Рішення

від 03.04.2024 по справі 463/13404/21

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/13404/21

Провадження № 2/463/78/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2024 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Яворського С.Й.

за участю секретаря с/з Козак О.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» про стягнення всіх виплат належних при звільненні та моральної шкоди, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, -

в с т а н о в и в :

29.11.2021 року (конверт скеровано засобами поштового зв`язку 23.11.2021 року) позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення всіх виплат належних при звільненні та моральної шкоди.

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд: стягнути з відповідача на її користь 1944142,29 грн., з яких 80000,00 грн. заборгованість за два роки щорічної премії; 200000,00 грн. вихідна допомога за дострокове розірвання контракту; 200000,00 грн. виплата за дострокове розірвання контракту без попередження за два місяці; 200000,00 грн. допомога у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу; 200000,00 грн. допомога у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу; 192000,00 грн. допомога за чотири госпіталізації; 48 000,00 грн. за хірургічне втручання; 139020,43 грн. фактичні витрати на лікування та діагностування; 61 800,00 грн. вихідна допомога по КЗпП; 416 000,00 грн. щомісячна премія; 16421,86 грн. компенсація за невикористану відпустку; 60000,00 грн. додаткові виплати від прибутку; 30 900,00 грн. середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні; 100000,00 грн. моральна шкода. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно матеріалів позовної заяви (т.1, а.с.2-9) заявлені позовні вимоги мотивує тим, що згідно з Протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальність виробниче підприємство «Координата» від 03.11.2015р. ОСОБА_2 було призначено з 04.11.2015 р. на посаду директора товариства. 04.11.2015 року наказом №2 ОСОБА_2 призначено з 04.11.2015р. директором ТзОВ ВП «Координата». Відповідно до Рішення ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 р. з ОСОБА_2 , як керівником (директором) товариства, вирішено укласти трудовий контракт строком на 20 років. Пунктом 1.5. Контракту від 24.06.2019р., укладеного з ОСОБА_2 - директором ГзОВ «Координата» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Координата, в особі засновника ОСОБА_3 , визначено, дату початку роботи Керівника 24 червня 2019 року. Даний контракт укладається терміном на 20 років.

Положення п.1.2. контракту передбачають, що цей Контракт є трудовим договором у розумінні чинного в Україні трудового законодавства (особливою формою трудового договору). На підставі цього Контракту виникають трудові відносини між Керівником та Підприємством. які з боку останнього реалізуються Роботодавцем. Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти України, що регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини Сторін за цим Контрактом.

Обґрунтовуючи мотивованість розміру заявлених сум, які підлягають до стягнення з відповідача позивач зазначила про наступне. У відповідності до п.3.2. контракту Керівник має право, зокрема, на: своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати у відповідності з його кваліфікацією, складністю роботи, кількістю та якістю виконаної роботи; відпочинок, зокрема, окрім щорічної оплачуваної відпустки та додаткову оплачувану відпустку на термін 14 календарних днів; відшкодування йому фактичних витрат на лікування у випадку хвороби та перебуванні на лікарняному, а також на оплату Роботодавцем реабілітаційного періоду після лікування; отримання матеріальної допомоги в разі здійснення хірургічних операцій в шестикратному розмірі посадового окладу; у випадку розірвання даного контракту до закінчення його терміну за ініціативи Роботодавця на відшкодування в розмірі відповідно до п.6.5. Контракту; відшкодування шкоди (моральної та матеріальної), заподіяної Керівникові у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків.

Згідно з пунктами 4.7., 4.8., 4.9. контракту у разі захворювання Керівника на тяжку хворобу Роботодавець зобов`язується взяти на себе усі витрати, пов`язані з діагностуванням, лікуванням, реабілітацією Керівника, а саме: здача аналізів, консультації лікарів, діагностика лікування, придбання медикаментів, вартість квитків на всі види транспорту, оренда житла (в разі лікування за кордоном), тощо. Витрати відшкодовують за умови надання Керівником підтверджуючих документів, зокрема: копії квитанцій, виписок, направлень, рахунків, квитків тощо шляхом перерахування коштів на банківську картку Керівника. До тяжких хвороб за умовами цього Контракту є: злоякісні новоутворення, зокрема лімфоїдної, кровотворної і споріднених з ними тканин (з метастазами і рецидивами; тяжкий загальний стан з вираженими проявами інтоксикації кахексії і розпадом пухлини), психічні розлади із стійкими, значно вираженими психопатологічними синдромами (деменція; олігофренія: ідіотія, імбецильність; слабоумство внаслідок шизофренії та епілепсії), хвороби центральної та периферичної нервової системи з прогресуючим перебігом, наслідки травм та інших захворювань нервової системи із незворотними, значно вираженими порушеннями рухових, мовних та зорових функцій, хвороби ендокринної системи (цукровий діабет 1 тип інсулінозалежний), серцево-судинні захворювання, захворювання органів дихання, туберкульоз тощо.

В разі захворювання Керівника, на хвороби зазначені в п.4.7. цього Контракту, Роботодавцем надається матеріальна допомога в двадцяти п`яти кратному розмірі посадового окладу Керівника. Відповідно до п.4.9. у разі госпіталізації, що спричинено хворобою відповідно до п.4.7. цього Контракту, Керівнику надається вихідна допомога в шестикратному розмірі посадового окладу. Пунктами 5.1., 5.2., 5.2.1., 5.2.2. контракту передбачено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, Керівнику щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів підприємства. Заробітна плата Керівника складається з: посадового окладу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень та премії в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень щомісяця. Додаткових виплат: частина чистого прибутку Підприємства в розмірі 20 (двадцять) % щомісячно; премія за високу прибутковість діяльності Підприємства; одноразові виплати за виконання окремих завдань. Пунктом 5.3. контракту визначено, що щороку Керівнику виплачується премія в п`ятикратному розмірі посадового окладу Керівника, що складає 40000.00 гри., і яка не виплачувалась позивачу, відтак існує заборгованість за 2 роки в розмірі 80000,00 гри. Також Керівнику виплачується премія за співпрацю з юристами та адвокатами в судових справах в подвійному розмірі посадового окладу щомісяця. Згідно з п.5.4. контракту у разі якщо премії та інші виплати, передбачені цим Контрактом та законодавством України, протягом його дії Керівнику не виплачувались, вони мають бути виплачені Роботодавцем в день звільнення.

Пунктом 6.1. передбачено, що контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії Контракту; б) за згодою Сторін; в) з інших підстав, передбачених законодавством України. Відповідно до п.6.2. контракту у випадку звільнення Керівника з ініціативи Роботодавця з причин, не передбачених законодавством України, а також у випадку звільнення Керівника за власною ініціативою через невиконання або неналежне виконання Роботодавцем зобов`язань по цьому Контракту Керівникові виплачується вихідна допомога в десятикратному розмірі посадового окладу.

Пунктами 6.3., 6.4. контракту визначено, що про наміри розірвати контракт Роботодавець /Керівник повинні повідомити письмово один одного за 2 (два) місяці. У разі звільнення Керівника без письмового попередження відповідно до п.6.3. Контракту Роботодавець зобов`язаний виплатити Керівнику компенсацію в двадцятип`ятикратному розмірі посадового окладу Керівника. З пункту 6.5. контракту вбачається, що у разі розірвання даного контракту до закінчення його терміну за ініціативи Роботодавця, Роботодавець зобов`язаний виплатити Керівнику вихідну допомогу в двадцятип`ятикратному розмірі посадового окладу Керівника. Вказаним Контрактом визначений строк його дії до 24 червня 2039 року (п.7.1.)

22.09.2021р. Рішенням №22/09/21 учасника ТзОВ ВП «Координата» ОСОБА_3 позивача звільнено із займаної посади директора Товариства на підставі п.5 ст.41 КЗпП України (припинення повноважень посадової особи) з 23 вересня 2021 року. Повідомлень про наміри розірвання контракту позивач не отримувала, а вказане нотаріально посвідчене Рішення було отримано поштою.

Так як відповідачем у порушення вищевказаних умов укладеного між сторонами Контракту від 24 червня 2019 року та всупереч вимогам ст.47 КЗпП України в день звільнення позивача не було здійснено: всіх виплат по контракту, які повинні бути виплачені Роботодавцем в день звільнення, включаючи відпускні; фактичних витрат на лікування та перебуванні на лікарняному; матеріальної допомоги; матеріальної допомоги за здійснення хірургічної операції; вихідної допомоги; компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а відтак в силу норм ст.ст.3,4 ЩІК України позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Щодо наявності у позивача тяжкої хвороби, яка надає право на отримання відповідних виплат згідно умов укладеного контракту зазначила. Вперше захворювання па цукровий діабет 1 типу в позивача було виявлено 07.02.2020р., що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої Комунальним некомерційним підприємством «5-а міська клінічна поліклініка м. Львів» від 07.02.2020р. Однак, всупереч пунктам 3.2., 4.7., 4.8., 4.9. Контракту, позивачу не було виплачено матеріальну допомогу ні в 25 кратному розмірі посадового окладу Керівника, ні допомогу в 6 кратному розмірі посадового окладу. Так як позивач захворіла на хворобу, яка входить в перелік тяжких хворіб за умовами вищезгаданого Контракту, зокрема, цукровий діабет 1 типу, відтак остання вважає, що їй до виплати належить: матеріальна допомога в розмірі 200 000 грн. (8000 грн. посадовий оклад х 25); вихідна допомога 48 000 грн. (8000 грн. - посадовий оклад х 6).

Крім того, з 26.10.2020р. по 02.11.2020р. позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у Гінекологічному відділенні №1 3-ої міської клінічної лікарні з діагнозом двобічні кисти яйників, вузлова фіброміома матки, цукровий діабет 1 типу, де 27.10.2020р. була прооперована. З урахуванням викладеного, у відповідності до п.3.2., п.4.7., 4.9. позивач вважає, що їй належить матеріальна допомога в розмірі 48 000 грн. (8000 грн. посадового окладу х 6) за госпіталізацію для здійснення хірургічної операції, яка мала місце 27.10.2020р., що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3423, а також компенсація витрат на лікування.

З 24.05.2021р. по 31.05.2021р. позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП КЛШМД м. Львова з діагнозом: цукровий діабет 1 типу, нефропатія, вторинна анемія, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15398. А тому вважає, що у відповідності до п.4.7., п.4.9 позивачу належні до виплати допомога в зв`язку із госпіталізацією у розмірі 48 000 гри. (8000 грн. посадовий оклад х 6) та компенсація витрат на лікування.

З 08.07.2021 року по 16.07.2021 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: гострий бронхіт, цукровий діабет 1 тип, діабетична ретинопатія ОН, метаболічна кардіоміопатія, фіброміома матки, дрібновузловий зоб. По даному перебуванні на стаціонарному лікуванні, позивач вважає, що до виплати у відповідності до п.4.9 контракту їй належить вихідна допомога в розмірі 48 000 гри. (8000 грн. - посадовий оклад х 6), а також компенсація витрат па лікування.

З 10.08.2021р. по 29.08.2021 перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом: цукровий діабет 1 типу, діабетична дистальна полінейропатія, діабетична ретинопатія. Крім того, перебувала на стаціонарному лікуванні з 07.09.2021р. по 14.09.2021р. з діагнозом: цукровий діабет 1 типу, нефропатія 11, хронічний пієлонефрит, вторинна анемія, кандидоз вульви і вагіни. По даному перебуванні на стаціонарному лікуванні, позивач вважає, що до виплати у відповідності до п.4.9 контракту їй належить вихідна допомога в розмірі 48 000 гри. (8000 грн. - посадовий оклад х 6), а також компенсація витрат па лікування.

Також, за наслідками Цукрового діабету 1 типу, проходила обстеження та у Туреччині в лікарні, у зв`язку з цим, позивачем понесено фактичні витрати в розмірі 58 740 гри., які, на думку позивача, підлягають компенсації за рахунок роботодавця.

Так як зазначені витрати позивачу не було відшкодовано Відповідачем всупереч вимог п.3.2., 4.7., 4.8., 4.9. контракту, відтак, вважає, що такі підлягають до стягнення з Роботодавця.

Крім того, за твердженням позивача, Роботодавцем не було відшкодовано їй понесені фактичні виграти на лікування та діагностування, а відтак у відповідності до п.3.2., 4.7., 4.8., 4.9. вважає, що їй належить відшкодувати 80 280 грн. 43 коп. (54805 грн. 03 коп. сума видатків за придбання ліків; 16247 грн. 00 коп. сума видатків за діагностування та 9228 грн. 40 коп. на лікування та діагностування).

Так як всупереч п.6.3. вказаного контракту про наміри розірвати з позивачем контракт Роботодавець не повідомив позивача письмово за 2 (два) місяці, а тому у відповідності до п.6.4 контракту Роботодавець зобов`язаний виплати позивачу компенсацію у розмірі 200 000 грн. (8000 грн. посадовий оклад х 25). Також, у відповідності до п.3.2., п.6.5. контракту Роботодавець зобов`язаний виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 200 000 грн. (8000 грн. посадовий оклад х 25), за дострокове розірвання контракту.

З урахуванням положень ст.44 КЗпП України, якою передбачено, що при припиненні трудового договору з підстави, зазначеної у пункті 5 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, позивач вважає, що їй належить до виплати вихідна допомога в розмірі 61 800 гри. (10 300 грн. середній заробіток х 6 місяців).

Оскільки всупереч вимогам пунктів 5.2., 5.2.1. контракту Відповідачем з 24.06.2019р. (день укладення контракту) по 23 вересня 2021 року (день прийняття рішення про звільнення) позивачу не виплачувалась премія в розмірі 16000 гри. Щомісяця, а відтак остання вважає, що відповідно до п.5.4. контракту, Відповідач повинен виплатити їй премію за 26 місяців, яка складає 416000,00 грн.

З урахуванням положень ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» позивач вважає, що за невикористані 49 днів щорічної відпустки (за період роботи з 03.11.2018р. по 02.11.2019р. - 4 календарних дні; за період роботи з 03.11.2019р. по 02.11.2020р. 24 календарних дні; за період роботи з 03.1 1.2020р. по 23.09.2021р. - 21 календарних дні) Відповідач повинен виплати їй компенсацію в розмірі 16421 грн. 86 коп., виходячи з того, що середньоденна заробітна плата становить 335 коп. 14 коп. х 49 днів.

Так як у відповідності до вимог пунктів 5.2.2. контракту передбачено додаткові виплати, а саме частина чистого прибутку Підприємства в розмірі 20 (двадцять) % щомісячно, однак в порушення вказаного пункту контракту відповідачем не було здійснено таких виплат, а відтак відтак до стягнення з відповідача підлягають додаткові виплати в розмірі 60 000 грн. з розрахунку 12000 грн. х 5 місяців.

Оскільки в порушення вимог ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України та п.5.4. контракту ні в день звільнення - 23.09.2021р., ні на наступний день позивачу не було виплачено всіх сум, що належать від організації при звільненні, а тому відповідно до ст.117 КЗпП України позивач вважає, що з відповідача на її користь підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 23 листопада 2021 року в розмірі 30900,00 грн (10300,00 грн х 3 міс.).

Покликаючись на положення ст.23 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України, позивач зазначає про те, що внаслідок дострокового звільнення їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе, хвору на цукровий діабет, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Після звільнення тривалий час перебувала у важкому моральному і психологічному стані. Робота була основним джерелом її існування. А відтак, з врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, вини відповідача, а також характеру та тривалості страждань, істотності вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, а також часу і зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, вважає розумною і справедливою компенсацією за завдану моральну шкоду у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 100 000 гри., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. Вказану суму моральної шкоди позивач вважаю адекватною компенсацією виходячи із глибини моральних страждань звільненої посадової особи, тривалості таких страждань та їх характеру.

Крім того, просить вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на її користь понесені витрати у вигляді 26000,00 грн. витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги, а також судовий збір в розмірі 11350,00 грн. (т.1 а.с.133).

А тому з метою захисту своїх порушених трудових прав позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовольнити.

22.12.2021 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину (т.1 а.с.146-148).

Згідно поданого зустрічного позову відповідач просив визнати Контракт з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата» між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 від 24 червня 2019 року недійсним з моменту укладення.

Заявлені зустрічні вимоги відповідач мотивує тим, що позивач обгрунтовує свої позовні вимоги виходячи з наданої копії контракту від 24.06.2019. Однак, представлений стороною позивача контракт відповідач вважає сфабрикованим та недійсним. Стверджуючи про недійсність спірного контракту сторона відповідача зазначає про те, що власник ТзОВ ВП «Координата» не укладав з Гораєцькою Контракту від 24.06.2019 і в документах товариства такого контракту не має. Після звільнення 23.09.2021 ОСОБА_2 викрала з підприємства усі бухгалтерські, фінансові та інші документи, разом з печаткою, що змусило нового керівника товариства 06.10.2021 звернутись з відповідною заявою про скоєння злочину до правоохоронних органів. На думку відповідача, контракт, копію якого ОСОБА_2 надала до суду, виготовлений вже після її звільнення. При цьому ОСОБА_2 скористалась наявністю у неї чистих аркушів паперу з підписом власника товариства і вже на ці підписи наклала текст вигаданого нею контракту. У такий же спосіб, за твердженням відповідача, ОСОБА_2 виготовила і рішення зборів про ніби-то необхідність укладення з нею контракту на 20 років. Сторона відповідача стверджує, що як видно з аркушів, на яких є підписи ОСОБА_3 , такі проставлені посередині аркуша, а не збоку, а підпис ОСОБА_2 проставлений на тому ж рівні, але значно лівіше. Тобто візуально видно, що ОСОБА_2 проставляючи свій підпис намагалась втиснутись у малим простір. Зазначені обставини, на думку сторони відповідача, свідчать про відсутність волевиявлення власника товариства на укладення правочину з ОСОБА_2 . А тому покликавшись на положення ст.202, 203,215,216,638 ЦК України та позицію Верховного Суду, висловлену у Постанові від 03 липня 2019 року (справа N 201/13235/15-ц, провадження N61 -19278св 18), відповідач просив спірний контракт визнати недійсним з моменту його укладення.

27.01.2022 року протокольною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова вирішено питання прийняття зустрічного позову.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, передбачених в позові, та просив такі задовольнити в повному обсязі. Поряд з цим, в задоволенні зустрічних позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву (т.1 а.с.179-181,216-218). Згідно поданого відзиву на зустрічний позов представник відповідача просив в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначив, що позивачем у зустрічному позові не наведено та не подано жодного доказу, яким би підтверджувались голослівні твердження, наведені в зустрічному позові на обґрунтування позовних вимог. Більше того, згідно проведеного на замовлення позивача ОСОБА_2 . експертного дослідження, за результатами проведення якого складено висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи від 22.02.2022 року №160-Е, згідно якого встановлено, що підпис на Статуті ТзОВ ВП «Координата» від 13.12.2004 року та підписи на Рішенні №1 учасника ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року і підпис на контракті від 24.06.2019 року вчинено однією і тією ж особою тобто ОСОБА_4 . Представник позивача вважає, що послідовність підписання та накладення печатки не мають доказового значення , оскільки жодним нормативним документом не визначено обов`язкової процедури такого підписання документів та наслідків її недотримання. Жодного доказу на відсутність волевиявлення засновника (учасника) підприємства щодо укладення контракту з директором ОСОБА_2 відповідачем ТзОВ ВП «Координата» не представлено. А відповідні покликання відповідача у зустрічному позові на судову практику ВС вважає нерелевантними до зазначеної ситуації.

Крім того, просив вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судових витрта, про що подав відповідну письмову заяву (т.2 а.с.202-204) на загальну суму 55530,55 грн., з яких 11350,00 грн. витрати на оплату судового збору; 6606,95 грн. оплату судової експертизи; 1073,60 грн.- судовий збір за апеляційну скаргу; 36500,00 грн. витрати на правову допомогу.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.04.2024 року не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомляв. В попередніх судових засіданнях проти заявлених позивачем ОСОБА_2 позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у зустрічному позові. Вважав заявлені позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, оскільки ґрунтуються на недійсному контракті. Зазначив, що сторона відповідача не оспорює справжності та належності підпису ОСОБА_5 на спірному контракті, однак зазначив, що свого підпису саме на спірному документі під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року» в представленій суду редакції його умов ОСОБА_3 не проставляв і тим самим свого волевиявлення на укладення з позивачем трудового контракту в представленій суду редакції не виявляв. У зв`язку із чим, сторона відповідача переконана, що позивачем було підроблено вказаний контракт шляхом використання ОСОБА_2 наявних у неї чистих аркушів паперу з підписом власника товариства і вже на ці підписи остання наклала текст, на думку сторони відповідача, вигаданого нею контракту.

Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання, призначене на 03.04.2024 року не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомляв.

Ухвалою судді від 01.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.04.2022 року по справі призначено судову фізико-хімічну експертизу.

Ухвалою суду від 16.06.2022 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 30.08.2022 року задоволено клопотання судового експерта Калюжної Д.В. від 03.06.2022 року та надано дозвіл для здійснення мікровирізок матеріалів штрихів друкованих текстів 1-ї-6-ї сторінок Контракту з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата» від 24 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 31.10.2022 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 13.12.2022 року закрито підготовче провадження по справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.03.2023 року, яка ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.06.2023 року скасована, призначено повторну судову технічну експертизу документів у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2023 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 17.10.2023 року, яка ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.01.2024 року скасована, призначено повторну судову технічну експертизу документів у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року поновлено провадження по справі.Апеляційеим судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення повторної судову технічної експертизи документів у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що в позові та зустрічному позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Судом встановлено, що згідно з Протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальність виробниче підприємство «Координата» від 03.11.2015р. ОСОБА_2 було призначено з 04.11.2015 р. на посаду директора товариства. 04.11.2015 року наказом №2 ОСОБА_2 призначено з 04.11.2015р. директором ТзОВ ВП «Координата» (т.1, а.с.20-22).

22.09.2021р. Рішенням №22/09/21 учасника ТзОВ ВП «Координата» Сай М.М. позивача ОСОБА_2 звільнено із займаної посади директора Товариства на підставі п.5 ст.41 КЗпП України (припинення повноважень посадової особи) з 23 вересня 2021 року (т.1, а.с.32).

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 заявляючи відповідні позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів, мотивованість та відповідний розмір заявлених вимог обґрунтовує покликаючись на положення представленого документа під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року». При цьому, відповідач заявляючи зустрічні позовні вимоги на спростування первісних фактично оспорює дійсність (вважає відсутнім волевиявлення одного з учасників на укладення зазначеного документа) представленого документа під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року».

Таким чином, з метою визначення обґрунтованості/необґрунтованості заявлених позовних та зустрічних позовних вимог суду слід надати правову оцінку представленому стороною позивача та оспорюваному дійсність стороною відповідача документу під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року».

Згідно з частиною першоюстатті 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним з моменту укладення контракту з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року сторона відповідача, покликавшись на положення ст.202, 203,215,216,638 ЦК України, зазначила про те, що волевиявлення одного із підписантів документа ОСОБА_6 на укладення та підписання зазначеного документа, саме в представленій суду редакції (з передбаченими в ній умовами) не було, тобто ні свого бажання, ні своєї згоди на укладення такого правочину ОСОБА_3 не висловлював. При цьому сторона відповідача, про що наголосив в судових засіданнях представник відповідача, не оспорює факту справжності та приналежності підпису від імені ОСОБА_6 в документі під назвою «контракт» саме ОСОБА_5 .

Оцінюючи вмотивованість та обґрунтованість заявлених стороною відповідача зустрічних позовних вимог про визнання правочину (в даному випадку трудового контракту) недійсним на предмет їх відповідності обставинам справи, положенням чинного законодавства та доказового підтвердження суд враховує наступне.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторінвзяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, Провадження № 14-79цс21, надаючи правову оцінку способам вираження волевиявлення та волі на укладення правочину в контексті дійсності/недійсності укладеного, а також неукладеності правочину сформулював ключові висновки, відповідно до яких.

Будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Важливо, відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четвертастатті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України:волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилстатей 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і встаттях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках,коли існуєволевиявлення учасникаправочину,зафіксоване вналежній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

При цьому, виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Сторона позивача, звернувшись до суду із вимогою про стягнення з відповідача відповідної суми грошових коштів, як на підтвердження обгрунтованості такої покликалась на положення представленої суду копії документа під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року» (т.1 а.с.26-31), який складається з 6 окремих не скріплених та не підшитих аркушів. Оригінали таких в подальшому на вимогу суду представлено представником позивача, суд оглянув такі та долучив до матеріалів справи з метою забезпечення проведення призначених по справі експертних досліджень.

Встановлено, що на останньому, 6-му аркуші, із шести представлених, наявні підписи підписантів вказаного аркуша керівника ОСОБА_2 та роботодавця (засновника ТОВ «Координата») ОСОБА_6 (т.1 а.с.31,253). На підтвердження приналежності підпису від імені роботодавця (засновника ТОВ «Координата») ОСОБА_6 в документі під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року» саме ОСОБА_5 стороною позивача представлено суду висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи від 22.02.2022 року №160-Е (т.1, а.с.198-202), складений за результатом проведеного на замовлення позивача ОСОБА_2 . експертного дослідження за матеріалами даної цивільної справи №46313404/21. Про кримінальну відповідальність згідно із вимогами ст.384,385 КК України експерт зазначив, що обізнаний. Згідно представленого висновку експерт виснував про те, що виконавцем підписів від імені ОСОБА_6 в Рішенні №1 учасника ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року, в контракті з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року та в Статуті ТзОВ ВП «Координата» від 13.12.2004 року є одна особа.

При цьому, експерт у зазначеному висновку конкретно не вказав, що виконавцем підписів від імені ОСОБА_6 у зазначених документах є саме ОСОБА_3 . Відповідні твердження є особистою інтерпретацією зазначеного експертного висновку стороною позивача, які зазначені представником позивача в заявах по суті спору, а саме: відзиві на зустрічний позов.

Однак, представник відповідача в судових засіданнях по даній справі не оспорював факту приналежності ОСОБА_5 підпису від імені роботодавця (засновника ТОВ «Координата») ОСОБА_6 на 6-му аркуші, з шести представлених представником позивача аркушів, перший з яких найменовувався «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року». Зазначаючи при цьому, що позивачем було підроблено вказаний контракт шляхом використання позивачем ОСОБА_2 наявних унеї чистихаркушів паперуз підписомвласника товаристваі вжена ціпідписи останнянаклала текст,на думкусторони відповідача,вигаданого неюконтракту.У зв`язкуіз чим,представник відповідача, не оспорюючи справжності та належності підпису ОСОБА_5 на 6-му аркуші документу під назвою «контракт», оспорював факт підписання ОСОБА_4 спірного документу під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року», тобто підписання та відповідно погодження представлених шести аркушів як цілісного та єдиного документа, в представленій суду редакції з відповідними його умовами. Тобто, ОСОБА_3 не виявляв тим самим свого волевиявлення на укладення з позивачем трудового контракту в представленій суду редакції. Більше того, представлений стороною позивача документ під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року» у зв`язку із невідповідністю такого елементарним вимогам, що ставляться до документів, оскільки такий не прошито, не вважає документом в юридичному сенсі. Проставлення на останньому аркуші підпису ОСОБА_4 не свідчить про підписання всього документу та погодження умов «контракту», тобто наявність на останньому аркуші з реквізитами сторін підпису ОСОБА_6 , на думку представника відповідача, не свідчить проте, що такі 6-ть аркушів в своїй сукупності утворюють документ під назвою трудовий контракт, який породжував для сторін такого відповідні зобов`язання.

З метою з`ясування (підтвердження або спростування) зазначених вище представником відповідача обставин за клопотанням останнього ухвалою суду від 19.04.2022 року по справі призначено судову фізико-хімічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:

- Яка була послідовність виконання підпису ОСОБА_6 і печатки ТзОВ ВП «Координата» та іншого тексту і підпису та прізвища « ОСОБА_2 » на останній сторінці контракту від 24 червня 2019 року;

- Яка була послідовність виконання підпису ОСОБА_6 і печатки ТзОВ ВП «Координата» та іншого тексту на Рішенні №1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата» від 24.06.2019 року;

- На одному чи різних друкуючих пристроях (принтерах) виконано друкований текст на останній сторінці та на 1,2,3,4,5 сторінках вищевказаного контракту від 24 червня 2019 року;

27.10.2022 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи від 19 жовтня 2022 року №1287-Е (т.2, а.с.21-28). Згідно вказаного висновку експерт виснував про наступне.

В Рішенні №1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата» від 24.06.2019 року відтиск печатки від імені ТзОВ «Координата» нанесений поверх рукописного запису « ОСОБА_3 » та підпису від його імені.

На 6-й сторінці контракту з директором ТзОВ «Координата» від 24 червня 2019 року відтиск печатки від імені ТзОВ «Координата» нанесений поверх рукописного запису « ОСОБА_3 ».

На 6-й сторінці контракту з директором ТзОВ «Координата» від 24 червня 2019 року встановити послідовність нанесення друкованого тексту та рукописних записів « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » не видається можливим з причини, вказаній в дослідницькій частині висновку.

Друкований текст 1-ї 6-ї сторінок контракту з директором ТзОВ «Координата» від 24 червня 2019 року виконаний на одному знакосинтезуючому пристрої ПК кольоровому струминному принтері/багатофункціональному пристрої.

З метою з`ясування та уточнення наданого висновку в судове засідання для дачі пояснень було викликано експерта.

Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні, відповідаючи на запитання суду та учасників справи по суті наданого висновку, зазначила, що питання щодо послідовності нанесення друкованого тексту в Рішенні №1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата» від 24.06.2019 року по відношенню до підпису ОСОБА_6 , печатки ТзОВ ВП «Координата» не отримало свого відображення у представленому висновку, оскільки не було предметом дослідження, незважаючи на те, що зазначене питання ставилось судом перед експертом. Щодо зазначення послідовності друкованого тексту та підпису, прізвища « ОСОБА_2 » по відношенню до підпису ОСОБА_6 , печатки ТзОВ ВП «Координата» на останній сторінці контракту від 24 червня 2019 року то такі встановити неможливо у зв`язку із з відсутністю у штрихів підписів та друкованого тексту в контракті місць перетину.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Згідно положень ст. 89 ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявний в матеріалах справи висновок експерта від 19 жовтня 2022 року №1287-Е на предмет належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами у справі, суд, керуючись принципом, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, вважає, що в складеному висновку не надано відповіді на ключові питання, які ставились перед експертом, що підтвердила в судовому засіданні експерт, та які мають першочергове значення для вирішення даного спору.

Виснуючи про те, що представлений висновок експерта містить ряд недоліків, що підтвердила в судовому засіданні експерт, надавши суду відповідні пояснення, вказані недоліки суперечать відповідним матеріалам справи та відповідно викликають у суду сумніви в правильності цього висновку, а тому з урахуванням зазначеного суд зробив висновок про його необґрунтованість у відповідній частині.

У зв`язку із чим, ухвалами суду від 02.03.2023 року та 17.10.2023 року у справі призначено повторну судову технічну експертизу документів, які ухвалами Львівського апеляційного суду від 26.06.2023 року та 16.01.2024 року відповідно скасовані. Призначаючи у справі повторну судову технічну експертизу документів суд неодноразово зазначав про те, для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Крім того, сторонами не надано відповідного висновку експерта із цих самих питань.

З урахуванням наданих учасниками справи пояснень та представлених ними доказів на підтвердження таких, які судом оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх достатності в сукупності на підтвердження тих чи інших обставин суд приходить до висновку про те, що між сторонами спору не було вчинено правочину, тобто трудовий контракт між сторонами не укладено. Оскільки в процесі розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем вольових дій, що характеризували б його внутрішнє суб`єктивне бажання досягти певних правових результатів, уклавши з позивачем спірний трудовий контракт, а також наявності та відповідно вираження відповідачем волевиявлення на укладення спірного правочину (документу під назвою «контракт»). А тому в цій частині суд вважає обґрунтованими покликання сторони відповідача. Жодних дій на виконання умов ніби-то укладеного контракту жодна із сторін не вчиняла, що свідчило б про взяття на себе відповідних зобов`язань. Більше того, незважаючи на те, що позивач будучи директором ТзОВ ВП "Координата" з 04.11.2015 року до 22.09.2021, тобто включаючи період дії спірного контракту, не надала жодного доказу виконання останньою, як керівником Товариства цього контракту, в тому числі в частині умов оплати праці керівника, що входило до її повноважень.

Щодо представленого стороною позивача документа під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року», що складається з 6-ти послідовно пронумерованих, однак належним чином неоформлених (незшиті) аркушів, то оцінка такого судом в контексті встановлених обставин дає підстави стверджувати про відсутність єдності та цілісності таких аркушів, а відтак формування єдиного документа з єдиним змістовим навантаженням під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року». Більше того, наявність на 6-му, останньому, аркуші представленого «контракту» підпису ОСОБА_6 , приналежність (особі) та справжність якого стороною відповідача не оспорюється, не спростовує зазначених висновків суду.

Оцінюючи належність та ефективність заявленого стороною відповідача способу захисту його порушеного права (визнання контракту недійсним) суд, керуючись положеннями чинного законодавства, вважає за необхідне при вирішенні зазначеного питання врахувати відповідні та релевантні до зазначеної справи висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, Провадження № 14-79цс21.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другоїстатті 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачем і достеменно встановлено судом).

