Вирок

від 09.04.2024 по справі 161/2947/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2947/24

Провадження № 1-кп/161/519/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 квітня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12023030580003769 від 10.12.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської області, Ківерцівського району, с. Жидичин, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 -1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2023 року, близько 23 год 10 хв, у м. Луцьку, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf 1J» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним автодорогою проспекту Соборності у напрямку до проспекту Молоді у місті Луцьку, яка у вказаному напрямку має три смуги руху, з яких крайня права смуга призначена руху маршрутних транспортних засобів та визначена дорожніми знаками 5.11 ПДР (смуга для руху маршрутних транспортних засобів) та горизонтальною дорожньою розміткою 1.27 ПДР (смуга для руху маршрутних транспортних засобів), наближаючись до регульованого пішохідного переходу, який розташований поблизу будинку № 13 на проспекті Соборності, та на якому щойно засвітилося зелене світло, проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не придав значення тому, що транспортні засоби, які стояли у середній та лівій смугах перед розміткою «зебра» не відновлюють рух, не зменшив швидкості та не зупинився позаду них, а з`їхав на крайню праву смугу, яка призначена для руху маршрутних транспортних засобів, де продовжив рух, виконуючи випередження автомобілів, які стояли, при цьому не дав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , який закінчував перехід проїзної частини по регульованому пішохідному переході, у результаті чого допустив наїзд на останнього.

Унаслідок порушення Правил дорожнього руху водій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді політравми: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, закритої травми живота з травматичним розривом печінки, внутрішньочеревної кровотечі, перелому правої плечової кістки та сідничної кістки тазу справа, забійних саден обличчя та передньої черевної стінки, які за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:

п. 2.3. б) Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п.17.1. На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі;

п.18.2. На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен

дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав повністю та погодився зі всім викладеним в обвинувальному акті обставинами. Дійсно, 09.12.2023 року, близько 23.00 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Volkswagen Golf» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по проспекту Соборності у напрямку до проспекту Молоді у місті Луцьку. Коли наближався до пішохідного переходу, який розташований поблизу будинку № 13 на проспекті Соборності, на зелене світло світлофору допустив наїзд на пішохода. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати. Позови відшкодував у добровільному порядку у розмірі 15000 грн.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 09.12.2023 року, приблизно о 23.00 год проходив проїзну частину дороги поблизу будинку АДРЕСА_3 , де на нього був здійснений наїзд автомобілем під керуванням обвинуваченого. Заявляє цивільний позов по відшкодуванню майнової шкоди у розмірі 20392,73 грн, моральної шкоди у розмірі 285980 грн, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги в сумі 10000 грн.

Відповідно дост.349ч.3КПК Українив судовомузасіданні,за згодоювсіх учасниківсудового провадження,не досліджувалисьдокази щодофактичних обставинкримінального провадження,оскільки вониніким неоспорюються.При цьомусудом з`ясовано,чи правильноучасники судовогорозгляду розуміютьзміст цихобставин,чи добровільноюта істинноює їхпозиція,а такожїм роз`яснено,що утакому випадкувони будутьпозбавлені праваоспорювати ціфактичні обставинив апеляційномупорядку.

Допитавшиобвинуваченого,потерпілого,дослідивши матеріали кримінальногопровадження щодоособи обвинуваченого,суд вважає,що подіязлочину маламісце,провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведенаповністю тайого діїправильно кваліфікованіяк своїминеобережними дiями,які виразилисьу порушенніправил безпекидорожнього рухуособою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Згідно витягу з кримінального провадження, вказане правопорушення внесені до ЄРДР за №12023030580003769 від 10.12.2023 року.

Враховуючи досудову доповідь ДУ «Центр Пробації» ФДУ «Центр Пробації» у Волинській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ризику небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливо та не становить небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб.

У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язки, відповідно до ч.3 ст.76 КК України.

Суд не бере до уваги висновок органу пробації щодо можливості застосування ст.75 КК України, оскільки до вказаного кримінального правопорушення, а саме, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України вимоги ч.1 ст.75 КК України не застосовуються.

Згідно висновка щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09.12.2023 року, ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (із подальшими змінами), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, в установах міста на обліку не перебуває, є волонтером ГО «Луцька міська організація спілки воїнів АТО Волині» з 24 лютого 2022 року, де характеризується з позитивної сторони, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди частково.

Обставин, які обтяжують покарання суд не встановив.

З урахуванням викладеного, а саме той факт, що обвинувачений провину визнав повністю, в скоєному розкаявся, матеріальну шкоду відшкодував частково, враховуючи позицію потерпілого, який просив призначити покарання на розсуд суду, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, що йому потрібно призначити покарання, пов`язане з позбавленням волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Що стосується цивільних позовів потерпілого по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди суд приходить до наступного.

Позов потерпілого по відшкодуванню матеріальної шкоди у розмірі 20292,73 грн суд вважає за необхідне задовольнити повністю з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суда за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завданая майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі» особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженнями здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього булинеправомірними,між нимиі шкодоює безпосереднійпричинний зв`язокта євина зазначеноїособи,а колице булонаслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Таким чином суд приходить до висновку, що з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути 20392 грн 73 коп.

Відповідно достатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ізстаттею 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

Відповідно до ч. 2ст.1187ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно дост.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідност.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 27 Конституції України гарантує, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 285980 грн.

До витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати: на професійну правничу допомогу;

Згідно положеньст.137ЦПК України,витрати пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.

Згідно положеньстатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги між позивачами та адвокатом, ордер, свідоцтво, квитанцію, розрахунок вартості правової допомоги.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у розмірі 10000 грн.

Цивільний позов КП «Медичне Об`єднання Луцької міської територіальної громади КП «МО ЛМТГ» у розмірі 54264,60 грн, а саме витрати на надання медичних послуг ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі, так як він підтверджений відповідною довідкою.

Речові докази:автомобіль марки«VolkswagenGolf1J»реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1 ,що зберігаєтьсяна майданчику тимчасовогоутримання транспортнихзасобів ГУНПу Волинськійобласті,що розташованийза адресою:Волинська обл.,м.Луцьк,вул.Ківерцівська,34-залишити зберігатидо набраннявироком законноїсили;відеозаписи знагрудних камерполіцейських,що зберігаютьсяв матеріалахкримінального провадження-залишити зберігатив матеріалахкримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 років.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 20392 (двадцять тисяч триста дев`яносто дві гривні) 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 285980 (двісті вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь КП «Медичне Об`єднання Луцької міської територіальної громади КП «МО ЛМТГ» матеріальну шкоду у розмірі 54264,60 грн.

Речові докази:автомобіль марки«VolkswagenGolf1J»реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1 ,що зберігаєтьсяна майданчику тимчасовогоутримання транспортнихзасобів ГУНПу Волинськійобласті,що розташованийза адресою:Волинська обл.,м.Луцьк,вул.Ківерцівська,34-залишити зберігатидо набраннявироком законноїсили;відеозаписи знагрудних камерполіцейських,що зберігаютьсяв матеріалахкримінального провадження-залишити зберігатив матеріалахкримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя:

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.

Суддя: