Судовий наказ

від 05.02.2024 по справі 911/105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

СУДОВИЙ НАКАЗ

"05" лютого 2024 р. м. Київ Справа №911/105/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши

заяву приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО»

до фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості та витрат на професійну правничу допомогу,

без судового засідання і повідомлення заявника і боржника

ВСТАНОВИЛА:

10 січня 2024 року приватне акціонерне товариство «СОЛДІ І КО» (далі стягувач) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою до фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича (далі боржник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу в сумі 10 000,00 грн., пені в сумі 1 082,84 грн., штрафу в сумі 1 000,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 149,59 та 1 388,94 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

В обґрунтування заяви стягувач послався на порушення боржником умов договору поставки №572361-104/16 від 15.04.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Частиною 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України, у судовому наказі зазначається, зокрема, повідомлення про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Крім цього, звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник, просив стягнути з боржника 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником долучені: договір про надання правової допомоги від 11.01.2019 року №23162981; договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 11.01.2019 року №23162981 від 24.12.2019 року; додатковий договір №2925908658 до договору про надання правової допомоги від 11.01.2019 року №23162981 від 01.01.2024 року; акт наданої правової допомоги від 09.01.2024 року; ордер, серії АІ №1524680, від 09.01.2024 року та платіжна інструкція №10 від 10.01.2024 року.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. У іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року в справі №910/13071/19.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

Судом встановлено, що:

- заява подана з дотриманням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України (далі цього Кодексу) особою, наділеною процесуальною дієздатністю та підписано уповноваженою особою;

- заявлена вимога, яка відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу;

- відсутні обставини, зазначені в ч. 1 ст. 175 цього Кодексу;

- строк з моменту виникнення права вимоги не перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, та не пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

- судом раніше не був виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими стягувач просить видати судовий наказ;

- судом раніше не було відмовлено у видачі цього судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ст. 152 цього Кодексу;

- із поданої заяви вбачається виникнення права грошової вимоги, за якою стягувачем подана заява про видачу судового наказу;

- заява подана з дотриманням правил підсудності.

Відтак, заява приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» до фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості та витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 147, ст. 148, ст. 150, ч. 1 ст. 152, ст. 154, п. 7 ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд

НАКАЗУЄ:

1. Стягнути з фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 28/2, ідентифікаційний код 23162981) борг в сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.); пеню в сумі 1 082,84 грн. (одна тисяча вісімдесят дві грн. 84 коп.); штраф у сумі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.); три проценти річних у розмірі 149,59 грн. (сто сорок дев`ять грн. 59 коп.); 1 388,94 грн. (одну тисячу триста вісімдесят вісім грн. 94 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 5 000,00 (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 302,80 грн. (триста дві грн. 80 коп.) судового збору.

Стягувач: приватне акціонерне товариство «СОЛДІ І КО» (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 28/2, ідентифікаційний код 23162981).

Боржник: фізична особа-підприємець Печніков Сергій Олександрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

2. Роз`яснити стягувачу та боржнику, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

3. Надіслати копію судового наказу та копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами боржнику.

4. Роз`яснити боржнику, що він має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

5. Роз`яснити боржнику і стягувачу, що у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

6. Видати судовий наказ після набрання ним законної сили стягувачу.

7. Роз`яснити боржнику і стягувачу, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому розділом ІІ цього кодексу.

8. Повідомити боржика та стягувача, що вони можуть ознайомитись із змістом цього судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua, ввівши у віконці "Справа №" номер 911/105/24.

Суддя Грабець Світлана Юріївна

Дата набрання судовим наказом законної сили 26 березня 2024 року.

Строк пред`явлення судового наказу до виконання до 26 березня 2027.

Дата видачі судового наказу стягувачу 09 квітня 2024 року.

Суддя Грабець Світлана Юріївна

Суддя С. Грабець