Постанова

від 03.04.2024 по справі 142/206/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 142/206/21

провадження № 61-17098св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Студенянська сільська рада Тульчинського району Вінницької області,

особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги,- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського Анатолія Вікторовича на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (далі - Студенянська сільська рада) про поновлення строку звернення до суду з питання прийняття спадкового майна та визнання права власності на майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із: земельної ділянки площею 2,1724 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0044, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області; земельної ділянки, площею 2,1752 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0043, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Крім нього спадкоємцями за законом є також сини померлої ОСОБА_3 , його брати: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак вони відмовились від своєї частки спадщини, що підтверджується їхніми письмовими заявами.

При його зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки для звернення до нотаріальної контори необхідно пред`явити документи, що підтверджують родинні зв`язки між ним та спадкодавцем, довідку про проживання разом із спадкодавцем на день смерті, а також правовстановлюючі документи на спадкове майно, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк звернення до суду з питання прийняття спадкового майна та визнати за ним право власності на земельні ділянки, що входять до складу спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року, ухваленим у складі судді Щерби Н. Л., прийнято визнання позову Студенянською сільською радою.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , а саме і на земельну ділянку площею 2,1724 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0044, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з нормативною грошовою оцінкою 58 653,45 грн, що знаходиться на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області, та земельну ділянку площею 2,1752 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0043, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з нормативною грошовою оцінкою 58 653,45 грн, що знаходиться на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки є її сином. Інших спадкоємців, в тому числі тих, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, немає, оскільки інші сини померлої ОСОБА_3 - брати позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відмовились від своєї частки спадщини, що підтверджується їхніми письмовими заявами.

Суд вказав, що при зверненні позивача ОСОБА_1 до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, через відсутність документів, що підтверджують родинні зв`язки між ним та спадкодавцем, відсутність довідки про проживання разом із спадкодавцем на день смерті, а також правовстановлюючих документів на спадкове майно, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину, та дійшов висновку, що задоволення позову не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

У липні 2023 року ОСОБА_2 , особа, яка не брала участь у справі, звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року у вищевказаній справі, оскільки оскаржуване судове рішення стосується його прав та інтересів, так як він є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 , з якою спільно проживав на день її смерті у с. Болган Піщанського (зараз Тульчинського) району Вінницької області.

Зазначає про те, що ним прийнята спадщина відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, що підтверджується довідкою, виданою старостою Кукулівського старостинського округу № 2 від 14 червня 2023 року № 158.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року поновлено особі, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Студенянської сільської ради про поновлення строку звернення до суду з питання прийняття спадкового майна, визнання права власності на майно.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що він, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України або частини першої статті 1269 ЦК України, прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_2 не довів, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лукавський А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського А. В. мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу Студенянська сільська рада просила суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховувати довідку, видану старостою Кукулівського старостинського округу № 2 від 14 червня 2023 року № 158, оскільки розпорядженням сільського голови від 04 вересня 2023 року призначено службове розслідування за фактом видачі цієї довідки.

З акта службового розслідування від 28 вересня 2023 року слідує, що наведена довідка оспорена Студенянською сільською радою не за її змістом, а за процедурою її видачі, про що в цьому акті зазначено: «В результаті проведення службового розслідування комісія дійшла висновку про те, що посадові особи Студенянської сільської ради: староста Кукулівського старостинського округу Статієнко Л. В. та спеціаліст відділу (центру) надання адміністративних послуг Бабина О. М. не дотримались процедури видачі довідок про фактичне місце проживання (не проживання) особи на території Студенянської сільської ради за певною адресою, а тому порушили трудову дисципліну в частині недотримання посадової інструкції спеціаліста відділу (центру) надання адміністративних послуг та Положення про старосту відповідно».

Отже, оскільки продовжувалась перевірка заяви ОСОБА_2 щодо видачі довідки про його проживання разом із матір`ю на день її смерті, він не міг надати суду апеляційної інстанції висновок комісії, який складено лише 21 листопада 2023 року.

Відповідно до акта від 21 листопада 2023 року № 21, складеного компетентною комісією з метою встановлення факту проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що разом із ОСОБА_3 проживав ОСОБА_2 .

На підставі цього акта ОСОБА_2 видано довідку від 21 листопада 2023 року № 287, згідно з якою ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_3 без реєстрації місця проживання.

Таким чином, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій існували фактичні обставини щодо спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на час її смерті, та прийняття ним спадщини, але за формальних підстав з вини працівників Студенянської сільської ради письмові докази, з незалежних від ОСОБА_2 обставин, не були належним чином оформлені та не були надані до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що його брат ОСОБА_2 не приймав спадщину після смерті матері ОСОБА_3 ні шляхом звернення в шестимісячний термін до нотаріуса із відповідною заявою, ні шляхом постійного проживання із матір`ю на день її смерті, оскільки з 01 листопада 2010 року до грудня 2011 року догляд за ОСОБА_3 здійснювала ОСОБА_7 , що підтверджує довідка Болганської сільської ради від 01 листопада 2011 року № 485. З грудня 2011 року він ( ОСОБА_1 ) переїхав до ОСОБА_3 та здійснював за нею постійний догляд аж до дня її смерті. Переїзд ОСОБА_2 до будинку ОСОБА_3 відбувся вже після її смерті. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського А. В. на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського А. В. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського А. В. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Однією із основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» («Де Жуфре де ла Прадель проти Франції») від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 712/13890/15 (провадження № 61-6202св21), від 15 вересня 2023 року у справі № 756/9793/20 (провадження № 61-5524св23) та інших.

З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи впливає оскаржуване судове рішення безпосередньо на інтереси та (або) обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на інтереси та (або) обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилався на те, що він прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, що підтверджується довідкою, виданою старостою Кукулівського старостинського округу № 2 від 14 червня 2023 року № 158, з якої видно, що ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.

Однак у відзиві на апеляційну скаргу від 05 вересня 2023 року вх. № 3737 Студенянська сільська рада просила апеляційний суд при розгляді справи не брати до уваги довідку від 14 червня 2023 року № 158, видану старостою Кукулівського старостинського округу № 2, оскільки стосовно її видачі проводиться внутрішнє службове розслідування.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 79, 83 ЦПК України визнав недостовірним доказом довідку, видану старостою Кукулівського старостинського округу № 2 від 14 червня 2023 року № 158 про те, що ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, та виключив цю довідку із числа доказів.

Також на підставі зазначеного апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження прийняття ним відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України або частини першої статті 1269 ЦК України спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 .

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , оскільки його правовий зв`язок із предметом спору в даній справі має ймовірний, а не очевидний та безумовний характер, що свідчить про недоведеність заявником факту порушення судовим рішенням його прав, а судове рішення не містить судження про права та обов`язки ОСОБА_2 у відповідних правовідносинах.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, приймаючи від ОСОБА_2 докази, здійснюючи їх оцінку та виключаючи їх із числа доказів, мав переглянути рішення суду першої інстанції по суті, а не закривати апеляційне провадження.

При цьому, вирішуючи процесуальні питання щодо закриття апеляційного провадження, апеляційний суд фактично вдався у дослідження й оцінку доказів щодо прав спадкування. Ці дії вчиняються виключно при розгляді справи по суті.

Крім того, враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, не дослідив доводів заявника щодо порушення його прав при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оцінюючи порушення оскарженим судовим рішенням прав та інтересів заявника, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського Анатолія Вікторовича задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець