Ухвала

від 02.12.2024 по справі 205/9795/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

02.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/9795/23

Єдиний унікальний номер судової справи 205/9795/23

Номер провадження 2-сз/205/19/24

УХВАЛА

іменем України

02 грудня 2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого по цивільній справі № 205/9795/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого по цивільній справі № 205/9795/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати.

У заяві просить повернути судовий збір, сплачений при поданні позову в розмірі 1073,60 грн. Заява обґрунтована тим, що вона звільнена від сплати судового збору при поданні позову про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 02.12.2024 року заяву передано в провадження судді Остапенко Н.Г.

Вивчивши заяву та матеріали справи, суддя доходить висновку про відсутність правових підстав для повернення судового збору з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік підстав повернення судового збору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Також згідно з ч. 3 ст. 7 зазначеного закону в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У ході розгляду заяви встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати відмовлено, судові витрати ОСОБА_1 покладено на неї (а.с.147-150).

З мотивувальної частини рішення суду вбачається, що розподіляючи судові витрати, суд виходив з того, що оскільки в задоволенні позову відмовлено, від сплати судового збору за вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивач звільнена, судовий збір за таку вимогу покладається на державу, а судовий збір, сплачений позивачем за другу позовну вимогу в розмірі 1073,60 грн., разом з іншими судовими витратами позивача покладається на неї.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.2024 року залишено без змін (а.с.240-243).

Отже, заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.2024 року набрало законної сили 04.10.2024 року.

Враховуючи, що у рішенні суду розподілено судові витрати, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1073,60 грн. за другу позовну вимогу, покладено на неї, рішення набрало законної сили, підстави для повернення судового збору, встановлені ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відсутні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1073.60 грн.

На підставі викладеного і керуючисьст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 133, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого по цивільній справі № 205/9795/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Дніпроремспецсервіс» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Остапенко

.