Рішення

від 22.03.2024 по справі 361/979/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/979/22

Провадження № 2/361/394/24

22.03.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Броварицивільну справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 провизнаннямайнаоб`єктомправаспільноїсумісної власностіподружжятайогоподіл, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2022року позивачзвернулась досуду ізпозовом довідповідача,в якому просила суд:

-визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв.м.; земельну ділянку - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 148,4 кв.м. незавершеного будівництвом, побудованого на цій земельній ділянці - спільною сумісною власністю подружжя.

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати право особистої власності на:

- 2/3 частини житлового будинку загальною площею 148,4 кв.м. та земельної ділянки - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, за адресою: АДРЕСА_2 ; 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,70 кв.м., житловою площею - 30,00 кв.м. за ОСОБА_3 .

- 1/3 частину житлового будинку загальною площею 148,4 кв.м. та земельної ділянки - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,70 кв.м., житловою площею 30,00 кв.м. за ОСОБА_4 .

Також позивач просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_4 , понесені нею судові витрати.

Свій позов обґрунтовувала тим, що вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 1999 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року, що набрало чинності, шлюб був розірваний.

Від шлюбу мають трьох дітей, які проживають з позивачем: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначила, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними було набуто наступне нерухоме майно:

- двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м, зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації 03 березня 2000 року за № 788 - вартістю 1178308 гривень;

-земельна ділянка площею 0,20 га - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, місце розташування якої: АДРЕСА_2 ;

- будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами - незавершене будівництво, ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становить 97,07 %. Ступінь будівельної готовності господарських будівель та споруд - 100%, вартість 3355091 гривень.

Будинок є об`єктом спільної сумісної власності та також може підлягати поділу між сторонами, оскільки побудований в період шлюбу на вищевказаній земельній ділянці. При проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відбувається лише офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття нерухомого майна, але цей факт набуття може мати місце до самої державної реєстрації права.

Позивач зазначила, що відповідач жодного разу після розлучення ні до дітей, ні за місцем реєстрації його у спірній квартирі, ні в будинку не з`являвся, в наявності його речей там немає. Аліменти на дітей за рішенням суду також не сплачує, має заборгованість по їх сплаті, а тому просила відступити від рівності часток при поділі майна подружжя, із врахуванням правової позиції Верховного Суду у справі за № 456/828/17.

03 червня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 09 вересня 2022 року.

04 серпня 2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Посилався на те, що 16 квітня 1999 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва за актовим записом 367.

У період шлюбу подружжя набуло право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Пухівської сільської ради від 15.09.2009 № 902-24-5.

На цій земельній ділянці було побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

02.03.2000 року подружжя придбало за договором купівлі-продажу квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

12.08.2021 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/13542/20 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.

Представник відповідачазазначив,що беручидо уваги,що зачас перебуванняу шлюбісторонами булоспільно нажитонерухоме майноза спільнісумісні коштита заспільної праціподружжя, таке нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності, а тому поділ такого нерухомого майна має відбуватися у рівних частках відповідно до положень та принципів СК України.

Звертає увагу, що між сторонами не було укладено шлюбного договору щодо порядку поділу спільно нажитого майна, а також не було досягнуто домовленості щодо такого поділу, - тому частка нерухомого майна подружжя при поділі має бути рівною (1/2) між сторонами у відповідності до ст. 69,70 СК України та ст. 372 ЦК України, а не як заявляє позивач у позовних вимогах.

Позивач, в силу покладених на неї обов`язку ст. 81 ЦПК України, не доводить належними та допустимими доказами (або не зазначає у позовній заяві, що такі докази будуть надані суду пізніше), що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує або не забезпечував їх неповнолітніх дітей необхідним харчуванням, одягом, не піклується про їх навчання, ухиляється від сплати аліментів, не бере участь у додаткових витратах на дітей, не надає кошти на сплату частки житлово-комунальних послуг. Більш того, позивач не надала будь-яких доказів щодо обставин, що мають істотне значення, зокрема, що відповідач не дбав і не дбає про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні малолітніх дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Наявність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не вказує та не може вказувати безпосередньо на умисне ухилення відповідача від участі в утриманні малолітніх дітей, при цьому відповідач несе іншу відповідальність перед позивачем у вигляді можливого стягнення пені за прострочення сплати аліментів, притягнення до адміністративної та/або кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів.

Також позивач не довела, що розмір аліментів, який вона одержує на утримання дітей, які проживають з нею, недостатній для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.

Посилання позивача на заборгованість відповідача зі сплати аліментів як на підставу для відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності є, фактично, з боку позивача, певною мірою притягнення до відповідальності відповідача за наявність такої заборгованості.

Також, сама по собі наявність заборгованості відповідача зі сплати аліментів не може абсолютно свідчити про наявність підстав для відступлення судом від рівності часток у спільній сумісній власності, так само як і проживання дитини разом із матір`ю.

Окремо представник відповідача звернув увагу суду на те, що заборгованість за аліментами на час розгляду справи є незначною (35346,99 грн. при поділі нерухомого майна загальною вартістю більше 3 мільйонів грн.), а тому наявність такої заборгованості не може бути підставою та основним доказом щодо відступлення рівності часток у спільній сумісній власності в силу її незначності у порівнянні із загальною вартістю нерухомого майна, а тому така сума заборгованості не є тими істотними обставинами, за фактичних обставин справи, які б давали правові підстави для відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності.

Також, підкреслює, що відповідач отримав 3 групу інвалідності, яка певною мірою ускладнила виконання відповідачем його батьківських обов`язків по сплаті аліментів. Проте відповідач докладає усіх зусиль задля погашення заборгованості та подальшої вчасної сплати аліментів на дітей. Тобто у відповідача була присутня поважна причина щодо відсутності самостійного доходу, і як наслідок тимчасове ускладнення по несплаті аліментів - це є обставиною, що має істотне значення для розгляду даної справи відповідно до п.п.4- 5 п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11.

Таким чином, із врахуванням фактичних обставин, вважає, що у суду відсутні підстави для відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя так і загалом задоволення позовних вимог позивача у визнання за нею права власності на 2/3 житлового будинку, земельної ділянки та квартири, а зазначені об`єкти спільної сумісної власності підлягають поділу у рівних частках між сторонами (1/2) в силу презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності та недоведеності підстав від їх відступлення.

09 вересня 2022 року позивач подала до суду позовну заяву в новій редакції, в якій просила суд:визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв.м.; земельну ділянку - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 148,4 кв.м. незавершеного будівництвом, побудованого на цій земельній ділянці; автомобіль DAEWO Lanos, р. номер НОМЕР_1 ; автомобіль КІА Sportagе, р. номер НОМЕР_2 ; автомобіль МITSUВІSНІ Раjerо, р. Номер НОМЕР_3 - спільною сумісною власністю подружжя.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати право особистої власності на:

- 2/3 частини житлового будинку загальною площею 148,4 кв.м. та земельної ділянки - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 ;

- 1/3 частину житлового будинку загальною площею 148,4 кв.м. та земельної ділянки - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 ;

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв.м. за ОСОБА_3 ;

- автомобіль КІА Sportagе, р. номер НОМЕР_2 залишити за ОСОБА_3 ;

-стягнути звідповідача накористь позивачакомпенсацію врозмірі 1/2 частки відчужених ним автомобілів DAEWO Lanos, р. номер НОМЕР_1 та МITSUВІSНІ Раjerо, р. номер НОМЕР_3 в сумі - 281589,00 грн.

Окрім вищенаведеного представник позивача посилалась на те, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними було придбано наступне нерухоме майно:

- двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м, зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації 03 березня 2000 року за№ 788 - вартістю 1178308 гривень:

-земельна ділянка площею 0,20 га - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, місце розташування якої: АДРЕСА_2 та будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами - незавершене будівництво, ступінь будівельної готовності незавершенного будівництвом житлового будинку становить 97,07 %, ступінь будівельної готовності господарських будівель та споруд - 100%, вартість - 3355091 гривень;

- автомобіль DAEWO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- автомобіль КІА Sportagе 2.0D ХS 4WD 50dr 6А/Т. VІN U5YРK813DGL011990;

- автомобіль МITSUВІSНІ Раjerо, VІN JMBLYV98WDJ001288, р. номер НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки про надання інформації від 18.02.2022 року, яка була отримана позивачем після пред`явлення первісного позову до суду, автомобілі DAEWO Lanos, р. н. НОМЕР_1 та МITSUВІSНІ Раjerо, р. номер НОМЕР_3 , які були зареєстровані на ім`я відповідача, були ним продані та перереєстровані на інших осіб. Своєї згоди на відчуження зазначених автомобілів позивач не надавала.

Згідно здійсненої оцінки ринкова вартість автомобілів складає: DAEWO Lanos 80454,00 грн., МITSUВІSНІ Раjerо 943200,00 грн. та автомобіля КІА Sportagе - 394956,00 грн.

07 лютого 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити, пояснення надала аналогічно викладеним у новій редакції позовної заяви, із врахуванням рішення Деснянського районного суду м.Києва у справі № 754/18485/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити, врахувати те, що у суду відсутні підстави для відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя, так і загалом задоволення позовних вимог позивача у визнання за нею права власності на 2/3 житлового будинку, земельної ділянки, а зазначені об`єкти спільної сумісної власності підлягають поділу у рівних частках між сторонами (1/2) в силу презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності та недоведеності підстав від їх відступлення. Щодо позовних вимог по рухомому майні просив суд врахувати, що автомобіль КІА Sportagе - 394956,00 грн. набутий спільно подружжям, а тому в разі задоволення вимог позивача в цій частині, стягнути на його користь компенсацію в розмірі частини вартості автомобіля. Пояснення надав аналогічно викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові докази у справі, встановивши обставини у справі та виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 1999 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року шлюб був розірваний.

Під час спільного проживання у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі сторони набули наступне нерухоме майно:

- двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м, зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації 03 березня 2000 року за № 788 - вартістю 1178308 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу, серії АВІ №590970, зареєстрованого в реєстрі №9-1747;

-земельна ділянка площею 0,20 га - кадастровий номер 3221286801:01:066:0016, місце розташування якої: АДРЕСА_2 ;

- побудуваний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами - незавершене будівництво, ступінь будівельної готовності незавершенного будівництвом житлового будинку становить 97,07 %, ступінь будівельної готовності господарських будівель та споруд - 100%, вартість - 3355091 гривень;

- автомобіль DAEWO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- автомобіль КІА Sportagе 2.0D ХS 4WD 50dr 6А/Т. VІN U5YРK813DGL011990;

- автомобіль МITSUВІSНІ Раjerо, VІN JMBLYV98WDJ001288, р. номер НОМЕР_3 .

07 червня 2023 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку поділу майна подружжя, а також визнано за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку поділу майна подружжя.

07 вересня 2023 року ухвалою Деснянського районного суду м.Києва виправлена описка в абзацах 2,3 резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Києва, а саме виправлено номер квартири з АДРЕСА_3 .

Рішення Деснянського районного суду м.Києва виконано, про що наданий Витяг з Державного реєстру речових прав від 10.10.2023 року.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 28 жовтня 2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , покупець купила земельну ділянку площею 0,2000 га кадастровий номер 3221286801:01:066:0016 у межах за планом, місце розташування земельних ділянок АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М., та зареєстрований в реєстрі за №1085.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами виготовлений 17 грудня 2020 року(інвентаризаційна справа № 1220039), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , побудований на земельні ділянці згідно акту на землю. На земельній ділянці розташований: житловий будинок А, альтанка - Б, навіс В, колонка № 1, огорожа № 2-4.

Як вбачаєтьсяіз висновкуексперта зарезультатами проведенняоціночно-будівельногодослідження від14лютого 2022року за№ 4-22/д,ступінь будівельноїготовності незавершеногобудівництвом житловогобудинку заадресою: АДРЕСА_2 становить 97,07%; ступінь будівельноїготовності господарськихбудівель таспоруд заадресою; АДРЕСА_2 становить 100%;ринкова вартість незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , на час проведення експертизи, без врахування вартості земельної компоненти, становить 3355091 (три мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто одна) грн.

Відповідно до листа від 24 січня 2023 року за № 31/26-Г-33 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС ТЗ марки DAEWO Lanos,2004 року на імя ОСОБА_4 був зареєстрований 27.05.2004 року, а ТЗ МITSUВІSНІ Раjerо, 2013 року випуску зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 11.04.2017 року.

Відповідно до довідки про надання інформації від 18.02.2022 року Територіального сервісного центру МВС № 8044 (ТСЦ МВС № 8044):

- автомобіль DAEWO Lanos, 2004 року випуску, перебуває на реєстраційному обліку в ТСЦ № 6841 РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області на ім`я гр. ОСОБА_11 . Дата перереєстрації- 15.10.2020. Підстава перереєстрації- ДКП укладений у СГ від 15.10.2020 №14989.

-автомобіль марка MITSUBISHI, моделі PAJERO WAGON, 2013 року випуску, перебуває на реєстраційному обліку в ТСЦ № 8047 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві на ім`я гр. ОСОБА_12 . Дата перереєстрації - 25.11.2020. Підстава перереєстрації- ДКЦ укладений в ТСЦ від 25.11.2020 №8047/2020/2312871.

-автомобіль марка КІА, моделі SPORTAGE, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , перебуває на реєстраційному обліку в ТСЦ №8044 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві на ім`я гр. ОСОБА_3 . Дата реєстрації- 21.10.2016. Підстава реєстрації- ВМД від 28.12.2015 №100270001/2016/230035 та ДКП укладений у СГ від 13.10.2016 №214273-Y02850.

Як вбачається із наданих висновків про вартість майна від 22.07.2022 року наданого ТОВ Компанія Доксіті ринкова вартість автомобілів складає:

-DAEWO Lanos 2004 року випуску 80454,00 грн.

-МITSUВІSНІ Раjerо 2013 року випуску 943200,00 грн.

-КІА Sportagе 2015 року випуску - 394956,00 грн.

Також із матеріалів справи вбачається, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.02.2022 року АСВП № 67116870, згідно судового наказу Деснянського районного суду м.Києва № 754/13542/20 від 30.09.2021 року про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно починаючи з 14.12.2020 року і до досягнення двадцяти трьох років або до закінчення навчання, тобто до 30.06.2022 року включно, взалежності від того, яка подія настане першою, заборгованість станом на 01 лютого 2023 року становить 44145 грн. 76 коп.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.02.2023 року ВП № 67117109/11, згідно виконавчого листа Деснянського районного суду м.Києва № 754/13542/20 від 30.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частина з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.12.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття розмір заборгованості станом на 01.02.2023 року склав 106786 грн. 95 коп.

Згідно розрахунку заборгованості від 01.03.2024 року заборгованість склала станом на 29.02.2024 року 176350 грн. 83 коп.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30.11.2023 року АСВП № 67116870, згідно судового наказу Деснянського районного суду м.Києва № 754/13542/20 від 30.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частина з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 14.12.2020 року і до досягнення двадцяти трьох років або до закінчення навчання, тобто до 30.06.2022 року, включно, взалежності від того, яка подія настане першою, загальний розмір заборгованості станом на 30.06.2022 року становить 20541 грн. 76 коп.

16 травня 2023 року рішенням Деснянського районного суду м.Києва у справі № 754/12228/22 позов ОСОБА_15 до ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00грн (три тисячі п`ятсот гривень) щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_15 23 років, починаючи з 02.05.2022 року, а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

За вказаним рішенням суду, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 72283290/11 від 01.09.2024 року, заборгованість склала станом на 29.02.2024 року 68270 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини.

Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд при вирішенні питання відступлення від рівності часток подружжя, враховує те, що позивачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, як підстави для відступлення від засад рівності часток, а сам факт наявної заборгованості по аліментам в розмірі 176350 грн. 83 коп., не є обгрунтованою підставою для визнання за позивачем права на 2/3 частки спірного майна, як незавершеного будівництвом будинку, так і земельною ділянкою вартість 2/3 частин яких складає 2448060 грн. 67 коп.

Стаття 321ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять нерухомість, нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та, враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц (провадження № 61-32375св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц (провадження № 61-21466св18), від 28 жовтня 2019 року у справі № 308/2695/16-ц (провадження № 61-23200св18) та від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/185-ц (провадження № 61-14600св19).

Таким чином, з урахуванням зазначених встановлених обставин, об`єкт незавершеного будівництва садовий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках між колишнім подружжям, оскільки спірний садовий будинок з господарськими будівлями було зведено за час перебування сторін спору у шлюбі, та має ступінь будівельної готовності 97,07 %, а ступінь будівельної готовност господарських будівель та споруд 100 %.

Правовий аналіз наведених норм законодавства, з урахуванням установлених фактичних обставин справи про те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, будівництво його закінчено і він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не прийнятий до експлуатації і право власності на нього не оформлений у своїй сукупності дозволяють суду зробити висновок про наявність правових підстав для поділу та визнання за сторонами права власності на 1/2 частину за кожним незавершених будівництвом садового будинку та господарських будівль, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо вирішення позовних вимог з приводу поділу рухомого майна слід зазначити по наступне.

Частинами першою, четвертою статті 71СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;

- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

- у справі № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;

- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі набуто у власність наступні транспортні засоби: автомобіль DAEWO Lanos, 2004 року, який був зареєстрований на імя ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , автомобіль МITSUВІSНІ Раjerо, 2013 року випуску зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також автомобіль КІА, моделі SPORTAGE, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як вбачається із рішення Деснянського районного суду м.Києва від 12 серпня 2021 року у справі за № 754/13542/20, первісний позов ОСОБА_4 задоволено в частині розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрований 16 квітня 1999 року, актовий запис за № 367 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Мінського району м.Києва. Як вбачається зі змісту вказаного рішення, ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Із довідки про надання інформації від 18.02.2022 року Територіального сервісного центру МВС № 8044 (ТСЦ МВС № 8044), вбачається, що автомобіль DAEWO Lanos, 2004 року випуску, 15 жовтня 2020 року перереєстрований на ім`я ОСОБА_11 ; автомобіль марки MITSUBISHI, моделі PAJERO WAGON, 2013 року випуску, перереєстрований 25 листопада 2020 року на ім`я ОСОБА_12 .

Як вбачається зі змісту рішення Деснянського районного суду м.Києва від 12 серпня 2021 року позивач ОСОБА_4 при зверненні до суду зазначив, що він проживає в Одесі, однак, за якою він фактично адресою проживає не зазначив. Крім того, позивач ОСОБА_4 зазначив, що протягом останнього року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалсь, що в результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

Таким чином зважаючи на наведені у змісті рішення обставини, дату подання первісного позову позивачем ОСОБА_4 , виниклі конфліктні відносини між пожружжям, а також дати перерестрації спірних автомобілів, суд дійшов висновку, що твердження позивача ОСОБА_3 про те, що вона дійсно не надавала своєї згоди на відчуження таких автомобілів, не отримувала від ОСОБА_4 частини коштів за вказані ТЗ, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, інших доказів на спростування таких доводів стороною відповідача не надано. Крім того не надані докази того, що отримані кошти були використані в інтересах сімї.

Втакому випадку позивач ОСОБА_3 має право на грошову компенсацію вартості частини відчужених автомобілів DAEWO, моделі LANOS, 2004 року випуску, MITSUBISHI, моделі PAJERO WAGON, 2013 року випуску в розмірі 479067 грн. 00 коп.

В позовних вимогам позивач просила суд залишити їй на праві власності автомобіль КIA Sportage, 2015 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , який зареєстрований на неї, та є спільною сумісною власністю подружжя, зважаючи на вищевикладені норми суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині, але із відповідною компенсацією відповідачу частини варстості вказаного автомобіля, а саме 197478 грн. 00 коп.

Відповідно ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються :1)у разізадоволення позову-на відповідача;2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 30 від 11 лютого 2022 року позивачем при подачі позову до суду спдачений судовий збір в розмірі 12529 грн. 00 коп., таким чином вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 76 83, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнаннямайна об`єктомправаспільноїсумісноївласностіподружжятайого поділ, - задовольнити частково.

Визнати незавершені будівництвом житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2000 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 3221286801:01:066:0016; автомобіль КIA Sportage, 2015 року випуску, р.н. НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину незавершених будівництвом житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину незавершених будівництвом житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2000 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 3221286801:01:066:0016.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2000 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 3221286801:01:066:0016.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль КIA Sportage, 2015 року випуску, р.н. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості автомобіля КIA Sportage, 2015 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , в розмірі 197478 грн. 00 коп.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини відчужених автомобілів DAEWO, моделі LANOS, 2004 року випуску, MITSUBISHI, моделі PAJERO WAGON, 2013 року випуску в розмірі 479067 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 12529 грн. 05 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.