Ухвала

від 09.04.2024 по справі 352/2243/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 352/2243/18

провадження № 61-4333ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рона», приватного нотаріуса

Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак Ольги Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг Прикарпаття», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-комерційна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нексія ДК. Оцінювальні послуги», Головного управління Держгеокадастру в

Івано-Франківській області, Управління реєстраційних процедур

Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними іпотечних договорів, визнання протиправними дій нотаріуса при посвідченні іпотечних договорів, визнання частково недійсним договору про внесення змін до генерального договору про здійснення кредитування, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання незаконними дій, пов`язаних з виготовленням технічної документації на об`єкти нерухомого майна та оцінкою майна, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (далі - ТОВ «Компанія Рона») про визнання договору іпотеки недійсним.

У травні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 03 лютого 2020 року

залучив до участі у справі правонаступника відповідача

АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 16 липня 2020 року залучив до участі у справі правонаступника первісного відповідача АТ «Альфа-Банк» - АТ «Сенс Банк».

У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду першої інстанції

до відповідачів АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Компанія «Рона», приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О. І.,

ТОВ «Євроторг Прикарпаття», ТОВ «Українська торгово-комерційна компанія», ТОВ «Нексія ДК. Оцінювальні послуги», Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації» заяву про збільшення позовних вимог.

У травні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог.

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою

від 09 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою

від 10 жовтня 2023 року скасував заходи забезпечення позову згідно

з ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 20 грудня 2021 року.

Не погодившись з ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2023 року та ухвалою цього ж суду від 10 жовтня

2023 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 23 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня

2023 року та ухвалу цього ж суду від 10 жовтня 2023 року залишив без задоволення.

19 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом

до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на таке.

Щодо поновлення строку на касаційне оскарження

Касаційна скарга на вищевказане судове рішення надійшла до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку 19 березня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого

статтею 390 ЦПК України. Останній день подання касаційної скарги

(з урахуванням вихідних днів) - 26 лютого 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що повний текст постанови

Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року він особисто не отримував, оскільки у період з 03 лютого до 18 березня 2024 року перебував за межами Івано-Франківської області. Касаційна скарга направлена до суду касаційної інстанції 19 березня 2024 року.

На переконання представника заявника, зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня

2024 року, повний текст якої складений 25 січня 2024 року, надіслана для оприлюднення - 24 січня 2024 року; зареєстрована - 25 січня 2024 року; забезпечено надання загального доступу - 26 січня 2024 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини

у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої

статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

Заявник ОСОБА_1 не надав достатніх та належних доказів на підтвердження неможливості отримання ним копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду 23 січня 2024 року вперше після прийняття оскарженої постанови (23 січня 2024 року) до моменту звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою (19 березня 2024 року); не довів наявності обставин, які б об`єктивно перешкоджали вчасному зверненню з касаційною скаргою на вказане судове рішення. Зазначене може бути підтверджено відомостями (довідкою) суду, супровідним листом разом із поштовим конвертом,

листами-поверненнями поштових відправлень тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.

У зв`язку з наведеним вище, ОСОБА_1 слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Щодо сплати судового збору

Разом з тим, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої

статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної

і касаційної скарг на судові рішення.

Згідно зі статтею 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 0,2 = 605,60 грн).

Зазначені положення поширюються на подання апеляційних і касаційних скарг на усі, без винятку, ухвали суду, які підлягають оскарженню, та рішення за наслідками їх перегляду, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв до суду першої інстанції, за результатами розгляду яких постановлено відповідні ухвали.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18).

Отже, ОСОБА_1 слід сплатити суму судового збору у розмірі 605,60 грн,

за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Щодо форми і змісту касаційної скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить лише посилання на постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.

З огляду на зміст судових рішень, Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 23 січня 2024 року залишив без змін ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2023 року, а тому слід вказати, чи погоджується заявник з ухвалою суду першої інстанції, та викласти свої вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме: 1) подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України; 2) надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) уточнити прохальну частину.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання

у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська