Постанова

від 03.04.2024 по справі 567/793/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 567/793/22

провадження № 61-75 св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

третя особа- товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі -

ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (далі - ТОВ «Захід Агро»), про повернення земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, площею 4,7706 га, кадастровий номер 5624287100:06:003:0028, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.

06 січня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про те, що за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди належної їй земельної ділянки, що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Рівненської області

Тишкун Ж. Я. від 15 липня 2016 року індексний номер 30479844. Підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди землі від 12 липня 2016 року, укладений між нею, як орендодавцем, та ТОВ «Захід Агро», як орендарем, а також - додаткова угода від 20 грудня 2017 року № 872 про заміну сторони та внесення змін до договору оренди від 12 липня 2016 року, відповідно до якої вона є орендодавцем, а орендаря замінено з ТОВ «Захід Агро» на ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Позивачка зазначала, що вищевказані правочини вона не підписувала, інших осіб на їх підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки

не узгоджувалися їх умови і вона не отримувала примірників цих правочинів,

а тому вони є неукладеними. Факт реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не може підтверджувати її волевиявлення на укладення спірних правочинів.

Відповідач користується належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує її право на користування та розпорядження належним їй майном.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй земельну ділянку, площею 4,7706 га, кадастровий номер 5624287100:06:003:0028, розташовану на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області; скасувати рішення приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж. Я., індексний номер 30479844, від 15 липня 2016 року про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на вказану земельну ділянку, з одночасним припиненням такого права.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 23 серпня

2022 року у складі судді Василевича О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5624287100:06:003:0028, площею 4,7706 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області). Скасовано рішення приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж. Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 30479844 від 15 липня 2016 року, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 15418209 від 12 липня 2016 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0028, площею 4,7706 га, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0028, площею 4,7706 га. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не укладала та не підписувала договір оренди землі від 12 липня 2016 року та додаткову угоду

від 20 грудня 2017 року № 872 до нього, не уповноважувала інших осіб на їх укладення та підписання, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувалися умови цих правочинів і вона не отримувала їх примірників, а відтак вказаний договір оренди землі та додаткова угода є неукладеними. Відповідач та третя особа не спростували доводів позивача, не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування договірних правовідносин з ОСОБА_1 , предметом яких є належна їй на праві власності земельна ділянка. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело правомірності користування спірною земельною ділянкою та продовжує нею користуватися, чим порушує права ОСОБА_1 , тому існують підстави для зобов`язання відповідача повернути позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку. Записи про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) порушують права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, тому рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж. Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року, індексний номер 30479844, підлягає скасуванню з одночасним припиненням права

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оренди спірної земельної ділянки.

Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року

у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499 цс 19).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволено частково. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової

палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного суду

від 20 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-421 св 23).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволено. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено того, що вона не підписувала договір оренди землі та додаткову угоду, оскільки нею не виконано вимоги ухвали Рівненського апеляційного суду від 27 липня

2023 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у частині сплати вартості проведення експертизи. Копію рахунку для проведення оплати вартості експертизи Рівненським апеляційним судом направлено ОСОБА_1 та її представнику 23 серпня 2023 року, та отримано нею 30 серпня 2023 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи викладене, позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджено факт відсутності між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» правовідносин за договором оренди землі, а отже, не спростовано факт використання спірного майна орендарем, внесення орендарем плати за таке використання та прийняття нею такої оплати. Тобто добросовісність у діях позивача відсутня.

У зв`язку з вищенаведеним апеляційний суд вказав, що висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами договору оренди землі та додаткової угоди є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 567/793/22 з Острозького районного суду Рівненської області.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно послався на те, що позивачкою не було сплачено за проведення судової почеркознавчої експертизи, яка мала би бути належним доказом неукладення оспорюваних правочинів. Разом з тим апеляційний суд у порушення положень закону не звернув уваги на те, що відсутні докази направлення позивачці рахунку щодо вартості робіт за проведення судової почеркознавчої експертизи. Отже, в апеляційного суду були відсутні правові підстави для вирішення цієї справи без проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки у справі відсутні докази отримання позивачкою рахунку по сплаті вказаної експертизи.

Крім того, апеляційний суд обставину укладення між сторонами оспорюваних договорів встановив на підставі недопустимих доказів, які подані з пропущенням строку їх подання, а саме відповідачем долучено копії відповідних договорів до апеляційної скарги, проте не зазначено поважної причини їх неподання до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка,

площею 4,7706 га, кадастровий номер 5624287100:06:003:0028, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території колишньої Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 09 січня 2022 року серії ІІ-РВ № 018299 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 січня 2022 року № 293906554 (а.с. 13-14, т. 1).

Відповідач вказував про те, що 12 липня 2016 року між ОСОБА_1 , орендодавцем, та ТОВ «Захід Агро», орендарем, укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку, площею 4,7706 га, кадастровий номер 5624287100:06:003:0028, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території колишньої Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області

(а.с. 77, т. 1).

20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору

від 12 липня 2016 року, яким замінено орендаря ТОВ «Захід-Агро» на нового орендаря - ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (а.с. 82, т. 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 січня 2022 року вбачається, що державним реєстратором приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж. Я. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 15 липня 2016 року (індексний номер 30479844) зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем яких вказано ОСОБА_1 , підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі від 12 липня 2016 року

№ б/н (орендар ТОВ «Захід Агро») та додаткову угоду від 20 грудня 2017 року

№ 872 до договору оренди землі від 12 липня 2016 року №б/н (а.с. 14 зворот, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору оренди землі від 12 липня 2016 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беззаперечним доказом для визнання чи спростування факти підписання оспорюваних правочинів може бути висновок судової почеркознавчої експертизи.

У частині другій статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 липня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертам поставлено наступні запитання: чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 12 липня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Захід Агро», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0028, площею 4,77 га, (після уточнення площі - 4,7706 га), у графі «Реквізити Сторін» договору, ОСОБА_1 чи іншою особою; чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1

у додатковій угоді від 20 грудня 2017 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 12 липня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 ,

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Захід Агро», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003.0028, площею 4,77 га (після уточнення площі - 4,7706 га), у графі «Реквізити Сторін» договору, ОСОБА_1 чи іншою особою?

У розпорядження експертів надано матеріали справи, а також витребувані судом документи, що містять підписи ОСОБА_1 . Сплату вартості експертизи покладено на ОСОБА_1 . Попереджено експерта про кримінальну відповідальність. Експертизу провести у строк до 27 вересня 2023 року. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року відновлено провадження у справі. Викликано сторони для продовження судового розгляду справи.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 16 жовтня 2023 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув на адресу суду матеріали справи та повідомив про неможливість надання висновку експерта, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 вартості проведення експертизи.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, врахувавши висновки Верховного Суду, які викладені при попередньому скасуванні судового рішення, обґрунтовано зазначив про те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт відсутності між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» правовідносин за договором оренди землі, а саме не доведено, що вона не підписувала договір оренди землі та додаткову угоду до нього, так як нею не виконано вимоги ухвали Рівненського апеляційного суду від 27 липня 2023 року про призначення почеркознавчої експертизи у частині сплати вартості проведення експертизи.

Отже, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження непідписання позивачкою оспорюваних правочинів.

Таким чином, апеляційний суд правильно зазначив про те, що висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами оспорюваних правочинів є помилковим, оскільки відповідними доказами не підтверджений.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні докази направлення позивачці рахунку щодо вартості робіт за проведення судової почеркознавчої експертизи, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються висновком апеляційного суду про те, що копію рахунку для проведення оплати вартості експертизи Рівненським апеляційним судом направлено ОСОБА_1 та її представнику 23 серпня

2023 року, який отримано нею під підпис 30 серпня 2023 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 98, т. 2).

Крім того, позивачка не була позбавлена процесуальної можливості повторно звернутися до суду з відповідним клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційним судом обставину укладення між сторонами оспорюваних договорів встановлено на підставі недопустимих доказів, які подані з пропущенням строку їх подання, є безпідставними, оскільки відповідно до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, проте позивачем вищевказану презумпцію оспорюваних правочинів належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту відсутності між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» правовідносин за договором оренди землі і не спростовано факт використання спірного майна орендарем, внесення орендарем плати за таке використання та прийняття нею такої оплати.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Позивачка оспорюючи факт укладення спірних правочинів, оскільки зазначала

про те, що їх не підписувала, та на підтвердження цих доводів заявила клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 липня 2023 року було задоволено. Разом з тим

ОСОБА_1 не сплатила вартості за проведення вказаної експертизи, унаслідок чого її не було проведено.

Ураховуючи викладене, така поведінка позивачки вказує на очевидну недобросовісність дій з її сторони.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року

у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252 сво 23).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець