Ухвала

від 08.04.2024 по справі 161/5592/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 161/5592/15-ц

провадження № 61-1734ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романюк Леонід Сергійович, на постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада Олега Юрійовича,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О. Ю.

Скарга мотивована тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться на виконанні виконавчий лист № 161/5592/15-ц від 12 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2007 року № 11261049000 в розмірі 50 356,49 доларів США та пені - 11 068,28 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О. Ю. від 26 червня 2023 року приватне підприємство «Оціночна компанія «Апекс» (далі - ПП «Оціночна компанія «Апекс») призначено оцінювачем у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 161/5592/15 від 12 жовтня 2015 року.

22 серпня 2023 року ОСОБА_1 ознайомилась із звітом ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року про оцінку майна за висновками якого, вартість будівлі магазину промислових та продовольчих товарів загальною площею 407,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 833 400,00 грн.

ОСОБА_1 вказує, що при визначенні ринкової вартості об`єкта оцінки (будівлі магазину промислових та продовольчих товарів) ПП «Оціночна компанія «Апекс» використало порівняльний, методичний підхід на підставі наданих замовником документів без здійснення повного огляду нерухомого майна, а саме, без його внутрішнього огляду, що підтверджується відсутністю опису та фотографій внутрішнього стану нерухомого майна та даних про особистий огляд об`єкту дослідження. При цьому, у висновках про вартість майна відсутні відомості про неможливість особистого огляду об`єкту дослідження, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною оцінку майна, проведену ПП «Оціночна компанія «Апекс», щодо вартості будівлі магазину промислових та продовольчих товарів загальною площею 407,0 кв. м та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року скаргу задоволено частково.

Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О. Ю. щодо визначення вартості будівлі магазину промислових та продовольчих товарів загальною площею 407 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із звітом ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року, неправомірними.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що вартість майна визначено без повного огляду нерухомого майна, а саме, без внутрішнього огляду будівлі магазину промислових та продовольчих товарів,що може вплинути на вартість майна боржника, тому суд вважає, що звіт про незалежну оцінку є передчасним, а дії державного виконавця щодо визначення вартості майна на підставі звіту ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року, неправомірними.

Додатковою ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року стягнено із відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень

у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року та додаткову ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оцінювач провів візуальний огляд будівлі магазину промислових та продовольчих товарів, також зробив відповідні фото цієї будівлі. Оцінювачу для проведення ідентифікації об`єкта оцінювання були надані свідоцтво про право власності на нерухоме майно і технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. ОСОБА_1 не надала доказів на спростування визначеної ринкової вартості об`єкта оцінювання. Судом встановлено, що зазначена будівля є нежилою і не використовується боржником за призначенням. Боржник повідомлялась про проведення оцінки нерухомого майна, однак державний виконавець та оцінювач не змогли потрапити у будівлю, оскільки двері були зачинені. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність дій державного виконавця та порушення процедури оцінки нерухомого майна.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та підстави оскарження

01 лютого 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романюк Л. С., через підсистему «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року.

Заявник просила суд касаційної інстанції скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року та залишити в силі ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року та додаткову ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17, від 15 жовтня 2021 року у справі № 917/628/17, від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що звіт про оцінку майна ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року складено без внутрішнього огляду оцінювачем будівлі магазину промислових та продовольчих товарів, що могло вплинути на визначення вартості майна та призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна на електронних торгах «Сетам» за заниженою ціною. Посилання в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції від 11 січня 2042 року, що державний виконавець неодноразово повідомляв боржника ОСОБА_1 про проведення оцінки нерухомого майна, однак разом із оцінювачем не зміг потрапити у будівлю магазину промислових та продовольчих товарів, оскільки двері були зачинені, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області перебуває виконавчий лист № 161/5592/15-ц від 12 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11261049000 від 30 листопада 2007 року в розмірі 50 356,49 доларів США та пені - 11 068,28 грн.

Постановою державного виконавця від 26 червня 2023 року ПП «Оціночна компанія «Апекс» призначено оцінювачем у зазначеному виконавчому провадженні.

Згідно із звітом ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року про оцінку майна ринкова вартість будівлі магазину промислових і продовольчих товарів загальною площею 407 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1 833 400,00 грн.

22 серпня 2023 року боржник ОСОБА_1 ознайомилась із звітом ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби та приватних виконавців. При цьому, право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, а тому у порядку судового контролю за виконанням рішень задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавців можливе за умови, що права сторони порушено.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16.

У постанові апеляційного суду колегія суддів зробила обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації на зазначене майно для проведення оцінки.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оцінювач ПП «Оціночна компанія «Апекс» провів візуальний зовнішній огляд об`єкта оцінювання і у звіті про оцінку майна містяться фотографії об`єкту оцінки майна, а також таблиця опису складових, що входять до складу об`єкта оцінки.

Оцінювач попередньо зібрав та провів аналіз інформації про пропонування подібного нерухомого майна на вторинному ринку та визначено об`єкти порівняння. Визначення вартості будівлі магазину промислових і продовольчих товарів оцінювачем була проведена за порівняльним підходом в рамках методів аналогів продажу. На дату проведення оцінки із пропонованих на ринку об`єктів були відібрані об`єкти, які можливо розглядати як об`єкти порівняння. У якості вихідних даних було використано інформацію відкритих Інтернет видань. Враховуючи сучасне використання об`єкта оцінки, а також його фізичні характеристики, виконавцем за об`єкти порівняння були підібрані комерційні приміщення, які за своєю інвестиційною привабливістю місця розташування та можливим використанням подібні до оціночного об`єкта.

Будівля магазину промислових та продовольчих товарів не використовується боржником за призначенням. Державний виконавець неодноразово повідомляв боржника ОСОБА_1 про проведення оцінки нерухомого майна, однак потрапити разом з оцінювачем у будівлю магазину промислових та продовольчих товарів не мали можливості, оскільки двері були зачинені.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не погоджуючись із звітом ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 09 серпня 2023 року не надала доказів на спростування вартості майна.

Отже, установивши відсутність у діях державного виконавця порушення норм законодавства України, враховуючи те, що боржник сама не забезпечила огляд належного їй майна та не довела належними і допустимими доказами того, що вартість будівлі магазину промислових та продовольчих товарів, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно із ринковою, суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги.

Із вказаним висновком погоджується і Верховний Суд.

Верховний Суд не приймає доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець не надав доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення оцінки майна, оскільки це є переоцінкою доказів у справі. А у силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини справи та переоцінювати докази.

Також, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі

№ 2-2394/10, від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17,

від 15 жовтня 2021 року у справі № 917/628/17, від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду.

Отже, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у вказаних постановах касаційного суду, оскільки суди виходили з конкретних обставин кожної окремої справи та доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романюк Леонід Сергійович, на постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада Олега Юрійовича.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська