Постанова

від 28.10.2024 по справі 911/105/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 911/105/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від заявника - представник не прибув,

від боржника (апелянта) - Якименко О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2024 (повний текст складено та підписано 07.05.2024) (суддя Грабець С.Ю.) про повернення заяви про скасування судового наказу у справі №911/105/24 за заявою Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" до Фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості та витрат на професійну правничу допомогу.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" (далі - стягувач) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою до фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича (далі - боржник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу в сумі 10 000,00 грн., пені в сумі 1 082,84 грн., штрафу в сумі 1 000,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 149,59 та 1 388,94 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

05 лютого 2024 року Господарським судом Київської області виданий судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича на користь приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" боргу в сумі 10 000,00 грн., пені в сумі 1 082,84 грн., штрафу в сумі 1 000,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 149,59, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 1 388,94 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 302,80 грн.

06 лютого 2024 року копія судового наказу, разом із копією заяви про видачу судового наказу і доданих до неї документів, були направлені на адресу місцезнаходження фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0600084941325.

04 березня 2024 року конверт з копією заяви про видачу судового наказу і доданих до неї документів був повернутий на адресу Господарського суду Київської області, на якому проставлена відмітка "за закінченням терміну зберігання".

05 травня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника боржника надійшла заява про скасування судового наказу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі №911/105/24 заяву про скасування судового наказу повернуто фізичній особі-підприємцю Печнікову Сергію Олександровичу.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем Печніковим Сергієм Олександровичем пропущений процесуальний строк для звернення із заявою про скасування судового наказу, а поважність причин пропуску пропущеного строку заявником не доведено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Фізична особа-підприємець Печніков Сергій Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2024 повністю та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на неотримання ним наказу, а також зазначає, що поштове відправлення не прибуло до місця видачі, а було повернуто до суду через закінчення терміну зберігання.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Заявник правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документу (ухвали суду від 11.10.2024) до його електронного кабінету.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від заявника до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення заявника, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

За приписами статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги; заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці; судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Статтею 148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1); особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Як зазначено вище, 05 лютого 2024 року Господарським судом Київської області виданий судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича на користь приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" боргу в сумі 10 000,00 грн., пені в сумі 1 082,84 грн., штрафу в сумі 1 000,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 149,59, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 1 388,94 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 302,80 грн.

Статтею 156 ГПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має (ч.1); одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч.2); копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.3); днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу (ч.4).

На виконання вимог статті 156 ГПК України, господарським судом першої інстанції було надіслано на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами, проте 04.03.2024 наведені документи повернулися до Господарського суду Київської області з відміткою органу поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Стосовно заперечень апелянта щодо належності адреси, за якою місцевим господарським судом було здійснено направлення копії судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами, слід зазначити наступне.

Так, таке направлення здійснювалося судом на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська, 3, кв.12.

Така ж адреса, зазначена самим боржником, як в заяві про скасування судового наказу, так і в апеляційній скарзі.

Отже, доводи апелянта про неналежність адреси не знайшли свого підтвердження.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена, зокрема, статтею 150 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав копію судового наказу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Стосовно посилань скаржника на те, що поштове відправлення не прибуло до місця видачі, а було повернуто до суду через закінчення терміну зберігання, слід зазначити наступне.

З наданої апелянтом роздруківки трекінгу відправлення вбачається, що кореспонденція прибула до м. Буча (місцезнаходження боржника) та за закінченням встановленого терміну зберігання було повернуто органом поштового зв`язку за зворотною адресою.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про неприбуття відправлення до місця видачі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

З огляду на те, що копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами божнику було надіслано за належною адресою, яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення боржника про наявність наказного провадження у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що боржник не скористався правом подачі заяви про скасування вказаного наказу, відповідно до частини 1 статті 159 ГПК України судовий наказ набрав законної сили 26 березня 2024 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 159 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

В свою чергу, заява про скасування судового наказу повинна була бути подана не пізніше 25 березня 2024 року.

Разом з тим, боржник звернувся із відповідною заявою лише 05 травня 2024 року.

Згідно з ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

До заяви про скасування судового наказу не долучене клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фізичною особою-підприємцем Печніковим Сергієм Олександровичем пропущений процесуальний строк для звернення із заявою про скасування судового наказу, а поважність причин пропуску пропущеного строку заявником не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо повернення боржникові заяви про скасування судового наказу.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Печнікова Сергія Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2024 про повернення заяви про скасування судового наказу у справі №911/105/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 13.11.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко