Рішення

від 05.04.2024 по справі 205/9795/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

05.04.2024 Єдиний унікальний номер 205/9795/23

Справа №205/9795/23

2/205/432/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Зибалової П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/9795/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати-

ВСТАНОВИВ:

19.09.2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати.

Позов обґрунтовано тим, що в період з 21.09.2020 року по 21.10.2020 року позивач працювала в Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» (далі ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс»). Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Пенсійного фонду України відповідачем нарахована заробітна плата позивачу в розмірі 557,14 грн. за вересень 2020 року та 4723 грн. за жовтень 2020 року. Інші докази працевлаштування у позивача відсутні. 18.09.2023 року направлено адвокатський запит до відповідача про надання копій наказів про прийняття на роботу та про звільнення ОСОБА_1 , але ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» відповіді не надало. За весь час роботи у відповідача позивач отримала лише 1000 грн., отже ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» винен їй заробітну плату в сумі 4280,14 грн. Окрім того, відповідачем не здійснювалося нарахування на заробітну плату позивача податку з доходів фізичної особи в розмірі 18% від суми нарахованої зарплати, військового збору в розмірі 1,5%, єдиного соціального внеску в розмірі 22%. Позивач зверталася з приводу вказаних порушень зі скаргами до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та до Правобережної податкової інспекції ГУДПС у Дніпропетровській області, на що отримала відповідь про право звернення до суду з позовом.

На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на її користь 4280,14 грн. у рахунок погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також зобов`язати ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» здійснити нарахування та сплату: податку з доходів фізичної особи в розмірі 18% від суми нарахованої заробітної плати, а саме 950,43 грн., військового збору в розмірі 1,5 % від суми нарахованої заробітної плати, а саме 79,20 грн., а також єдиного соціального внеску в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати, тобто 1161,63 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвалою суду від 08.12.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у відповідача: копії наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; копію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; відомості про нарахування та сплату до відповідних бюджетів податків та обов*язкових платежів із нарахованої ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 заробітної плати.

У судовому засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач повторно в судове засідання представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільненняв місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Пенсійного фонду України ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» нараховано ОСОБА_1 у листопаді 2020 року 557,14 грн., у грудні 2020 року 4723 грн.(а.с.15-16).

У трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній запис про трудові відносини з ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс», у період з 21.09.2020 року по 21.10.2020 року позивач перебувала в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальності «Сан енерджи груп Україна» (а.с.5-10).

У судовому засідання позивач пояснила, що працювала у період з 21.09.2020 року по 21.10.2020 року в ТОВ «Сан енерджи груп Україна» за його місцезнаходженням повний робочий день та, оскільки у цього товариства та відповідача був один керівник, ОСОБА_1 у робочий час також виконувала завдання керівника щодо ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс». При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що цивільно-правовий договір з відповідачем не підписувала, з наказом про прийняття на роботу до ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» та про звільнення не ознайомлена.

Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 (а.с.14), а також відповідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми доходів та утриманих податків станом на 03.05.2023 року (а.с.17-18) за третій квартал 2020 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 , у четвертому кварталі 2020 року є відомості щодо доходу ОСОБА_1 від ТОВ «Сан енерджі груп Україна» та утриманого податку.

Ухвалу суду про витребування доказів було двічі направлено на зареєстровану адресу відповідача, але поштові відправлення повернуті до суду з довідкою оператора поштового зв`язку про повернення за закінченням терміну зберігання.

Позивач звернулася з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 21.09.2020 року по 21.10.2020 року працювала в ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» та між нею та роботодавцем виник спір щодо нарахованої. але не виплаченої за цей період заробітної плати, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1.ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.ч. 1, 3 ст. 77, ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи, що жодних доказів виконання ОСОБА_1 роботи у ТОВ ВКФ «Дніпроремспецсервіс» та нарахування вказаним товариством позивачу заробітної плати в період, зазначений у позові, з 21.09.2020 року по 21.10.2020 року позивачем не надано, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4280,14 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.

При цьому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та сплату податку з доходів фізичної особи, військового збору та єдиного соціального внеску, розраховані від суми нарахованої заробітної плати, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено нарахування їй заробітної плати за заявлений період з 21.09.2020 року по 21.10.2020 року.

Отже, суд відмовляє в задоволення позову.

Відповідно дост.141ЦПК України суд розподіляє судові витрати сторін.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, від сплати судового збору за вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивач звільнена, судовий збір за таку вимогу покладається на державу, а судовий збір, сплачений позивачем за другу позовну вимогу в розмірі 1073,60 грн., разом з іншими судовими витратами позивача покладається на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115-117,233 КЗпП України, ст.ст.4,10,12,13,76-78, 81-82,141,247, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати відмовити.

Судові витрати ОСОБА_1 покласти на неї.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.04.2024 року.

Суддя Н.Г.Остапенко