцінюючи роботи визначені в детальному описі робіт, суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Що до виду робіт по складанню відзиву (8000 грн; том 2, а.с. 182-185) та участь в судовому засіданні (300 грн), що підтверджується протоколом судового засідання за 13 березня 2024 року (том 2, а.с. 203), то оплати по даних роботах підлягають задоволенню, оскільки вони є обгрунтованими, підтвердженими та такими, що реально надавалися Відповідасу 2 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає такими що не підлягають задоволенню витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані із складання заяви про вступ в справу як представника; вартість 2000 грн, кількість годин 0,5; всього -1000грн. Адже згідно пункту 1.1.4 договору про надання правової допомоги №02/23 від 27 січня 2023 року, адвокат забезпечує представництво інтересів Відповідача 2 в судах всіх рівнів/інстанцій. Зважаючи, що адвокат Ляхов О.В., представляючи інтереси Відповідача 2, забезпечував участь в Господарському суді Житомирської області, а також, враховуючи, що вимогами ГПК України не перебачено подачі додаткової заяви про його вступ в суді апеляційної інстанції, указані витрати є необґрунтованими та не підлягають стягненню з прокуратури.

В той же час апеляційний господарський суд не погоджується з доводами Прокурора щодо можливості зменшення вказаних витрат, адже вважає їх не завищенними. Крім того, суд критично оцінює доводи щодо нескладності справи та щодо сталої практики адже враховуючи відмову Прокурору в задоволені позову судами обох інстанцій в розрізі таких доводів (щодо сталої практики) стає не зрозумілим питання необхідності подачі Прокурором таких позовів.

Як вже вказано колегією суду, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Житомирської області від 9 листопада 2023 року по справі №906/18/23 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 9 листопада 2023 року по справі №906/18/23 - залишено без змін.

Згідно частини 4 статті 129 Господасрького процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З даного вбачається, що з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги Прокурора на рішення місцевого господарського суду від 9 листопада 2023 року, в силу дії вищевказаної норми господарського процесу, відповідні витрати, що стосується підготовки та розгляду апеляційної скарги на відповідне рішення слід покласти на Проркурора.

Відтак, враховуючи вищеописану оцінку судом наведених у Акті виконаних робіт від 18 березня 2024 року переліку наданих адвокатом професійних правничих послуг Відповідачу 2 та враховуючи факт подання Прокрором заяв про зменшення вказаних послуг суд апеляційної інстанції вважає, що вказані послуги підлягають до часткового задоволення та задовільняє подану заяву частково, стягуючи з Прокурора на користь Відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11000 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що у розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової.

В силу дії частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування судових витрат Відповідача за рахунок Позивача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати Відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як вже вказано вище, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів констатує, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених Відповідачем до стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 20 листопада 2020 року в справі №910/13071/19.

Відтак, підсумовуючи усе вищеописане, колегія суду оцінивши заявлені Відповідачем 2 до стягнення витрати, здійснивши оцінку кожного із видів визначених витрат, розглянувши клопотання Прокурора про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, прийшла висновку, що заява Відповідача 2 про відшкодування витрат, підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з Прокуроратури на користь Відповідача 2 витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 11000 грн. Відтак, в задоволенні заяви Відповідача 2 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1000 грн апеляційний господарський суд відмовляє.

Даний розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає вимогам статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Диплом Юкрейн (Ляхов О.В.) щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції - задоволити частково.

2. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909950, 10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диплом Юкрейн" (ЄДРПОУ 30620535, 10014, м. Житомир, вул. Степана Бандери, 2, кв. 51) - 11000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу №906/18/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 9 квітня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.