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічні висновки було висловлено і КЦС ВС в постановах від 16.11.2022 року у справах № 461/4145/19, провадження № 61-774св22 та № 700/722/17, провадження № 61-11899св20

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

З урахуванням встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів суд, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу вважає, що в ході розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження, як вчинення відповідачем будь-яких вольових дій, що характеризували б його внутрішнє суб`єктивне бажання досягти певних правових результатів, уклавши з позивачем спірний трудовий контракт, так і наявності та відповідно вираження відповідачем волевиявлення на укладення спірного правочину (документу під назвою «контракт»). Більше того, жодною із сторін, в тому числі стороною позивача, починаючи з 24.06.2019 року не вчинено жодних дій на виконання умов заявленого правочину. Представлені стороною позивача та долучені до матеріалів позовної заяви копії 6-ти аркушів (т.1 а.с.26-31), кваліфіковані стороною позивача як контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року, оригінали яких в подальшому на вимогу суду представлено стороною позивача, оглянуто судом та долучено до матеріалів справи, не дали суду правових підстав стверджувати про єдність та цілісність таких аркушів, а відтак формування єдиного документа під назвою контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року. Вказані аркуші не прошито, що не може свідчити про єдність змістового навантаження та формування єдиного документу, наявність послідовної нумерації представлених аркушів не спростовує вказаних висновків суду. Стороною позивача не представлено суду доказів, а також не заявлено клопотань про витребування таких, за наявності у неї перешкод у самостійному представленні суду, для переконання суду в протилежному. Більше того, наявність на останньому аркуші підпису ОСОБА_6 , приналежність (особі) та справжність якого стороною відповідача не оспорюється, не підтверджує зв`язку такого (останнього шостого аркуша) з іншими представленими аркушами, наприклад першим аркушем під назвою контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року.

За встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин (документ під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року») не підписував в контексті єдності та цілісності документа (оскільки підписання лише одного аркуша, який не пов`язаний ні змістовим, ні жодним іншим навантаженням з іншими аркушами про протилежне не свідчить), що в свою чергу, відповідно, свідчить, що волевиявлення відповідача щодо такого правочину не було, істотних умов цього правочину («контракту») не погоджував. Що відтак, на думку суду, свідчить про неукладеність трудового контракту, на який покликається сторона позивача та дійсність якого відповідно оспорює сторона відповідача. Тобто, документ під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року» є таким, що невчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Відповідно до викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правового висновку правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Тобто, порушенням права відповідача у даному випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину (документа під назвою «контракт з директором ТзОВ «Координата» від 24.06.2019 року»), волевиявлення відповідача щодо якого не було, а вчинення позивачем конкретних дій, які порушують право відповідача, в даному випадку заявлення вимоги про стягнення, на думку відповідача, надмірної та нічим не обґрунтованої суми грошових коштів.

За наведених обставин, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину з підстав обрання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) неефективного (неналежного) способу захисту, при цьому викладаючи відповідний висновок про неукладеність спірного правочину (документу під назвою «контракт») у мотивувальній частині судового рішення.

Так як в процесі судового розгляду справи встановлено факт неукладеності спірного правочину (документу під назвою «контракт»), на підставі якого позивач обгрунтовувала мотивованість та підставність заявлених вимог про стягнення з відповідача відповідного розміру грошових коштів, а також відповідного розміру моральної шкоди, спричиненої ніби-то несвоєчасною виплатою відповідачем зазначених грошових сум, суд, враховуючи правові наслідки неукладеного правочину, приходить до висновку про відсутність правової підстави, в даному випадку трудового контракту, невиконання умов якого можна було б поставити у вину відповідачу та за невиконання умов якого до нього можна було застосувати правові санкції у вигляді стягнення коштів. А тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» про стягнення всіх виплат належних при звільненні та моральної шкоди суд також відмовляє.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат.

Так якв задоволенніпозову тазустрічного позовувідмовлено вповному обсязі,то понесеніпозивачем тавідповідачем судовівитрати увигляді судовогозбору тавитрат направову допомогу покладаються відповідно на позивача та відповідача.

Керуючисьст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355ЦПК України, ст.15,16,202,203,215 ЦК України, ст.21 КЗпП України, суд,-

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» про стягнення всіх виплат належних при звільненні та моральної шкоди відмовити.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляціної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Координата» (код ЄДРПОУ 20843739, місцезнаходження: 79495, м.Львів-Винники, вул.Винниченка, 14).

Третя особа за зустрічним позовом: ОСОБА_3 (місце проживання: Львівська область, Пустомитівський район, РНОКПП: НОМЕР_2 );

Повний текст судового рішення складено та підписано 10 квітня 2024 року.

Суддя: С.Й. Яворський